Ухвала

від 23.11.2021 по справі 580/862/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 листопада 2021 року

Київ

справа №580/862/20

адміністративне провадження № К/9901/28124/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - Виконком) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства Міськбуд-Плюс (далі - ПП Міськбуд-Плюс ) до Виконкому про визнання протиправним та скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ПП Міськбуд-Плюс звернулося до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення від 18.02.2020 №173 Про скасування наказу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 11.02.2020 №457 Про затвердження ПП Міськбуд-Плюс містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул. Менделєєва,4 (далі - Спірне рішення).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що Спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки наказ Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (далі - Департамент) від 11.02.2020 № 457 (далі - Наказ № 457) прийнятий на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі №580/1767/19. Також позивачем зазначалося, що статтею 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено перелік підстав для скасування містобудівних умов та обмежень, який є вичерпним і остаточним, розширеному тлумаченню не підлягає, тому відповідач за відсутності підстав, які визначені у цій статті Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", протиправно прийняв оскаржуване рішення, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.10.2019 у справі № 807/736/18.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 03.07.2020 позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував Спірне рішення.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 22.09.2020 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що право ПП Міськбуд-Плюс на отримання містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки, яка знаходиться у м. Черкаси по вул. Менделєєва, 4, підтверджено судовими рішеннями у справі №580/1767/19 якими, зокрема, зобов`язано Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради видати їх позивачу.

Таким чином, в контексті даних правовідносин, містобудівні умови та обмеження можуть бути скасовані у зв`язку з їх невідповідністю містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, проте таке скасування може бути наслідком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду.

Виконком не погодився із цими рішеннями та 28.10.2020 звернувся із касаційною скаргою про їх перегляд у касаційному порядку з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 вересня і 17 жовтня 2019 року у справах №№ 826/13852/17, 569/4123/16-а відповідно.

Так, зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційним судом не був врахований висновок Верховного Суду у зазначених вище справах, висловлений у правовідносинах, які є подібними до правовідносин у розглядуваній справі. Вважає, що в оскаржуваних судових рішеннях суди не застосували висновок про те, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні, тому наміри забудови містобудівної документації на місцевому рівні, під час прийняття рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи саме з генерального плану.

Також вважає, що слід відступити від правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 807/736/18, оскільки вказана позиція повністю нівелює та робить мертвою норму матеріального права, а саме пункт 3 частини другої статті 52 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2020 року визначено таку колегію суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стрелець Т.Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 09 листопада 2020 року відкрив касаційне провадження.

Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, проаналізувала постанови Верховного Суду від 04 вересня і 17 жовтня 2019 року у справах №№ 826/13852/17, 569/4123/16-а відповідно, висновки яких, на думку скаржника, не враховано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, вивчила зміст оскаржуваних судових рішень і дійшла висновку про таке.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні .

Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19 травня 2020 року (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених Виконкомом постанов Верховного Суду, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах правовідносини у яких є подібними.

Так, постанова Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року прийнята у справі в якій спір виник щодо оскарження бездіяльності відповідача у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у зв`язку з відсутністю детального плану території мікрорайону Південний , в якому знаходиться земельна ділянка. Залишаючи без змін судові рішення, якими задоволено позов, касаційний суд виходив з того, що відповідач не мав підстав для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, оскільки підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, однак, відповідачем не доведено наявність цієї підстави відмови.

У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року позивачем оскаржено рішення головного інспектора будівельного нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту ДАБІ у м. Києві Гончарова В.В. про скасування дії Містобудівних умов та обмежень, які прийнято з порушенням абзацу другого підпункту 2 пункту 2.4. Правил № 109. Слід наголосити, що дане рішення прийнято за результатами проведення позапланової перевірки, тобто за наслідками державного архітектурно-будівельного контролю. До того ж судові рішення у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Тоді як у справі, що розглядається, судами встановлено, що на підставі заяви позивача та на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі №580/1767/19 Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради прийнято наказ від 11.02.2020 №457 Про затвердження ПП Міськбуд-Плюс містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул. Менделєєва, 4 , однак вищевказаний наказ скасований рішенням Черкаської міської ради від 18.02.2020 №173, зокрема, на підставі статті 52 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , яка встановлює компетенцію, зокрема виконавчих комітетів міських рад змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Водночас, суди дійшли висновку про те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

У цій справі судами встановлено, що право ПП Міськбуд-Плюс на отримання містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки, яка знаходиться за у м. Черкаси по вул. Менделєєва, 4, підтверджено судовими рішеннями у справі № 580/1767/19 якими, зокрема, зобов`язано Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради видати їх позивачу.

У контексті даних правовідносин, суди, пославшись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.10.2019 у справі №807/736/18, зазначили, що містобудівні умови та обмеження можуть бути скасовані у зв`язку з їх невідповідністю містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, проте таке скасування може бути наслідком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду.

Отже, правовідносини у справі, в якій оскаржено рішення суду апеляційної інстанції, та правовідносини у справах, в яких ухвалено постанови Верховного Суду від 04 вересня і 17 жовтня 2019 року у справах №№ 826/13852/17, 569/4123/16-а відповідно, не є подібними, що виключає касаційний перегляд оскаржуваної постанови апеляційного суду з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС.

Висновки Верховного суду у постановах, на які в касаційній скарзі зроблено посилання в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, не є іншими, ніж висновки викладені в оскаржуваних судових рішеннях.

Інше вирішення судом апеляційної інстанції спору у цій справі в порівнянні із результатами касаційного перегляду справ №№ 826/13852/17, 569/4123/16-а, обумовлено іншим складом обставин у справі та оцінкою доказів. Сформовані Верховним Судом правові позиції щодо застосування правових норм при розгляді справ цієї категорії повинні враховуватися судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС стосовно встановлених обставин у справі.

Не вбачає колегія суддів Верховного Суду і необхідності відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 807/736/18, який застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З огляду на викладене, керуючись статтями 339, 344 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою виконавчого комітету Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства Міськбуд-Плюс до виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, з підстав, встановлених пунктами 1, 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л.В. Тацій

Судді: А.І. Рибачук

Т.Г. Стрелець