Постанова

від 16.03.2022 по справі 500/815/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/815/19 пров. № А/857/277/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року, ухвалене суддею Дерех Н.В. у м. Тернопіль о 11:58, повний текст якого складений 23 листопада 2021 року, у справі №500/815/19 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" до Головного управління ДПС у Тернопільській області, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління ДПС у м. Києві, Офісу великих платників податку Державної фіскальної служби (Львівське відділення), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2018 року позивач Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління ДФС у Тернопільській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004584001 від 14.12.2018.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що контролюючим органомзалишено поза увагою факт визнання безнадійним податкового боргу згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 у справі №826/1484/16, що безпосередньо впливає на визначення дати погашення акцизного податку за період, який був охоплений перевіркою. Згідно доводів позивача оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято не підставі неправильних вихідних даних, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Офіс великих платників ДФС.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року допущено заміну відповідача правонаступником - Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України. Також ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року залучено до участі у справі як третью особу, яка не заявляє самістійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено.

Рішення мотивоване тим, що несписання контролюючим органом безнадійної податкової заборгованості мала наслідком зарахування акцизного податку, сплаченого позивачем за поточними платежами, у рахунок погашення зобов`язань минулих періодів і, відповідно, спричинила появу боргу за більш пізні періоди, що кваліфіковано податковим органом як порушення статті 57 ПК України

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що передбачені п.126.1 ст.126 ПК України штрафні санкції до позивача застосовані у зв`язку із несвоєчасною сплатою узгодженої суми грошового зобов`язання з акцизного податку.

При цьому вважає безпідставними доводи позивача про те, що відповідач не врахував обставин списання безнадійного боргу у розмірі 3840500,27 грн на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2016 у справі №826/1484/16, яка набрала законної сили 26.01.2017, внаслідок чого кошти у сумі 3840500,27 грн були спрямовані на погашення безнадійного податкового боргу замість погашення відповідних поточних зобов`язань з акцизного податку. Згідно доводів скаржника, наведені обставини не впливають на обставини недотримання строків сплати сум акцизного податку у розглядуваній справі за період з січня 2017 року по листопад 2018 року, оскільки предметом дослідження у справі №826/1484/16 був податкових борг за попередні періоди, який виник ще станом на 31.12.2014.

В судове засідання сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4ст.229 Кодексу адміністративного судочинства Українифіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно положеннями п 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Пунктом 76.1 статті 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Таким чином, метою камеральної перевірки є виявлення в даних систем електронного адміністрування порушення термінів сплати суми узгодженого зобов`язання, відповідальність за що передбачена п.126.1 ст. 126 ПК України.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Тернопільській області було проведено камеральну перевірку з питань порушення Приватним акціонерним товариством "Галіція Дистилері" терміну сплати узгодженого визначеного грошового зобов`язання з акцизного податку.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 2567/19-00-40-00/31274359 від 07.12.2018 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку.

Відповідно до вказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» за № 0004584001 від 14.02.2018, яким на підставі п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України до позивача застосовано штраф у сумі 1582035,48 грн, що становить 20 % суми акцизного податку у розмірі 7910177,40 грн, погашеного із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов`язання.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення №0004584001 від 14.12.2018 рішенням ДФС України № 10438/6/99-99-11-06-01-25 від 04.03.2019, скаргу Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №0004584001 від 14.12.2018 протиправним, звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України як грошове зобов`язання платника податків розуміють суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В свою чергу, за визначенням, наведеним у пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до ст.36 ПК України податковим обов`язком платника податку визнається його обов`язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Такий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 31.1 ст.31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно положень пункту 37.2 статті 37 ПК України, податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України сума податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, самостійно обчислена та зазначена у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У свою чергу, підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Визначальним для вирішення справи є дослідження обставин виконання позивачем податкового обов`язку шляхом сплати в повному обсязі відповідних сум самостійно задекларованих за платежем «Акцизний податок» податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Положення ст.126 ПК України застосовуються у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 ПК України).

У зв`язку із наведеним слід зазначити, що порядок складення та подання декларації з акцизного податку визначено статтею 223 ПК України.

За змістом пунктів 223.1 та 223.2 статті 223 ПК України, базовий податковий період для сплати акцизного податку відповідає календарному місяцю. Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Таким чином, останнім днем сплати акцизного податку за відповідні місяці є 30 число кожного місяця, наступного за звітним.

В контексті наведеного слід зазначити, що об`єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом камеральної перевірки, оформленої актом № 2567/19-00-40-00/31274359 від 07.12.2018 була перевірка своєчасності сплати позивачем узгодженого (визначеного) грошового зобов`язання з акцизного податку, самостійно задекларованого за податковий період з 30 грудня 2016 року по 30 листопада 2018 року.

Зокрема, зі змісту Акту податкової перевірки слідує, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій оскарженим податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2018 стали висновки контролюючого органу про несвоєчасну сплату узгодженого (визначеного) грошового зобов`язання з акцизного податку, а саме згідно:

-Декларації акцизного податку №9020463794 від 15.02.2017 затримка сплати 608 днів на суму1080,00 грн,

-Декларації акцизного податку №9267624156 від 20.01.2017 затримка сплати 606 днів на суму 1811364,05 грн,

-Декларації акцизного податку №9242579996 від 15.12.2016 затримка сплати 608 днів на суму 2264811,70 грн,

-Декларації акцизного податку №9020463794 від 15.02.2017 затримка сплати 607 днів на суму 27777,25 грн,

-Декларації акцизного податку №9267624156 від 20.01.2017 затримка сплати 638 днів на суму 1767513,95 грн,

-Декларації акцизного податку №9020463794 від 15.02.2017 затримка сплати 638 днів на суму 1219536,75 грн,

-Декларації акцизного податку №9044704565 від 20.03.2017 затримка сплати 610 днів на суму 818093,70 грн.

Тобто, позивачем було порушено сплату сум податкових зобов`язань, задекларованих у податкових деклараціях акцизного податку, за відповідні місяці 2016 року та 2017 року на загальну суму 7910177,40 грн.

Наведені вище фактичні обставини щодо декларування та сплати податкових зобов`язань з акцизного податку підтверджуються також копіями декларацій акцизного податку за грудень 2016 року березень 2017 року, витягом з інтегрованої картки платника податку ПрАТ «Галіція Дистилері» та наданими на розгляд суду платіжними дорученнями.

Таким чином, оскільки позивачем узгоджені податкові зобов`язання, самостійно визначені у деклараціях за грудень 2016 року березень 2017 року були сплачені із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов`язання, відповідачем правомірно застосовано штраф, передбачений ст.126 ПК України.

Правильність розрахунку штрафних санкцій на загальну суму 1582035,48 грн, що накладено відповідачем за результатами податкової перевірки, перевірено судом апеляційної інстанції.

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції вваждає безпідставними доводи позивача про те, що в акті перевірки відповідач неправильно визначив дати і суми сплати акцизного податку та порушив черговість розподілу коштів, сплачених позивачем за рахунок погашення акцизного податку, задекларованого у періоді грудень 2016 року березень 2017 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що долучені позивачем копії платіжних доручень не є підтвердженням своєчасної сплати позивачем узгодженого (визначеного) грошового зобов`язання з акцизного податку за самостійно задекларованими сумами, оскільки містять дати внесення коштів, починаючи з березня 2018 року.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, про що зазначено пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

Слід також зазначити, що незалежно від того, в який спосіб було погашено податковий борг підприємства - із застосуванням приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, шляхом зарахування коштів сплачених боржником, в рахунок погашення податкового боргу, чи в інший спосіб, чинне законодавство не звільняє платника податків від відповідальності за затримку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Відносно покликань позивача на неврахування конотролюючим органом обставин щодо визнання боргу в розмірі 3840500,27 грн безнадійним відповідно постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.10.2016 у справі №826/1484/16, яка набрала законної сили 26.01.2017, внаслідок чого кошти в сумі 3840500,27 грн були спрямовані на погашення безнадійного податкового боргу замість погашення відповідних поточних зобов`язань з акцизного податку, суд апеляційної інстанції вважає такі доводи безпідставними і такими, що не впливають на обставини щодо строків сплати сум акцизного податку за розглядуваний у даній справі період декларування грудень 2016 року березень 2017 року, оскільки предметом дослідження у адміністративній справі №826/1484/16 був податковий борг за попередні періоди, який виник ще станом на 31.12.2014.

Таким чином, безпідставними та необгрунтованими є також твердження позивача щодо неправильного відображення відповідачем в акті перевірки та в облікових даних позивача стану (дат і сум) сплати позивачем акцизного податку за спірний період. Водночас позивачем не надано на розгляд суду жодних належних доказів, які б підтвердили правильність самостійно сформованої позивачем таблиці щодо погашення грошових зобов`язань з акцизного податку за листопад 2016 року - лютий 2017 року.

Тобто, судом апеляційної інстанції виявлено порушення терміну сплати грошового зобов`язання у сумі 1582035,48 грн грн строком більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

Отже, за наявності у позивача податкового боргу, на погашення якого були також направлені кошти, сплачені позивачем в рахунок поточних податкових зобов`язань, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області було правомірно нараховано штраф в розмірі 20% від 7910177,40 грн, що становить1582035,48 грн. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення контролюючого органу є правомірним.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на спростування висновків контролюючого органу. Натомість, відповідачем Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, як суб`єктом владних повноважень, наведено відповідні мотиви прийняття та підтверджено правомірність рішення податкового органу.

Наведені обставини в своїй сукупності під час вирішення спірних правовідносин залишилися поза увагою суду першої інстанції, що має наслідком скасування судового рішення.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є безпідставними та необгрунтованими, що має наслідком відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 310, 315, 317, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, задовольнити, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі №500/815/19 скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" до Головного управління ДПС у Тернопільській області, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління ДПС у м. Києві, Офісу великих платників податку Державної фіскальної служби (Львівське відділення), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Постанова складена в повному обсязі 28.03.2022.