Ухвала

від 23.11.2021 по справі 287/2014/21

ОЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 287/2014/21

2/287/647/21

У х в а л а

"23" листопада 2021 р. м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Опорного навчального закладу біотехнологічний ліцей Радовель Олевської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Опорного навчального закладу біотехнологічний ліцей Радовель Олевської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Винару Л.В.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З позовної заяви вбачається, що позивачем не дотримані норми ст. 175 ЦПК України, а саме:

- не зазначено офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача;

- не зазначено ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці;

- відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

- відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

- відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Однак, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не надав суду документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається як на підставу звільнення від сплати судового збору на положення п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , яким передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Варто зазначити, що за відсутності наказу про звільнення, а лише відсторонення від виконання посадових обов`язків стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не тотожнє стягненню заробітної плати.

Відповідно до постанови Верховного Суду в справі №728/2955/18 від 10.01.2019, починаючи з 1 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільняються від сплати судового збору.

Схожі висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі 761/943/18.

В своїй постанові від 27.04.2021 у справі № 182/729/17 Верховний Суд висловив думку про те, що згідно з ч.1ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348 ).

Тому виплати, які просить стягнути позивач не підпадають під категорію пільг при сплаті судового збору за п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Крім того, не є підставою для звільнення і вимога про поновлення на роботі. Правовою підставою для поновлення на роботі є ст. 235 КЗпП України . У ній зазначені такі причини, за якими можливо і потрібно поновити працівника на роботі: звільнення без законних підстав; незаконне переведення на іншу роботу.

В даному випадку позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються незаконного відсторонення від роботи.

Таким чином, позивачем заявлено вимоги: про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення позивача від роботи та зобов`язання відповідача поновити позивача на посаді, які є вимогами немайнового характеру та про стягнення заробітної плати за час незаконного відсторонення від його роботи, що є вимогою майнового характеру.

За змістом ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою ст. 7 Закону України Про державний бюджет України на 2021 рік передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений: на 1 січня 2021 року 2270 гривні.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі по 908,00 гривень за кожну вимогу немайнового характеру та за вимогу майнового характеру, в залежності від ціни позову.

Позивач, заявляючи вимогу про стягнення невиплаченої (середньомісячної) заробітної плати за час незаконного відсторонення його від роботи, не вказує конкретний розмір такої виплати, а тому суд позбавлений можливості визначити конкретний розмір судового збору, який підлягає сплаті за дану позовну вимогу.

На підтвердження сплати судового збору до суду необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно ч.4 ст.95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку встановленому чинним законодавством.

Однак, всупереч вимог ст.95 ЦПК України копії трудової книжки ОСОБА_1 , що додані до позовної заяви не засвідчені належним чином, що свідчить про не відповідність позовної заяви приписам ЦПК України .

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).

На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Поряд із цим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі Артіко проти Італії (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України , суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу , постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, про залишення позовної заяви без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Керуючись ст.ст. 175 , 177 , 185 , 258 , 260 ЦПК України , суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Опорного навчального закладу біотехнологічний ліцей Радовель Олевської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз`яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Л.В.Винар