Рішення

від 23.11.2021 по справі 340/5308/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5308/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (також - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , селянське (фермерське) господарство Літвінова Анатолія Григоровича, про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення від 03.08.2021 №1658, а також зобов`язати відповідача повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву (клопотання) №257/7 від 07.07.2021 і прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером: 3520884400:02:000:9500, площею 50,00 га, яка перебуває у користуванні СФГ ОСОБА_2 .

На обґрунтування позовних вимог зазначено те, що відповідач, незважаючи на виконання позивачем встановлених законом вимог для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), відмовив в наданні такого з підстав, які не передбаченні нормами діючого законодавства.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому посилався на те, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки приватизація земель фермерського господарства особою, що не є членом цього господарства не передбачена нормами чинного законодавства (а.с.62-62).

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що позивач має намір використати своє право на отримання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства не як член фермерського господарства, а як громадянин, зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення фермерського господарства (а.с.89-91).

Треті особи правом подати суду пояснення (заперечення) по суті позовних вимог не скористались.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою (клопотанням) від 07.07.2021 (вх.№257/7 від 07.07.2021) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520884400:02:000:9500, загальною площею 50,00 га, яка перебуває у користуванні СФГ ОСОБА_2 згідно державного акту на право постійного користування, виданого на ім`я ОСОБА_2 (а.с.20-21).

Рішенням восьмої сесії восьмого скликання Кетрисанівської сільської ради від 03.08.2021 № 1658 ''Про відмову у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 " позивачу відмовлено у наданні такого дозволу з підстав порушення вимог ст.31 Земельного кодексу України, ст.3 та ст.13 Закону України ''Про фермерське господарство'', а саме: ОСОБА_1 не є членом СФГ ОСОБА_2 , тому не має права на одержання безоплатно у власність із земель комунальної власності, які перебувають у користування СФГ ОСОБА_2 , земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) (а.с.73-74).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами 1, 4 статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно пп. "в" ч. 3 статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Встановлено, що позивач звернулася до відповідача, будучи зацікавленим в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства у межах норми, передбаченої п."а" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, тобто в розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520884400:02:000:9500, загальною площею 50,00 га, яка перебуває у користуванні СФГ ОСОБА_2 .

Так, рішенням виконавчого комітету Мар`янівської сільської ради народних депутатів від 08.02.1993 №3"Про виділення землі для ведення фермерських господарств" було виділено для розвитку фермерського господарства ОСОБА_2 … земельну ділянку 50 га (а.с.35).

Згідно Державного акту на право користування землею серії Б №052150, земельна ділянка площею 50 га передана у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 , який зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування за №37 (а.с.26-28).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка кадастровий номер 3520884400:01:000:9500, площею 50 га, перебуває в комунальній власності (власник: Кетрисанівська сільська рада (код ЄДРПОУ: 04365508), правокористувач: фізична особа ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) (а.с.100-103).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973-IV (надалі - Закон №973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту (ст.3 Закону №973-IV).

Відповідно до вимог ст. 7 Закону №973-IV, надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Ст. 8 Закону № 973-IV передбачено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Положеннями ст.12 Закону №973-IV (в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин), визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Відповідно до ст.13 Закону №973-IV, члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки(паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю). Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Статтями 31, 32 Земельного кодексу України встановлені аналогічні норми.

Отже, з аналізу наведених правових норм слідує, що громадяни можуть отримати землі державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному Земельним кодексом України. Фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства. При цьому, ст.13 Закону України ''Про фермерське господарство'' встановлено тільки право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування.

За правовим висновком, викладеним Верховним Судом у пункті 45 у постанови від 29.12.2020 року у справі № 1140/2698/18 слід звернути увагу на можливість виникнення у позивача права на безоплатне отримання земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному нормами Земельного кодексу України, а також з огляду на приписи частини п`ятої статті 116 Земельного кодексу України, згідно до якої виділення земельної ділянки іншій фізичній особі можливе лише після припинення права постійного користування земельної ділянки, яке було надано ОСОБА_2 .

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 29.12.2020 у справі №1140/2698/18, 19.06.2018 у справі №816/1920/17, від 14.08.2018 у справі №818/1530/17.

Як свідчать матеріали справи, земельну ділянки у розмірі 50 га було надано у користування фізичній особі ОСОБА_2 , який і має право на виділення/отримання цієї земельної ділянки у власність, натомість позивач взагалі не є членом даного СФГ, а відтак має право на реалізацію права щодо отримання/приватизації земельної ділянкою за загальним правом після того, як земельна ділянка буде вільна від обтяження, яким в даному випадку є ''постійне користування''. Саме після звільнення земельної ділянки від обтяжень позивач, як і будь-який інший громадянин України матиме право реалізувати своє право щодо отримання у власність земельної ділянки в розмірі паю для ведення фермерського господарства, в протилежному випадку матиме місце ситуація дискримінаційного характеру відносно інших громадян, які також можуть бути зацікавлені в отримання у власність земельної ділянки, реалізуючи своє право, визначене у ст. 121 Земельного кодексу України.

Таким чином, суд відхиляє доводи представника позивача, наведені у позовній заяві та у відповіді на відзив з огляду на їх помилковість.

Слід додатково звернути увагу й на те, що позивачка у своєму клопотанні просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельною ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) за рахунок сформованої земельною ділянки з кадастровим номером 3520884400:02:00:9500.

Згідно з ч.ч.1, 2 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Частинами 1- 5 статті 79-1 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно ч.6 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно ч.ч.9, 10 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

При цьому, ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується зокрема в разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV (далі - Закон №858-IV): проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до статті 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Отже, згідно з Земельним кодексом України способами формування земельної ділянки є:

- у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок),

- шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки.

На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч.2 ст.79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар […].

Таким чином, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Вищевказане правову позицію сформульовано Верховним Судом у постановах від 23.10.2020 у справі №802/1535/17-а, від 18.11.2020 у справі №240/4867/18, від 21.01.2021 у справі №120/1615/20-а.

Як було зазначено, згідно з відомостями Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий номер 3520884400:02:000:9500, загальною площею 50 га, яка перебуває у комунальній власності, призначена для фермерського господарства, тож за категорією та цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення.

На підставі рішення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії Б №05215 від 08.02.1993, вищевказана земельна ділянка надана фізичній особі ОСОБА_2 .

Відповідно ч.1 ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з яких є землі сільськогосподарського призначення.

Оскільки позивач мав намір отримати у приватну власність земельну ділянку орієнтовною в розмірі паю для фермерського господарства за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 3520884400:02:000:9500, а тому формування земельної ділянки здійснюється саме на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а не на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як зазначено у заяві (клопотанні) позивача від 07.07.2021 (а.с.20).

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 04.05.2020 у справі №802/1539/17-а, від 16.07.2020 у справі № 802/1447/17-а.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що поки земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_2 , і цією особою заяви про відмову у користуванні такою земельною ділянкою не подано, а також з огляду на те, що бажана земельна ділянка перебуває у користуванні СФГ ОСОБА_2 , яке також не відмовилось від використання цієї земельної ділянки, відповідач не має право розпорядження цією земельною ділянкою. При цьому, суд критично оцінює долучені позивачем до справи копії заяв (погоджень) землекористувачів СФГ ОСОБА_2 та ОСОБА_2 стосовно не заперечення щодо розробки проектів землеустрою, оскільки останні не мають права погоджувати чи розпоряджатися даною земельною ділянкою комунальної власності. Таким правом наділена лише Кетрисанівська сільська рада, яка є власником такої земельної ділянки.

Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 РозділПерехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько