Ухвала

від 18.11.2021 по справі 755/1859/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/1859/21

Провадження №: 1-кп/755/727/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі Суд) в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2021 за № 12021100040000077 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, установив :

у провадженні суду на стадії судового розгляду знаходиться дане кримінальне провадження та у якому, відповідно до ухвали суду від 04.03.2021, задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді утримання під вартою відносно ОСОБА_5 , та визначено строк дії такого типу заходу забезпечення кримінального провадження до 01.05.2021.

Цим же судовим рішенням визначено обвинуваченому заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 800 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, з указівкою, що така застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок ТУДСАУ у місті Києві (одержувач - ТУДСАУ у місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк одержувач - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, розрахунковий рахунок - № 37318005112089), із зобов`язанням обвинуваченого у разі такого внесення застави прибувати до суду за першою вимогою у рамках цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5ст. 194 КПК України, покладенням протягом 2 місячного терміну, у разі внесення застави, з дня її внесення, наступних обов`язків: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати при наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Судовими рішеннями від 27.04.2021, 18.06.2021, 04.08.2021 та від 28.09.2021 продовжено відносно обвинуваченого, у порядку ч. 3ст. 331 КПК, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 26.11.2021.

Відповідно до ч. 3ст. 331 КПКнезалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою абопродовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У ході розгляду даного питання (питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою незалежно від наявності клопотань) судом, у порядку ч. 3ст. 331 КПК, прокурор зауважив, що є слушним продовжитидію обраного запобіжного заходу на строк, що не може перевищувати двох місяцівз огляду на наявність передумов передбачених ст.ст.177,178, п.п. 1-3 ч. 1 ст.194,199,331 КПК України, у той час, як сторона захисту вказала, що передумов для продовження даного типу запобіжного заходу не має з огляду на відсутність для цього обставин визначених п. 3 ч. 1ст. 194 КПК, та стану здоровя обвинуваченого, який потребує лікування, у зв`язку з чим вважали можливим визначити обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту подавши з цього питанння відповідне письмове звернення від 18.11.2021 від обвинуваченого.

Відповідно Суд заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали судового провадження надходить наступних висновків.

Згідно ч. 1ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).

Відповідно до нормст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннямист. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Також, з положень нормст. 199 КПКвипливає, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою у т.ч. ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

У цій ситуації у вказаному кримінальному провадженні було висунуто обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2ст. 186 КК , яке кваліфіковано, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинене повторно.

В ході обговорення питання доцільності продовження дії обраного запобіжного заходу, відносно обвинуваченого, відповідно до обвинувального акту та клопотання про обрання запобіжного заходу встановлено такі відомості, як-то: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець Сумської області, громадянин України, із середньою освітою, одружений, непрацюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий (згідно акту 7 разів), у т.ч. в останнє 15.09.2015 Лебединським районним судом Сумської області за ч. 2ст. 186 КК Українидо покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі, та звільнився за відбуттям строку покарання 22.05.2019 року.

Обвинувачений на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров`я не має специфічних особливостей стану здоров`я, має типові соціальні зв`язки для особи її віку та статусу, прийнятну репутацію.

Відповідно, ураховуючи факт того, що дія будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри, Суд з цього питання відмічає таке.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак римінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5статті 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Обвинувальний акт стосовно обвинуваченого перебуває на розгляді в суді.

Наведеного вище достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотань, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Щодо ризиків, передбаченихстаттею 177 КПК, то слід відмітити метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час, як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1статті 177 КПК(частина 2статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому,КПКне вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) Суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.

Та з його урахуваннямСуд відмічає, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу суд визнав дійсними ризики переховування, вчинення іншого кримінального правопоурешння та впливу на потерпілого й свідків.

В цей час останні, окрім ризику впливу (усіх заявлених свідків судом допитано, а від свідка ОСОБА_7 прокурор відмовився), є дійсними та не зменшиль, адже указані ризики, як реальні, оцінюються в світлі (1) обставин цього кримінального провадження та (2) особистої ситуації (обставин) обвинуваченого (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

Того, що сама по собі суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому, слід відмітити, що,у цій ситуації,тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте окреслений у санкції статті строк у сукупності з іншими обставинами про особу обвинуваченого збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Дійсним є і ризик учинення іншого кримінального правопорушення, що власне слідує і з даних про низку судимостей обвинуваченого в поєднанні з тим, що останній не працює, відповідно і не має сталого джерела доходу, через що задовольняє свої побутові фінансові потреби в т.ч. шляхом вчинення певних злочинів проти власності ще з 2002 року.

При цьому, установлені в провадженні обставини свідчать про те, що заявлені ризики (виснані дійсними в цей час) не зменшились.

Щодо питання чи зможуть інші більш м`які запобіжні заходи, запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК, то слід указати, щотримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК(частина 1статті 184 КПК).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж окреслені заявником по відношення до обвинуваченого не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьомуКПКне вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене Суд у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та (2) зможе запобігти ризикам, які передбаченістаттею 177 КПК, та які були встановлені судом.

Відповідно Суд сприймає критично з даного питання доводи сторони захисту щодо відсутності обставин визначених п. 3 ч. 1ст. 194 КПК.

При цьому, Суд уважно ставиться до того, що з плином часу продовжуване тримання заявника під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання.

Проте також звертає увагу, що в цій справі продовження строку тримання під вартою не є для обвинуваченого безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачатиме в якості альтернативи заставу.

Адже, відповідно до ч. 7ст. 182 КПКу випадках, передбачених частинами третьою або четвертоюстатті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавецьмають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинуваченому визначено заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тим самим останню він має можливість унести в будь-який момент.

Така сума (застави) була оцінена враховуючи данні про особу та його поведінку його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави обумовлювався судом тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

На цей час Суд не убачає підстав для зміни її розміру у розрізі дійсності обставин визначених ст.ст.194,199 КПК.

Тим самим, відповідно до ч. 7ст. 182 КПКє дійсним факт, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 04.03.2021 з урахуванням того, що з моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у вигляді застав з дією обв`язків визначених в судовому рішенні від 04.03.2021.

Обставини визначеніст. 199 КПКє дійсними, так як завершити розгляд справи до закінчення строку дії даного заходу забезпечення кримінального провадження не є можливим.

За таких умов, Суд вважає за доцільне, відповідно до ч. 3ст. 331 КПК, за наслідками обговорення питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюпродовжити його дію на строк, щообумовленийуказаною статтею наведеного Кодексу тане може перевищувати двох місяців.

Так, як установлено, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується.

Стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення.

Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо всіх обвинувачених на більш м`який.

Окрім наявної обгрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухиленню від суду.

Тобто, застосований запобіжний захід кореспондується відповідає визначенимКПК Україниконкретним підставам і меті запобіжного заходу.

Як наслідок передумови для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не взмозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу у межах строків визначених ч. 3ст. 331 КПК.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.331,369-372,376 КПК України, Судпостановив:

продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16.01.2022.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 04.03.2021 з урахуванням того, що з моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у вигляді застав з дією обв`язків визначених в судовому рішенні від 04.03.2021.

Ухвала суду про продовження строкутримання підвартою постановленапід чассудового провадженняв судіпершої інстанціїдо ухваленнясудового рішенняпо суті,може бутиоскаржена вапеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, як і не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 09:00 год. 23.11.2021.

С у д д я Оксана БІРСА