Справа № 199/3835/20
(2/199/874/22)
РІШЕННЯ
Іменем України
21.02.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Носенко Ю.О., за участі представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунково-комерційний центр», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначивши, що 01.11.2007 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №DNDVGA00000441 у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 564409,00 грн.
24.12.2015 укладено Додаткову угоду до кредитного договору №DNDVGA00000441, відповідно до якої заборгованість на дату укладення додаткової угоди становила 1674011,69 доларів США. Валюта кредиту була змінена з долару США на гривню за курсом 18,89 грн. за один долар США. У зв`язку з чим, заборгованість позичальника на дату укладення Додаткової угоди становила 31622089,49 грн.
У звя`зку з порушенням зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_2 станом на 19.05.2020 має заборгованість 41353594,24 грн. Проте, кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 440662,44 грн., яка складається з заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 21.05.2019 по 21.09.2019.
У забезпечення виконання зобов`язання за договором DNDVGA00000441 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розрахунковий-комерційний центр», ОСОБА_3 укладено договір поруки в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість, яка станом на 19.05.2020 складає 440662,44 грн. та складається із заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 21.05.2019 по 21.09.2019, а також судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 17 липня 2020 року справу прийнято до свого провадження та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін .
31 серпня 2020 року справу розглянуто по суті та ухвалено рішення, яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.06.2021 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2021 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31.08.2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 14.12.2021 року прийнято справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Матеріали справи містять відзив на позов ТОВ «Розрахунково-комерційний центр», згідно якого останній позов не визнає, оскільки розрахунок позивача не відповідає дійсності.
У судовому засіданні представник позивача підтримав поданий позов та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові
Відповідачі до суду не з`явились, повідомлені належним чином про час розгляду справи..
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 01.11.2007 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №DNDVGA00000441 у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 564409,00 грн.
Відповідно до договору поруки від 06.02.2009 укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розрахунковий-комерційний центр», останній зобов`язався відповідати перед позивачем за зобов`язаннями ОСОБА_2 , які випливають із кредитного договору № DNDVGA00000441 від 01.11.2007.
24.12.2015 укладено Додаткову угоду до кредитного договору №DNDVGA00000441, відповідно до якої заборгованість на дату укладення додаткової угоди становила 1674011,69 доларів США. Валюта кредиту була змінена з долару США на гривню за курсом 18,89 грн. за один долар США. У зв`язку з чим, заборгованість позичальника на дату укладення Додаткової угоди становила 31622089,49 грн. Також змінено відсоткову ставку до 18%, змінено термін погашення кредиту з 01.11.2017 року на 28.01.2026 року, а також збільшено розмір неустойки.
Відповідно до договору поруки від 24.12.2015 укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 , останній зобов`язався відповідати перед позивачем за зобов`язаннями ОСОБА_2 , які випливають із кредитного договору № DNDVGA00000441 від 01.11.2007 .
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_2 перед АТ КБ «Приватбанк» станом на 19.05.2020 становить 41353594,24 грн. Проте, кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 440662,44 грн., яка складається із заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 21.05.2019 по 21.09.2019 (а.с.9-10).
АТ КБ "ПриватБанк" направило на адресу відповідачів повідомлення від 02.07.2019 про повернення нарахованих процентів. Вказане підтверджується реєстром поштових відправлень та копією квитанції з поштового відділення про його направлення від 31.07.2019 (а.с.11,12,13,14-15).
Дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Таким чином, позовні вимоги позивача до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягають задоволенню, оскільки останніми не спростований розрахунок заборгованості, наданий позивачем, а платіжні доручення, які наданні відповідачем ТОВ «Розрахунково-комерційний центр» враховані у розрахунку позивача.
Щодо позовних вимог банку до ТОВ Розрахунково-комерційний центр», то суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.
Такі правові висновки щодо застосування статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19).
Таким чином, аналіз норми частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Аналіз змісту цієї норми дає підстави вважати, що вона не встановлює ні змісту та обсягу такого збільшення відповідальності поручителя, ні реальності чи невідворотності його настання.
Для застосування цієї норми достатньо встановити такі зміни в основному зобов`язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов`язання). Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя.
До таких висновків дійшла об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі 569/11865/16-ц (провадження № 61-18995сво18).
Крім того, у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/7389/17 та від 29 травня 2019 року у справі № 910/11429/18 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.
Судом встановлено, що умовами додаткової угоди до кредитного договору від 24.12.2015 року, укладеної між банком та позичальником, суттєво змінюється та збільшується обсяг відповідальності ТОВ «Розрахунково-комерційний центр» як поручителя (збільшено розмір процентів, неустойки, строк повернення кредиту), на що останній письмової згоди не надавав, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для припинення поруки ТОВ «Розрахунково-комерційний центр» за договором поруки від 06.02.2009 року з підстав, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263- 265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ :
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунково-комерційний центр», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського,1д) заборгованість за кредитним договором № DNDVGA00000441 від 01.11.2007 року, яка складається із відсотків за користування кредитом за період з 21.05.2019 по 21.09.2019 року в розмірі 440662,44 грн., а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 29744,13 грн., а всього 470406 (чотириста сімдесят тисяч чотириста шість) гривень 57 копійок.
В іншій частині позову відмовити
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного рішення.
Суддя В.В. Руденко
Суд | Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська |
Дата ухвалення рішення | 20.02.2022 |
Оприлюднено | 28.06.2022 |
Номер документу | 103607541 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них |
Цивільне
Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
РУДЕНКО В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні