Постанова

від 23.11.2021 по справі 338/778/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 338/778/20

провадження № 61-3023св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Богородчанська районна державна адміністрація Івано-Франківської області, ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Мелінишин Г. П., Бойчука І. В., Фединяка В. Д.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про скасування розпорядження голови Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області та рішення комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі - Богородчанська РДА), ОСОБА_2 про скасування розпорядження голови Богородчанської РДА та рішення комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської РДА.

Позов обґрунтовано тим, що 25 червня 2020 року комісія з питань захисту прав дитини Богородчанської РДА прийняла рішення № 21 про зміну прізвища його малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дівоче прізвище матері - ОСОБА_5 .

30 червня 2020 року голова Богородчанської РДА видав розпорядження № 151 про зміну прізвища малолітньої ОСОБА_4 .

Позивач вважав, що рішення комісії та розпорядження голови РДА прийнято без дотримання норм законодавства України, виключно на підставі заяви відповідача ОСОБА_2 та її батька, без врахування його думки та позиції діда дитини ОСОБА_3 , який був присутній на засіданні комісії та від його імені заперечував щодо зміни прізвища дочки. Також в них міститься неправдива інформація, яка спростована на засіданні комісії наданими ним документами. Окрім того, в порушення принципу рівності батьків бесіда з малолітньою дитиною проведена у його відсутності та діда ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене просив скасувати розпорядження голови Богородчанської РДА від 30 червня 2020 року № 151 Про зміну прізвища малолітньої ОСОБА_4 , скасувати рішення комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської РДА від 25 червня 2020 року № 21.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача залучено ОСОБА_3 .

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорювані рішення та розпорядження прийняті уповноваженими органами, з дотриманням вимог частини п`ятої статті 148 СК України та пункту 71 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, з урахуванням участі кожного батьків у вихованні та догляді дитини, виконання ними своїх обов`язків щодо неї, бажання дитини змінити своє прізвище.

Зміна прізвища не має негативного впливу на дитину і не спрямована на шкоду її інтересам. А тому приділяючи першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини суд вважав, що підстави для скасування рішення комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської РДА та розпорядження голови Богородчанської РДА відсутні.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Скасовано рішення комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської РДА від 25 червня 2020 року № 21 та розпорядження голови Богородчанської РДА від 30 червня 2020 року № 151.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що подаючи заяву про зміну прізвища дочки, ОСОБА_2 не надала доказів, що батько свідомо та умисно не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, а також що зміна прізвища дочки найкращим чином відповідатиме її інтересам, а тому комісія з питань захисту прав дитини Богородчанської РДА передчасно вирішила надати згоду на зміну прізвища малолітньої дитини. Зміна прізвища малолітньої дитини через конфлікт між батьками не відповідатиме її інтересам, психологічному та гармонійному розвитку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Богородчанського районного суду Івано-Франківської області.

19 листопада 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Ткачука О. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанцій не повно з`ясовано обставини справи та досліджено докази. Заявник зазначає, що позивач не піклується про дочку.

В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 234/19213/17.

Відзив на касаційну скаргу

У квітні 2021 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_7 (т. 1 а. с. 10).

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2016 року шлюб між ними розірвано. Також з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 стягнуто на утримання дочки ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/3 частки від всіх видів його доходу, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення повноліття (т. 1 а. с. 83).

Відповідно до пояснень ОСОБА_2 вказане рішення в частині стягнення аліментів до примусового виконання не зверталося та виконується в добровільному порядку.

В січні 2020 року ОСОБА_8 змінила прізвище на дошлюбне - ОСОБА_5 .

02 червня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до служби у справах дітей Богородчанської РДА з заявою щодо зміни прізвища її малолітньої дочки ОСОБА_7 з ОСОБА_9 на ОСОБА_5 . На обґрунтування заяви зазначала, що впродовж останніх 5 років батько з дитиною не спілкується, участі в її житті, навчанні, вихованні, догляді за дочкою не бере, матеріально не допомагає. Дитина батька не пам`ятає і їй складно пояснити, чому у них з матір`ю різні прізвища. Це відповідно створює моральну пригніченість дитини (т. 1 а. с. 94).

Служба у справах дітей в Богородчанської РДА листом від 05 червня 2020 року № 86/01-13/11 повідомила ОСОБА_1 , що у червні 2020 року комісією з питань захисту прав дитини Богородчанської РДА розглядатиметься питання щодо доцільності зміни прізвища дитини. У зв`язку із цим просила повідомити про його позицію щодо цього питання та повідомити чи він буде присутній на засіданні комісії (т. 1 а. с. 41).

11 червня 2020 року ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку категорично заперечив проти зміни прізвища дочки. При цьому зазначав, що бажає бути присутнім на засіданні комісії по розгляду даного питання та враховуючи перебування за кордоном просив перенести засідання на середину липня 2020 року (т. 1 а. с. 93).

Згідно висновку про доцільність зміни прізвища малолітньої ОСОБА_4 від 22 червня 2020 року служба у справах дітей Богородчанської РДА вважала доцільність зміни прізвища малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дошлюбне прізвище матері ОСОБА_5 , визначити на розсуд комісії (т. 1 а. с. 90, 91).

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської РДА від 25 червня 2020 року № 21 Про зміну прізвища малолітньої дитини надано згоду на зміну прізвища малолітній дитині ОСОБА_4 на дошлюбне прізвище матері ОСОБА_5 . Зобов`язано службу у справах дітей Богородчанської РДА підготувати проект розпорядження про зміну прізвища дитини (т. 1 а. с. 89).

Відповідно до протоколу № 4 25 червня 2020 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської РДА були присутні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 76, 77).

Розпорядженням голови Богородчанської РДА від 30 червня 2020 року № 151 надано згоду на зміну прізвища малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дошлюбне прізвище матері ОСОБА_5 . Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов`язано внести зміни до актового запису про народження від 30 серпня 2012 року № 12, складеного виконавчим комітетом Космацької сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області (т. 1 а. с. 88).

Органом державної реєстрації актів цивільного стану на виконання вищевказаного розпорядження внесено відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 та змінено прізвище дитини на ОСОБА_5 .

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року, далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Кожна дитина відповідно до статті 7 Конвенції має право на збереження індивідуальності.

Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні, і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Відповідно до статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Тлумачення частини п`ятої статті 148 СК України, здійснене Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2018 року у справі № 759/3363/16-ц (провадження № 61-18385св18), дозволяє зробити висновок, що при вирішенні спору між батьками щодо зміни прізвища дитини приймаються до уваги різні обставини, які мають свідчити про те, що зміна прізвища дитини відповідає її інтересам. До них відноситься: виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини; інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища дитини її інтересам. Тобто інтереси дитини є пріоритетними і визначальними для вирішення спору щодо зміни прізвища дитини.

Отже при вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати відносини, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.

Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь у її вихованні, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною, зокрема, шляхом зміни прізвища.

Пунктом 71 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, врегульовано порядок розв`язання спорів між батьками щодо визначення імені, прізвища, по батькові дитини.

Відповідно до цього пункту, для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення імені, прізвища, по батькові дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності).

Служба у справах дітей з метою вивчення ситуації та підготовки висновку щодо визначення або зміни прізвища, імені та по батькові дитини проводить бесіду з матір`ю, батьком та дитиною, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку.

Рішення органу опіки та піклування про розв`язання спору між батьками щодо визначення або зміни імені, прізвища, по батькові дитини приймається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , тривалий час перебуваючи за кордоном намагається спілкуватися з дочкою, в липні 2018 року звертався до служби у справах дітей з приводу встановлення порядку участі у вихованні дочки, добровільно сплачує аліменти на її утримання, при цьому заперечував щодо зміни прізвища дитини. ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що ОСОБА_1 свідомо та умисно не піклується про фізичний і духовний розвиток їх дитини, а зміна прізвища дитини на прізвище матері найкращим чином відповідатиме інтересам цієї дитини.

Переглядаючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів виходить з того, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дітей, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а тому зміна прізвища малолітньої дитини через конфлікт між батьками не відповідатиме її інтересам, психологічному та гармонійному розвитку.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Касаційний суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову, оскільки він відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 522/8235/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 496/904/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 234/19213/17, від 30 березня 2020 року у справі № 759/5739/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 599/596/17, які стали підставою для відкриття провадження у справі.

Зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 496/904/18 та від 01 квітня 2020 року у справі № 234/19213/17 зазначено, що при вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також врахувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо. Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь у її виховані, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною шляхом зміни прізвища.

Постанова Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 759/5739/18 (була врахована судом апеляційної інстанції) та постанова Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 599/596/17 містять висновки про те, що позивач має довести належними і допустимими доказами факт свідомого та умисного непіклування відповідача про фізичний, духовний розвиток їх дитини, а також те, що зміна прізвища дитини на прізвище матері буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Перевіряючи наведені заявником підстави для відкриття касаційного провадження, зокрема, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 234/19213/17, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими, оскільки зазначена постанова прийнята за інших встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та не суперечить висновкам цієї постанови.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладено у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко О. С. Ткачук