Постанова

від 17.11.2021 по справі 160/4671/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/4671/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 р. (суддя Врона О.В.) в адміністративній справі №160/4671/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2021 № 123661/2-2407-0417, яким йому визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб 18010900» за податковий період липень-грудень 2018 року у розмірі 64110,36 грн. та за 2019 рік у розмірі 128220,64 грн.

В обґрунтування позову зазначалось про те, що позивач є орендарем земельної ділянки, площею 59,898 га, право оренди якого зареєстровано 03.07.2018. Проте, 15.05.2019 державним реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району внесено запис про припинення речового права у зв`язку із допущеною помилкою Головним Управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області при укладанні договору оренди. На думку позивача, оскільки земельна ділянка перебувала у нього в оренді з 03.07.2018 по 15.05.2019, відповідач повинен був нарахувати орендну плату за 2018 рік - з липня по грудень 2019 року та за 2019 рік - з січня по травень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 р., ухваленим за результатами розгляду справи а правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено.

Рішення суду оскаржено в апеляційному порядку відповідачем. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову. Скаржник наполягає на тому, що податкове зобов`язання позивачу визначено у відповідності до Податкового кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, зазначивши, що її доводи не спростовують твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги. Представник позивача просив залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:

23.06.2018 між ОСОБА_1 (Орендар) та Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (Орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки №21/23-06/18ДО. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за позивачем 03.07.2018 зареєстровано право оренди щодо земельної ділянки площею 59,1898 га, кадастровий номер 121481000:01:016:0001, номер запису про інше речове право №26932333. 15.05.2019 державним реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району Єрмолаєм Р.В. припинено запис про інше речове право №26932333 від 03.07.2018 у зв`язку із допущеною помилкою Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області при укладенні договору оренди землі, а саме - не вірно зазначено місце розташування земельної ділянки - Олександрівська сільська рада Петриківського району , при цьому вищевказана земельна ділянка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району.15.03.2021 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №123661/2-2407-0417, згідно якого визначено суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб (код платежу 18010900) у податковому періоді: липень-грудень 2018 року - 64110,36 грн. та 2019 рік - 128220,64 грн., за земельну ділянку за кадастровим номером 1221481000:016:0001.

Не погодившись з прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням №12366/2-2407-0417 від 15.03.2021, позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправне визначення позивачу грошового зобов`язання з орендної плати за землю за період липень-грудень 2018 року та за 2019 рік, оскільки земельна ділянка площею 59,1898 га, кадастровий номер 121481000:01:016:0001 перебувала в оренді позивача з 03.07.2018 по 15.05.2019, тому податковий орган повинен був нарахувати оренду плату: за 2018 рік - з липня по грудень 2018 року та за 2019 рік - з січня по травень 2019 року.

Статтею 288 Податкового кодексу України (ПК України) передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Як свідчать наявні у справі письмові докази, 23 червня 2018 р. між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як орендодавцем, та ОСОБА_1 , як орендарем, укладено договір №21/23-06/18ДО оренди земельної ділянки, загальною площею 59,1898 га з кадастровим номером 1221481000:01:016:0001 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованої на території Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (а.с.54-57). За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право оренди за ОСОБА_1 на підставі цього договору було зареєстровано 03.07.2018, номер запису: 26932333 (а.с. 59).

Позивач стверджує про те, що право оренди на вказану земельну ділянку було припинено 15.05.2019 у зв`язку із невірним визначенням у договорі оренди місця розташування земельної ділянки - "Олександрівська сільська рада Петриківського району" замість вірного - "Олександрівська сільська рада Дніпропетровського району".

За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 15.05.2019 здійснена державна реєстрація припинення іншого речового права на підставі заяви ОСОБА_2 . Однак, доказів того, що в договорі оренди №21/23-06/18ДО була допущена помилка матеріали справи не містять. При реєстрації права оренди на підставі цього договору, яка була вчинена 03.07.2018, державним реєстратором здійснено опис об`єкта речового права - земельна ділянка з кадастровим номером 1221481000:01:016:0001, розташована саме на території Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, а не Петриківського району, на чому наполягає позивач. Крім того, в договорі оренди №21/23-06/18ДО, оригінал якого оглянуто колегією суддів в судовому засіданні, місцем знаходження земельної ділянки також зазначено Дніпровський район.

Колегія суддів звертає увагу, що будь-які зміни до договору, у тому числі внесення виправлень, вичиняються шляхом укладення сторонами додаткової угоди або застережень у текст договору за підписом уповноважених представників. Проте, позивачем суду не надано доказів ані допущеної помилки у тексті договору оренди, ані внесення виправлення чи укладення додаткової угоди.

Також, колегія суддів вважає, що державна реєстрація припинення права оренди можлива виключно після припинення дії договору оренди. Доказів того, що договір оренди №21/23-06/18ДО станом на 15.05.2019 припинив свою дію, що стало підставою для внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно матеріали справи не містять. Доказів того, що з 15.05.2019 до 27.04.2020 (дата державної реєстрації цього ж договору згідно рішення з індексним номером 52093643) позивач повернув земельну ділянку з кадастровим номером 1221481000:01:016:0001 орендодавцю, суду також не надано.

Наведені вище обставини свідчать про те, що зазначена земельна ділянка не вибувала із тимчасового володіння та користування (оренди) позивача, який, уклавши 23.06.2018 договір 21/23-06/18ДО строком на 14 років, прийняв на себе зобов`язання сплачувати орендну плату.

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 р. в адміністративній справі №160/4671/21 - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 17 листопада 2021 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 24 листопада 2021 р.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук