Ухвала

від 23.11.2021 по справі 522/16339/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №522/16339/21

Провадження № 1-кп/522/2380/21

23 листопада 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_3

захисник ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості від 25.08.2021 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52021000000000348 від 09.07.2021 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.2 ст.366 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд надійшов обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості від 25.08.2021, укладеною між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 у зазначеному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст.366 КК України.

У судовому засіданні прокурор та обвинувачений просили суд затвердити зазначу угоду про визнання винуватості.

Захисник проти затвердження судом зазначеної угоди не заперечував.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, обвинувального акта та доданих матеріалів, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості.

Відповідно до ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, у тому числі щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості закріплено у ст. 472 КПК України.

Відповідно до п.1 ч. 7 ст. 474 КПК суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.

Відповідно до п.п. 1,2 ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу.

Так, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.2 ст.366 КК України. Згідно з угодою про визнання винуватості сторони погодились на призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст. 28 ч.2 ст.366 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, а також на підставі ч.2 ст.75 КК України звільнення його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених ч.1, п.6 ч.2 ст.76 КК України.

Разом з цим, санкція ч.2 ст.366 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, визначене сторонами в угоді покарання не відповідає положенням ч.2 ст.366 КК України, оскільки не передбачає застосування до ОСОБА_5 вказаних обов`язкових додаткових покарань.

Також, відповідно до ч.2 ст.75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, зазначена норма КК України не передбачає можливість звільнення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та у виді штрафу.

За даних обставин, узгоджене сторонами покарання в угоді про визнання винуватості не відповідає вимогам КК України.

Крім того, згідно з угодою про визнання винуватості та обвинувальним актом протиправними діями ОСОБА_5 ДП «МТБ «Южний» завдано матеріальні збитки на суму 636213 грн. 30 коп.

Відповідно ч.1 ст.472 КК України в угоді про визнання винуватості, з-поміж іншого, зазначаються умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення.

Разом з цим, у зазначеній угоді про визнання винуватості сторони, всупереч положенням ч.1 ст.472 КК України, узгодили повне звільнення ОСОБА_5 від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків, завданих внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення.

Крім того, в угоді про визнання винуватості та обвинувальному акті зазначено про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення у співучасті з іншими особами, із зазначенням їхніх прізвищ та ініціалів. Разом з цим, вказані особи не є обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, у суду відсутня інформація про наявність обвинувального вироку (вироків) суду, що набрав законної сили, відносно вказаних осіб, на підтвердження вчинення ними злочинів у співучасті з ОСОБА_5 за обставин викладених в угоді про визнання винуватості та обвинувальному акті.

В Україні діє презумпція невинуватості. Відповідно до положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження, в тому числі є, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За даних обставин, суд приходить до висновку, що зазначення в угоді про визнання винуватості у якості співучасників кримінального правопорушення інших осіб, порушує права, свободи та інтереси зазначених осіб.

Відповідно доп.п.1,3ч.7ст.474КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, з-поміж іншого, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, а також якщо умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неможливість затвердження зазначеної угоди про визнання винуватості.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Таким чином, з вказаного положення законодавства вбачається, що у разі відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості у підготовчому засіданні, суд безальтернативно зобов`язаний повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування.

Частиною 4 ст. 314 КПК України встановлено, що в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Положеннями ст. 392 КПК визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених КПК. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Таким чином апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції за результатами підготовчого судового засідання про відмову в затвердженні угоди та повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідуваннязаконом не передбачено, що також підтверджується висновком Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 01.04.2021 у справі № 760/21355/20.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314,371,372,376,392,428,472,474 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні №52021000000000348 від 09.07.2021, укладеної 25.08.2021 прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 .

Кримінальне провадження за №52021000000000348від 09.07.2021 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.28ч.2ст.366КК України повернути прокурору для продовження досудового розслідування.

Ухвала оскарженнюне підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включене до апеляційної скарги на судове рішення, визначені ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя ОСОБА_1