Постанова

від 16.11.2021 по справі 220/1942/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/2934/21

220/1942/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„16» листопада 2021 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 220/1942/20

Номер провадження 22-ц/804/2934/21

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Биліни Т.І., Лопатіної М.Ю.

за участю секретаря: Целовальник К.А.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 17 вересня 2021 року головуючого судді Яненко Г.М. зі складанням повного тексту судового рішення 20 вересня 2021 року по цивільній справі про розірвання договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , мотивуючи вимоги в новій редакції тим,що згідно державного акту на землю серія ЯЖ № 298158 позивач є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 7,2326 га, яка розташована на території Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.

11 травня 2010 року він уклав з відповідачем договір оренди земельної ділянки строком на 49 років . Після реєстрації договору екземпляр позивача та оригінал державного акту залишилися у відповідача.

Відповідно до умов договору, орендна плата вноситься у строк до кінця поточного року. В порушення умов договору, починаючи з 2010 року по 2018 рік, відповідачем орендна плата не сплачувалася. На неодноразові звернення позивача лише у 2018 року було сплачено 12000 грн, у 2019 році 12000 грн, у 2020 році 5000 грн, тобто за період користування з 2010 по 2020 року виплачено 29 000 грн.

16 липня 2020 року міськрайонне управління у Великоновосілквському районі та м. Донецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на запит надано посвідчену копію державного акту на земельні ділянки.

28 липня 2020 року на підставі наданої копії державного акту проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 6,6933 га кадастровий номер 1421280200:01:001:0933 та площею 0,5393 га кадастровий номер 1421280200:01:001:1000, які розташовані на території Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області. Відповідачем проігнорований адвокатський запит щодо нарахування орендної плати та надання копії договору оренди, що, на думку позивача, свідчить про недобросовісні дії з його боку за спірним договором, систематична несплата орендної плати порушує права позивача.

Посилаючись на викладене, просив розірвати договір оренди земельної ділянки від 11 травня 2010 року укладений між ОСОБА_2 , як орендарем та ОСОБА_1 , орендодавцем.

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 17 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 6,6933 га кадастровий номер 1421280200:01:001:0933, площею 0,5393 га кадастровий номер 1421280200:01:001:1000, розташовані на території Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 11 травня 2010 року укладений між ОСОБА_2 , як орендарем та ОСОБА_1 , як орендодавцем та зареєстрований 21 травня 2010 року у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру, про що в Книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04-10-149-00001; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги, зокрема, зазначено, що між ними з позивачем ОСОБА_1 з 2009 року існувала домовленість щодо оренди належних йому земельних ділянок, та в 2009 році ним передано позивачу 9100 грн, 18 лютого - 2100 грн, 23 березня - 7000 грн, що підтверджується власноруч написаною ОСОБА_1 розпискою, вказані кошти були передані в рахунок оплати оренди за договором, який укладений у подальшому - 11 травня 2010 року.

В подальшому відповідачем ОСОБА_1 були сплачені такі платежі: 14 серпня 2018 року - 12 000 грн, 09 травня 2019 року - 1000 грн, 15 серпня 2019 року - 9000 грн, 05 жовтня 2019 року - 2000 грн, у 2020 році сплачено сплачено 5000 грн, дата виплати не зазначена, проте здійснена до кінця року.

Факт передачі зазначених коштів протягом 2018-2020 років не заперечується позивачем та підтверджені записами в журналах сплати орендної плати, здійсненими власноруч позивачем. Позивач не визнає отримання від нього коштів у 2009 році, проте цей факт підтверджено розпискою, яка додана до апеляційної скарги, тому вважає, що таким чином позивач ввів суд в оману, щодо дійсних обставин справи. Зазначений доказ має вирішальне значення для правильного вирішення спору та ухвалення справедливого рішення по суті спору, а тому просить апеляційний суд прийняти його до уваги, оскільки відповідач був позбавлений якісного правового захисту з боку адвоката Дурач А. О., що привело до порушення його прав та інтересів.

Позивач, як на підставу своїх вимог посилається на той факт, що мала місце систематична несплата орендної плати, проте не надав належних та допустимих доказів її несплати, не навів розрахунку заборгованості, а суд дійшов висновку про несвоєчасність внесення орендної плати з часу укладання договору оренди, тобто з 11 травня 2010 року, взагалі не з`ясувавши розмір орендної плати, не дослідивши дати сплати орендної плати, період сплати, не встановивши розмір заборгованості. Зауважено, що ОСОБА_1 не було надано номеру банківської картки або розрахункового рахунку для перерахування орендної плати. Оскільки для передачі орендної плати готівкою, позивач повинен був з`явитись та засвідчити її отримання підписом, орендна плата сплачена тоді, коли він звернувся до відповідача особисто.

Зазначає, що вартість орендної плати земельної ділянки площею 6,6933 га складає: за 2011 рік - 1769,57 грн, за 2012-2014 роки - 3 107, 38 грн, за 2015 рік - 3 881,12 грн, за 2016-2018 роки - 4 657, 34 грн, за 2019 рік - 4982,19 грн; земельної ділянки площею 0,5393 га складає: за 2011 -2014 роки -115,42 грн, за 2015 рік- 144,16 грн, за 2016-2018 роки - 172,99 грн, за 2019 рік - 198,72 грн. Загальна щомісячна сума орендної плати за дві ділянки складає: 2011 - 1884,99 грн, 2012-2014 - 3 222,8 грн, 2015 - 4025,28 грн, 2016-2018 - 4830,33 грн, 2019-5 180,91 грн.

Таким чином, належна до сплати за дві земельні ділянки орендна плата складає з 2011 по 2019 роки - 35 250, 57 грн. (33 927,04 грн. + 1323,53 грн.). Відповідачем за вказані періоди передано позивачу - 38 100 грн, що перевищує вказаний розмір орендної плати.

Щодо строків виплати зазначає, що за 2011-2013 роки сплачено 8330,59 грн. - 18 лютого 2009 року та 03 березня 2009 року, 769,41 грн. перенесено на виплату за 2014 рік. Залишок орендної плати за 2014 рік у розмірі 2453,39 грн та плату за 2015-2016 роки - 11 309 грн, часткову сплату за 2017 рік у розмірі 691 грн. виплачені 14 серпня 2018 року - 12 0000 грн. Залишок оплати за 2017 рік - 4139,33 грн, орендна плата за 2018 рік - 4830,33 грн, часткова сплата за 2019 рік у розмірі 3030,34 грн, сплачені: 09 квітня 2019 року - 1000 грн, 15 серпня 2019 року - 9000 грн, 05 травня 2019 року-2000 грн - разом 12000 грн. Залишок за орендну плату за 2019 рік у розмірі 2150,57 грн сплачено відповідачем у 2020 році, 2849,43 грн. перенесено на 2020 рік. На момент звернення до суду позивачем, заборгованості з виплати орендної плати за 2020 рік ще не було, оскільки строк її сплати - до кінця року. Зауважує, що вищенаведені розрахунки судом проведені не були, через що ним не з`ясований розмір орендної плати, і невірно визначено наявність заборгованості зі сплати орендної плати та її розміру, внаслідок чого позовні вимоги ОСОБА_1 були безпідставно задоволені. Вважає, що у даному випадку з боку відповідача відсутня ознака істотності порушення договору, оскільки на момент звернення з позовною заявою до суду першої інстанції позивач не позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.

Також вважає, що визначальним для спірних правовідносин є те ще, по спливу порушень строків виплат орендної плати минув значний проміжок часу, протягом якого орендодавець отримував орендну плату, і не звертався із заявами на адресу відповідача щодо проведення виплат орендної плати, зміни чи припинення договору оренди, та в жодний спосіб не вимагав повернення спірної земельної ділянки. При цьому, в позовній заяви зазначено факти, які не відповідають дійсності, а саме, що з 2010 по 2018 роки відповідачем взагалі не сплачувалась орендна плата, хоча 14 серпня 2018 року позивачем отримано 12 000 грн. Факт звернення позивача до відповідача з вимогою виплатити орендну плату не підтверджується жодними доказами. Тобто, позивачем не доведений як факт заборгованості з орендної плати, так і систематичної невиплати орендної плати.

На момент звернення позивача з позовною заявою до суду 01 грудня 2020 року минула позовна давність за порушення строків виплати за 2014 рік - частково 2453,39 грн та за 2015-2016 роки. Заборгованість за 2017 рік - частково 4139,33 грн та за 2018 рік погашена, отже відсутні істотні умови порушення договору оренди від 11 травня 2010 року, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Король Т.В. зазначає,що згідно доводів апеляційної скарги, до укладання договору оренди земельної ділянки 11 травня 2010 року між сторонами існувала домовленість про оренду належних йому земельних ділянок на виконання яких ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 9100 грн., 2100 грн., 7000 грн., що підтверджується власноруч написаною розпискою. Вказані аргументи та докази не є обґрунтованими та допустимими, оскільки надана копія розписки від 23 березня 2009 року не має жодного відношення до спірного договору, а тим паче до виплати орендної плати за договором, який було укладено через рік. Крім того, позивач є власником трьох земельних ділянок, а надана до суду копія розписки не містить взагалі будь-якої ідентифікації, якої саме земельної ділянки стосується ця розписка.

Крім того, з доданої до апеляційної скарги розписки вбачається, що 18 лютого 2009 року ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купив земельний пай. Так, копія вказаної розписки містить відомості про отримання коштів за продаж земельного паю, без конкретизації якого саме та на підставі чого воно належало ОСОБА_1 . Крім того, розписка не містить відомостей щодо отримання вказаних коштів в рахунок наступного договору оренди землі.

Враховуючи, що зазначені дії були вчинені в період дії мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону.

Надана відповідачем копія розписки, взагалі не має жодного відношення до предмету спору, оскільки є розпискою з незрозумілим об`єктом, умовами та зобов`язаннями, які вона підтверджує, строк вимоги за якою у відповідача настав 18 лютого 2012 року.

Позивач не уповноважував відповідача утримувати з належних йому сум орендної плати, будь-яких коштів або на його думку боргів, які виникли або могли виникнути, за межами договору оренди землі. За вказаною розпискою відповідач мав право звертатися до суду з відповідними вимогами, а не самостійно проводити утримання з орендної плати,якщо такі утримання проводилися відповідачем.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки та договір купівлі-продажу є різними за своєю суттю та умовами, не пов`язані між собою, а тому надана відповідачем копія вказаної розписки, не є належним доказом того, що умови договору з його боку виконувалися належним чином.

Відповідно до умов спірного договору орендна плата вноситься один раз на рік у строк до кінця поточного року. Фактично вперше після укладання договору позивач отримав орендну плату в 2019 році в сумі 12 000 грн за період 2010 рік-2013 рік. Уточнюючи обставини, що стали підставою для звернення до суду, у відповіді на відзив позивачем було зазначено, що коштів на виконання договору оренди позивач від відповідача не отримував. Перша виплата, яку він здійснив за даним договором була після звернення позивача до суду в розмірі 5 000 грн. В 2018 році коли позивач почав висловлювати обурення стосовно не виплати орендної плати за договором, мати відповідача бажаючи попередити розірвання договору, звернулася до ОСОБА_1 з проханням не чинити сварок, пообіцяла поступово виплатити заборгованість, а в подальшому, здійснювати поточні відрахування вчасно. Оскільки сума заборгованості утворилась досить велика, вона сказала, що погашати буде частинами за кожні 4 роки. На виконання вказаної домовленості в 2019 році нею було виплачено позивачу 12 000 за період 2010 рік-2013 рік, в 2019 році за період 2014 рік-2017 рік. При цьому просила позивача, щоб він не казав сину ОСОБА_2 про те, що вона виплачує йому кошти, оскільки він їй заборонив це робити вважаючи, що він нічого позивачу не винен. В 2020 році мати відповідача померла, а тому виплати орендної плати за 2018-2019 роки за спірним договором не було. Лише після звернення позивача до суду, відповідачем особисто було запропоновано отримати орендну плату за 2020 рік в сумі 5 000 грн. При отриманні вказаних коштів відповідач попередив, що сплатить йому заборгованість за попередні роки, лише за умови, якщо він відкличе свою позовну заяву з суду.

Вказану домовленість між позивачем та матір`ю відповідача та отримання заборгованості за 2010-2017 роки саме від неї, підтверджено в судовому засіданні свідком ОСОБА_3 . Остання пояснила, що через фізичні вади позивача та його глухоту завжди супроводжувала ОСОБА_1 , фактично була його перекладачем, в тому числі при розмові між матір`ю відповідача та її чоловіком ОСОБА_1 .

Додані до апеляційної скарги копії списків з датами та прізвищами різних людей не можна ідентифікувати,оскільки не є касовими документами, оформленими відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні ,затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 . Вказані списки взагалі не містять відомостей про дату та рік складання та/або видачі готівки.

Орендодавець, яким є позивач, мав право на своєчасне внесення орендної плати.

Крім того, обставини виплати орендної плати підтверджуються відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 16 квітня 2021 року № 266.

Згідно вказаного документу відомості по доходи позивача за період 2018-2019 роки відсутні. В 4 кварталі 2020 року нараховано 3862,75 грн. дохід від надання земельної ділянки, але від іншого орендаря.

Тобто, відповідач не виплачував орендну плату, ні податки.

Визнання позивачем отримання від матері позивача грошових коштів в 2018 році та 2019 році, яка не є стороною за договором не спростовує того, що ОСОБА_2 орендарем за договором в період з 2010 року по 2020 орендну плату за договором не сплачував, чим порушив умови спірного договору.

Розрахунок наведений відповідачем в апеляційній скарзі, це лише особисті міркування відповідача, а не розрахунки складені відповідно до ч. 2 ст.409 ЦК України. Відповідачем взагалі не зазначено, які саме норми матеріального, або процесуального права були порушені. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення,а рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 17 вересня 2021 року залишити без змін.

У судовому засіданні апеляційного суду проведеному в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення EasyCon представник ОСОБА_2 адвокат Свиридова О.М. підтримала доводи скарги. Від відповідача ОСОБА_2 ,належним чином повідомленого про дату,час і місце судового засідання ,надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, зазначив, що апеляційну скаргу підтримує та просить задовольнити у повному обсязі (а.с.129,144).

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 не з*явилися , належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання (а.с.145). У відзиві на апеляційну скаргу просили розгляд апеляційної скарги проводити без участі представника та позивача (а.с.141).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача , дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі державного акта на землю серія ЯЖ № 298158 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 7,2326 га, яка розташована на території Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області. Згідно плану меж земельної ділянки : 6,6933 га - кадастровий номер 1421280200:01:001:0933, земельна ділянка площею 0,5393 га кадастровий номер 1421280200:01:001:1000 (а.с.13).

11 травня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі на строком на 49 років. Порядок виплати орендної плати врегульовано п. 11. вказаного договору (а.с.34-39).

25 травня 2010 року вказаний договір було зареєстровано у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру , про що в Книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04-10-149-00001 (а.с. 35).

Згідно відповідей Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області нормативна грошова оцінка ділянки кадастровий номер 1421280200:01:001:0933, площею 6,6933 га станом на 2011 рік складала 58 985, 94 грн, за 2012-2014 роки - 103 579,31 грн, 2015 рік - 129 370,56 грн, 2016-2018 роки 155 244,67 грн, 2019 рік-166 073 грн . Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 1421280200:01:001:1000, площею 0,5393 га станом на 2011-2014 роки складає 3847,47 грн, станом на 2015 рік складає 4805,49 грн, станом на 2016-2018 роки складає 5766,59 грн, станом на 2019-2020 роки складає 6624,02 грн (а.с.20, 51).

Відповіді на запит адвоката Король Т.В. від 12 листопада 2020 року, який отримано відповідачем 17 листопада 2020 року, щодо нарахування орендної плати, сплати податків за спірним договором та виплати орендної плати відповідачем надано не було.

Вказані відомості відповідачем не надано і до суду .

Згідно з відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України від 16 квітня 2021 року № 266 про суми виплачених доходів ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року, відомості про доходи від орендної плати отримані позивачем від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за спірним договором відсутні (а.с.71).

Задовольняючи позовні вимоги,суд першої інстанції виходив з того,що у судовому засіданні встановлено, що позивач фактично отримував кошти від матері відповідача, яка не є стороною договору та доказів того, що остання перебувала в трудових відносинах з відповідачем та діяла від його імені, на виконання зобов`язань за спірним договором, суду не надано. Відповідно вказане не звільняло відповідача від виконання свого обов`язку щодо своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати позивачу. З часу укладання сторонами договору оренди належних позивачу земельних ділянок, тобто з 11 травня 2010 року, відповідачем своєчасно не вносилась орендна плата за їх користування. Твердження відповідача, що ним було сплачено позивачу під час укладання договору оренди 8000 грн не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Визнання позивачем фактичного виконання відповідачем зобов`язань щодо виплати орендної плати за 2010-2017 роки не спростовує висновків суду про несвоєчасність сплати орендної плати відповідачем та фактичної систематичності такого як у 2018, 2019 роки, так і за попередні роки. Несвоєчасність сплати орендної плати з урахуванням підстав для розірвання договору оренди землі, за її наслідками, дорівнюється несплаті орендної плати.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи .

На спростування доводів апеляційної скарги слід зазначити про таке.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зробила правовий висновок щодо поняття систематичності несплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору. Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З змісту договору оренди землі від 11 травня 2010 року ,укладеного між сторонами вбачається,що орендодавець ОСОБА_1 надає,а орендар ОСОБА_2 приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,яка знаходиться на території Андріївської сільської ради, колишне КСП ім.Леніна (п.1 договору).

Відповідно до п.п.2,5,8,9,10,11,29 договору ,в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,2326 га,у тому числі 6,6933 га ріллі, 0,5393 га пасовище. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (К 3,20) становить 62833,40 грн. Договір укладено на 49 років . Орендна плата вноситься орендарем в грошовій або натуральній формі (зерновою продукцією). Орендна плата не повинна бути меншою,ніж три відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки,що у грошовому еквіваленті складає 1885 грн. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у строк до кінця поточного року. Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати .

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов*язків передбачених договором,та внаслідок випадкового знищення,пошкодження орендованої земельної ділянки,яка істотно перешкоджає її використанню,а також з інших підстав,визначених законом (п.37 договору ).

Суд першої інстанції слушно послався на нормативну грошову оцінку ділянки кадастровий номер 1421280200:01:001:0933, площею 6,6933 га та кадастровий номер 1421280200:01:001:1000, площею 0,5393 га ,з яких вбачається ,що відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 11 травня 2010 року орендар ОСОБА_2 повинен був вносити орендну плату у строк до кінця поточного року : у 2010 році-1885 грн; 2011 році-1885 грн;2012 році-3222,79 грн.; 2013 році-3222,79 грн;2014 році-3222,79 грн;2015 році-4025,28 грн;2016 році-4830,33 грн;2017 році-4830,33 грн;2018 році-4830,33 грн;2019 році-5180,91 грн ,тобто загальна сума орендної плати за вказані роки становить 37 135,55 грн.

Проте , лише у 2018 році позивач отримав 12 000 грн, у 2019 році 12 000 грн та в 2020 році 5 000 грн, тобто,загальну суму 29 000 грн ,що свідчить про систематичну несплату відповідачем орендної плати у повному обсязі, визначеному договором, та неналежне виконання умов договору, що є підставою для розірвання такого договору.

Доводи апеляційної скарги щодо строків виплати,часткову сплату, залишку орендної плати,перенесення виплати ,на думку суду апеляційної інстанції підтверджують саме неналежне виконання умов договору .

Посилання апелянта на розписку від 23 березня 2009 року (а.с.103) відхиляється судом апеляційної інстанції ,оскільки вказана розписка не містить відомостей щодо отримання коштів в рахунок договору оренди землі від 11 травня 2010 року .

Відповідач не надав суду доказів про узгодження та існування такої домовленості між сторонами договору та сплату відповідачем таких коштів за бажанням позивача в рахунок орендної плати . Тому,такі аргументи апеляційної скарги є неприйнятними.

Аргументи відзиву на апеляційну скаргу з приводу того,що 11 травня 2010 року укладаючи договір оренди земельної ділянки,сторони взяли на себе відповідні обов*язки та набули відповідних прав,та що спірний договір не містить пунктів та умов,які визначали та регулювали будь-які попередні ,або інші домовленості ,про те,що розписка від 23 березня 2009 року має будь-яке відношення до спірного договору є обґрунтованими .

Ксерокопія листків записів наданих до апеляційної скарги відповідачем : за 2018 рік -14.08.2018 - ОСОБА_1 -12 000 грн (а.с.104), за 2019 рік - 04.04 Олег- 1000 грн на ліки дітям (а.с.105),15.08.2019 - 9000 грн ОСОБА_5 , 05.10.2019 -2 000 грн ОСОБА_6 (а.с.106),отримав 5 000 грн ОСОБА_1 (а.с.107), свідчать про сплату 29 000 грн, та саме таку загальну суму за період користування земельною ділянкою з 2010 року по 2020 рік підтверджує і позивач .

Проаналізувавши викладене, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 є правильним, оскільки дослідженими доказами доведено факт систематичного неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати.

Доводи відповідача стосовно того, що ним належним чином були виконані умови договору оренди земельної ділянки ,апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виконання умов договору щодо виплати орендної плати в повному обсязі, передбаченому умовами цього договору. Навпаки, матеріали справи свідчать про неналежне виконання відповідачем умов договору .

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який з дотриманням вимог цивільного процесуального закону перевірив їх та спростував відповідними висновками.

Аргументи відзиву на апеляційну скаргу є прийнятними та заслуговують на увагу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, постановлено відповідно до вимог чинного законодавства та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Згідно зі до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат,слід зазначити про наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, питання про розподіл судових витрат, апеляційний суд не вирішує.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 17 вересня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений 23 листопада 2021 року .

Судді: