Постанова

від 24.11.2021 по справі 711/5792/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 711/5792/17

адміністративне провадження № К/9901/40539/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №711/5792/17

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, Міністерства соціальної політики України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 2 листопада 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Дунаєва С.О., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Федотова І.В., суддів: Літвіної Н.М., Губської Л.В.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, Міністерства соціальної політики України, у якому просила:

- визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради та Міністерства соціальної політики України в частині відмови позивачу у заміні ліжка з механічним приводом на ліжко з електричним приводом;

- зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради поновити відомості про ОСОБА_1 як про особу з інвалідністю у Централізованому банку даних проблем з інвалідністю та сформувати заявку про виготовлення ліжка з електричним приводом для дострокової заміни ліжка з механічним приводом;

- зобов`язати відповідачів замінити ліжко з механічним приводом, яким на даний час користується ОСОБА_1 , на інше ліжко з електричним приводом.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 2 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди встановили, що позивачці встановлено першу групу інвалідності за загальним захворюванням, що підтверджується довідкою МСЕК від 24.02.2010 Серія ЧЕР №018623.

При повторному огляді міжрайонною МСЕК №2 від 18.07.2014 позивачці встановлено першу А групу інвалідності від загального захворювання, безтерміново за діагнозом: Енцефаломієлополірадикулонейропатія, хронічного прогредієнтного перебігу, зі змішаним тетрапарезом (вираж. у верхніх кінцівках та грубим у н/к), атактичним порушенням окоруховими порушеннями, астено-невротичним синдромом, порушення функції тазових органів за центральним типом (натужуванням при сечевипусканням та дефекації), стійким помірним больовим синдромом, вираженим порушенням функції верхніх кінцівок, грубим порушенням функції ходи, міодистрофічними змінами (ЕНМГ 2011п. та біопасії м`язів), синдром БАС .

Згідно з індивідуальною програмою реабілітації інваліда від 18.07.2014 МСЕК позивачці рекомендовано ліжко підйомник код 18.12 згідно додатку до Постанови КМУ № 321 від 05.04.2012.

27.10.2014 ОСОБА_1 була забезпечена ортопедичним ліжком з механічним приводом.

12.08.2015 міжрайонною МСЕК №2 були розглянуті медичні документи ф.088/о, які надійшли із КНП Третя Черкаська міська поліклініка ЧМР для корекції індивідуальної програми реабілітації позивачки через погіршення стану здоров`я. Пунктом 7 Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1312 від 12.08.2015 комісією рекомендовано в якості індивідуального засобу реабілітації, зокрема, ліжко з електричним приводом код 18.12, що підтверджено висновком ЛКК від 28.08.2015 № 304.

02.09.2015 ОСОБА_1 звернулася до УСЗН Соснівського району із заявою про дострокову заміну ліжка з механічним регулюванням на ліжко з електричним приводом.

Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради у Централізованому банку даних проблем з інвалідністю була сформована заявка до ТОВ Світ Літньої Людини та Реабілітації та зроблено замовлення № 197/15-1 від 02.09.2015 на ліжко з електроприводом, яка направлена ТОВ Світ Літньої Людини та Реабілітації 30.09.2015.

29.04.2016 міжрайонною МСЕК №2 за медичною документацією за ф.088/о, яка надійшла із КНП Четверта міська поліклініка ЧМР для повторної корекції Індивідуальної програми реабілітації інваліда, комісією визначено Індивідуальну програму реабілітації інваліда №1487, якою рекомендовано забезпечення позивачки, зокрема, ліжком з електричним приводом код 18.12.

Оскільки ОСОБА_1 не було забезпечено ліжком з електричним приводом, остання звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відмова відповідачів у задоволенні заяви про заміну ліжка з механічним приводом на ліжко з електричним приводом обумовлена відсутністю правових на це підстав, оскільки діючим нормативно-правовими актами не передбачено дострокової заміни одного виду ліжка на інший.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка через свого представника подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У поданих відзивах відповідачі просять залишити касаційну скаргу без задоволення.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України №875-ХІІ від 21.03.1991 Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі - Закон №875), Законом України №2961-IV від 06.10.2005 Про реабілітацію інвалідів в Україні (далі - Закон №2961), Порядком забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю а інших окремих категорій населення, переліку таких засобів, затвердженим постановою КМУ від 05.04.2012 №321 (далі - Постанова №321), Положенням про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2007 №757 (далі - Положення №757).

Стаття 3 Конституції України визнає здоров`я людини найвищою соціальною цінністю в Україні.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 875-XII особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 2 Закону №875-ХІІ визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.

Стаття 4 Закону №875-ХІІ передбачає, що діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у: виявленні, усуненні перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об`єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об`єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв`язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту; охороні здоров`я; соціальному захисті; забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю; наданні пристосованого житла; сприянні громадській діяльності.

Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Статтею 5 Закону №875-ХІІ визначено, що порядок та умови визначення потреб у зв`язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма реабілітації є обов`язковою для виконання державними органами, підприємствами (об`єднаннями), установами і організаціями.

За приписами ст. 38 Закону №875-ХІІ особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку.

Відповідно до частини дев`ятої статті 38 Закону №875 порядок та умови забезпечення інвалідів лікарськими, технічними та іншими засобами реабілітації, а також переліки технічних та інших засобів реабілітації і виробів медичного призначення визначає Кабінет Міністрів України.

За змістом статті 26 Закону № 2961 держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації, в тому числі меблів та оснащення, та забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.

Перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними інвалідів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює питання порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю та визначає перелік технічних та інших засобів реабілітації для осіб з інвалідністю є Постанова №321.

Відповідно до п.2 Постанови №321 особи з інвалідністю та діти з інвалідністю забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до індивідуальної програми реабілітації.

Одним з видів меблів, як засобів реабілітації для інвалідів, є ліжка.

Пунктом 12 Постанови № 321 передбачено, що ліжками з ручним регулюванням або з електричним приводом та протипролежневими матрацами забезпечуються особи з інвалідністю, постраждалі внаслідок антитерористичної операції та діти з інвалідністю з числа постійно лежачих, що підтверджується відповідним записом в індивідуальній програмі реабілітації чи висновком ЛКК, рішенням ВЛК.

Судами установлено, що 27 жовтня 2014 року ОСОБА_1 було забезпечено за кошти державного бюджету ліжком (ортопедичне функціональне) виробництва ТОВ Світ літньої людини та реабілітації .

Разом з цим, п.49 Постанови № 321 встановлено, що технічні та інші засоби реабілітації, видані інваліду, дитині-інваліду, іншій особі, можуть бути достроково замінені на підставі, зокрема, медичних показань, що підтверджуються висновком МСЕК або ЛКК, рішенням ВЛК.

Тобто, позивачка має право на заміну ліжка за наявності відповідного висновку МСЕК або ЛКК, рішення ВЛК.

Порядок призначення спеціальних засобів для самообслуговування та догляду, допоміжних засобів для особистої рухомості, переміщення та підйому, меблів та оснащення, визначено Порядком призначення технічних засобів реабілітації відповідно до функціональних можливостей особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, постраждалого внаслідок антитерористичної операції, затвердженим наказом Мінсоцполітики від 11.04.2017 №602 (був чинним на час розгляду справи судами попередніх інстанцій).

Розділом ІІІ Порядку №602 передбачено, що спеціальні засоби для самообслуговування та догляду, допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому, меблі та оснащення (далі - ТЗР), визначені Переліком технічних та інших засобів реабілітації для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року N 321, призначаються відповідно до цього Порядку.

ТЗР призначаються за встановленими рекомендаціями і протипоказаннями стосовно їх призначення, вказаними у цьому Порядку, з урахуванням функціональних можливостей користувачів.

Згідно з рекомендаціями стосовно призначення ліжка з електричним приводом - захворювання, травма опорно-рухового апарату, загальні захворювання, наслідки хірургічних втручань, що супроводжуються зниженням загальної рухової активності та відсутністю здатності користувача самостійно сидіти чи стояти, потреба в частій зміні положення тіла в ліжку, для постійно лежачих користувачів зі здатністю самостійно керувати електроприводом за допомогою верхніх кінцівок.

Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №757 та визначає механізм виконання та фінансування індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.

Відповідно до п. 2 Положення №757 індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю (далі - індивідуальна програма) - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку, місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей особи з інвалідністю та дитини з інвалідністю.

Згідно з п. 3 Положення №757 індивідуальна програма розробляється на підставі Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 №1686 (1686-2006-п) (Офіційний вісник України, 2006 р., № 50, ст. 3311).

Відповідно до п.8 Положення № 757 індивідуальна програма розробляється за участю особи з інвалідністю чи законного представника дитини з інвалідністюфахівцями МСЕК або ЛКК із залученням в межах компетенції спеціалістів закладів охорони здоров`я, органів соціального захисту, державної служби зайнятості, органів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального захисту інвалідів та інших органів, які провадять діяльність у сфері реабілітації осіб з інвалідністю.

Згідно з п.9 Положення № 757 порядок складання індивідуальної програми затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики, МОН, Мінсім`ямолодьспортом.

Відповідно до п. 11 Положення №757 індивідуальна програма готується у двох примірниках, які підписуються головою МСЕК або ЛКК та завіряються її печаткою. Перший примірник індивідуальної програми видається особі з інвалідністю чи законному представнику дитини з інвалідністю, а другий примірник залишається у МСЕК або ЛКК.

МСЕК або ЛКК надсилає засвідчені в установленому порядку копії індивідуальної програми лікувально-профілактичному закладу, органу праці та соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання особи з інвалідністю чи дитини з інвалідністю, а у разі потреби - реабілітаційній установі, учасникам реабілітаційного процесу та навчальним закладам.

Судами установлено, що міжрайонною МСЕК №2 визначено Індивідуальну програму реабілітації інваліда №1487, якою рекомендовано забезпечення позивачки ліжком з електричним приводом код 18.12.

Проте, судами залишились не з`ясованими обставини щодо направлення МСЕК копії індивідуальної програми реабілітації до органу праці та соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання позивачки, не встановлено також обставин щодо наявності даних позивачки у банку даних осіб з інвалідністю.

Також позивачка ставить питання про поновлення відомостей про неї як про особу з інвалідністю у Централізованому банку даних проблем з інвалідністю.

У зв`язку з цим слід зазначити, що відповідно до п.15 Постанови №321 облік інвалідів, дітей-інвалідів, інших осіб, які мають право на безоплатне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (далі - облік), ведуть органи соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання осіб. Орган соціального захисту населення має право взяти на облік в установленому Мінсоцполітики порядку інваліда, дитину-інваліда, іншу особу за їх фактичним місцем проживання, перебування.

Однак, відповідний орган соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання позивачка залучений до участі у справі не був.

Слід також звернути увагу, що за приписами п.53 Постанови №321 забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів, інших осіб технічними та іншими засобами реабілітації здійснюється у межах відповідних бюджетних призначень, передбачених Мінсоцполітики у державному бюджеті (далі - бюджетні кошти). Мінсоцполітики спрямовує бюджетні кошти Фонду соціального захисту інвалідів з метою перерахування їх підприємствам, що виконали індивідуальні заявки інвалідів, дітей-інвалідів, інших осіб на виготовлення технічних та інших засобів реабілітації і надання послуг з їх післягарантійного ремонту.

Проте, судами не вирішено питання щодо залучення до участі у справі відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

У зв`язку з цим слід зазначити, що частиною 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам ані постанова суду першої інстанції, ані ухвала апеляційного суду не відповідають.

Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції повністю з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 2 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року - скасувати, а справу №711/5792/17 направити на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду