Рішення

від 23.11.2021 по справі 926/2506/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 листопада 2021 року Справа № 926/2506/21

Суддя Ковальчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс» , м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд» , м. Чернівці,

про стягнення грошових коштів в сумі 103276,90 грн.,

за участю секретаря судового засідання Гаврилюк І.С.,

представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд» про стягнення заборгованості за договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом на суму 103276,90 грн., у тому числі 96600,00 грн. основного боргу, 5676,90 грн. пені та 1000,00 грн. штрафу.

В обгрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначено, що на підставі договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01012020 від 02.01.2020 позивач надав відповідачеві послуги з перевезення вантажу, вартість яких у сумі 96600,00 грн. відповідач не оплатив, незважаючи на виставлену претензію, у зв`язку з чим заявлено також вимоги про стягнення пені та штрафу.

Ухвалою від 16.06.2021 позовну заяву ТОВ «Автотранспортне підприємство «Укрпрофтранс» залишено без руху, заявнику встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: подати до Господарського суду Чернівецької області належним чином засвідчені копії документів, що вказані в Додатках до позовної заяви під номерами 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11, і підписаний особою, яка його склала, розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Заявою від 17.06.2021 з додатками, яка надійшла до господарського суду 25.06.2021, позивач своєчасно усунув недоліки позовної заяви, з урахуванням чого ухвалою від 25.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за участю представників сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 15.07.2021, сторонам встановлено строки для подання відповіді на відзив на позов та відзиву на позовну заяву.

13.07.2021 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позов з додатками (а.с. 150-167). У відзиві ТОВ «Євроінтербуд» позовні вимоги не визнало, зазначило, що додані до позовної заяви акти наданих послуг містять посилання на інший договір, аніж указаний позивачем у позові, отже не підтверджують надання послуг за договором № 01012020 від 02.01.2020.

Крім того, відповідач вказав, що:

- до позовної заяви не додано товарно-транспортних накладних і рахунків на оплату за виконані перевезення, доказів їх надіслання на адресу відповідача,

- акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом, тому не є належним доказом наявності заборгованості,

- після 28.12.2020 відповідачем здійснено платежі на суму 52400,00 грн., які не враховано позивачем,

- оскільки не доведено надання послуг на підставі договору № 01012020 від 02.01.2020, то нараховані на його підставі штраф і пеня стягненню не підлягають.

До початку судового засідання 15.07.2021 від позивача надійшло клопотання від 14.07.2021 про розгляд справи за відсутності його представника.

В судове засідання 15.07.2021 представники сторін не з`явилися.

За результатами розгляду справи в судовому засіданні 15.07.2021 суд дійшов висновку, що справа є складною, тому її належить розглядати в порядку загального позовного провадження, відтак ухвалою від 15.07.2021 здійснив перехід на загальне провадження у порядку частини 6 статті 250 ГПК України, призначив підготовче засідання у справі на 03.08.2021 та встановив позивачеві строк для надання відповіді на відзив на позов до 29.07.2021.

Ухвалою від 03.08.2021 підготовче засідання відкладено на 09.09.2021 з урахуванням неявки представників сторін та повідомлення адвоката позивача про не отримання відзиву на позов.

Ухвалою від 09.09.2021 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 30.09.2021, сторонам запропоновано провести звірку взаємних розрахунків по господарських операціях, спір за якими є предметом позову, позивачеві подати такий акт звірки суду до 28.09.2021.

Ухвалою від 17.09.2021 задоволено клопотання адвоката позивача Щиглова Є.О. від 10.09.2021 про участь у засіданні 30.09.2021 у режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Києво-Святошинському районному суду Київської області.

До початку підготовчого засідання 30.09.2021 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків та доказів надіслання цього акту на адресу ТОВ «Євроінтербуд» .

При підключенні до системи відеоконфренцзв`язку для проведення судового засідання 30.09.2021 відповідальний працівник Києво-Святошинського районного суду Київської області повідомив Господарському суду Чернівецької області, що представник ТОВ «Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс» для участі в судовому засіданні не з`явився.

Представник відповідача у підготовче засідання 30.09.2021 до Господарського суду Чернівецької області також не з`явився.

Враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час і місце підготовчого засідання 30.09.2021, що засвідчується наявними у справі доказами, враховуючи відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, надання судом сторонам достатнього часу для подання заяв по суті справи та додаткових доказів тощо, суд, оцінивши достатність зібраних матеріалів, ухвалою від 30.09.2021 закрив підготовче провадження у справі та призначив її до розгляду по суті в судовому засіданні на 26.10.2021 за участю представників сторін.

Однак, призначене на 26.10.2021 судове засідання не відбулося в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ковальчук Т.І., про що сторонам надіслано повідомлення від 26.10.2021. Після виходу судді Ковальчук Т.В. на роботу 08.11.2021 ухвалою від 09.11.2021 розгляд справи в судовому засіданні призначено на 23.11.2021 за участю представників сторін.

У судове засідання 23.11.2021 представники сторін не з`явилися.

Від адвоката позивача Щиглова Є.О. надійшло клопотання від 22.11.2021 про розгляд справи без його участі за наявними у справі доказами.

Відповідач про причини неявки свого представника суд не повідомив. У матеріалах справи наявні докази надіслання ухвали суду на електронну адресу ТОВ «Євроінтербуд» , повідомлену його представником як офіційну електронну адресу для надіслання процесуальних документів у справі (а.с. 194, 232, 233).

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання і не були позбавлені можливості прийняти в ньому участь, однак не скористалися цим правом, суд вирішив розглянути справу по суті в засіданні 23.11.2021 за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

02 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд» (Замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс» (Перевізник) було укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01012020 (далі - Договір про перевезення, а.с. 83-87).

На умовах цього Договору позивач зобов`язався доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому відповідачем вантаж з пункту відправлення до пункту призначення і видавати вантаж уповноваженій на його одержання особі, а відповідач зобов`язався сплачувати за перевезення вантажу плату (пункт 1.1).

Договором про перевезення визначені умови перевезень, права та обов`язки сторін, ціна договору та порядок розрахунків, відповідальність сторін, інші істотні умови.

Так, згідно з пунктом 3.1.10 Договору про перевезення Перевізник (позивач) зобов`язаний доставити ввірений Замовником (відповідачем) вантаж у пункт призначення та передати його уповноваженому представнику вантажоотримувача в належному стані у кількості, зазначеній у товаро-супровідних документах, а пунктом 3.3.3 Договору передбачено зобов`язання Замовника сплатити належну плату Перевізнику.

У відповідності до пункту 4.1 Договору про перевезення загальна вартість (ціна) цього Договору сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично наданих Перевізником послуг по перевезенню (доставці) вантажу, як сума вартості всіх здійснених за даним Договором перевезень. Ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у т.ч. в рахунках-фактурах Перевізника.

Згідно з пунктами 5.2-5.4 Договору про перевезення конкретні умови щодо вартості перевезення, об`єму та номенклатури вантажу, пункти завантаження, доставки, обумовлюються сторонами у Додатку № 1 до Договору, розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника, Замовник зобов`язаний здійснити повний розрахунок за надані Перевізником послуги з перевезення вантажу шляхом перерахування належної суми грошових коштів протягом 5 банківських днів з дня підписання Замовником Акту виконаних робіт або дати здійснення перевезення.

Відповідно до пункту 5.5 Договору про перевезення по закінченню виконаного замовлення Перевізник оформлює Акт виконаних робіт, в якому вказується загальна кількість перевезень, що були здійснені, Акт підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками.

Умовами Договору про перевезення також передбачено, що:

- Акт виконаних робіт направляється Замовнику в двох екземплярах, Замовник зобов`язаний підписати та повернути Перевізнику один екземпляр акту виконаних робіт протягом 10 календарних днів з моменту його отримання (пункт 5.6),

- в разі незгоди на підписання Акту виконаних робіт Замовник зобов`язаний надати на Акті чи іншому паперовому носії обгрунтовану відмову від підписання чи заперечення щодо виконаних послуг не пізніше 10 календарних днів з дня отримання (пункт 5.7),

- дата складання Акта виконаних робіт є датою, що підтверджує виконане замовлення Перевізником (пункт 5.8),

- Замовник вважається таким, що виконав належним чином свої зобов`язання, якщо сума грошових коштів, яка зазначена в рахунку, вчасно надійшла на розрахунковий рахунок Перевізника (пункт 5.9.).

Пунктом 6.5 Договору про перевезення обумовлено, що за прострочення в оплаті Замовник сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення платежу, а згідно з пунктом 6.6 за необгрунтовану однобічну відмову від виконання своїх зобов`язань несумлінна сторона сплачує штраф у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до пункту 8.1 строк дії даного Договору встановлюється з моменту його підписання повноважними представниками сторін до 31.12.2022.

На підтвердження доводів про надання відповідачеві послуг з перевезення до позовної заяви ТОВ «Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс» додано копії актів надання автотранспортних послуг на загальну суму 115400,00 грн., у тому числі:

1) № 2425 від 08.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

2) № 2426 від 08.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

3) № 2427 від 08.12.2020 на суму 3400,00 грн.,

4) № 2429 від 09.12.2020 на суму 3200,00 грн.,

5) № 2430 від 09.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

6) № 2431 від 09.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

7) № 2432 від 09.12.2020 на суму 3200,00 грн.,

8) № 2433 від 09.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

9) № 2434 від 09.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

10) № 2435 від 09.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

11) № 2436 від 10.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

12) № 2437 від 10.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

13) № 2438 від 10.12.2020 на суму 3400,00 грн.,

14) № 2439 від 10.12.2020 на суму 2200,00 грн.,

15) № 2440 від 10.12.2020 на суму 3200,00 грн.,

16) № 2441 від 11.12.2020 на суму 3200,00 грн.,

17) № 2442 від 11.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

18) № 2448 від 14.12.2020 на суму 3200,00 грн.,

19) № 2450 від 14.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

20) № 2451 від 14.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

21) № 2470 від 14.12.2020 на суму 3200,00 грн.,

22) № 2471 від 14.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

23) № 2563 від 15.12.2020 на суму 2900,00 грн.

24) № 2490 від 16.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

25) № 2553 від 16.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

26) № 2554 від 16.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

27) № 2561 від 16.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

28) № 2564 від 16.12.2020 на суму 2200,00 грн.,

29) № 2555 від 17.12.2020 на суму 2200,00 грн.,

30) № 2556 від 17.12.2020 на суму 2500,00 грн.,

31) № 2557 від 17.12.2020 на суму 2500,00 грн.,

32) № 2558 від 17.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

33) № 2559 від 17.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

34) № 2560 від 17.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

35) № 2492 від 18.12.2020 на суму 6300,00 грн.,

36) № 2501 від 18.12.2020 на суму 2200,00 грн.,

37) № 2528 від 18.12.2020 на суму 2600,00 грн.,

38) № 2512 від 28.12.2020 на суму 2900,00 грн.,

39) № 2513 від 28.12.2020 на суму 2900,00 грн. (а.с. 96-134).

Дослідженням зазначених актів суд установив, що всі вони підписані представниками сторін: від виконавця (позивача) - бухгалтером Сергеєвою М.О., від замовника (відповідача) - директором товариства (прізвище не зазначено), затверджені директорами обох товариств та скріплені їх печатками.

В усіх актах вказано, що вони складені на підставі договору: Основной договор від 01.12.2019 (мовою оригінала - суд ), а також зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Позивач у позові стверджує, що заборгованість відповідача з оплати вартості послуг з перевезення за вказаними актами станом на 11.02.2011 складає 96600,00 грн.

У матеріалах справи в наявності копія акту звірки взаєморозрахунків по стану за період: 01.01.2019 - 11.02.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Евроінтербуд» за договором Основний договор від 01.12.2019 (а.с. 88-95).

Дослідивши названий документ, суд встановив, що він містить відомості про стан розрахунків між сторонами за господарськими операціями з реалізації товарів і послуг та їх оплати за період з 03.12.2019 по 28.12.2020, у тому числі з надання послуг з перевезення (автотранспортні послуги) за актами надання послуг, що додані до позовної заяви і перелічені у даному рішенні вище, крім акту № 2563 від 15.12.2020 на суму 2900,00 грн.

Згідно вказаного акту взаєморозрахунків заборгованість ТОВ «Євроінтербуд» по оплаті наданих ТОВ «Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс» послуг з перевезення станом на 11.02.2021 становить 96600,00 грн.

До позовної заяви додано листа відповідача від 01.03.2021 № 1121К, в якому ТОВ «Євроінтербуд» повідомляє позивача, що підтверджує наявність заборгованості перед ТОВ «Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс» в загальній сумі 96600,00 грн. за надані послуги та гарантує її оплату до 01.06.2021 (а.с. 78).

09.03.2021 позивач надіслав відповідачеві вимогу про сплату заборгованості в сумі 96600,00 грн. по оплаті послуг за перевезення на підставі договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01012020 від 02.01.2020 (а.с. 79-82).

Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, зазначив, що подані позивачем акти містять посилання на договір від 19.12.2019, а тому не можуть підтверджувати надання послуг за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01012020 від 02.01.2020, крім того, позивачем не враховано, що після 28.12.2020 відповідач здійснив платежі на його користь на загальну суму 52400,00 грн.

Так, згідно доданих до відзиву документів відповідач сплатив позивачеві кошти за транспортні послуги на загальну суму 52400,00 грн., у тому числі:

1) по платіжних дорученнях:

- № 4499 від 18.03.2021 на суму 2400,00 грн. згідно рахунку № 418 від 18.03.21,

- № 4684 від 22.04.2021 на суму 2400,00 грн. згідно рахунку № 822 від 22.04.21,

- № 4688 від 23.04.2021 на суму 2400,00 грн. згідно рахунку № 821 від 22.04.21,

- № 4768 від 14.05.2021 на суму 7000,00 грн. згідно рахунку № 1041 від 14.05.21,

- № 4784 від 17.05.2021 на суму 3500,00 грн. згідно рахунку № 1045 від 17.05.21,

- № 4785 від 17.05.2021 на суму 2400,00 грн. згідно рахунку № 1046 від 17.05.21,

- № 4870 від 09.06.2021 на суму 2400,00 грн. згідно рахунку № 1363 від 09.06.21,

- № 4883 від 09.06.2021 на суму 3500,00 грн. згідно рахунку № 1147 від 31.05.21,

2) згідно виписки АТ «УКРСИББАНК» від 12.07.2021:

- по документу № 839 від 18.03.2021 - 4800,00 грн. згідно рахунку № 419 від 19.03.21,

- по документу № 849 від 19.03.2021 - 4800,00 грн. згідно рахунків №№ 421, 422 від 19.03.21,

- по документу № 857 від 22.03.2021 - 2400,00 грн. згідно рахунку № 424 від 22.03.21,

- по документу № 888 від 23.03.2021 - 2400,00 грн. згідно рахунку № 453 від 23.03.21,

- по документу № 1072 від 16.04.2021 - 4800,00 грн. згідно рахунку № 771 від 16.04.21,

- по документу № 1088 від 20.04.2021 - 2400,00 грн. згідно рахунку № 819 від 20.04.21,

- по документу № 1107 від 22.04.2021 - 2400,00 грн. згідно рахунку № 823 від 23.04.21,

- по документу № 1120 від 23.04.2021 - 2400,00 грн. згідно рахунку № 824 від 23.04.21, (а.с. 159-167).

Вирішуючи справу, суд застосовує такі норми законодавства.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК).

Згідно зі статтю 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до статті 914 ЦК України перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

За довгостроковим договором перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

За статтею 526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У судовому засіданні встановлено, що між сторонами укладений і діє договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01012020 від 02.01.2020.

Разом з тим, в усіх актах надання автотранспортних послуг вказано, що вони складені на підставі основного договору від 01.12.2019 та рахунків, які мають індивідуальні реквізитами (номером і датою).

Тексту основного договору від 01.12.2019 сторони суду не надали, позивач не надав суду будь-яких пояснень з приводу наявності/відсутності такого договору, його змісту, причин обгрунтування позовних вимог посиланням на Договір про перевезення у той час, як в усіх поданих до позовної заяви первинних документах міститься вказівка на основний договір від 01.12.2019.

Однак, відповідач, зазначаючи про те, що акт звірки і акти надання послуг не можуть підтверджувати надання послуг саме за Договором про перевезення, не заперечує проти дійсного надання таких послуг позивачем та їх вартості, а в листі від 01.03.2021 № 1121К визнав заборгованість з їх оплати на суму 96600,00 грн. та гарантував її сплату.

Більше того, відповідач у відзиві зазначив, що після 28.12.2020 сплатив позивачеві 52400,00 грн. у рахунок оплати послуг з перевезення.

З наведеного суд доходить висновку, що послуги з перевезення на суму 115400,00 грн. на підставі наявних у справі актів надання послуг надані позивачем відповідачеві в межах договірних правовідносин між сторонами, в силу чого у відповідача ТОВ «Євроінтербуд» існує зобов`язання з їх оплати перед ТОВ «Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс» .

Визначаючи дійсний розмір заборгованості відповідача, суд бере до уваги, що фактична вартість послуг на суму 115400,00 грн. підтверджується дослідженими в судовому засіданні первинними документами - актами надання автотранспортних послуг, які відповідають вимогам статей, 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, відповідно до наданого у статті 1 цього Закону визначення первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (абзац 11 статті 1).

За змістом частин 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2019 - 11.02.2021 заборгованість відповідача перед позивачем складає 96600,00 грн. (а.с. 88-95).

У сукупності з іншими доказами у справі - актами надання послуг і листом ТОВ «Євроінтербуд» від 01.03.2021 № 1121К, даний акт звірки є належним доказом, який підтверджує указану в ньому суму боргу відповідача.

На такий висновок суду не впливає той факт, що акт надання послуг № 2563 від 15.12.2020 на суму 2900,00 грн. відсутній в акті звірки взаєморозрахунків, позаяк він не формує визнаний відповідачем розмір заборгованості 96600,00 грн. та не збільшує його відповідальності перед позивачем.

Дослідивши надані відповідачем докази здійснення оплати коштів у сумі 52400,00 грн., суд доходить до висновку, що відсутні підстави для зарахування цих платежів у зменшення заборгованості, за стягненням якої позивач звернувся до суду.

Так, у всіх актах надання послуг зазначено номери і дати рахунків на оплату послуг за відповідним актом.

Усі платіжні документи, які підтверджують сплату відповідачем коштів на користь позивача після 28.12.2020, також містять зазначення номерів і дат рахунків, на підставі яких проводилася оплата за транспортні послуги.

Таких рахунків відповідач суду не надав, отже, неможливо достеменно стверджувати, що ці рахунки виставлені для оплати послуг за актами, якими обгрунтовано позовні вимоги.

Співставленням реквізитів рахунків, зазначених в актах надання послуг, і в наданих відповідачем платіжних документах і виписці банку суд встановив, що оплата коштів проведена відповідачем по інших рахунках, аніж вказані в актах надання послуг, які додані до позовної заяви.

При цьому, з актів надання послуг вбачається, що акт і рахунок на оплату за ним оформляються одночасно (ці документи мають одну дату), отже, логічним є висновок, що кошти в сумі 52400,00 грн. сплачені відповідачем за послуги за іншими актами надання послуг, аніж ті, які подані позивачем.

З аналізу відображених в акті звірки станом на 11.02.2021 господарських операцій з перевезення та їх оплати видно, що неоплаченими є послуги за актами починаючи з акту № 2431 від 09.12.2020 (частково оплачений на суму 600,00 грн.) по акт № 2513 від 28.12.2020 (не оплачені повністю) (всього 33 шт.).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (статті 76, 77 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши надані відповідачем докази в сукупності з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що ними не підтверджується часткове погашення спірної заборгованості на суму 52400,00 грн. після 28.12.2020, тому доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 96600,00 грн. відповідачем не спростовані.

Суд відхиляє викладені у відзиві доводи відповідача, що до позовної заяви не додано замовлень на перевезення, товарно-транспортних накладних і рахунків на оплату за виконані перевезення та доказів їх надіслання на адресу ТОВ «Євроінтербуд» .

Так, заперечення відповідача проти позову зводяться до доводів, що первинні документи містять посилання на інший договір, аніж вказано у позовній заяві, проте фактичне здійснення позивачем перевезення за наявними у справі актами надання послуг відповідач не спростовує.

ТОВ «Євроінтербуд» не наводить обставин, які б свідчили, що обсяги, вартість, маршрути здійснених позивачем перевезень не відповідають його замовленням, або виконані з порушенням умов досягнутих домовленостей.

При цьому, акти надання послуг з перевезення відповідачем підписано без претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт, а з акту звірки видно, що ТОВ «Євроінтербуд» здійснило оплату частину вартості цих послуг на суму 15900,00 грн. (115400,00 грн. (вартість послуг за актами, доданими до позовної заяви) - 2900,00 грн. (акт № 2563 від 15.12.2020 на суму 2900,00 грн., який відсутній в акті звірки) - 96600,00 грн. (заборгованість станом на 11.02.2011)), отже, підтвердило факт надання таких послуг.

Враховуючи наведене, а також лист відповідача від 01.03.2021 № 1121К, суд вважає, що навіть за відсутності названих відповідачем документів подані позивачем докази є достатніми і в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про розмір заборгованості ТОВ «Євроінтербуд» перед ТОВ «Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс» на суму 96600,00 грн.

Суд зазначає, що посилання у позовній заяві на Договір перевезення, у той час як підставою актів надання послуг зазначено основний договір від 01.12.2019, не позбавляє позивача права на судовий захист від порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати послуг з перевезення, строк виконання якого настав (стаття 530 ЦК України).

Тому, враховуючи підтвердження суми основного боргу зібраними у справі доказами, в частині вимоги про стягнення боргу в розмірі 96600,00 грн. позов підлягає заоволенню.

Стосовно вимог про стягнення 5676,90 грн. пені та 1000,00 грн. штрафу суд дійшов наступних висновків.

За статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (частина 1 статті 547 ЦК України).

Частиною 1 статті 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» унормовано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Таким чином, умовою для застосування неустойки (пені, штрафу) є наявність відповідного правочину, укладеного у письмовій формі.

Як зазначалося, позовні вимоги про стягнення штрафу і пені засновані на Договорі про перевезення (пункти 6.5, 6.6), при цьому, всі первинні документи, які підтверджують заборгованість відповідача, складені на підставі основного договору від 01.12.2019, який суду не подано.

Суд погоджується із запереченнями відповідача в тій частині, що в такому випадку розмір пені і штрафу, які просить стягнути позивач, не погоджені сторонами у договірному порядку, тому відмовляє у задоволенні позову в частині цих вимог.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 96600,00 грн. та про відмову у задоволенні вимог про стягнення 5676,90 грн. пені та 1000,00 грн. штрафу.

У зв`язку з частковим задоволенням позову у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір у сумі 2270,00 грн. підлягає покладенню на сторони пропорційно обгрунтованим позовним вимогам:

2123,13 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (96600,00 грн. х 100 : 103276,90 грн. = 93,53%; 2270,00 грн. х 93,53% = 2123,13 грн.);

146,87 грн. залишається за позивачем (2270,00 грн. - 2132,13 грн. = 146,87 грн.).

Згідно з попереднім розрахунком позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу визначено орієнтовно у сумі 14000,00 грн. Однак доказів понесення таких витрат чи заяви в порядку частини 8 статті 129 ГПК України позивач до суду не подав, у зв`язку з чим питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд не вирішує.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 20, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд» про стягнення грошових коштів у сумі 103276,90 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд» (28023, м. Чернівці, вул. Руська, 259, кв. 55, код ЄДРПОУ 39212408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс» (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Є, офіс 213, код ЄДРПОУ 42855465) 96600,00 грн. основного боргу та 2123,13 грн. судового збору.

3. В частині вимог про стягнення 5676,90 грн. пені та 1000,00 грн. штрафу у позові відмовити, судовий збір у сумі 146,87 грн. залишити за позивачем.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 ГПК України).

Повний текст рішення підписано 24 листопада 2021 року.

Суддя Т.І.Ковальчук