Постанова

від 19.11.2021 по справі 520/45/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 520/45/18

провадження № 61-14269св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи: Державний реєстратор Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Степанчук Євгенія Григорівна, органі опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_4 ,

відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

третя особа - ОСОБА_1 ,

позивачі за зустрічним позовом: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ,

відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи за зустрічним позовом: Державний реєстратор комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Степанчук Євгенія Григорівна, ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 01 липня 2019 року у складі судді Васильків О. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2020 рокуу складі колегії суддів:

Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача, в якому просила на підставі статей 364, 392 ЦК України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визнати недійсними записи № 23169160 про право власності ОСОБА_4 , щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та № 23168542, щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати незаконним виділ з об`єкта нерухомого майна, що розташований за адресою:

АДРЕСА_2 , у самостійну одиницю об`єкта нерухомого майна, якій після виділу присвоєно нову поштову адресу:

АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на приміщення та частини будівлі, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_2 , а саме ті приміщення та споруди, що були збудовані ОСОБА_8 .

У січні 2018 року ОСОБА_1 надала до суду уточнену позовну заяву, в якій просить на підставі статей 364, 392 ЦК України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та статей 86, 128 ЦК УРСР 1963 року, Закону України Про власність , визнати недійсними записи

№ 23169160 про право власності ОСОБА_4 , щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та № 23168542, щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати незаконним виділ з об`єкта нерухомого майна, що розташований за адресою:

АДРЕСА_2 , у самостійну одиницю об`єкта нерухомого майна, якій після виділу присвоєно нову поштову адресу: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на приміщення та частини будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а саме ті приміщення та споруди, що були збудовані ОСОБА_8 ; витребувати від ОСОБА_5 нерухоме майно - Ѕ частку житлового будинку, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , та складається з тих приміщень та споруд, що були збудовані ОСОБА_8 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що ОСОБА_4 є її рідною бабусею. На підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 16 червня 1981 року відповідачу належить житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 , що складається в цілому з житлової кам`яної будівлі, площею 34,9 кв.м., з надвірними будівлями, розташованими на земельній ділянці площею 612 кв.м., що перебуває в її безстроковому користуванні. До вказаного житлового будинку батьком позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 з відома та дозволу відповідача

ОСОБА_4 було прибудовано житлові приміщення, право власності на які визнавалось за забудовником ОСОБА_8 , жодних спорів щодо майна не було. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, а позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після його смерті шляхом вступу в управління та володіння майном, в тому числі добудованими житловими приміщеннями. При цьому позивач з часу свого народження та по теперішній час проживає за вказаною адресою. В подальшому позивач ОСОБА_1 дізналась, що відповідач ОСОБА_4 без жодного погодження чи попередження здійснила реєстрацію права власності на будинок з врахуванням добудованих батьком позивача приміщень, здійснила його поділ в натурі, виділивши з житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_2 у самостійний об`єкт частину житлового будинку, якому присвоєно адресу АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 зазначала, що виділена частина не включила в себе частину житлового приміщення, яке також належить позивачу, а сам поділ проведено з порушенням його порядку. При цьому порушення також зазнали і житлові права її дітей, які зареєстровані та проживають у спірному житловому будинку, оскільки житлова площа будинку, де вони проживають, істотно зменшилась у зв`язку з виділом її частини у самостійний об`єкт нерухомості. На підставі викладеного позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

У квітні 2018 року в інтересах ОСОБА_4 до суду звернувся представник ОСОБА_9 з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - ОСОБА_1 , в якій просив визнати за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмета позову, в якій просила скасувати запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , за № 23169160 та запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 , за № 23168542, внесені державним реєстратором

КП Реєстраційна служба Одеської області Степанчук Є. Г.; визнати недійсним договір дарування 1/2 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О. В. 26 грудня 2017 року; визнати недійсним договір дарування 1/2 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О. В. 26 грудня 2017 року; визнати за ОСОБА_1 право власності на приміщення будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

У листопаді 2018 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: державний реєстратор КП Реєстраційна служба Одеської області Степанчук Є. Г., ОСОБА_1 , в якій просили скасувати запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за

№ 23169160, внесений державним реєстратором КП Реєстраційна служба Одеської області Степанчук Є. Г.; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 , за № 23168542, внесений державним реєстратором КП Реєстраційна служба Одеської області Степанчук Є. Г.; визнати недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О. В. 27 грудня 2017 року; визнати недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О. В. 27 грудня

2017 року; визнати за ОСОБА_7 право власності у порядку спадкування за законом на 1/4 частину приміщень домоволодіння, що розташоване за адресою:

АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_6 право власності у порядку спадкування за законом на 1/4 частину приміщень домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 01 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Державний реєстратор

КП Реєстраційна служба Одеської області Степанчук Є. Г., орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про скасування запису про державну реєстрацію, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності - відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання права власності - відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Державний реєстратор КП Реєстраційна служба Одеської області Степанчук Є. Г., ОСОБА_1 , про скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 районний суд виходив з того, що позовні вимоги як ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , так і позовні вимоги

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є не обґрунтованими та не доведеними, у зв`язку із чим задоволенню не підлягають.

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_10 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 01 липня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_10 та ОСОБА_7 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

23 вересня 2020 року ОСОБА_7 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського районного суду міста Одеси від 01 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року в частині позовних вимог

ОСОБА_7 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 та

3 частини другої статті 389 ЦПК України)..

Доводи інших учасників справи

09 вересня 2021 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_11 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Київського районного суду міста Одеси.

10 грудня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу. Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 01 липня 2019 року та постанова Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року оскаржуються в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_7 , ОСОБА_6 до

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Державний реєстратор

КП Реєстраційна служба Одеської області Степанчук Є. Г., ОСОБА_1 , про скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Державний реєстратор КП Реєстраційна служба Одеської області Степанчук Є. Г., Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про скасування запису про державну реєстрацію, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності, за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання права власності рішення Київського районного суду міста Одеси від 01 липня 2019 року та постанова Одеського апеляційного суду від 14 серпня

2020 року не оскаржуються, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції в цій частині не перевіряються.

Короткий зміст фактичних обставин справи

06 січня 1949 року Виконавчим Комітетом Одеської Міської Ради депутатів трудящих було прийняте рішення Про відвід земельних ділянок під індивідуальне будівництво , яким зокрема було вирішено відвести земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво ОСОБА_12 в районі Дерибасівки в запланованому масиві.

На підставі вказаного рішення Інспекцією Державного Архітектурно-Будівельного Контролю м. Одеси ОСОБА_12 було видано Дозвіл № 211-49 на проведення робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_5 .

Відповідно до Рішення виконкому Київської райради депутатів трудящих № 71 від 16 січня 1976 року Про прийняття будинку до експлуатації по АДРЕСА_2 , акти приймальної комісії були затверджені, будинок по АДРЕСА_2 , житловою площею 34,9 кв.м., до експлуатації прийнято.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 червня 1981 року, видане на будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в

АДРЕСА_2 вбачається, що будинок складається в цілому з житлової кам`яної будівлі, загальною житловою площею 34,9 кв.м. з надвірними будівлями, розташованого на земельній ділянці 612 кв.м., який належав померлій на підставі договору на право побудови будинку та безстрокового користування земельною ділянкою 16 листопада 1949 року по реєстру № 59979 та зареєстрованого в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації в книгу № 155, на стр. 226, за № 422. Вказане домоволодіння було зареєстроване за ОСОБА_13 в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації в книгу

№ 155, на стр. 226, за № 15560.

25 лютого 2015 року відповідач ОСОБА_4 проживаючи в м. Палласівка Волгоградської області видала довіреність ОСОБА_14 , якою довірила йому вести її справи в судах, а також подарувати від її імені громадянці ОСОБА_5 , належну їй земельну ділянку і одну другу частку у праві власності на розташований на ній житловий будинок, з усіма господарськими і побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана довіреність посвідчена нотаріусом Палласівського району Волгоградської області Ушаковою Н. П.

З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 , виготовленого ТОВ Нове БТІ на замовлення ОСОБА_4 станом на 29 вересня 2017 року, вбачається, що загальна площа двоповерхового будинку складає 133,1 кв.м., житлова - 43,5 кв.м. До складу домоволодіння, розташованого на земельній ділянці площею 612 кв.м. входять окрім житлового будинку також гараж, сарай та альтанка.

25 жовтня 2017 року ТОВ Нове БТІ на замовлення ОСОБА_4 був підготовлений Висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , який передбачав можливість поділу будинку на дві частини.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині відповідають.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Установивши, що спірне майно неналежне спадкодавцю, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок, що позовні вимоги ОСОБА_7 і ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Київського районного суду міста Одеси від 01 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року, яка оскаржуються в частині позовних вимог ОСОБА_7 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Державний реєстратор КП Реєстраційна служба Одеської області Степанчук Є. Г., ОСОБА_1 , про скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 01 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_7 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: державний реєстратор комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Степанчук Євгенія Григорівна, ОСОБА_1 , про скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська