Рішення

від 28.09.2021 по справі 804/3637/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року Справа № 804/3637/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ ВП 44118658; 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій,-

ВСТАНОВИВ :

10 червня 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №0010031304 від 27.05.2016 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код 11010500) на загальну суму 54 927,05 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №0010061304 від 27.05.2016 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Військовий збір (код 11011000) на загальну суму 3777,34 грн.;

- визнати протиправним та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-0010041304 від 27.05.2016 р., яким встановлено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 41 191,18 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №0010051304 від 27.05.2016 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 4451,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що висновки податкового органу, відображені в акті перевірки є необґрунтованими та такими, що не підтверджено жодними доказами, а фактично є лише суб`єктивною думкою перевіряючих контролюючого органу, у зв`язку з чим прийняті на підставі даного акту та оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування до платника штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - №804/3637/16 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Барановському Р.А.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 р. відкрито провадження у справі №804/3637/16 за вищезазначеним позовом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 р. у задоволені позову відмовлено.

17 листопада 2020 р. за результатами розгляду касаційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 Верховним Судом винесено постанову по справі №804/3637/16, якою касаційну скаргу позивача задоволено частково та постановлено скасувати винесені у справі №804/3637/16 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 р., адміністративну справу №804/3637/16 направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

08 грудня 2020 р. справа №804/3637/16 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 р. прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №804/3637/16 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження) згідно частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 р. клопотання представника відповідача про заміну сторони правонаступником - задоволено.

Здійснено заміну відповідача в адміністративній справі №804/3637/16 правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015; 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А).

Призначено розгляд адміністративної справи №804/3637/16 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 р. клопотання представника відповідача про заміну сторони по справі правонаступником - задоволено.

Здійснено заміну відповідача в адміністративній справі №804/3637/16 - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015; 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ ВП 44118658; 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

05 липня 2021 року від представника надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Чергове судове засідання призначене на 28 вересня 2021 року, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець в Управлінні державної реєстрації Дніпропетровської міської ради від 16.09.2010 р. (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №2224 000 0000 074082).

До основних видів економічної діяльності позивача, у спірний період, належало за КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування(а.с.62-64 том 1).

Фахівцями ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, на підставі наказу №401 від 04.04.2016 та направлень №331, №330, у період з 18.04.2016 р. по 29.04.2016 р. проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт "Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р." № 1520/13-04/2831704571 від 18.05.2016 р.(а.с.18-54 том 1).

Згідно висновків акту перевірки контролюючим органом встановлені наступні порушення ФОП ОСОБА_1 :

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України №2755, зі змінами і доповненнями, у вигляді заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб у розмірі 43 941, 64 грн. (в т.ч.: за 2013 рік - на суму 4607, 40 грн., за 2014 рік - на суму 4663, 85 грн. та за 2015 рік - на суму 34 670, 39 грн.);

- п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 11 ст., 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI у вигляді недонарахування платником сум єдиного соціального внеску за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. у загальному розмірі 41 191, 18 грн. (в т.ч.: за 2013 рік - на суму 6649,73 грн., за 2014 рік - на суму 13 081, 59 грн., за 2015 рік - на суму 21 459, 86 грн.);

- п.п. 1.3, п.п. 1.4, п.п. 1.5, п.п. 1.6 п. 16 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України №2755, зі змінами і доповненнями, у вигляді не нарахування та не утримання військового збору у розмірі 3021,87 грн. (за 2015 рік).

На підставі виявлених порушень норм законодавства України відповідачем складені:

- податкове повідомлення-рішення №0010031304 від 27.05.2016 р., яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" (код 11010500) на загальну суму 54 927,05 грн. (в т.ч.: за основним платежем - 43 941,64 грн. та за штрафними санкціями - 10 985,41 грн.)(а.с.58 том 1);

- податкове повідомлення-рішення №0010061304 від 27.05.2016 р., яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Військовий збір" (код 11011000) на загальну суму 3777, 34 грн. (в т.ч.: за основним платежем - 3021,87 грн. та за штрафними санкціями - 755,47 грн.)(а.с.57 том 1);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0010041304 від 27.05.2016 р., яким платнику встановлено суму недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 41 191, 18 грн.(а.с.59 том 1);

- рішення №0010051304 від 27.05.2016 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 41191,18 грн. та застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 4451,61 грн. (а.с.55 том 1).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Верховний Суд, в ухвалі від 16.11.2020, скасовуючи постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій дійшов до висновку, що суди здійснили висновки виключно на встановлених під час перевірки фактах, та не дослідили доводи та докази, які надавались позивачем на спростування висновків податкового органу, в тому числі документів первинного обліку та податкової звітності. Так, в матеріалах справи відсутні декларації позивача, про дослідження яких зазначено судами.

У випадку із валовим доходом, відповідач зазначає про його заниження за наслідками оцінки звітності одного із контрагентів позивача (ТОВ "Лайт Тревел"), а також поданого позивачем "Розрахунку сум збору на розвиток виноградництва, садівництва і хмелярства". Однак відповідні документи, як і у випадку із податковою звітності позивача відсутні в матеріалах справи, тоді як їх оцінка стала єдиною підставою для донарахування податковим органом валових доходів. Крім того, судами не підтверджено та не спростовано доводи позивача, що розрахунок суми збору на розвиток виноградництва, садівництва і хмелярства є відмінним від розрахунку доходу, і не може бути критерієм для висновку про допущені порушення.

Суди попередніх інстанцій, оцінюючи спірні правовідносини не надали оцінку жодному первинному документу, який мав би існувати як на доказ отримання позивачем вказаних валових доходів у перевіряємий відповідачем період. Судами не досліджувались угоди між позивачем та ТОВ "Лайт Тревел", а також з ТОВ "Д-Мікс Україна", хоча позивач доводив, що з першим суб`єктом господарювання в 2015 році в нього взагалі не було розрахунків, та додав акт перевірки. Щодо відносин з ТОВ "Д-Мікс Україна" підприємець стверджує, що оплата за надані ним послуги включена в звіт за 2015 рік, що також не спростовано.

Крім того, висновки судів про непідтвердження використання позивачем компенсованої орендодавцю електроенергії в межах договору суборенди приміщення від 15.10.2015 не може ґрунтуватись лише на оцінці співмірності вартості понесених витрат. Відповідно, такі витрати з огляду на приписи наведеної статті 177 ПК України, мають бути підтверджені документально, а саме рахунками фактурою, квитанціями від компанії, що поставляла електроенергію, зафіксованими показниками лічильників та інше.

Також відсутні належні мотиви щодо неможливості віднесення до господарської діяльності придбаного позивачем покриття на підлогу, який здійснює господарську діяльність в сфері ресторанних та готельних послуг, а висновки судів ґрунтуються виключно на припущенні. Суди зазначили, що договором від 04.04.2013 №2 ремонт приміщення не передбачений, хоча такий договір відсутній в матеріалах справи, а згідно наявного договору від 15.10.2015 (який досліджувався при дослідженні питання визначення обсягу витрат по електроенергії), відповіді поліпшення не заборонені (пункти 6.3, 6.6 статті 6 договору).

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, стверджуючи про завищення позивачем валових витрат по ТМЦ, що були придбані, але не реалізовані в межах одного звітного періоду не надали оцінку їх правовій природі. Судами не досліджувались докази на підтвердження дійсного обсягу/виду товарів та їх вартість, що не реалізовані підприємцем станом на кінець звітного періоду - 31.12.2015. Тобто переконатись, що висновки відповідача щодо заниження валових витрат позивача на суму ТМЦ, які на його думку не використані останнім у звітному періоді, в якому такі ним були придбані, з огляду на обсяг встановлених обставин не є можливим.

Зважаючи на викладене, касаційний суд не зміг погодитись або спростувати, як висновки та доводи податкового органу, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судового акту.

Вказані обставини слугували для направлення справи на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Суд, взявши до уваги підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, дійшов до наступного висновку.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0010031304 від 27.05.2016 р., яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" (код 11010500) на загальну суму 54 927, 05 грн., судом встановлено наступне.

Вказане рішення прийнято відповідачем у зв`язку з встановленим під час перевірки порушенням позивачем п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, зі змінами і доповненнями, у вигляді заниження податку на доходи фізичних осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає Податковий кодекс України (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 Податкового кодексу України.

Положеннями п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.177.3 ст.177 Податкового кодексу України).

У відповідності з п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (у редакції Законів № 3609-VI від 07.07.2011 р., №71-VIII від 28.12.2014 р.) визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, а саме:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Підпунктом 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України - під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими Податкового кодексу України для платників податку - фізичних осіб (п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України).

Пунктом 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, відповідно до пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із сум оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (підпункт 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).

Згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, поняття якого визначено пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку на доходи фізичних осіб, визначену ст. 167 Податкового кодексу України у розмірі 18 відсотків

Під час розгляду справи судом встановлено, що у періоді, який перевірявся контролюючим органом, а саме з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. ФОП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність за загальною системою оподаткування.

На час проведення перевірки позивач був платником податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску, податку на доходи з фізичних осіб з найманих працівників, єдиного внеску, як роботодавець, збору за провадження торгівельної діяльності (ресторанне господарство), за ліцензії, військового збору, збору на розвиток виноградарства.

Стосовно встановлення відповідачем під час перевірки заниження ФОП ОСОБА_1 суми валового доходу за 2015 рік у розмірі 34 800,0 грн., суд зазначає наступне.

Так, в ході проведення перевірки контролюючим органом отримано податкову інформацію (відомості з Центральної Бази Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів (ЦБД ДРФО), згідно якої встановлено розбіжності по сумам нарахованих та виплачених доходів , в зв`язку з чим до складу валового доходу не віднесено суму коштів отриманих за надані послуги у розмірі 34 800,0 грн., які були виплачені ФОП ОСОБА_1 контрагентами-замовниками послуг, а саме: ТОВ "ЛАЙТ ТРЕВЕЛ" (36824853) - 32 800,0 грн.; ТОВ "Д-МІКС УКРАЇНА" (33708884) - 2000,0 грн.

Згідно із п. 176.2.ст. 176 Податкового кодексу України - особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Поняття податкового агента визначено у п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, згідно з яким податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу".

Під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб`єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності (п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України).

Тобто, у разі нарахування (виплати) доходів податковий агент повинен відобразити в податковому розрахунку за формою 1-ДФ такі виплачені доходи на користь всіх платників податків, в тому числі виплачені на користь самозайнятих осіб (фізичних осіб - підприємців та осіб, що проводять незалежну професійну діяльність), з ознакою " 157 -Дохід виплачений само зайнятій особі".

З метою виконання вказівок Верховного Суду, що викладені в ухвалі від 16.11.2020, та для встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 р. витребувано у відповідача відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів по ФОП ОСОБА_1 за 2015 рік з контрагентами ТОВ "Лайт Тревел", ТОВ "Д-Мікс Україна".

Натомість, згідно відомостей, що надані представником відповідача на виконання ухвали суду від 11.12.2020 з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів по ФОП ОСОБА_1 його контрагентами вбачається, що ТОВ "ЛАЙТ ТРЕВЕЛ" та ТОВ "Д-МІКС УКРАЇНА" не здійснювали на користь ФОП ОСОБА_1 у 2015 році жодних сплат за 157 ознакою "Дохід, виплачений самозайнятій особі".

При цьому, судом встановлено, що ТОВ "Лайт Тревел" як податковий агент відобразило виплачений дохід на користь ФОП за 157 ознакою Дохід, виплачений самозайнятій особі у сумі 32 800,00 грн.

Однак, ТОВ ЛАЙТ ТРЕВЕЛ допущено помилку при складанні податкового розрахунку за формою 1-ДФ. Наведене підтверджується актом перевірки розрахунків за 2015 рік між ТОВ ЛАЙТ ТРЕВЕЛ та ФОП, з якого вбачається, що розрахунки між підприємствами в цей період не здійснювалися(а.с.56 том 1).

ТОВ Д-МІКС УКРАЇНА також як податковий агент відобразило виплачений дохід на користь ФОП за 157 ознакою Дохід, виплачений самозайнятій особі у сумі 2 000,00 грн.

Даний дохід позивачем отримано в готівковій формі через реєстратор розрахункових операцій, що підтверджується копією фіскального чеку та листом - повідомленням від ТОВ Д-МІКС УКРАЇНА (а.с.60-61 том 1).

При цьому, даний дохід враховано при визначенні чистого оподаткованого доходу в 2015 році.

Крім того, доказів або пояснень стосовно того на підставі яких первинних документів ТОВ ЛАЙТ ТРЕВЕЛ та ТОВ Д-МІКС УКРАЇНА були відображені суми в розмірі 32 800,00 грн. та 2 000,00 грн. контролюючим органом не надано. Вказане свідчить про те, що відповідачем взагалі не досліджувались такі документи.

За таких обставин відповідач дійшов помилкового висновку щодо заниження суми базового доходу в 2015 році на суму 34 800,00 грн.

Крім того, контролюючим органом встановлено, що в порушення вимог п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 за період 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. занижено суму валового доходу за 2013 рік у розмірі 30 716,0 грн.

Судом встановлено, що згідно "Розрахунків суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства", наданих ФОП ОСОБА_1 за звітні періоди серпень 2013 року, вересень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року, грудень 2013 року сума виручки від реалізації товарів у мережі громадського харчування за 2013 рік становить 48 292,0 грн.(а.с.142-145 том 2).

Згідно даних розділу III податкової декларації та додатку 5 до декларації про майновий стан і доходи сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності за період 2013 рік становить 17 576,00 грн. (а.с.153 том 2).

Тобто, на думку контролюючого органу, вказане вищенаведене свідчить, що платником безпідставно занижено суму валового доходу на суму розбіжності між сумою виручки від реалізації товарів у мережі громадського харчування, зазначені у "Розрахунках суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" за період з 01.08.2013 р. по 31.12.2013 р. та сумою загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності, зазначеною у розділі III податкової декларації та додатку 5 до декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік на загальну суму 30716,0 грн.

Суд зазначає, що платники збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства суб`єкти підприємницької діяльності, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво, самостійно обчислюють суму податкового зобов`язання, складають і подають розрахунок суми збору за формою, затвердженою наказом ДПА України від 01.12.2009 №671.

Такі платники подають щомісяця протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця, розрахунок суми збору. Він подається до органу доходів і зборів за місцем перебування платника на податковому обліку.

Законом України від 16 січня 2014 року №719-VI "Про Державний бюджет України на 2014 рік", зі змінами та доповненнями (далі - Закон №719), на 2014 рік зупинено дію абзацу першого підпункту 1.5 щодо сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на спеціальний рахунок центрального органу виконавчої влади, підпунктів 1.6 щодо розподілу та використання сум збору і 1.7 щодо заборони нецільового використання зазначених коштів пункту 16 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ.

Згідно Закону №719 збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства належить до складу доходів загального фонду Державного бюджету України на 2014 рік.

Отже, у 2014 році платники збору подають розрахунок суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства контролюючому органу за місцем перебування на податковому обліку та сплачують такий збір до загального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи, що "Розрахунки суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства", надані ФОП ОСОБА_1 за 2013 рік та суми визначені в яких підлягають сплаті на спеціальні рахунки розрахунок суми збору на розвиток виноградництва, садівництва і хмелярства є відмінним від розрахунку доходу.

За таких обставин, дані платника податку, зазначені в розрахунках суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства не можуть бути використані при визначенні об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а отже висновки відповідача щодо заниження суми валового доходу позивачем за період 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. за 2013 рік у розмірі 30 716,0 грн. є помилковими.

Також, в акті перевірки визначено, що в порушення положень п.177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 за період 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. завищено суму валових витрат за 2014 рік на 18 130, 38 грн.

Так, п.177.10 ст.177, п.178.6 ст.178 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п.п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України).

Згідно із приписами ст.55 Господарського кодексу України, фізична особа - підприємець є суб`єктом господарювання, тому на нього розповсюджуються норми цього кодексу.

Частиною 8 ст. 19 Господарського кодексу України передбачено, що усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Перевіркою дотримання ФОП ОСОБА_1 встановленого порядку ведення Книги обліку доходів, в порушення п.177.10 ст.177 ПК України, встановлено та не заперечується позивачем факт неналежного ведення книги обліку доходів та витрат за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., що в свою чергу призвело до помилковість даних обліку доходів та витрат, та заниження чистого оподаткованого доходу на суму 18 130,38 грн.

Також контролюючий орган в акту перевірки вказує, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. завищено суму валових витрат у розмірі 10872,0 грн. у тому числі за 2014 р. на суму 10872,0 грн., оскільки до складу валових витрат відніс витрати на придбання покриття для підлоги у розмірі 10 872,0 грн., згідно видаткової накладної № 109 від 23.09.2014 р., виписаної ТОВ Контракт Флорінг Сістем (код за ЄДРПОУ 37005706) та сплаченої згідно платіжного доручення від 18.09.2014 р. № 63.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 р. витребувано від позивача договір від 04.04.2013 р. №2 на ремонт приміщення та докази віднесення до господарської діяльності позивача, придбаного ним покриття на підлогу; докази включення до витрат звітного податкового періоду витрат, пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

На виконання ухвали суду представником позивача надано акт від 10.01.2020 про вилучення для знищення документів.

Жодних інших документів на підтвердження обґрунтованості використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 не надано.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 безпідставно завищив суму валових витрат на суму 10872,0 грн. за 2014 рік.

Тоді як наданими письмовими поясненнями представника позивача висновки суду не спростовані.

Також при проведенні перевірки повноти визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю платника податковим органом встановлено, що згідно актів надання послуг за період 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., ФОП ОСОБА_1 придбав у ТОВ "СІАМ-БУД" послуги постачання електроенергії та втрати в мережах електроенергії, згідно "основного договору оренди приміщення" на загальну суму 131 549, 67 грн. (в т.ч по періодам: жовтень 2015 року - 40 000,00 грн.; листопад 2015 року - 25 049, 67 грн., грудень 2015 року - 66 500, 00 грн.).

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (в якості суборендаря) укладено із ТОВ "Сіам-Буд" (в якості орендатора) договір суборенди приміщень від 15.10.2015 р.(а.с.66-75 том 1).

Відповідно до п.1.1 договору за умовами якого орендатор передає у тимчасове платне користування приміщення та споруди за адресою: АДРЕСА_2 .

Орендна плата становить 9600 грн. за місяць (п.3.1 договору).

Згідно п.2.1 приміщення знаходиться у тимчасовому користуванні ТОВ "Сіам-Буд" на підставі договору оренди приміщень від 06.09.2013 р.

Пунктом 3.7 договору визначено, що комунальні платежі в суборендну плату не входять і включають в себе компенсацію суборендатором орендатору таких витрат орендатора, зокрема, освітлення та забезпечення електроенергією приміщення.

На підтвердження компенсації позивачем орендатору витрат з освітлення та забезпечення електроенергією приміщення позивачем до матеріалів справи долучено, а судом досліджено копії актів надання послуг №59 від 31.10.2015, №60 від 30.11.2015, №62 від 31.12.2015, платіжних документів(а.с.73 -78 том 1).

Як зазначено вище Верховним судом вказав, що витрати мають бути підтверджені документально, а саме рахунками фактурою, квитанціями від компанії, що поставляла електроенергію, зафіксованими показниками лічильників та інше.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 р. витребувано від позивача рахунки-фактури, квитанції від компанії, що поставляла електроенергію, зафіксовані показники лічильника та інше на підтвердження використання позивачем компенсованої орендодавцю електроенергії в межах договору суборенди приміщення від 15.10.2015 р.

На виконання ухвали суду представником позивача надано акт від 10.01.2020 про вилучення для знищення документів.

Відтак, докази на підставі яких можливо підтвердити чи спростувати обставини відсутні.

Крім того, згідно переліку документів, відповідно до акту від 10.01.2020, в останньому відсутні документи, які б надали змогу встановити факти обґрунтованості витрат на послуги постачання електроенергії та втрати в мережах електроенергії.

Таким чином, доказів правомірності включення до складу витрат за електроенергію як компенсацію витрат ТОВ "СІАМ-БУД" до матеріалів адміністративної справи не надано.

Вказане свідчить про обґрунтованість висновків контролюючого органу про завищення ФОП ОСОБА_1 суму валових витрат за 2015 рік на 131 200,0 грн.

Підсумовуючи викладене вище, з урахуванням висновків Верховного Суд, які викладені в ухвалі від 16.11.2020, суд зазначає, що деякі з порушень, зафіксованих у акті перевірки, які вплинули на формування податкового повідомлення-рішення, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, що має бути враховано при визначенні відповідного податкового зобов`язання, та відповідно, вказана сума має бути скорегована.

Відповідно до п.5 Наказу Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 "Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків" якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства.

В контексті наведеного суд відмічає, що якщо за результатами судового оскарження грошове зобов`язання, штрафні санкції, пеня, визначені у податковому повідомленні-рішенні зменшуються, шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, з урахування рішення суду.

У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування (п. 57.2 ст. 57 ПК України).

Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2019 року у справі №809/791/16 зазначив, що суд не може підміняти орган державної податкової служби, який наділений власними дискреційними повноваженнями, щодо здійснення відповідного розрахунку, відтак суд позбавлений можливості коригувати грошове зобов`язання в бік його збільшення або зменшення.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як випливає зі змісту Рекомендації № К (80) державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. (Рекомендація Комітету Європи № Я (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).

З огляду на встановлені судом обставини, що стосуються збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму 54 927,05 грн., що визначено податковим повідомленням-рішенням №0010031304 від 27.05.2016 р. та враховуючи наявність дискреційних повноважень контролюючого органу щодо нарахування податкового зобов`язання, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010031304 від 27.05.2016 р. в повному обсязі.

Щодо частини позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010061304 від 27.05.2016 р.(а.с.57 том 1), судом встановлено наступне.

Вказаним рішенням збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Військовий збір (код 11011000) на загальну суму 3777,34 грн. у зв`язку з заниженням оподатковуваного доходу в результаті порушень, які викладені у п. 2.1.2 акту перевірки за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

Відповідно до пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України доходи, визначені в ст. 163 Податкового кодексу України, є об`єктом оподаткування військовим збором.

Ставка військового збору становить 1,5 % об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" до Податкового кодексу України, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Так, відповідно до п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, а саме:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

З огляду на встановлені судом обставини та скасування податкового повідомлення-рішення №0010031304 від 27.05.2016 р., грошове зобов`язання за платежем Військовий збір на загальну суму 3777,34 грн. визначено неправомірно.

Щодо частин позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0010041304 від 27.05.2016 р. (а.с.59 том 1) та рішення №0010051304 від 27.05.2016 р.(а.с.55 том 1), суд зазначає наступне.

Контролюючим органом під час перевірки встановлено порушення вимог Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року №2464-VI та його заниження у сумі 41 191,18 грн. (в т.ч.: за 2013 рік - на суму 6649,73 грн., за 2014 рік - на суму 13 081, 59 грн., за 2015 рік - на суму 21 459, 86 грн.).

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок встановлено порушення вимог Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та його заниження у сумі 118 706, 58 грн. (в т.ч.: за 2013 рік-на суму 19 163, 50 грн.; за 2014 рік - 37 699, 10 грн., за 2015 рік - на суму 61 844,00 грн.).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).

Згідно із п. 4 ч. 1. ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

При перевірці сум чистого доходу (прибутку), отриманого ФОП ОСОБА_1 від діяльності за місяць визначеної в книзі обліку доходів та витрат та сум чистого доходу (прибутку), визначеної в "Звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" та нарахувань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями контролюючим органом встановлені розбіжності.

Відповідно п. 3 ст. 7 Закону №2464 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Згідно п. 11 ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно наданих позивачем до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" за 2013-2015 р. р., позивач отримав дохід від здійснення діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, у сумі 74 600, 24 грн. (в т.ч.: за 2013 рік- на суму 7712, 50 грн., за 2014 рік- на суму 33 151, 69 грн., за 2015 рік- на суму 33 736, 05 грн.).

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, самостійно визначеного фізичною особою-підприємцем, яка обрала загальну систему оподаткування, на який нараховується єдиний внесок за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. встановлено заниження платником суми єдиного внеску, що підлягає до сплати на 41 191,18 грн., яке виникло внаслідок, зокрема, завищення валових витрат за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., які враховується при обчисленні оподатковуваного доходу.

Застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та визначає процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами врегульовує Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно п. 3 розділу VІ Інструкції податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Отже, з урахуванням висновків суду щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0010031304 від 27.05.2016 р. - вимога про сплату боргу (недоїмки) підлягає скасуванню та, як наслідок, рішення №0010051304 від 27.05.2016 р. підлягає скасуванню.

За вказаних обставин, доказів наявних в матеріалах справи, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено в повній мірі належними, допустимими та достатніми доказами правомірність прийняття рішень, що є предметом оскарження, а отже позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ ВП 44118658; 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №0010031304 від 27.05.2016 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №0010061304 від 27.05.2016 р.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-0010041304 від 27.05.2016 р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій за №0010051304 від 27.05.2016 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ ВП 44118658; 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1043,48 грн. (одна тисяча сорок три гривні 48 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко