Постанова

від 14.08.2020 по справі 520/45/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4217/20

Номер справи місцевого суду: 520/45/18

Головуючий у першій інстанції Васильків О.В.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , третя особа - Державний реєстратор Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Степанчук Євгенія Григорівна, Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про скасування запису про державну реєстрацію, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності, за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання права власності, за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , треті особи: державний реєстратор комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Степанчук Євгенія Григорівна, ОСОБА_4 , про скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), третя особа - Державний реєстратор Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Степанчук Євгенія Григорівна (код ЄДРПОУ 41395911, місцезнаходження: Одеська обл., Великомихайлівський район, с. Великоплоське, вул. Центральна, 121), Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26303241, адреса - 65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 9), про скасування запису про державну реєстрацію, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності - відмовлено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 )до ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 )та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа - ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), про визнання права власності - відмовлено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 )ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), треті особи: державний реєстратор комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Степанчук Євгенія Григорівна (код ЄДРПОУ 41395911, місцезнаходження: Одеська обл., Великомихайлівський район, с. Великоплоське, вул. Центральна, 121), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), про скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ухвалити постанову, якою:

-визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А : 1-1 - коридор площею 17,7 кв.м., 1-2 - ванна площею 3,6 кв.м., 1-3 - кухня площею 6,4 кв.м., 1-4 - житлова площа 10,0 кв.м., 1-5 - коридор плошею 11,5 кв.м., 1-6 - санвузол площею 6,4 кв.м., 1-7 - житлова площа 20,0 кв.м., літ. Б - гараж, літ. В - сарай, Літ. Г - альтанка, розташовані на земельній ділянці 297 кв.м., що складає одиницю;

-стягнути з відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на користь позивача - ОСОБА_1 судові витрати;

-в іншій частині рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2019 року - залишити без змін.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 , також подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати частково рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким:

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за №23169160, внесений державним реєстратором КП Реєстраційна служба Одеської області Степанчук Є.Г.;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за №23168542, внесений державним реєстратором КП Реєстраційна служба Одеської області Степанчук Є.Г.;

- визнати недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В. 27.12.2017 року;

- визнати недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В. 27.12.2017 року;

- визнати за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за законом на 1/4 частину приміщень домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виданого ТОВ Одеське Бюро Технічної Інвентаризації ОСОБА_1 16.01.2018 року серії АН №002087 складається з:

І поверх: 1) коридор - загальна площа 7,8 кв.м.; 2). коридор - загальна площа - 7,0 кв.м.; 3) туалет - загальна площа - 1,4 кв.м.; 4) ванна - загальна площа - 6,6 кв.м.; 5) кухня - загальна площа - 9,7 кв.м.; 6) житлова - загальна площа 15,8 кв.м.: 7) підсобне - загальна площа - 9,3 кв.м.; 8) житлова - загальна площа - 11,1 кв.м.;

ІІ поверх: 1) коридор - загальна площа - 12,0 кв.м., 2) житлова - загальна площа - 9,1 кв.м.; 3) житлова - загальна площа - 9,1 кв.м.; 4) житлова - загальна площа - 11,8 кв.м.; 5) житлова - загальна площа - 16,0 кв.м.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа - ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), про визнання права власності - залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа 0 ОСОБА_4 про визнання права власності - залишити без змін.

Інші учасники справи своїм правом надання в порядку ст. 360 ЦПК України відзиву не скористалися.

В судове засідання, призначене на 06.08.2020 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

06.08.2020 року на електрону пошту апеляційного суду надійшла заява від представника Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, у якій заявник просить слухати справу у відсутності представника Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування.

Крім того, 06.08.2020 року на електрону адресу апеляційного суду також надійшли заяви від ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , у яких сторони просять апеляційний суд відкласти розгляд справи, у зв`язку з запровадженням в Україні з 12.03.2020 по 31.08.2020 року карантину через спалах у світі коронавірусу.

Апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Одесі). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Відповідне положення міститься у постанові КГС ВС від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19.

Крім того, відповідно до рішення Ради суддів України №36 від 05.06.2020 року вирішено вважати недоцільним продовження карантину після настання граничної дати, визначеною постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів , а саме, після 22.06.2020 року.

Також судова колегія звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Цивільного процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, та ненадання учасниками процесу жодних доказів щодо неможливості прибути в судове засідання та жодних вагомих підстав для відкладення розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 та ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , третя особа - Державний реєстратор Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Степанчук Є.Г., Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про скасування запису про державну реєстрацію, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності - не оскаржується, а тому колегією суддів не перевіряється законність та обґрунтованість висновків суду у цій частині, оскільки, згідно з вимогами ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду, в частині його оскарження апелянтами, зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 2001 року проживала в АДРЕСА_1 .

Діти відповідача ОСОБА_12 :

- син ОСОБА_13 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

- донька ОСОБА_14 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Син відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_13 29.09.1984 року уклав шлюб з ОСОБА_15 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_6 народились донька ОСОБА_16 та ІНФОРМАЦІЯ_7 - донька ОСОБА_8 .

Після укладення шлюбу 07.08.2010 року з ОСОБА_17 ОСОБА_16 змінила прізвище на ОСОБА_16 . Від вказаного шлюбу народились діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Донька відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_19 до 17.03.1993 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_20 та від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_10 народилась ОСОБА_7 .

Таким чином, позивач ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_7 та третя особа ОСОБА_8 є онуками відповідача ОСОБА_1 , а третя особа ОСОБА_3 її невісткою.

Щодо спірного нерухомого майна судом встановлено наступне.

06.01.1949 року Виконавчим Комітетом Одеської Міської Ради депутатів трудящих було прийняте рішення Про відвід земельних ділянок під індивідуальне будівництво , яким зокрема було вирішено відвести земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво гр. ОСОБА_21 в районі Дерибасівки в запланованому масиві, про що суду надано відповідну копію виписки з рішення /т.1 а.с.168/.

На підставі вказаного рішення Інспекцією Державного Архітектурно-Будівельного Контролю м. Одеси ОСОБА_21 було видано Дозвіл №211-49 на проведення робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_6 /т.1 а.с.169/.

Відповідно до Рішення виконкому Київської райради депутатів трудящих №71 від 16.01.1976 року Про прийняття будинку до експлуатації по АДРЕСА_1 , акти приймальної комісії були затверджені, будинок по АДРЕСА_1 , житловою площею 34,9 кв.м., до експлуатації прийнято /т.1 а.с.171/.

ОСОБА_21 померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , про що суду надано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 , видане 04.11.1980 року Жовтневим відділом ЗАГС м. Одеси /т.1 а.с.172/.

Спадкоємицею ОСОБА_21 за заповітом стала її донька ОСОБА_22 .

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.06.1981 року, видане на будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 вбачається, що будинок складається в цілому з житлової кам`яної будівлі, загальною житловою площею 34,9 кв.м. з надвірними будівлями, розташованого на земельній ділянці 612 кв.м., який належав померлій на підставі договору на право побудови будинку та безстрокового користування земельною ділянкою 16.11.1949 року по реєстру №59979 та зареєстрованого в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації в книгу №155, на стр. 226, за №422. Вказане домоволодіння було зареєстроване за ОСОБА_22 . в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації в книгу №155, на стр. 226, за №15560 01.07.1971 року /т.1 а.с.173/.

В подальшому ОСОБА_22 були побудовані гараж, погреб та веранда, що були узаконені рішенням Київського райвиконкому №16 від 04.01.1987 року, що вбачається з довідки ЖЕО Київського району від 09.02.1987 року /т.1 а.с.174/.

12.04.1991 року після укладення шлюбу з ОСОБА_23 ОСОБА_22 змінила прізвище на ОСОБА_22 , що вбачається з свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 , виданого 12.04.1991 року Відділом ЗАГС м. Палласівка Волгоградської області /т.1 а.с.187/.

ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №8196 від 28.09.1992 року, що вбачається з свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_8 , виданого 28.09.1992 року Відділом ЗАГСа Жовтневого РВК м. Одеси /т.1 а.с.117/.

З Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) станом на 09.01.2018 року вбачається, що за параметрами запиту: ОСОБА_13 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_3 , інформація у Спадковому реєстрі відсутня /т.1 а.с.121/.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_8 районний суд виходив з того, що позовні вимоги як ОСОБА_1 так і позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_8 є не обґрунтованими та не доведеними, у зв`язку із чим задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, в частині його оскарження апелянтами, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судовим розглядом справи встановлено, що 25.02.2015 року відповідач ОСОБА_1 проживаючи в м. Палласівка Волгоградської області видала довіреність своєму зятю ОСОБА_20 , якою довірила йому вести її справи в судах, а також подарувати від її імені громадянці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , належну їй земельну ділянку і одну другу частку у праві власності на розташований на ній житловий будинок, з усіма господарськими і побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана довіреність посвідчена нотаріусом Палласівського району Волгоградської області Ушаковою Н.П. /т.1 а.с.206-2017/.

Довіреністю від 04.05.2017 року ОСОБА_1 довірила ОСОБА_7 представляти її інтереси і бути її представником в усіх організаціях, органах і установах України та управляти всім належним їй нерухомим майном, що перебуває на території України без права відчуження. Вказана довіреність посвідчена нотаріусом Палласівського району Волгоградської області Пустоваловою О.П. /т. 1 а.с.204-205/.

З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого ТОВ Нове БТІ на замовлення ОСОБА_1 станом на 29.09.2017 року, вбачається, що загальна площа двоповерхового будинку складає 133,1 кв.м., житлова - 43,5 кв.м. До складу домоволодіння, розташованого на земельній ділянці площею 612 кв.м. входять окрім житлового будинку також гараж, сарай та альтанка /т.1 а.с.115-177/.

25.10.2017 року ТОВ Нове БТІ на замовлення ОСОБА_1 був підготовлений Висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , який передбачав можливість поділу будинку на дві частини /т.1 а.с.178-179/.

03.11.2017 року державним реєстратором КП Реєстраційна служба Одеської області Степанчук Є.Г. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 23,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , що вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 25.12.2017 року /т.3 а.с.132-134/.

27.12.2017 року на підставі договору дарування, серія та номер: 13806, виданого 27.12.2017 року приватним нотаріусом Груєвою О.В. за ОСОБА_7 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 23,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , що вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 16.01.2018 року /т.3 а.с.135-136/.

З довідки, виданої 06.01.2018 року ОСОБА_4 ОСОН 10-та станція Великого Фонтану у місті Одесі, вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 . З вказаної довідки також вбачається, що в спірному будинку проживають: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_16 /т.1 а.с.111/.

Також, судом встановлено, що відповідно до Акту обстеження житлових умов за адресою: АДРЕСА_1 від 06.01.2018 року №2, складений комісією органу самоорганізації населення комітету мікрорайону 10 ст. Большого Фонтана , за даними ОСОН, домоволодіння по АДРЕСА_7 , належить ОСОБА_1 , 1941 року народження, яка проживає в Росії. В будинку проживає вдова сина ОСОБА_1 ОСОБА_3 , дві онуки ОСОБА_8 , ОСОБА_25 , правнук ОСОБА_5 , правнучка ОСОБА_6 та зять ОСОБА_17 .

Як вбачається з матеріалів справи, в своїх позовних вимогах ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_7 .

Разом з тим, як встановлено судами на теперішній час ОСОБА_1 має чинні правовстановлюючі документи на вказаний будинок, а тому апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду про відсутність порушення права власності ОСОБА_1 та необґрунтованості її позовних вимог.

Зі змісту апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вбачається, що фактично підставою для скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2019 року є порушення місцевим судом норм процесуального права, а саме ст. 265 та ч.4 ст. 365 ЦПК України, оскільки при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , районний суд у мотивувальній частині свого рішення не зазначив мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи та норми права, на які посилалися сторони та які суд не застосував та не зазначив мотиви їх не застосування, а лише обмежився фактично одним абзацом.

Однак, апеляційний суд вважає вказані доводи апелянта безпідставними, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.1, 4 ст.265 ЦПК України, рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;

4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду;

5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, на виконання вищевказаних вимог норм процесуального закону, судом першої інстанції були дослідженні докази, на які сторони посилалися як на підставу своїх позовних вимог, зокрема згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №108938045 від 25.12.2017 року позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 75,6 кв.м., а тому повторне визнання судом вже існуючого права жодним чином не впливає на суть цього права та його правове регламентування та жодним чином не створює додаткового захисту такого права, у зв`язку із чим апеляційний суд погоджується із висновком районного суду, що позов ОСОБА_1 є штучно створеним, оскільки в ньому викладені позовні вимоги аналогічні письмовим поясненням, наданим на позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ОСОБА_8 .

Тобто, суд першої інстанції виконав всі вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, та зробив правильні висновки по суті заявлених вимог ОСОБА_1 , оскільки у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів кожної із сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.

Враховуючи вищенаведене та у зв`язку із тим, що в апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відсутні посилання на істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість чи обов`язковість скасування чи зміни судового рішення, тому рішення суду першої інстанції в частині відмови позовних вимог ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим і доводи апеляційної його не спростовують.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , то суд апеляційної інстанції, також погоджується із висновком місцевого суду, що вказаний позов позивачів також є необґрунтованим та недоведеним, з огляду на таке.

Так, в обґрунтування свого позову, позивачі посилалися на те, що оскільки ОСОБА_13 , здійснював будівництво з дозволу ОСОБА_1 , тому він мав право на частку власності в даному будинку. Проте вказані посилання є безпідставними, з огляду на те, що як встановлено судом не підтверджені належними та допустимими в сенсі ст. ст. 77, 78 ЦПК України доказами.

Крім того, апеляційний суд також погоджується із висновком районного суду, що доводи позивачів щодо належності їм на праві власності частини спірного будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_13 є необґрунтованими , оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_3 відповідно до вимог чинного законодавства не могли успадкувати неналежне спадкодавцю майно.

При цьому вірним є посилання суду на те, що при зверненні до суду з вимогами щодо спадкування майна повинні бути обставини саме щодо наявності спадкового майна, на яке претендують спадкоємці.

Однак, таких доказів ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції позивачами надано не було.

Більш того у доводах апеляційної скарги, ОСОБА_3 сама зазначила, що оформити своє право власності належним чином ОСОБА_13 не встиг у зв`язку із раптовою смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_8 щодо скасування державної реєстрації права власності на будинки №6-А та АДРЕСА_3 , місцевий суд, також дійшов вірного висновку про те, що вони не підлягають задоволенню, як і вимоги щодо визнання недійсним договорів дарування від 26.12.2017 року та 27.12.2017 року, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_8 є неналежними позивачами.

При цьому, судом було вірно зауважено, що звертаючись до суду із вимогами про визнання договорів дарування недійсними позивачі ОСОБА_26 не вказали, з яких саме підстав вони просять визнати недійсними вказані договори.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, районний суд, з висновками якого погоджується і апеляційний суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 та позовні вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_8 не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , третя особа - Державний реєстратор Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Степанчук Євгенія Григорівна, Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про скасування запису про державну реєстрацію, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності, за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання права власності, за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , треті особи: державний реєстратор комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Степанчук Євгенія Григорівна, ОСОБА_4 , про скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 14.08.2020 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Л.А. Гірняк

С.М. Сегеда