Постанова

від 22.11.2021 по справі 487/6687/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22.11.21

22-ц/812/2110/21

Єдиний унікальний номер судової справи: 487/6687/20

Провадження №22-ц/812/2110/21 Суддя-доповідач апеляційного суду: Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

22 листопада 2021 року м. Миколаїв справа № 487/6687/20

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за участі:

-позивача ОСОБА_1 ,

-відповідача ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2021 року ухвалене у складі головуючого судді Коваленка І.В., о 14 годині 13 хвилині у приміщенні цього ж суду в м. Миколаєві, повний текст складено 16 вересня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

встановив:

05 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Позивач зазначав, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі Ѕ частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на місяць для дитини відповідного віку, починаючи з 20 травня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Також, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2020 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на її утримання у розмірі 1 500 грн. щомісячно, до досягнення сином сторін трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи стягнення з 06 серпня 2020 року.

Підсумовуючи вищевикладене, позивач зазначав, що в даний час його матеріальний стан погіршився внаслідок ухвалення судового рішення про стягнення аліментів на утримання відповідача до досягнення дитиною трирічного віку, розмір відрахувань із його заробітку (доходу) становить 74,46 %, а йому залишається значно менше прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік .

Крім того, його батьки є непрацездатними особами та частково знаходяться на його утриманні.

Посилаючись на викладене, та невідповідність присудженого судом розміру аліментів рекомендованому законом розміру аліментів на одну дитину, позивач просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 серпня 2020 року у справі №487/2796/20 з нього на користь відповідача на утримання сина, до ј частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішення законної сили до досягнення дитиною повноліття.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 , заперечуючи проти позову, посилалася на необґрунтованість та недоведеність вимог позивача.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2021 року справу направлено до Ленінського районного суду м. Миколаєва для розгляду за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів задоволені частково.

Зменшено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 06 серпня 2020 року у справі № 487/2796/20 (провадження № 2/487/1642/20).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Відкликано виконавчий лист, виданий Заводським районним судом міста Миколаєва відповідно до рішення цього суду від 06 серпня 2020 року по справі № 487/2796/20 (провадження № 2/487/1642/20).

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 630,60 грн.

У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що з часу стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дитини змінилося матеріальне становище позивача, а саме з нього стягнуті аліменти на її утримання в розмірі 1500,00 грн. до досягнення дитиною трирічного віку, у зв`язку з чим загальний розмір стягуваних з нього аліментів перевищує 50 відсотків його доходу, тому вважав, що наявні підстави для зменшення розміру аліментів, стягуваних з відповідача на утримання дружини.

Доводи позивача про утримання ним батьків суд до уваги не прийняв, оскільки вони не підтвердженні належними та допустимими доказами.

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції і задовольнити його позов повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції проігнорував те, що за судовими рішеннями фактично з заробітку (доходу) позивача повинно стягуватися 74,46 % від загального заробітку (доходу), залишаючи позивачу на усі життєві потреби 1 566 грн. або 25,44 % від його заробітку (доходу), що значно погіршує його матеріальне становище та є нижчим ніж прожитковий мінімум для працездатної особи, який з 01 липня 2021 року становить 2 379 грн.

Судом не ураховано те, що позивач є особою з інвалідністю 3-ї групи, він ніколи не погоджувався на стягнення аліментів у розмірі Ѕ частки заробітку (доходу) на утримання дитини, вважаючи це несправедливим, необґрунтованими та таким, що суперечить закону, зокрема статтям 182, 183 СК України, які встановлюють розміри аліментів, принципи їх визначення та порядок стягнення. Крім того, позивач просив додатково врахувати те, що він турбувався про свого сина і сплачував кошти на його утримання після припинення спільного проживання з відповідачем перераховував необхідні кошти. Звертав увагу на процесуальні строки розгляду його позову, що на його думку, вплинуло на строк постановлення рішення у справі та порушило його права та інтереси.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила відмовити повністю в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність її доводів та вимог.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на підставі наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі Ѕ частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на місяць для дитини відповідного віку, починаючи з 20 травня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Також, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2020 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на її утримання у розмірі 1 500 грн. щомісячно, до досягнення сином сторін трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи стягнення з 06 серпня 2020 року.

Обґрунтовуючи підставність позову позивач посилався на те, що після ухвалення судових рішень про стягнення з нього аліментів на користь відповідача, його матеріальний стан змінився та погіршилося матеріальне становище.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 192 СК України).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Зазначені позивачем обставини, які на його думку, підтверджують обґрунтування підставності позову не в повній мірі підтверджуються матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач працював лікарем-хірургом КНП Миколаївський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни , розмір його заробітної плати з квітня 2020 року по вересень 2020 року складав 32 332 грн. 24 коп., з вересня 2020 року по січень 2021 року - 61328 грн. 03 коп. (т. 1 а.с.19, 97). Також відповідач є особою з інвалідністю третьої групи з дитинства та отримує 1 712 грн. державної соціальної допомоги. Батьки позивача є пенсіонерами - мати за віком, а батько за вислугою років (т. 1 а.с.21).

За розрахунками заборгованості зі сплати аліментів державного виконавця станом на 31 січня 2021 року переплата по аліментам на дитину складає 6 597 грн. 05 коп. (т. 1 а.с. 168).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наказами КНП Миколаївська центральна районна лікарня Миколаївської районної ради №403-к від 27 жовтня 2020 року та №426-к від 30 листопада 2020 року ОСОБА_1 з 01 листопада 2020 року по 31 грудня 2020 року був прийнятий по контракту на час карантину до спеціалізованого шпиталю лікаря - уролога зовнішнім сумісником на 0,25 ставки з окладом 1 447 грн. 26 коп. (т. 1 а.с. 191-193).

Згідно наказу КНП Миколаївська центральна районна лікарня Миколаївської районної ради №153-к, що наданий суду апеляційної інстанції, з 01 липня 2021 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду лікаря - уролога поліклінічного відділення.

Згідно довідки про доходи КНП Багатопрофільна лікарня ВНР СР МР МО сума доходу за період з липня 2021 року по жовтень 2021 року без урахування аліментів становить 17 924 грн. 89 коп.

Аналізуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зміни матеріального стану позивача, а саме збільшення утриманців у позивача, яке відбулося після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів на утримання відповідачки до досягнення дитиною трьох років та у зв`язку з чим наявні підстави, передбачені ст. 192 СК України для зміни розміру раніше стягнутих аліментів.

Висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази у своїй сукупності дають законні підстави для зменшення розміру аліментів, на думку колегії суддів, є правильним, оскільки підставою зменшення розміру аліментів законодавчо визначено саме як зміна матеріального стану платника аліментів, з чим також погодилася відповідач.

З урахуванням конкретних обставин справи та інтересів малолітньої дитини і самого позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір стягуваних на користь відповідачки аліментів на утримання дитини та стягнув з нього аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу).

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів та судом не було встановлено факту перебування батьків на частковому утриманні позивача.

При цьому посилання в апеляційній скарзі на не урахування судом першої інстанції максимального розміру відрахувань із заробітку (доходу) позивача, та невідповідність присудженого судом розміру аліментів рекомендованому законом розміру аліментів на одну дитину та його добровільне перерахування коштів на утримання дитини, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки зазначені обставини не є беззаперечними обставинами, що зумовлюють зменшення розміру аліментів у розумінні та відповідно до статті 192 СК України, а отже не мають правового значення при вирішенні зазначеного спору.

Сама по собі тривалість строку розгляду позову не є порушенням норм процесуального права, що може бути обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення суду відповідно до приписів статті 376 ЦПК України.

Отже, під час вирішення спору, судом вірно визначено характер спірних правовідносин, правильно визначено норму права, яка регулює спірні правовідносини, та надано належну оцінку усім доказам, зібраним у справі.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для зміни рішення колегія суддів не вбачає.

З огляду на наведене, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосереднього до Верхового Суду у випадках та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: П.П. Лисенко

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 23 листопада 2021 року.