Постанова

від 17.11.2021 по справі 199/3835/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 199/3835/20

провадження № 61-11585св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Розрахунково-комерційний центр , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуАкціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк на рішення

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 31 серпня 2020 року у складі судді Подорець О. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2021 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю. ,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - АТ КБ ПриватБанк ) звернулося до суду із позовом до

ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Розрахунково-комерційний центр (далі - ТОВ Розрахунково-комерційний центр ), ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 01 листопада

2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком ПриватБанк (далі - ПАТ КБ ПриватБанк ), правонаступником якого є

АТ КБ ПриватБанк ) та ОСОБА_1 укладений кредитний договір

№ DNDVGA00000441 у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 564 409,00 доларів США, зі сплатою 0,92 процентів на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та строком користування до 01 листопада 2017 року.

На забезпечення виконання зобов`язання за договором від 01 листопада 2007 року № DNDVGA00000441, між АТ КБ ПриватБанк та ТОВ Розрахунково-комерційний центр , ОСОБА_2 укладені договори поруки.

24 грудня 2015 року між указаними сторонами укладена додаткова угода

до кредитного договору № DNDVGA00000441, за умовами якої сторони погодили розмір заборгованості за кредитним договором на дату укладення додаткової угоди (1 674 011,69 доларів США), змінили валюту кредиту

з долара США на гривню за курсом 18,89 грн за один долар США, визначили заборгованість позичальника на дату укладення додаткової угоди у зміненій валюті зобов'язання (31 622 089,49 грн), змінили процентну ставку за кредитом (18 % річних), а також дату кінцевого повернення кредиту

(28 січня 2026 року).

Позивач зазначав, що у зв`язку з порушенням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, станом на 19 травня 2020 року наявна заборгованість у розмірі 41 353 594,24 грн, яка складається із:

заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 321 921,44 грн; заборгованості

зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 4 800 880,84 грн;

пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі

28 230 791,96 грн.

Посилаючись на те, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати

від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом,

АТ КБ ПриватБанк просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом за період

з 21 травня 2019 року по 21 вересня 2019 року у розмірі 440 662,44 грн.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанк відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не має заборгованості за тілом кредиту, а тому відсутні підстави для нарахування заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, оскільки вони нараховуються лише щодо сум невиконаного грошового зобов`язання. Посилаючись на те, що позивач не надав належних

і допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості та

її розміру, а суд позбавлений можливості здійснити такий розрахунок самостійно, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 31 серпня 2020 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що правильним

є висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог

АТ КБ ПриватБанк . Надані позивачем розрахунки заборгованості суд вважав суперечливими та такими, що не підтверджують наявність

у позичальника заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 440 662,44 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку

АТ КБ ПриватБанк , в інтересах якого діє адвокат Ярохович Т. А., подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування

судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення

норм процесуального права, просить скасувати рішення

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 31 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 09 червня 2021 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається

на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня

2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18); у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц,

від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження

№ 61-20113св18), від 22 липня 2020 року у справі № 189/2109/18 (провадження № 61-19542св19), від 16 вересня 2020 року у справі

№ 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 11 листопада 2020 року

у справі 205/4176/18 (провадження № 61-6279св19), а також на

недослідження судами зібраних у справі доказів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Судуу складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року справу за позовом АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 , ТОВ Розрахунково-комерційний центр , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою АТ КБ ПриватБанк , в інтересах якого діє адвокат

Ярохович Т. А., на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 31 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2021 року , призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність у позичальника заборгованості за тілом кредиту. Суди не звернули уваги на наявні у матеріалах справи докази (копії кредитного договору та додаткової угоди, виписки по рахунку), якими підтверджується наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 321 921,44 грн. При цьому відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 16 вересня 2020 року у справі

№ 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19) та від 11 листопада 2020 року у справі № 205/4176/18 (провадження № 61-6279св19), виписки по рахунку

є належним доказом заборгованості за кредитним договором, який повинен досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Докази, надані відповідачем на підтвердження сплати заборгованості за кредитом, свідчать лише про часткове виконання позичальником своїх зобов`язань, що не заперечується відповідачем ОСОБА_2 .

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження

№ 14-10цс18). Оскільки строк кредитування визначений сторонами

до 28 січня 2026 року, то позичальник повинен не лише повернути отримані кредитні кошти, а й сплатити проценти за користування ними за весь період кредитування.

Також заявник зазначав, що суди попередніх інстанцій, зазначивши про незгоду з наданим позивачем розрахунком, не виконали свій процесуальний обов`язок та не навели у судовому рішенні свій розрахунок заборгованості за кредитним договором, що узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах Верховного Суду

від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц (провадження

№ 61-283св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18)та від 22 липня 2020 року у справі

№ 189/2109/18 (провадження № 61-19542св19).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року ТОВ Розрахунково-комерційний центр подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргуАТ КБ ПриватБанк , в інтересах якого діє адвокат Ярохович Т. А. , у якому просило залишити указану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На обґрунтування відзиву ТОВ Розрахунково-комерційний центр зазначало про безпідставність посилань касаційної скарги на

недослідження судами попередніх інстанцій розрахунку заборгованості за кредитним договором, оскільки сам позивач не надав роз`яснення та корегування наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 21 травня 2019 року по 21 вересня 2019 року, а також доказів на підтвердження видачі кредиту. Натомість відповідач надав докази, які підтверджують, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором не

є прозорим, простим та правильним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 листопада 2007 року між ПАТ КБ ПриватБанк , правонаступником якого є АТ КБ ПриватБанк , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №DNDVGA00000441 у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у загальному розмірі 564 409,00 доларів США.

За змістом пункту 7.1 кредитного договору кредит надавався на наступні цілі: 500 000,00 доларів США - на споживчі цілі; 64 409,00 доларів США - на сплату страхових платежів. Встановлено процентну ставку у розмірі

0,92 проценти на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі суми

0,20 проценти від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, а також одноразову комісію при отриманні кредиту у розмірі 3,00 проценти від суми кредиту. Строк кредитування - з 01 листопада 2007 року по 01 листопада 2017 року включно. Сплата кредиту відбувається щомісячно у період з 21 по 28 число кожного місяця у сумі 7 942,33 доларів США.

06 лютого 2009 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ТОВ Розрахунково-комерційний центр укладений договір поруки, за умовами якого

ТОВ Розрахунково-комерційний центр зобов`язалося відповідати перед позивачем за зобов`язаннями ОСОБА_1 , які випливають із кредитного договору від 01 листопада 2007 року № DNDVGA00000441.

24 грудня 2015 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № DNDVGA00000441, за умовами якої погоджено розмір заборгованості за кредитним договором станом на дату укладення додаткової угоди (1 674 011,69 доларів США), змінено валюту кредиту з долара США на гривню за курсом 18,89 грн за один долар США та погоджено суму заборгованості за кредитним договором у новій валюті (31 622 089,49 грн).

Відповідно до пункту 1.5 додаткової угоди за користування кредитом позичальник зобов`язується сплачувати банку проценти у розмірі

18,00 % річних.

Згідно з додатком № 1 до додаткової угоди встановлено графік платежів,

а саме сплату щомісячного платежу у розмірі 156 985,31 грн, що складається із суми на погашення тіла кредиту та нарахованих процентів.

24 грудня 2015 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_2 укладений договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язався відповідати перед позивачем за зобов`язаннями ОСОБА_1 , які випливають із кредитного договору від 01 листопада 2007 року

№ DNDVGA00000441, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1

від 24 грудня 2015 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ КБ ПриватБанк підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої

та апеляційної інстанцій в повній мірі не відповідають.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша

статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу другого частини першої

статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Звертаючись до суду позовом АТ КБ ПриватБанк просило стягнути

з відповідачів лише суму нарахованих процентів за користування кредитом за період з 21 травня 2019 року по 21 вересня 2019 року у розмірі

440 662,44 грн.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідачів - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста

статті 81 ЦПК України).

Надаючи оцінку поданим сторонами доказам, суди повинні оцінювати кожний доказ як окремо, так і надавати оцінку сукупності доказів у їх співвідношенні. При цьому суд має з`ясовувати як належність та допустимість доказів за формою, так і за їх змістом.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження

№ 61-9618св19), від 11 листопада 2020 року у справі № 205/4176/18 (провадження № 61-6279св19), від 17 грудня 2020 року у справі

№ 278/2177/15-ц, від 25 травня 2021 у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21) , доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність . Згідно

з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

На підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором, позивач надав розрахунок заборгованості станом на 19 травня 2020 року, оформлений у вигляді двох зведених розрахунків (перший - за період з

01 листопада 2007 року по 30 грудня 2015 року (із зазначенням розрахунку заборгованості до 23 грудня 2015 року); другий - за період з 24 грудня

2015 року про 19 травня 2020 року).

Згідно з наданим розрахунком заборгованості станом на 21 вересня

2019 року сума залишку поточної заборгованості за тілом кредиту становила 7 082 723,97 грн, сума залишку простроченої заборгованості за тілом кредиту - 1 226 572,47 грн, сума нарахованих процентів на залишок поточної заборгованості за кредитом - 81 451,32 грн, загальний залишок заборгованості за процентами - 4 015 223,93 грн, сума пені за порушення строків розрахунків - 177 115,21 грн, загальний залишок пені за порушення строків розрахунків - 26 926 800,07 грн.

При цьому станом на дату проведення розрахунку заборгованості за кредитом для звернення до суду (19 травня 2020 року) кредит не повернуто, заборгованість зі сплати періодичних платежів не погашена. Зокрема, загальний залишок заборгованості за тілом кредиту становив

8 321 921,44 грн, у тому числі залишок простроченої заборгованості за тілом кредиту - 1 650 680,90 грн, загальний залишок заборгованості за

процентами - 4 800 880,84 грн, у тому числі залишок заборгованості за простроченими процентами - 4 707 273,34 грн, загальна сума нарахованої пені - 28 230 791,96 грн.

На спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом поручитель ТОВ Розрахунково-комерційний центр , від імені якого діяв директор Федорченко О. О., зазначав, що з 2017 року у зв`язку

з фінансовою кризою він не має можливості оплачувати нараховану заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, але щомісяця

у межах своєї фінансової спроможності перераховує кошти на сплату заборгованості за кредитом, на підтвердження чого надав платіжне доручення № 629 від 14 травня 2019 року на суму 5 000,00 грн, платіжне доручення № 637 від 14 червня 2019 року на суму 5 000,00 грн, платіжне доручення №653 від 12 липня 2019 року на суму 5 000,00 грн та платіжне доручення № 666 від 29 серпня 2019 року на суму 5 000,00 грн.

Ураховуючи, що строк кредитування сторонами визначено до 28 січня

2026 року, зміни строку виконання зобов`язання не встановлено, за кредитним договором наявна як поточна, так і прострочена заборгованість (у тому числі, як за тілом кредиту, так і за процентами та пенею),

а відповідач ТОВ Розрахунково-комерційний центр визнає факт несплати заборгованості за кредитом у повному обсязі, помилковими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність заборгованості за тілом кредиту та, як наслідок, заборгованості зі сплати процентів.

У постановах від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц (провадження № 61-283св18), від 22 липня 2020 року у справі № 189/2109/18 (провадження № 61-19542св19) Верховний Суд дійшов висновку, що загальними вимогами процесуального законодавства визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки усіх доказів, розрахунків,

з яких суд виходив при вирішенні позову, що стосується, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують), а також те, що

у випадку незгоди з поданим стороною доказом повністю чи частково, до процесуального обов`язку суду віднесено зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок.

Суди попередніх інстанцій не перевірили доводів позивача про наявність заборгованості за тілом кредиту (як поточної, так і простроченої), процентам та пенею, не надали належної оцінки наявному в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором, не навели

у судових рішеннях свій розрахунок, що є їх процесуальним обов`язком, не урахували підстави та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку із чим дійшли передчасного висновку про відсутність заборгованості за тілом кредиту та відсутності підстав для нарахування процентів.

При цьому посилання судів попередніх інстанцій про надання позивачем двох різних розрахунків заборгованості за кредитним договором

є безпідставними з огляду на те, що у матеріалах справи міститься єдиний розрахунок заборгованості за кредитним договором від 01 листопада

2007 року № DNDVGA00000441 за період з 01 листопада 2007 року

по 19 травня 2020 року, оформлений у вигляді двох зведених розрахунків: перший - за період з 01 листопада 2007 року по 30 грудня 2015 року (із зазначенням розрахунку заборгованості до 23 грудня 2015 року); другий - за період з 24 грудня 2015 року по 19 травня 2020 року. Необхідність оформлення окремих розрахунків за указані періоди зумовлена тим, що

з 24 грудня 2015 року сторони змінили істотні умови договору кредиту,

а саме валюту зобов`язання (з погодженням розміру існуючої заборгованості за кредитом у новій валюті), строк кредитування, розмір та порядок сплати щомісячних платежів.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги заявника про те, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про невиконання АТ КБ ПриватБанк покладеного на позивача обов`язку доведення перед судом обґрунтованості заявлених вимог.

Таким чином, у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у згаданих постановах, не встановили достатньо повно фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, достовірно не з`ясували розміру заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, давати оцінку доводам і розрахункам банку щодо суми заборгованості, яку не здійснили суди, є неможливим.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанцій, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування

з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 31 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 09 червня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк