Рішення

від 15.11.2021 по справі 500/815/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/815/19

15 листопада 2021 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В. за участю:

секретаря судового засідання Хоміцька С.О.

представника позивача Олексів Н.М.

представника відповідача Мурована І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" до Головного управління ДПС у Тернопільській області треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у м.Києві, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (Львівське управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №0004584001 від 14.12.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" (надалі, позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №0004584001 від 14.12.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновку контролюючого органу, зробленого за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих ПАТ "Галіція Дистилері" у податковій звітності з акцизного податку за період з 30.12.2016 по 30.11.2018 щодо порушення встановлених термінів сплати узгодженого (визначеного) грошового зобов`язання з акцизного податку, оскільки залишено поза увагою списання безнадійного податкового боргу згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 826/1484/16, що безпосередньо впливає на визначення дати погашення акцизного податку за період, який був охоплений перевіркою. Відповідач зараховує сплачені позивачем кошти на погашення пені та штрафних санкцій, а не податкового зобов`язання, що, в свою чергу, зумовлює неправильне визначення дати погашення (сплати) зобов`язання з акцизного податку, а також кількість днів затримки сплати цих зобов`язань, зазначеними в акті перевірки. Просить врахувати, що із поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою та нівелює правові наслідки, допущені при її поданні. Позивач вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення врахував неправильні вихідні дані, а саме невірний період розрахунку, невірні суми задекларованого податку та невірні суми сплати податку. Відтак, на думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято не підставі неправильних вихідних даних, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 15.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 06.05.2019 о 11:00 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник Головного управління ДФС у Тернопільській області подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що ГУ ДФС у Тернопільській області проведено камеральну перевірку ПрАТ Галіція Дистилері щодо порушення терміну сплати узгодженого грошового зобов`язання з акцизного податку, якою встановлено порушення вимог п. 57.1 cт. 57, п. 222.3 cт. 222 Податкового кодексу України (акт перевірки від 07.12.2018 №2567/19-00-40-00/31274359). Вказав, що в порушення вимог Податкового кодексу України ПрАТ Галіція Дистилері несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов`язання з акцизного податку за період з 30.12.2016 по 30.11.2018 в загальному розмірі 7910177,40 грн., із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. Відтак вважає, що Головним управлінням ДФС у Тернопільській області правомірно винесено ППР від 14.12.2018 №0004584001 про застосування штрафу у сумі 1582035,48 грн. (20%).

Ухвалою суду від 06.05.2019 відкладено підготовче засідання на 28.05.2019 о 12:00 год.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив наступне. Вважає, що порушення встановленої законодавством черговості розподілу коштів, сплачених позивачем протягом 2015-2018 років впливає на правильність визначення дат та сум сплати грошового зобов`язання з акцизного податку у період, що охоплений актом перевірки від 07.12.2018, а відтак і на правильність розрахунку штрафних санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. На думку представника позивача, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 у справі №826/1484/16 є обов`язковою для Головного управління ДФС у Тернопільській області, при цьому обставина щодо необхідності проведення списання безнадійного податкового боргу відповідачем, на обліку якого перебував на час виникнення спірних правовідносин позивача встановлена вказаною Постановою. Вважає, що відповідачем не спростовано аргументи позивача щодо незаконності нарахування штрафу за несвоєчасну сплату акцизного податку у сумі 1973837,00 грн., в тому числі: за листопад 2016 року на суму 877409,00 та за грудень 2016 року на суму 1096428,00 грн., оскільки такі суми, враховуючи уточнюючі декларації від 22.12.2018, не є задекларованими, тобто узгодженими грошовими зобов`язаннями, а відтак не можуть бути об`єктом застосування штрафу на підставі ст.126 Податкового кодексу України. Просить врахувати, що після подання уточнюючого розрахунку узгодженою сумою грошового зобов`язання стає сума, зазначена у такому уточнюючому розрахунку, а не в раніше поданій податковій декларації з помилками. Звернув увагу суду на тому, що внаслідок виправлення позивачем помилок, що містились у раніше поданих деклараціях з акцизного податку за податкові періоди з березня по грудень 2016 року, і подання уточнюючих декларацій за ці періоди, виявився факт завищення податкових зобов`язань за ці періоди. При цьому, зайво нараховані згідно з податковими деклараціями суми податкових зобов`язань після подання уточнюючих розрахунків до таких декларацій перестають бути узгодженими.

28.05.2019 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Офіс великих платників податків ДФС, а також оголошено перерву до 11.06.2019 о 11:00 год.

11.06.2019 підготовче засідання відкладено до 08.07.2019 о 10:00 год. у зв`язку із перебуванням головуючої судді Дерех Н.В. у відрядженні.

Представник Головного управління ДФС у Тернопільській області подав до суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначив щодо оскраження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведених камеральних перевірок (Акти від 11.07.2017, 06.11.2017, 18.01.2018, 11.04.2018,01.08.2018, 07.12.2018).

08.07.2019 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.07.2019.

Ухвалою суду від 29.07.2019 провадження в справі зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №1940/1352/18 та №500/2362/18.

Ухвалою суду від 15.09.2021 поновлено провадження в даній адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду на 04 жовтня 2021 року о 11:30 год.

04.10.2021 у відкритому судовому засіданні розгляд справи відкладено до 08.10.2021 о 09:30 год.

Ухвалою суду від 08.10.2021 замінено первісного відповідача у справі Головне управління ДФС у Тернопільській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44143637).

Ухвалою суду від 08.10.2021 залучено до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011). Також, відкладено судове засідання на 27 жовтня 2021 року о 12:00 год.

27.10.2021 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 15.11.2021 о 11:00 год.

15.11.2021 у відкритому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з мотивів, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні повністю з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, письмових поясненнях.

Треті особи - Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011) та Офіс великих платників податків ДФС у судове засідання 15.11.2021 повторно не прибули.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області було проведено камеральну перевірку з питань порушення позивачем терміну сплати узгодженого визначеного грошового зобов`язання з акцизного податку.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 2567/19-00-40-00/31274359 від 07.12.2018 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку.

Згідно висновку вказаного акта, дані камеральної перевірки свідчать про порушення встановлених термінів сплати узгодженого (визначеного) грошового зобов`язання з акцизного податку за період з 30.12.2016 по 30.11.2018, а саме, згідно:

Декларації акцизного податку №9020463794 від 15.02.2017 затримка сплати 608 днів на суму1080,00 грн.,

Декларації акцизного податку №9267624156 від 20.01.2017 затримка сплати 606 днів на суму 1811364,05 грн.,

Декларації акцизного податку №9242579996 від 15.12.2016 затримка сплати 608 днів на суму 2264811,70 грн.,

Декларації акцизного податку №9020463794 від 15.02.2017 затримка сплати 607 днів на суму 27777,25 грн.,

Декларації акцизного податку №9267624156 від 20.01.2017 затримка сплати 638 днів на суму 1767513,95 грн.,

Декларації акцизного податку №9020463794 від 15.02.2017 затримка сплати 638 днів на суму 1219536,75 грн.,

Декларації акцизного податку №9044704565 від 20.03.2017 затримка сплати 610 днів на суму 818093,70 грн.

Відповідно до вказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми Ш за № 0004584001 від 14.02.2018 року, яким на підставі п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України визначено штраф у сумі 1582035,48 грн., що становить 20 % суми акцизного податку у розмірі 7910177,40 грн., погашеного із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов`язання.

Позивачем подано до ДФС України скаргу №577 від 29.12.2018 року, в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0004584001 від 14.12.2018 року, однак Рішенням ДФС України № 10438/6/99-99-11-06-01-25 від 04.03.2019 року, вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Після цього, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 0004584001 від 14.12.2018, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі, ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошовим зобов`язанням, у свою чергу, є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового та іншого законодавства.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених вказаним Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно пунктів 54.1 та 54.5 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 57.1 та пунктів 7.3 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Статтею 76 ПК України передбачено порядок проведення камеральної перевірки.

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Пунктами 76.2-76.3 статті 76 ПК України встановлено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Пунктом 87.9 статті 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 826/1484/16 визнано протиправною відмову Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податку у списанні безнадійного податкового боргу в розмірі 3840500,27 грн, що утворився станом на 31.12.2014 та зобов`язано Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників списати безнадійний податковий борг в розмірі 3840500,27 грн., що утворився станом на 31.12.2014. Дана постанова суду залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 та постановою Верховного Суду від 30.10.2018.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

За змістом пунктів 101.4 та 101.5 статті 101 ПК України визначено, що органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.

Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Платник податків щодо податкового боргу якого ухвалене рішення про визнання податкового боргу безнадійним та його списання, на підставі положень статті 101 ПК України має легітимні очікування стосовно звільнення від податкового обов`язку щодо сплати підтвердженого в судовому порядку безнадійного податкового боргу. Такі легітимні очікування безпосередньо пов`язані із положеннями статей 124 Конституції України та 14 КАС України, якими регламентовано обов`язковість судових рішень, ухвалених іменем України, та нормою частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідне рішення щодо списання безнадійного податкового боргу також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після відповідного рішення про зобов`язання податкового органу списати безнадійний борг у нього не виникають додаткові зобов`язання, пов`язані з таким боргом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року по справі № 819/1785/17.

Аналізуючи наведене вище, суд вважає, що відповідно до судових рішень у справі №826/1484/16 у контролюючого органу виник обов`язок зі списання безнадійного податкового боргу позивача, що утворився станом на 31.12.2014 в розмірі 3840500,27 грн.

Тобто, на думку суду, не списання безнадійного податкового боргу, згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 826/1484/16 вплинуло на правильність визначення дати погашення (сплати) грошового зобов`язання з акцизного податку за період, що був охоплений перевіркою, а також на кількість днів затримки сплати цих зобов`язань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2019 у справі № 826/1484/16, зокрема, встановлено протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС, у зв`язку з невиконанням постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 826/1484/16.

В ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2019 у справі № 826/1484/16 суд дійшов висновку, що на підставі пункту 126.1 статті 126, підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України до виконання Офісом великих платників постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року по справі №826/1484/16, внаслідок зарахування коштів, сплачених товариством, в рахунок погашення безнадійного податкового боргу позивача в розмірі 3840500,27 грн., який утворився станом на 31.12.2014 і який підлягав списанню згідно з судовим рішенням, і спричиненого таким зарахуванням невірного відображення у особовому рахунку позивача сум і строків оплати позивачем податкових зобов`язань за всі наступні після 31.12.2014 податкові періоди - штрафи за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань з акцизного податку та пеня нараховувались в особовому рахунку позивача неправильно.

З наведеного мотиву, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про правильність встановленого порушення термінів сплати акцизного податку за період з 30.12.2016 по 30.11.2018, який зазначений в акті від 07.12.2018 №2567/19-00-40-00/31274359, та зазначає, що саме протиправна бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення суду, що набрало законної сили, і несписання безнадійної податкової заборгованості мала наслідком зарахування акцизного податку, сплачених позивачем за поточними платежами, у рахунок погашення зобов`язань минулих періодів і, відповідно, спричинила появу боргу за більш пізні періоди, що кваліфіковано податковим органом як порушення статті 57 ПК України.

Вирішуючи даний спір по суті, суд також зазначає, що ухвалою суду від 29.07.2019 провадження в даній справі зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №1940/1352/18 та №500/2362/18.

Як вбачається з матеріалів адміністративної 1940/1352/18, предметом спору у ній є правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення №0001114004 від 18.04.2018 на загальну суму 1184777,21 грн. В той же час, в справі 1940/1352/18 досліджуються обставини щодо підставності зарахування податковим органом коштів, сплачених позивачем в рахунок погашення акцизного податку за період з 30.05.2016 року по 30.03.2018 року, який охоплює частково період, що є предметом дослідження у даній адміністративній справі.

Також, зі змісту матеріалів адміністративної справи №500/2362/18 слідує, що предметом спору у ній є правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення - рішення №0002554004 від 10.08.2018 р. При цьому, в адміністративній справі № 500/2362/18 досліджуються обставини щодо підставності зарахування податковим органом коштів, сплачених позивачем в рахунок погашення акцизного податку за період з 30.09.2016 року по 30.07.2018 року, який охоплює частково період, що є предметом дослідження у даній адміністративній справі.

Поряд з цим, щодо тверджень позивача про подання уточнюючих декларацій з акцизного податку за листопад-грудень 2016 року та сплату позивачем акцизного податку за листопад 2016 року у сумі 565130,30 грн., то такі доводи, на думку суду, стосуються правовідносин, які охоплені іншою камеральною перевіркою, результати якої оформлено актом № - 1892/19-00-40-00/31274359 від 01.08.2018 року та є предметом дослідження в адміністративній справі № 500/2362/18.

Так, Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року у справі № 1940/1352/18, без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2021 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі №1940/1352/18 за позовом Приватного акціонерного товариства Галіція Дистилері до Головного управління ДПС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Офіс великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернено заявнику.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року в справі № 500/2362/18 - без змін.

Таким чином, судові рішення у справах №1940/1352/18 та 500/2362/18 набрали законної сили.

Частиною четвертою ст. 78 КАС України передбачено, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у Постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі 500/2362/18, суд дійшов висновку, що вплив на порушення строків сплати узгоджених податкових зобов`язань з акцизного податку мав безнадійний податковий борг, який виник станом на 31.12.2014 року і станом на 22.01.2018 року не списаний. Такий зв`язок пояснюється тим, що кожного разу при сплаті позивачем поточних платежів по акцизному податку, відповідач спрямовував їх на погашення заборгованості по цих платежах за минулий період. Тому у позивача постійно існували прострочення сплати податкового зобов`язання з акцизного податку.

Поряд з цим, суд встановив, що відповідач порушив правила зарахування платежів з податкових зобов`язань зі сплати акцизного податку, внаслідок чого зробив невірний висновок про порушення термінів сплати податкового зобов`язання з акцизного податку за період вересень-грудень 2016 року.

Водночас, вирішуючи даний спір по суті, суд приймає до уваги твердження позивача стосовно того, що в Акті перевірки від07.12.2018 не відображено жодних даних про платіжні документи, які було використано при проведенні перевірки, та які підтверджують дату сплату (надходжень) грошових зобов`язань з акцизного податку до бюджету, що, на думку суду, свідчить про те, що із наведених в Акті перевіяв даних не можливо зрозуміти та встановити, яким чином та згідно яких документів сплачені позивачем суми податку розподілялись відповідачем в рахунок погашення податкових зобов`язань з акцизного податку.

Суд вважає, що фактичною підставою для нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі оскарженого податкового повідомлення-рішення слугувало порушення податковим органом правил зарахування платежів з податкових зобов`язань зі сплати акцизного податку, а, відтак, таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне.

В той же час, суд позбавлений можливості самостійно здійснити такий обрахунок, внаслідок неможливості виокремлення із оскаржуваного податкового повідомлення-рішення тієї суми, яка обрахована правильно, оскільки до сум заборгованості була безпідставно включена сума безнадійного боргу, неправильно визначалися періоди прострочення, невірно застосувалися розміри штрафних санкцій, що в межах судового провадження унеможливлює самостійний обрахунок судом штрафних санкцій, які підлягають стягненню з позивача.

Суд звертає увагу на тому, що встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

В контексті викладеного суд зауважує, що не в змозі підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.12.2006 у справі 21-527во06, висновок якого відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Така ж правова позиція підтримана постановами Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №804/10045/13-а та від 06.03.2018 у справі №822/104/14.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

В Рішенні від 20.11.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) ЄСПЛ зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. (п.70).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити колишню "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. (п.71).

У справі, що розглядається, внаслідок порушення відповідачем зазначеного принципу "належного урядування", які виявилися у тривалому безпідставному невиконанні податковим органом судового рішення щодо списання безнадійного податкового боргу та подальшому нарахуванні на цю суму боргу штрафних санкцій, були істотно порушені майнові права позивача.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, винесеним без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, з порушенням вимог частини другої статті 2 КАС України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до задоволення повністю.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №0004584001 від 14.12.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" 19210,00 грн. сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №828 від 05.04.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 23 листопада 2021 року.

Копію рішення надіслати Головному управлінню ДПС у м.Києві, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Львівське управління).

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Кудрявська, 16,м. Київ,04053 код ЄДРПОУ/РНОКПП 31274359);

відповідач:

Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637);

треті особи:

Головне управління ДПС у м.Києві (місцезнаходження/місце проживання: вул. Шолуденка, 33/19,м.Київ,04116 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44116011);

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження/місце проживання: вул. Стрийська, 35,м. Львів,79003 39440996).

Головуюча суддя Дерех Н.В.