Рішення

від 22.11.2021 по справі 160/18672/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року Справа № 160/18672/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Дніпропетровській області 15 червня 2021 року №0089080706.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача дійшов помилкових висновків про порушення останнім приписів п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2020 №2755-IV та про завищення залишку від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 650 418 грн. у грудні 2019 року, оскільки позивач правомірно включив до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрати за реальними господарськими операціями з ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "САНВЕСТ" на підставі укладених з підприємством договорів підряду від 29.11.2019 року №109 щодо виконання підрядником ТОВ "БК "САНВЕСТ" робіт, а саме: зрубування паль та №108 від 29.11.2019 року, відповідно до якого виконавець - ТОВ "БК "САНВЕСТ" зобов`язується на свій ризик і своїми силами та засобами надати послуги з прогріву бетону відповідно до умов договору. Зауважено, що вказані правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що посвідчується відповідними первинними документами, які містять всі необхідні реквізити, натомість, акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами цих правочинів.

Крім того, позивачем зауважено, що чинне законодавство не ставить виникнення у платника податку права на податковий кредит та формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, у залежність від стану податкового обліку його контрагента, наявності чи відсутності у останнього трудових ресурсів, основних фондів, бо така відсутність не може впливати на реальність господарських операцій, оскільки такий контрагент має право залучити відповідні ресурси на підставі цивільно-правових угод або в іншій не забороненій законом формі у період надання послуг, що в акті перевірки досліджено не було. При цьому, позивач не повинен відповідати за будь-які порушення податкового законодавства з боку своїх контрагентів, бо, навіть якщо контрагенти позивача і допускали будь-які порушення податкового законодавства, то позивач, як платник податків, не несе жодної відповідальності за порушення іншими платниками податків законодавчих вимог, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків та виникнення у нього права на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Позивачем наголошено, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. В акті перевірки не наведені докази щодо узгодженості дій позивача та його вищевказаних контрагентів, які б вказували на вчинення умисного порушення податкового законодавства, так само відсутні докази того, що позивач міг знати про порушення, які можливо вчинялися його контрагентами. Враховуючи вищевикладене, висновки акта перевірки, що стали підставою для винесення контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на думку позивача, є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

04.11.2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "БІГ СІТІ ГРУП", зокрема, встановлено порушення позивачем приписів п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2020 №2755-IV (із змінами та доповненнями), та про завищення залишку від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 650 418 грн. у грудні 2019 року. Так, згідно з наявною податковою інформацією, що міститься в інформаційних базах контролюючого органу, встановлено відсутність у вищезазначеного контрагента позивача основних засобів (механізмів, приміщень, обладнання тощо) в тому числі, в оренді, а також працівників, які б могли виконати зазначені роботи, в ЄРПН немає інформації щодо придбання (отримання в користування) зазначеними суб`єктами господарювання основних засобів та/або послуг з використання персоналу, необхідних для виконання будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Розмір реалізованих послуг, кількість працівників та відсутність засобів для виконання робіт ставить під сумнів реальність господарських операцій, а отже, на думку відповідача, унеможливлює виконання послуг, зазначених у договорі від 12.11.2019 за №108.

Крім того, у відзиві на позовну заяву, відповідач також зауважував щодо господарських операцій між ТОВ БІГ СІТІ ГРУП та ТОВ ХОСТЕР ЛАЙН за договором від 12.05.2020 за №12СП/20 про надання послуг з постачання будівельних матеріалів та між ТОВ БІГ СІТІ ГРУП та ТОВ ЛАЙН ТОРГ за договором поставки від 25.02.20 №ЛТ/25-02, відповідно до яких за твердженнями відповідача ТОВ ХОСТЕР ЛАЙН та ТОВ ЛАЙН ТОРГ було сформовано безпідставну торгову націнку реалізованого в адресу ТОВ БІГ СІТІ ГРУП товару з метою мінімізації податкових зобов`язань контрагентів-покупців по ланцюгу постачання, у т.ч. ТОВ АСФАЛЬТ ДНІПРО (код ЄДРПОУ 41181973) та ТОВ АСБІТ (код ЄДРПОУ 43374867).

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" (код ЄДРПОУ 37451739) зареєстроване як суб`єкт господарської діяльності Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 02.02.2011 року №12241020000051598, взято на податковий облік в контролюючих органах 03.02.2011 р. за №8013 та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Амур-Нижньодніпровський район) і є, зокрема, платником податку на прибуток та податку на додану вартість (свідоцтво від 01.08.2016 р. №20025575).

На підставі направлення від 20.04.2021 №2003, виданого ГУ ДПС у Дніпропетровській області, на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 20.04.2021 р. №1854-п посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "БІГ СІТІ ГРУП" (код ЄДРПОУ 37451739) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ КОМЕРЦІЙНЕ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЄВРОРЕСУРС (код ЄДРПОУ 40893488) за період з 01.06.2019 по 30.06.2019, ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ САНВЕСТ (код ЄДРПОУ 41690476) за період з 01.12.2019 по 31.12.2019 року, ТОВ ЛАЙН ТОРГ (код ЄДРПОУ 41297854) за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 року, ТОВ ХОСТЕР ЛАЙН (код ЄДРПОУ 42777068) за період з 01.06.2020 по 31.08.2020 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.05.2021 року №1551/04-36-07-06/37451739, яким зафіксовано встановлені цією перевіркою порушення ТОВ "БІГ СІТІ ГРУП", зокрема, вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено залишок від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 650418 грн. у грудні 2019 року.

Висновки акта перевірки обґрунтовані тим, що перевіряючими встановлено завищення ТОВ "БІГ СІТІ ГРУП" залишку від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 650418 грн. внаслідок того, що надані до перевірки первинні документи за господарською операцією, зокрема з ТОВ "БК "САНВЕСТ", не відповідають фактичному руху (його відсутність в дійсності) активів, отже останні не можуть враховуватися в даних податкового обліку, що призводить до порушення з боку позивача при декларуванні ПДВ п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Формування позивачем даних для податкового обліку, що враховуються при декларуванні ПДВ за господарськими операціями з контрагентом ТОВ "БК "САНВЕСТ" внаслідок віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ "БК "САНВЕСТ", оскільки правочин, укладений з цим суб`єктом господарювання, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Так, згідно з наявною податковою інформацією, що міститься в інформаційних базах контролюючого органу, встановлено відсутність у вищезазначеного контрагента позивача власних та орендованих складських приміщень, виробничих фондів, основних засобів, вантажних автомобілів тощо та наявність незначної кількості трудових ресурсів, що є недостатнім для здійснення таких фінансово-господарських операцій, зокрема, по договорам про надання послуг за договорами підряду. Таким чином, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу постачання, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям.

Крім того, у висновках акту перевірки зазначається що: У зв`язку з тим, що перевірку проведено за окремий період, та у зв`язку з тим, що вбачаються можливі ризики, а саме: Ймовірна мінімізація доходів ТОВ БІГ СІТІ ГРУП , що потребує додаткового дослідження правомірності включення сум взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ ЛАЙН ТОРГ (код ЄДРПОУ 41297854), ТОВ ХОСТЕР ЛАЙН (код ЄДРПОУ 42777068) до складу доходів та витрат підприємства та повноти відображення сум доходів від реалізації робіт/послуг, та дослідження розумної економічної причини (ділової мети). З метою комплексного всебічного аналізу діяльності підприємства буде розглянуто питання, щодо включення до пану-графіку ТОВ БІГ СІТІ ГРУП та проведення перевірки з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повноти і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів .

На підставі висновків акта перевірки від 20.05.2021 року №1551/04-36-07-06/37451739 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0089080706 від 15.06.2021 р. за формою "В4", яким ТОВ "БІГ СІТІ ГРУП" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 650418,00 грн.

Позивачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення №0089080706 від 15.06.2021 р. до ДПС України в порядку передбаченому п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 01.09.2021 року №20030/6/99-00-06-01-03-06, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 15.06.2021 року №0089080706 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 137.1 ст. 137 ПК України визначено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг.

При цьому п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом приписів абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в п. п. 1.2 п. 1, п. п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п. 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Згідно зі ст. 1 Закону №996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.

З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

З матеріалів справи вбачається, що протягом періоду, що перевірявся, ТОВ "БІГ СІТІ ГРУП", зокрема, було укладено ряд договорів з контрагентом ТОВ "БК "САНВЕСТ", а саме:

- договір №108 від 29.11.2019 року, згідно з яким ТОВ "БК "САНВЕСТ", як Виконавець, та ТОВ "БІГ СІТІ ГРУП", як Замовник, уклали договір про наступне: в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов`язується на свій ризик і своїми силами та засобами надати послуги з прогріву бетону відповідно до умов договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити вартість наданих послуг;

- договір №109 від 29.11.2019 року, згідно з яким ТОВ "БК "САНВЕСТ", як Субпідрядник, та ТОВ "БІГ СІТІ ГРУП", як Генеральний підрядник, уклали договір про наступне: Субпідрядник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами виконати роботи, а саме: зрубування паль, а Генеральний підрядник зобов`язується належним чином прийняти виконані Роботи згідно умов цього Договору. Договірна ціна робіт, доручених до виконання субпідряднику складає 600 грн. - за одну палю. Загальною ціною договору є загальна сума всіх підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання умов вищевказаних договорів та додаткових угод ТОВ "БК "САНВЕСТ" надано послуги (виконано роботи), про що складено відповідні акти виконаних робіт. На підтвердження реальності вказаних господарських операцій позивачем надано відповідні первинні документи, а саме: Договір №108 від 29.11.2019 року про надання послуг з додатками; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №11 від 16 грудня 2019 року; рахунок на оплату №104 від 16 грудня 2019 року; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №12 від 28 грудня 2019 року; рахунок на оплату №105 від 28 грудня 2019 року; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №13 від 28 грудня 2019 року; рахунок на оплату №106 від 28 грудня 2019 року; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №14 від 28 грудня 2019 року; рахунок на оплату №107 від 28 грудня 2019 року; податкові накладні від 28.12.2019 №1120, 1121, 1122, від 16.12.2019 №1123; договір субпідряду №109 від 29.11.2019 року; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №15 від 16 грудня 2019 року; рахунок на оплату №138 від 16 грудня 2019 року; податкова накладна №1287 від 16.12.2019; платіжні доручення від 13.01.2020 року №1450, 1451, 1448, 1449, 1446, 1447, 1452; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за грудень 2019 року; акт звірки взаємних розрахунків за період грудень 2019 р. - січень 2020 р.

За наведених обставин, факт здійснення реальних господарських операцій позивачем з ТОВ "БК "САНВЕСТ" підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, та які в повній мірі відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв`язку із здійсненням оплати за надані послуги, та про факт використання позивачем придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Контролюючим органом також до суду не надано будь-яких заперечень щодо того, що всі податкові накладні, виписані вищевказаним контрагентом позивача, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому до них не наведено жодних зауважень.

Щодо посилань відповідача на те, що правочини, укладені з цими контрагентами, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого, на думку контролюючого органу, є наявність податкової інформації про відсутність у цих підприємств необхідних для здійснення господарської діяльності трудових та виробничих ресурсів, транспортного, виробничого та торгівельного обладнання, основних засобів, а також складських приміщень тощо суд зазначає, що жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Відсутність у вказаного контрагенту матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Наведена правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 31.07.2018 р. у справі №817/1339/17 (адміністративне провадження №К/9901/49539/18).

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно зі ст. ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладених позивачем з ТОВ "БК "САНВЕСТ" договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагентів та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

При цьому, як на час укладення угод між позивачем та його контрагентом, так і на час їх виконання, а також на час розгляду справи судом вказаний суб`єкт господарювання знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також є платником податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Виписані ТОВ "БК "САНВЕСТ" податкові накладні на підставі укладених з позивачем договорів оформлені з дотриманням вимог ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстровані в ЄРПН, що відповідачем не заперечується.

Відповідні податкові зобов`язання та податковий кредит по взаємовідносинам з вказаним контрагентом було задекларовано позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість та з податку на прибуток, що відповідачем не заперечується.

Твердження контролюючого органу у відзиві на позовну заяву щодо господарських операцій між ТОВ "БІГ СІТІ ГРУП" та ТОВ "ХОСТЕР ЛАЙН", за договором від 12.05.2020 за №12СП/20 про надання послуг з постачання будівельних матеріалів, та між ТОВ "БІГ СІТІ ГРУП" та ТОВ "ЛАЙН ТОРГ", за договором поставки від 25.02.20 №ЛТ/25-02, відповідно до яких за твердженнями відповідача ТОВ "ХОСТЕР ЛАЙН" та ТОВ "ЛАЙН ТОРГ" сформовано безпідставну торгову націнку реалізованого в адресу ТОВ "БІГ СІТІ ГРУП" товару з метою мінімізації податкових зобов`язань контрагентів-покупців по ланцюгу постачання, у т.ч. ТОВ "АСФАЛЬТ ДНІПРО" (код ЄДРПОУ 41181973) та ТОВ "АСБІТ" (код ЄДРПОУ 43374867) не беруться судом до уваги, оскільки за відповідними висновками Акту перевірки від 20.05.2021 року №1551/04-36-07-06/37451739 по цих контрагентах відповідачем не винесено жодного податкового повідомлення-рішення, яке може бути оскаржено позивачем в адміністративному або судовому порядку, отже не стосується обставин зазначеної справи.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентом ТОВ "БК "САНВЕСТ".

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, визначення позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням №0089080706 від 15.06.2021 р. за формою "В4" суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 650418,00 грн., у зв`язку із протиправністю та необґрунтованістю висновків контролюючого органу про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентом ТОВ "БК "САНВЕСТ", в ході здійснення вищевказаних реальних господарських операцій, є підставою для його скасування.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені судом обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд назначає наступне.

У наданій суду позовній заяві, позивач заявив клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.

З приводу заявленого позивачем клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1-3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі 200/14113/18-а зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Під час визначення суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.134 КАС України).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

14.09.2021 р. між Адвокатським об`єднанням ЦИТАДЕЛЬ та ТОВ БІГ СІТІ ГРУП (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.9 Договору для надання правової допомоги Клієнту, Адвокатське об`єднання призначає адвоката: Скоробогатову Дарину Володимирівну.

Відповідно до п. 4.2 Договору сума вартості робіт за договором становить 25000,00 (двадцять п`ять тисяч) грн. та є фіксованою, та не залежить від обсягу наданих Адвокатським об`єднанням послуг. Факт надання правової допомоги підтверджується актом здачі-прийняття робіт (послуг) (п.4.4. Договору)..

14.09.2021 р. сторонами складено акт здачі-прийняття робіт (послуг), згідно з яким загальна вартість наданих Адвокатським об`єднанням послуг склала 25000,00 грн. послуги надані в повному обсязі та з дотриманням усіх умов договору.

Сплата за надані послуги відбулась на підставі платіжного доручення №3716 від 15.09.2021 р. на суму 25000,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи позивача, враховуючи складність розгляду саме цієї справи, заявлені позовні вимоги та їх співвідношення із заявленим розміром судових витрат, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 4000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 9756,28 грн. що документально підтверджується платіжним дорученням №4366 від 18.10.2021 року та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 9756,28 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми "В4" від 15.06.2021 р. №0089080706.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" (код ЄДРПОУ 37451739) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 9756,28 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник