Постанова

від 24.11.2021 по справі 296/1870/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/1870/21 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.

Категорія 44 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №296/1870/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира, ухвалене 03 вересня 2021 року суддею Драчем Ю.І. у м. Житомирі, повний текст рішення складено 03 вересня 2021 року,

в с т а н о в и в :

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - Управління), у якому просив стягнути з відповідача на його користь 1500000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовував вимоги тим, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у справі № 806/3114/18 визнано протиправною відмову Управління, оформлену листом від 25 травня 2018 року, у наданні йому ( ОСОБА_1 ) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в користування земельної ділянки за кадастровим номером 1820980300:04:000:0284, площею 7,0811 га, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області, для сінокосіння.

Такі дії, протиправність яких встановлена судовим рішенням, спричинили йому моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях, адже відповідач зобов`язаний був діяти у суворій відповідності з вимогами законодавства. Розгляд його заяви з недотриманням положень законодавства похитнув його віру в державні органи та саму державу. Він змушений був виділяти тривалий час для звернення до юристів та судових органів з метою усунення незаконних перешкод, які чинились працівниками Управління. У зв`язку з цим він був позбавлений можливості своєчасно та у повній мірі вирішувати свої побутові проблеми й задовольняти життєво-необхідні потреби. Перенесений у зв`язку з неправомірними діями відповідача сильний психологічний стрес, постійне напруження під час судового врегулювання спору призвели до погіршення стосунків з односельчанами, негативно вплинули на його психологічний стан й стосунки у сім`ї.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 03 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

На його думку, суд першої інстанції не врахував, що протиправність і винність діяння Управління доведені судовим рішенням і ця обставина доказуванню не підлягає. Тому, встановивши протиправність діяння заподіювача моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача, вини останнього в її заподіянні, суд першої інстанції дійшов незаконного висновку про відсутність всіх складових для відшкодування моральної шкоди. Така позиція суду протирічить ст.ст.23 та 1167 ЦК України та не відповідає судовій практиці у спірних правовідносинах.

У відзиві представник Управління Федосюк В.О. просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність. Зазначила, що позивач не надав жодного доказу заподіяння йому чи членам його сім`ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача. Надання дозволу на розробку не тотожне негайному набуттю права власності чи користуванню земельною ділянкою. Тому, на її думку, права ОСОБА_1 жодним чином не були порушені, оскільки дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням без якого останній не міг реалізувати своє право, а обґрунтування спричинення моральної шкоди є безпідставним.

У своїх доводах послалася на постанови Верховного Суду від 11 квітня 2018 року №806/2208/17 та Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2017 року №821/445/16.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони та інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України, передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Змістом статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року у справі № 806/3114/18 визнано протиправною відмову Управління, оформлену листом № Г-4120/0-2905/0/22-18 від 25 травня 2018 року, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки за кадастровим номером 1820980300:04:000:0284 площею 7,0811 га, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області, для сінокосіння за клопотанням від 03.05.2018. Зобов`язано Управління повторно розглянути таке клопотання (а.с.5-6).

Обґрунтовуючи позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 1500000 грн, позивач посилався на встановлення адміністративним судом протиправності дій відповідача та завдання йому такими діями моральних страждань.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не довів факт заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Такий висновок є правильним, оскільки розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, застосував норми матеріального права, повно та всебічно з`ясував обставини справи, дослідив докази і надав їм належну оцінку.

Доводи ОСОБА_1 про обґрунтованість його вимог про відшкодування моральної шкоди з огляду на наявність судового рішення про встановлену протиправність діяння та вину відповідача у порушенні його прав, є безпідставними, оскільки рішенням у адміністративній справі не встановлювалась безумовна доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди, а саме: факт заподіяння відповідачем позивачу моральних чи фізичних страждань, втрат у зв`язку з цим, немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним рішенням заподіювача, а також обґрунтованості розміру заподіяної шкоди.

У даній справі позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів того, що внаслідок протиправних дій відповідача, які виразилися у відмові у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для нього настали такі негативні наслідки, внаслідок яких він морально страждав і на відновлення свого психологічного та фізичного стану він вимушений був спрямовувати додаткові зусилля та нести додаткові витрати майнового характеру .

Тому, одна лише наявність судового рішення про визнання дій (бездіяльності) Управління протиправними не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди позивачеві, оскільки позивачем не доведено всіх складових цивільно-правової відповідальності, а саме настання негативних наслідків у вигляді такої шкоди.

При цьому, звернення ОСОБА_1 до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом свідчить про реалізацію ним передбаченого КАС України права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, і не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди у даній цивільній справі.

Також, відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення від 25.10.1993 у справі Гольм проти Швеції , від 29.11.1996 у справі Саундерс проти Сполученого Королівства , від 25.07.2001 у справі Перна проти Італії , від 13.07.2006 у справі Сілін проти України визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду спричинену такими діями.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 03 вересня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 24 листопада 2021 року.