Постанова

від 09.03.2022 по справі 926/2506/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2022 р. Справа №926/2506/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

сторони в судове засідання не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄвроІнтерБуд" вих. № 15/21 від 14.12.2021 (вх. ЗАГС 01-05/4225/21)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.11.2021 (суддя Ковальчук Т.І., м. Чернівці, повний текст рішення виготовлено 24.11.2021)

у справі № 926/2506/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄвроІнтерБуд", м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 103 276,90 грн.

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

ТОВ «Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до ТОВ "Євроінтербуд" про стягнення заборгованості за договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом на суму 103276,90 грн., у тому числі 96 600,00 грн основного боргу, 5 676,90 грн пені та 1 000,00 грн штрафу.

В обгрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначено, що на підставі договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01012020 від 02.01.2020 позивач надав відповідачеві послуги з перевезення вантажу, вартість яких у сумі 96 600,00 грн відповідач не оплатив, незважаючи на виставлену претензію, у зв`язку з чим заявлено також вимоги про стягнення пені та штрафу.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.11.2021 у справі № 926/2506/21 позов задоволено частково, стягнено з ТОВ "Євроінтербуд" на користь ТОВ "Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс" 96 600,00 грн основного боргу та 2 123,13 грн судового збору, в решті в позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що подані позивачем докази, а саме: акти надання послуг, лист ТОВ "Євроінтербуд" від 01.03.2021 № 1121К, акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2019 - 11.02.2021 є достатніми і в своїй сукупності дають змогу дійти висновку, що розмір заборгованості ТОВ "Євроінтербуд" перед ТОВ "Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс" становить 96 600,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

ТОВ "ЄвроІнтерБуд" подано апеляційну скаргу вих. № 15/21 від 14.12.2021 (вх. ЗАГС 01-05/4225/21), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.11.2021 у справі № 926/2506/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові повністю, посилаючись на те, що рішення суду є необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні усіх обставин справи

Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували здійснення позивачем перевезення і наявність заборгованості у сумі 96 600,00 грн за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №01012020 від 02.01.2020.

На думку скаржника, надані позивачем акти наданих послуг, які прийняті судом в якості належного та допустимого доказу не мають відношення до договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №01012020 від 02.01.2020, натомість містять посилання на договір від 01.12.2019, який відсутній в матеріалах справи. Окрім цього, у вказаних актах наданих послуг не зазначено реквізити товарно- транспортних накладних, за якими мали б надаватись послуги перевезення.

Скаржник вважає, що сторонами не було досягнуто згоди щодо ціни на послуги, яка є істотною умовою договору та не взято до уваги доводи скаржника щодо відсутності в матеріалах справи узгоджених та належним чином оформлених замовлень та рахунків на оплату, які визначають конкретні умови щодо вартості перевезення, об`єму та номенклатури вантажу, пункти завантаження, доставки на кожне окреме перевезення вантажу у зазначений період, які є невід`ємною частиною договору.

Також, скаржник вважає, що поданий позивачем Акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2019 - 11.02.2021 за договором від 01.12.2019, не є належним та допустимим доказом, який підтверджував би факт надання послуг та наявність заборгованості за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №01012020 від 02.01.2020.

ТОВ "Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс» у поясненні на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що на виконання умов вказаного договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом №01012020 від 02.01.2020 між перевізником та замовником підписано акти виконаних робіт, однак станом на сьогодні у замовника перед перевізником існує непогашена заборгованість у сумі 96 600,00 грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період 01.11.2019 - 11.02.2021. Будь-яких претензій з боку замовника щодо наданих послуг перевізником у строки та порядку встановленому договором до теперішнього часу до не надійшло. Своїм листом №1121К від 01.02.2021 ТОВ ЄВРОІНТЕРБУД» визнало борг за надані послуги у сумі 96 600,00 грн та гарантувало оплатити дану суму до 01.06.2021.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2021 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄвроІнтерБуд" вих. № 15/21 від 14.12.2021 (вх. ЗАГС 01-05/4225/21) залишено без руху. Зобов`язано апелянта усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в розмірі 3405,00 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 1001.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ЄвроІнтерБуд", апеляційну скаргу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи.

02.01.2020 між ТОВ "Євроінтербуд" (замовник) і ТОВ "Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс" (перевізник) укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01012020.

За умовами цього договору позивач зобов`язався доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому відповідачем вантаж з пункту відправлення до пункту призначення і видавати вантаж уповноваженій на його одержання особі, а відповідач зобов`язався сплачувати за перевезення вантажу плату (пункт 1.1 договору).

У відповідності до пункту 4.1 договору про перевезення загальна вартість (ціна) цього договору сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично наданих перевізником послуг по перевезенню (доставці) вантажу, як сума вартості всіх здійснених за даним договором перевезень. Ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у т.ч. в рахунках-фактурах перевізника.

Згідно з пунктами 5.2-5.4 договору про перевезення конкретні умови щодо вартості перевезення, об`єму та номенклатури вантажу, пункти завантаження, доставки, обумовлюються сторонами у додатку № 1 до договору, розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника, замовник зобов`язаний здійснити повний розрахунок за надані перевізником послуги з перевезення вантажу шляхом перерахування належної суми грошових коштів протягом 5 банківських днів з дня підписання замовником акту виконаних робіт або дати здійснення перевезення.

Відповідно до пункту 5.5 договору про перевезення по закінченню виконаного замовлення перевізник оформляє акт виконаних робіт, в якому вказується загальна кількість перевезень, що були здійснені, акт підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками.

Акт виконаних робіт направляється замовнику в двох екземплярах, замовник зобов`язаний підписати та повернути перевізнику один екземпляр акту виконаних робіт протягом 10 календарних днів з моменту його отримання (пункт 5.6 договору). В разі незгоди на підписання акта виконаних робіт замовник зобов`язаний надати на акті чи іншому паперовому носії обгрунтовану відмову від підписання чи заперечення щодо виконаних послуг не пізніше 10 календарних днів з дня отримання (пункт 5.7 договору).

Дата складання акта виконаних робіт є датою, що підтверджує виконане замовлення перевізником (пункт 5.8 договору). Замовник вважається таким, що виконав належним чином свої зобов`язання, якщо сума грошових коштів, яка зазначена в рахунку, вчасно надійшла на розрахунковий рахунок перевізника (пункт 5.9 договору).

Пунктом 6.5 договору сторони передбачили, що за прострочення в оплаті замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення платежу, а згідно з пунктом 6.6 за необгрунтовану однобічну відмову від виконання своїх зобов`язань несумлінна сторона сплачує штраф у розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до п. 8.1 строк дії даного договору встановлюється з моменту його підписання повноважними представниками сторін до 31.12.2022.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження доводів про надання відповідачеві послуг з перевезення до позовної заяви ТОВ "Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс" додано копії актів надання автотранспортних послуг на загальну суму 115 400,00 грн, які підписані представниками сторін: від виконавця (позивача) - бухгалтером Сергеєвою М.О., від замовника (відповідача) - директором товариства (прізвище не зазначено), затверджені директорами обох товариств та скріплені їх печатками (а.с. 96-134).

В усіх актах вказано, що вони складені на підставі договору: «Основной договор від 01.12.2019», а також зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Позивач у позові стверджує, що заборгованість відповідача з оплати вартості послуг з перевезення за вказаними актами станом на 11.02.2011 складає 96 600,00 грн.

У підтвердження наявності зазначеної заборгованості позивачем подано суду копію акта звірки взаєморозрахунків за період: 01.01.2019 - 11.02.2021, укладеного між ТОВ "Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс" та ТОВ "Евроінтербуд" за договором «Основний договор від 01.12.2019» (а.с. 88-95).

Дослідивши названий документ, судом першої інстанції встановлено, що він містить відомості про стан розрахунків між сторонами за господарськими операціями з реалізації товарів і послуг та їх оплати за період з 03.12.2019 по 28.12.2020, у тому числі з надання послуг з перевезення (автотранспортні послуги) за актами надання послуг, що додані до позовної заяви і перелічені у даному рішенні вище, крім акта № 2563 від 15.12.2020 на суму 2 900,00 грн.

Згідно вказаного акта взаєморозрахунків заборгованість ТОВ "Євроінтербуд" по оплаті наданих ТОВ "Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс" послуг з перевезення станом на 11.02.2021 становить 96 600,00 грн.

Позивачем також подано лист відповідача від 01.03.2021 № 1121К, в якому ТОВ "Євроінтербуд" повідомляє позивача, що підтверджує наявність заборгованості перед ТОВ "Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс" в загальній сумі 96 600,00 грн за надані послуги та гарантує її оплату до 01.06.2021 (а.с. 78).

09.03.2021 позивач надіслав відповідачеві вимогу про сплату заборгованості в сумі 96 600,00 грн по оплаті послуг за перевезення на підставі договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01012020 від 02.01.2020 (а.с. 79-82).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище та вбачається із матеріалів справи, між сторонами укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01012020 від 02.01.2020.

Разом з тим, в усіх актах надання автотранспортних послуг вказано, що вони складені на підставі основного договору від 01.12.2019 та рахунків, які мають індивідуальні реквізити (номер і дату).

В матеріалах справи відсутній основний договір від 01.12.2019, також, у матеріалах справи відсутні пояснення позивача з приводу наявності/відсутності такого договору, його змісту, причин обгрунтування позовних вимог посиланням на договір про перевезення від 02.01.2020, у той час, як в усіх поданих до позовної заяви первинних документах міститься вказівка на основний договір від 01.12.2019.

Суд першої інстанції, задовільняючи частково позовні вимоги, прийшов до висновку, що відповідач, зазначаючи про те, що акт звірки і акти надання послуг не можуть підтверджувати надання послуг саме за договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01012020 від 02.01.2020, не заперечив проти дійсного надання таких послуг позивачем та їх вартості, а в листі № 1121К від 01.03.2021 визнав заборгованість з їх оплати на суму 96 600,00 грн та гарантував її сплату. Окрім того, відповідач у відзиві зазначив, що після 28.12.2020 сплатив позивачеві 52 400,00 грн у рахунок оплати послуг з перевезення.

Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що послуги з перевезення на суму 115 400,00 грн на підставі наявних у справі актів надання послуг, надані позивачем відповідачеві в межах договірних правовідносин між сторонами, в силу чого у відповідача ТОВ "Євроінтербуд" існує зобов`язання з їх оплати перед ТОВ "Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс".

Визначаючи дійсний розмір заборгованості відповідача, суд першої інстанції взяв до уваги, що фактична вартість послуг на суму 115 400,00 грн підтверджується дослідженими первинними документами - актами надання автотранспортних послуг, які відповідають вимогам статей, 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Щодо вищенаведеного судова колегія зазначає таке.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

За змістом частин 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстр у Мінюсті від 20.02.1998 за №128/2568 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п.14.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Отже, з огляду на вищевикладене, товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень та одночасно з цим товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

В матеріалах справи відсутні та не надані такі сторонам у справі товарно-транспорті накладні та рахунки на оплату за виконані позивачем перевезення на виконання договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01012020 від 02.01.2020.

З огляду на викладене судова колегія прийшла до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували здійснення позивачем перевезення і наявність заборгованості у сумі 96 600,00 грн за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №01012020 від 02.01.2020.

З огляду на зазначене, помилковим є висновок суду першої інстанції, що подані позивачем докази у сукупності є достатніми та підтверджують обставини щодо надання позивачем послуг з перевезення вантажу, наданих позивачем скаржнику в межах договірних правовідносин на виконання договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01012020 від 02.01.2020 укладеного між сторонами.

Зокрема, прийняті судом в якості належних та допустимих доказів акти наданих послуг, в яких зазначено, що вони складені на підставі договору: «Основной договор від 01.12.2019», не мають відношення до договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №01012020 від 02.01.2020, натомість містять посилання на договір від 01.12.2019, який відсутній в матеріалах справи. У вказаних актах також відсутні реквізити товарно- транспортних накладних, за якими мали б надаватись послуги перевезення.

Також, судова колегія прийшла до висновку, що акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2019-11.02.2021 укладений між ТОВ «ЄвроІнтерБуд» та ТОВ «Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс» за основним договором від 01.12.2019, також не є неналежним та допустимим доказом на підтвердження факту надання послуг та наявність заборгованості за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №01012020 від 02.01.2020, оскільки, в ньому не зазначено, що його складено за результатами звірки взаємних розрахунків саме за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №01012020 від 02.01.2020.

Посилання суду першої інстанції на лист № 1121К від 01.03.2021, як на належний доказ у підтвердження факту визнання наявності боргу ТОВ "Євроінтербуд" перед ТОВ "Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс" у розмірі 96 600,00 грн за здійснені позивачем перевезення, судова колегія оцінює критично, оскільки із зазначеного листа не вбачається, що заборгованість, визнана відповідачем, виникла в ході виконання договірних відносин на виконання договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №01012020 від 02.01.2020.

Судова колегія прийшла до висновку, що позовні вимоги в частині вимоги про стягнення боргу в розмірі 96 600,00 грн, який виник у зв`язку із невиконанням договору від 02.01.2020, не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що не підлягає стягненню заявлена позивачем сума основного боргу в розмірі 96 600,00грн, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 5 676,90 грн пені та 1 000,00 грн штрафу.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

Окрім того, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

За приписами ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄвроІнтерБуд" вих. № 15/21 від 14.12.2021 (вх. ЗАГС 01-05/4225/21) підлягає до задоволення, рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.11.2021 у справі № 926/2506/21 підлягає скасуванню у повному обсязі.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄвроІнтерБуд" вих. № 15/21 від 14.12.2021 (вх. ЗАГС 01-05/4225/21) задоволити.

2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.11.2021 у справі № 926/2506/21 скасувати. Відмовити у задоволенні позовних вимог.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство Укрпрофтранс" (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Є, офіс 213, код ЄДРПОУ 42855465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінтербуд" (28023, м. Чернівці, вул. Руська, 259, кв. 55, код ЄДРПОУ 39212408) 3 405,00грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.