Постанова

від 17.11.2021 по справі 607/19399/15

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 607/19399/15-ц

провадження № 61-18062св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство Земельно-кадастрове бюро ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Сташківа Б. І., Хоми М. В., Щавурської Н. Б.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до КП Земельно-кадастрове бюро , відділу Держгеокадастру у місті Тернополі, треті особи:

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні належними їй земельними ділянками.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать дві земельні ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_1 , а саме: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030.

Позивачка вказувала, що 20 серпня 2005 року складено акт визначення та погодження на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки, яким межі належних позивачу земельних ділянок були погоджені всіма суміжними землекористувачами, в тому числі ОСОБА_3 без будь-яких заперечень. При цьому КП Земельно-кадастрове бюро в таблиці точок, ліній і дирекційних кутів в кадастровому плані обох належних позивачу земельних ділянок неправильно вказало координати меж зазначених ділянок, оскільки вказані координати меж не відповідають кадастровим планам і абрису, що підтверджується координатами поворотних меж обох ділянок, визначених ТОВ Геоземсервіс на замовлення позивача.

Зазначені помилки з боку відповідача призвели до того, що визначені в технічній документації межі належних позивачу земельних ділянок зміщені зі сторони суміжних землекористувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в бік позивача на 0,25 м довжиною 20 м і на 0,50 м довжиною 50 м. Також позивач зазначала, що про допущені КП Земельно-кадастрове бюро помилки в технічній документації їй стало відомо після 14 вересня 2015 року, коли треті особи у справі почали будівництво на належних їй земельних ділянках бутобетонної огорожі і огорожі з металевої сітки на забетонованих металевих стовпчиках, з приводу чого вона зверталась у Тернопільський МВ УМВСУ в Тернопільській області із заявами від 14 вересня 2015 року та 15 жовтня 2015 року та у Тернопільську міську раду із заявою від 15 вересня 2015 року.

ОСОБА_1 просила усунути перешкоди у користуванні належними їй земельними ділянками для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030, що знаходяться по АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання: КП Земельно-кадастрове бюро за власний рахунок внести зміни в технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки позивача щодо координат земельних ділянок; відділу Держгеокадастру у місті Тернополі внести до Державного земельного кадастру (поземельної книги) відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , ОСОБА_3 демонтувати бутобетонну огорожу і огорожу з металевої сітки на забетонованих стовпчиках, зведених на належних позивачу земельних ділянках.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області суду від

03 березня 2020 року провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області внести до Державного земельного кадастру (поземельної книги) відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки ОСОБА_1 : для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031 по АДРЕСА_1 ; для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030 по АДРЕСА_1 закрито за заявою представника позивача - адвоката

Федірка В. С. про відмову від позовних вимог.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

03 березня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Зобов?язано КП Земельно-кадастрове бюро за власний рахунок виготовити ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в

АДРЕСА_1 площею 0,0343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031; для ведення особистого селянського господарства в

АДРЕСА_1 площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030.

Стягнуто із КП Земельно-кадастрове бюро на користь ОСОБА_1

487,20 грн сплаченого судового збору та 5 226,40 грн витрат за проведення судових експертиз.

Задовольняючи позов і зобов`язуючи КП Земельно-кадастрове бюро за власний рахунок виготовити ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0343 га, господарських споруд та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га в м. Тернополі, суд першої інстанції виходив з того, що при виготовленні позивачу ОСОБА_1 у 2005 році КП Земельно-кадастрове бюро допустило помилку при визначенні координат поворотних точок меж належних позивачу земельних ділянок, які були внесені в базу АС ЦДСК (автоматизованої системи). Такі відомості були внесені до Державного земельного кадастру, а тому координати точок меж фактичного розташування земельних ділянок не відповідають кадастровим планам і абрису зазначених у Державних актах на право власності на земельні ділянки та витягам Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу КП Земельно-Кадастрове бюро задоволено.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

03 березня 2020 року скасовано та постановлено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від

24 квітня 2019 року у справі № 128/3751/14-а, виходив із того, що вимоги позивача про зобов?язання КП Земельно-кадастрове бюро за власний рахунок внести зміни в технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки позивача не можуть бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки зазначені обставини, будуть порушувати інтереси і права третіх осіб, відносно яких у 2006 році земельні ділянки зареєстровані в Управлінні Держземагенства з присвоєнням їм кадастрових номерів та внесенням відповідного запису до Поземельної книги. У 2005 році на замовлення ОСОБА_1 КП Земельно-кадастрове бюро виготовило технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Під час розробки технічної документації було проведено визначення та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 із суміжними землекористувачами. Межі земельної ділянки ОСОБА_1 з часу приватизації не змінювалися, самовільне захоплення прилеглих земель не здійснювалося. При цьому апеляційний суд також вказав, що у спірних правовідносинах виявлену помилку при визначенні координат поворотних точок меж належних позивачу земельних ділянок, які були внесені в АС ЦДЗК, а тому підлягає застосуванню Порядок виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру, що врегульовано Законом України Про державний земельний кадастр від 07 липня 2011 року та пункти

138-161 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

02 грудня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року та залишити в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

03 березня 2020 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно розтлумачив статтю 37 Закону України Про державний земельний кадастр , оскільки не врахував, що у спірних правовідносинах наявна не випадкова помилка (описка), друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, а помилка відповідача - КП Земельно-кадастрове бюро , яким самовільно та неправильно внесено зміни в обмінні файли. Заявник вказує, що дійшовши хибного висновку щодо суб?єкта помилки, апеляційний суд застосував до спірних правовідносин статтю 37 Закону України Про державний земельний кадастр та пункти 138-161 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 як правову норму, яка регламентує порядок виправлення помилки іншого суб?єкта земельних відносин.

Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах(пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

09 березня 2021 року КП Земельно-кадастрове бюро через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Тернопільського апеляційного суду від

27 жовтня 2020 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

12 березня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, що знаходяться по АДРЕСА_1 , а саме: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030.

Суміжними до позивача землекористувачами на момент розгляду справи у суді є ОСОБА_2 , якій належать на праві власності земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 0,1 га кадастровий номер 6110100000:01:009:0067 та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,0058 га кадастровий номер 6110100000:01:009:0073, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 , якій належить на праві власності земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1000 га кадастровий номер 6110100000:01:009:0032, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно висновку експерта ОСОБА_5 за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 62/17-22 від 31 липня 2017 року та додаткової судової земельно-технічної експертизи № 35/19-22 від 24 квітня 2019 року, станом на день дослідження координати меж належної ОСОБА_1 земельної ділянки по

АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,00343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031, які вказані у таблиці в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, виготовленій у 2005 році КП Земельно-кадастрове бюро , не відповідають кадастровому плану, абрису та існуючій до приватизації межі вказаної земельної ділянки по лінії розмежування з південної сторони.

Координати меж належної ОСОБА_1 земельної ділянки по

АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030, які вказані у таблиці в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, виготовленій у 2005 році КП Земельно-кадастрове бюро , відповідають кадастровому плану і абрису вказаної земельної ділянки, однак не відповідають існуючій до приватизації межі вказаної земельної ділянки.

Експертом встановлено, що невідповідності, зазначених КП Земельно-кадастрове бюро в технічній документації координат меж належних

ОСОБА_1 земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,00343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030, перетину із земельними ділянками суміжних землевласників ОСОБА_6 та

ОСОБА_4 не спричинило.

Із висновку призначеної за клопотанням позивача додаткової судової земельно-технічної експертизи № 35/19-22 від 24 квітня 2019 року встановлено, що станом на день дослідження координати меж належних ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,00343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031 та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030, що розташовані кадастровим планам, і абрису вказаних земельних ділянок, що містяться в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, виготовленій у 2005 році КП Земельно-кадастрове бюро не відповідають.

Координати точок меж земельних ділянок ОСОБА_2 кадастровий номер 6110100000:01:009:0073 та кадастровий номер 6110100000:01:009:0067 та координати меж земельної ділянки ОСОБА_4 кадастровий номер 6110100000:01:009:0032, що розташовані по

АДРЕСА_1 координатам точок меж земельних ділянок їх первинного власника ОСОБА_3 кадастровий номер 6110100000:01:009:0032 і кадастровий номер 6110100000:01:009:0033 відповідають.

Фактичного захоплення частини земельної ділянки, що розташована по

АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 зі сторони ОСОБА_1 та суміжних землекористувачів немає.

Із нанесених у Додатку № 3 до експертизи поворотних точок досліджуваних земельних ділянок відповідно до первинних координат земельної ділянки

ОСОБА_3 , координат земельних ділянок учасників справи, внесених в

АС ЦДЗК та координат, визначених станом на день дослідження установлно, що станом на момент проведення дослідження координати поворотних точок із південної сторони земельної ділянки відповідають фактично існуючій огорожі між земельними ділянками ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . Із північної сторони лінія розмежування між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проходить по координатах, внесених в АС ЦДЗК, як координат ОСОБА_1 , так і координат ОСОБА_3 , які співпадають. Однак, фактично в натурі (на місцевості) лінія розмежування проходить не згідно координат, внесених в АС ЦДЗК.

Судовий експерт Походай І. П. у судовому засіданні підтримав надані ним висновки первинної земельно-технічної експертизи № 62/17-22 від 31 липня 2017 року та додаткової судової земельно-технічної експертизи № 35/19-22 від 24 квітня 2019 року та вказав, що КП Земельно-кадастрове бюро при виготовленні позивачу ОСОБА_1 у 2005 році документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку були допущені помилки при визначенні координат поворотних точок меж належних позивачу земельних ділянок, які були внесені в АС ЦДЗК.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За частиною дев?ятою, десятою статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

За правилами частини п`ятої статті 5 Закону України Про державний земельний кадастр від 07 липня 2011 року № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону.

Порядок виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру, врегульовано Законом України від 07 липня 2011 року за № 3613-VI Про державний земельний кадастр та пунктами 138-161 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV Про землеустрій розробниками документації із землеустрою є, зокрема, юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Згідно з статтею 55 Закону України Про землеустрій у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 .

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.

Відповідно до норм ЗК України, ЦК України, Закону України Про Державний земельний кадастр та Закону України Про землеустрій до повноважень суду не відноситься розгляд питань що стосуються встановлення меж земельних ділянок відповідно до координат обчислених землевпорядними організаціями, тому що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки, а також земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування, а не на підставі рішення суду.

Такий порядок визначено і постановою Великої Палати Верховного Суду від

24 квітня 2019 року у справі № 128/3751/14-а та у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 520/2093/1 та від 03 квітня 2020 року

№ 1512/2-761/11.

Вказане спростовує аргументи заявника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що земельні ділянки ОСОБА_1 не були зміщені до межі ОСОБА_3 , відповідно до розподілу, абрису та координат ділянки ОСОБА_3 в результаті чого і з`явилась розбіжність в координатах. Координати меж земельної ділянки за кадастровим планом ОСОБА_1 залишаються у відповідності до координат кадастрового плану ОСОБА_3 тобто координати поворотних точок земельної ділянки відповідають координатам точок, які існували при виготовленні документації ОСОБА_3 у 2006 році.

Крі того, також є правильним висновок апеляційного суду про те, що

ОСОБА_1 вже більше 15 років користується земельною ділянкою на підставі технічної документації із землеустрою, не мала претензій щодо її виготовлення технічної документації із землеустрою, як під час отримання вказаної документації, так і після цього не висловила жодних претензій, нарікань чи заяв щодо невідповідності чи неправильності координат та їх виправлення. Виявлені помилки приводять до хибного встановлення невідповідності фактичної площі земельної ділянки ОСОБА_1 площі та розмірам, зазначеним в державному акті на землю, а також до неправильного висновку щодо наявності з боку суміжних землекористувачів та самовільного захвату земель.

Така позиція узгоджується з висновком Верховного Суду у постановах

від 04 березня 2019 року справа № 672/730/16-ц, від 13 червня 2018 року справа

№ 911/1101/17, від 03 квітня 2020 року справа № 1512/2-761/11.

Статтею 198 ЗК України визначено, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

У 2005 році на замовлення ОСОБА_1 КП Земельно-кадастрове бюро виготовило технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Під час розробки технічної документації було проведено визначення та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_1 по

АДРЕСА_1 із суміжними землекористувачами ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які заперечень не висловлювали, що підтверджується актом від 20 серпня 2005 року.

20 листопада 2005 року інженером-геодезистом КП Земельно-кадастрове бюро складено акт перенесення в натуру(на місцевість) зовнішніх меж земельної ділянки площею 1435 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та закріплення їх межовими знаками, які передані на зберігання ОСОБА_1 у кількості 21 штука.

Відповідно до пояснювальної записки КП Земельно-кадастрове бюро місцеположення кутів зовнішніх меж землекористування детально досліджено і встановлено в натурі по фактичному їх положенню на місцевості в присутності землекористувача і узгоджено з представниками суміжних землекористувачів. Вказана кадастрові зйомки були включена і до технічної документації на земельну ділянку, яка в свою чергу стала підставою для державної реєстрації земельної ділянки, присвоєння кадастрового номера та відкриття Поземельної книги.

При узгоджені зовнішніх меж земельної ділянки зацікавленими сторонами претензій не заявлено. Геодезична прив`язка кутів повороту меж землекористування виконувалась з точок теодолітного ходу полярним методом з незалежним контролем геодезичного визначення. Площа ділянки вирахувана по координатах кутів повороту меж землекористування. По матеріалах польових робіт складено технічний звіт. Контроль польових робіт та прийомка матеріалів здійснювались на всіх етапах виконання робіт директором КП Земельно-кадастрове бюро .

Межі земельної ділянки ОСОБА_1 з часу приватизації не змінювалися, самовільне захоплення прилеглих земель не здійснювалося. Зазначені виправлення не змінюють жодним чином площу земельної ділянки, оскільки площа розраховувалася виходячи з суми площ частин ділянки, які знаходяться в межах червоної лінії .

Таким чином, апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що відомості про земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_1 площею

0,0343 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0031 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0935 га, кадастровий номер 6110100000:01:009:0030, що знаходяться за адресою по АДРЕСА_1 були зареєстровані ще в 2005 році, межі земельної ділянки були погоджені із суміжними землекористувачами, про що свідчить наявний акт визначення та погодження на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки, який скріплений їхніми підписами. Виготовлення нової технічної документації із землеустрою і тим більше скасування рішення державного кадастрового реєстратора про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, що знаходиться у користуванні третіх осіб, не призведе до поновлення прав позивача ОСОБА_1 , оскільки виготовлена технічна документація стала підставою для державної реєстрації земельної ділянки, їм присвоєні кадастрові номери та відкриття Поземельної книги, внесені і зареєстровані у державному земельному кадастрі суміжні землекористувачі вже отримали Держані акти щодо права власності на земельні ділянки. А тому вимоги про зобов?язання виправити технічну помилку із землеустою на земельну ділянку, що перебуває у власності ОСОБА_1 не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки зазначені обставини будуть порушувати права та інтереси третіх осіб.

Така позиція узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду від

24 квітня 2019 року у справі за № 128/3751/14-а.

Виправлення помилок, допущених у відомостях державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою здійснюється виключно на підставі та в порядку, встановленому Законом № 3613-VI, а саме, державним кадастровим реєстратором .

Чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок, проте у матеріалах справи немає доказів того, що позивач ОСОБА_1 скористався цим порядком для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою наданої їй для будівництва для будівництва та обслуговування житлового будинку про внесення змін в технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки.

Відповідно до пункту 139 цього Порядку у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 територіальному органові Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки.

У повідомленні викладається суть виявлених помилок. До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей. Повідомлення разом з доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

При цьому, норми пункту 153 Порядку № 1051 визначають, що виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що визнанню наявності помилки та для набуття підстав для її виправлення шляхом внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру передує процедура встановлення недостовірної інформації, у яку спочатку необхідно внести зміни.

Відповідно до статті 9 Закону № 3613-VI та підпунктів 1, 5, 6 пункту 6 Порядку

№ 1051 внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об`єктів та відмови у їх наданні, виправлення помилок у Державному земельному кадастрі є самостійними повноваженнями відповідача.

Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від

08 квітня 2020 року у справах за № 520/2093/19; від 08 липня 2020 року у справі за № 362/2698/15-ц та від 20 серпня 2020 року у справі № 806/1578/16.

Апеляційний суд взявши до уваги наведене, врахувавши суть спірних правовідносин, зробив правильний висновок, що вимоги позивача про зобов?язання КП Земельно-кадастрове бюро за власний рахунок внести зміни в технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки позивача земельних ділянок не можуть бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки зазначені обставини, будуть порушувати інтереси і права третіх осіб, відносно яких у 2006 році земельні ділянки зареєстровані в Управлінні Держземагенства з присвоєнням їм кадастрових номерів та внесенням відповідного запису до Поземельної книги. У 2005 році на замовлення ОСОБА_1 КП Земельно-кадастрове бюро виготовило технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Під час розробки технічної документації було проведено визначення та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 із суміжними землекористувачами. Межі земельної ділянки ОСОБА_1 з часу приватизації не змінювалися, самовільне захоплення прилеглих земель не здійснювалося,

Така позиція узгоджується з подібними за змістом правовідносинами викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня

2019 року у справі за № 128/3751/14-а.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновком суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи та власного тлумачення норм матеріального права. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права .

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Тернопільського апеляційного суду від

27 жовтня 2020 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов