Постанова

від 08.02.2021 по справі 338/778/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 338/778/20

Провадження № 22-ц/4808/168/21

Головуючий у 1 інстанції Рибка Л. Я.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючої (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.

суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д.

за участю секретаря Пацаган В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду в складі судді Рибки Л.Я., ухвалене 28 жовтня 2020 року в селищі Богородчани Івано-Франківської області, повний текст якого виготовлено 06 листопада 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , до Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, ОСОБА_3 про скасування розпорядження голови Богородчанської районної державної адміністрації та рішення комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської районної державної адміністрації,

в с т а н о в и в:

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Богородчанської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 про скасування розпорядження голови Богородчанської районної державної адміністрації та рішення комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської районної державної адміністрації.

Позов обґрунтовано тим, що 25 червня 2020 року комісія з питань захисту прав дитини Богородчанської РДА прийняла рішення №21 про зміну прізвища його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дівоче прізвище матері - ОСОБА_5 . 30 червня 2020 року голова Богородчанської РДА видав розпорядження №151 про зміну прізвища малолітньої ОСОБА_4 . Вважає, що рішення комісії та розпорядження голови РДА прийнято без дотримання норм законодавства України, виключно на підставі заяви відповідачки ОСОБА_3 та її батька, без врахування його думки та позиції дідуся дитини ОСОБА_1 , який був присутній на засіданні комісії та від його імені заперечував щодо зміни прізвища дочки. Також в них міститься неправдива інформація, яка спростована на засіданні комісії наданими ним документами. Окрім того, в порушення принципу рівності батьків бесіда з малолітньою дитиною проведена у його відсутності та дідуся ОСОБА_1 . З цих підстав просив задовольнити позов.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 23 вересня 2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено ОСОБА_1 .

Рішенням Богородчанського районного суду від 28 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорювані рішення та розпорядження прийняті уповноваженими органами, з дотриманням вимог частини п`ятої статті 148 СК України та пункту 71 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, з урахуванням участі кожного батьків у вихованні та догляді дитини, виконання ними своїх обов`язків щодо неї, бажання дитини змінити своє прізвище. Зміна прізвища не має негативного впливу на дитину і не спрямована на шкоду її інтересам. А тому приділяючи першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини суд вважав, що підстави для скасування рішення комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської РДА та розпорядження голови Богородчанської РДА відсутні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач не бере належної участі у вихованні та догляді за дочкою ОСОБА_4 . При цьому не враховано, що він сплачує кошти на утримання дитини в 2,2 рази більші за розмір призначених аліментів, переплата цих сум станом на 01 червня 2020 року складає 11 739,49 грн. Як і доказів чинення ОСОБА_3 перешкод у спілкуванні батька з дитиною. Крім того, у липні 2018 року останнім на рахунок матері дитини було перераховано 9 045,23 грн матеріальної допомоги.

Також судом не надано належної оцінки показанням свідка ОСОБА_6 - класного керівника ОСОБА_4 , наданим на його запитання.

Поза увагою суду залишена і та обставина, що в порушення пункту 71 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, служба у справах дітей не провела з ним та дитиною бесіду щодо зміни нею прізвища.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, з повним та об`єктивним дослідженням усіх доводів учасників справи, поданих доказів, що мають значення для справи. При цьому звертає увагу, що ініціатором зміни прізвища дитини на її прізвище була сама дочка. Сам позивач участі у розгляді справи не брав, апеляційної скарги не подавав, що свідчить про його як батька байдуже ставлення до долі дитини. Окрім того вважає, що позовна заява підписана та подана не ОСОБА_2 , оскільки він з серпня 2019 року перебуває за межами України.

Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

У засіданні апеляційного суду представник Богородчанської РДА Римарук В.В., відповідачка ОСОБА_3 та її представник адвокат Гутич П.Ф. доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. На електрону адресу апеляційного суду без застосування електронного цифрового підпису подали заяви: позивач - про розгляд справи без його участі, а апелянт - про відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі Калашников проти Росії Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог пункту одинадцятого частини третьої статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що клопотання про відкладення розгляду справи подане в неналежній формі, а саме не скріплено електронним цифровим підписом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

За змістом частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Суд першої інстанції встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_8 (а.с. 39).

Рішенням Богородчанського районного суду від 04 лютого 2016 року шлюб між ними розірвано. Також з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 стягнуто на утримання дочки ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/3 частки від всіх видів його доходу, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення повноліття (а.с. 83).

Як з`ясовано в засіданні апеляційного суду з пояснень ОСОБА_3 вказане рішення в частині стягнення аліментів до примусового виконання не зверталося та виконується в добровільному порядку.

В січні 2020 року ОСОБА_9 змінила прізвище на дошлюбне - ОСОБА_5 .

02 червня 2020 року ОСОБА_3 звернулась до служби у справах дітей Богородчанської РДА з заявою щодо зміни прізвища її малолітньої дочки ОСОБА_8 з ОСОБА_10 на ОСОБА_5 . На обґрунтування заяви зазначила, що впродовж останніх 5 років батько з дитиною не спілкується, участі в її житті, навчанні, вихованні, догляді за дочкою не бере, матеріально не допомагає. Дитина батька не пам`ятає і їй складно пояснити, чому у них з матір`ю різні прізвища. Це відповідно створює моральну пригніченість дитини (а.с. 94).

Встановлено, що листом від 05 червня 2020 року №86/01-13/11 служба у справах дітей повідомила позивача, що у червні 2020 року комісією з питань захисту прав дитини Богородчанської РДА розглядатиметься питання щодо доцільності зміни дитини. У зв`язку із цим просила повідомити про його позицію щодо цього питання та повідомити чи буде присутній на засіданні комісії (а.с.41).

У відповідь на цей лист, надісланий на електронну адресу служби у справах дітей 11 червня 2020 року ОСОБА_2 категорично заперечив проти зміни прізвища дочки. При цьому зазначив, що бажає бути присутнім на засіданні комісії по розгляду даного питання та враховуючи перебування за кордоном просив перенести засідання на середину липня 2020 року (а.с.93).

За змістом висновку про доцільність зміни прізвища малолітньої ОСОБА_4 від 22 червня 2020 року служба у справах дітей Богородчанської РДА вважала доцільність зміни прізвища малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дошлюбне прізвище матері ОСОБА_5 визначити на розсуд комісії (а.с. 90 - 91).

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської РДА №21 від 25 червня 2020 року Про зміну прізвища малолітньої дитини комісії надано згоду на зміну прізвища малолітній дитині ОСОБА_4 на дошлюбне прізвище матері - ОСОБА_5 . Зобов`язано службу у справах дітей райдержадміністрації ( ОСОБА_11 ) підготувати проект розпорядження про зміну прізвища дитини (а.с. 89). При цьому, як вбачається з протоколу №4, на засіданні комісії були присутні ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_1 (а.с. 76 - 77).

За приписами статті 148 Сімейного кодексу України, пункту 71 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини №21 від 25 червня 2020 року розпорядженням голови Богородчанської РДА №151 від 30 червня 2020 року надано згоду на зміну прізвища малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дошлюбне прізвище матері ОСОБА_5 . Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов`язано внести зміни до актового запису про народження №12 від 30 серпня 2012 року, складеного виконавчим комітетом Космацької сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, відповідно до чинного законодавства (а.с. 88).

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що органом державної реєстрації актів цивільного стану на виконання вищевказаного розпорядження внесено відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_12 та змінено прізвище дитини на ОСОБА_5 .

В силу частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Кожна дитини відповідно до статті 7 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року має право на збереження індивідуальності.

Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Згідно із статтею 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Частинами третьою, п`ятою статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Пунктом 71 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок), врегульовано порядок розв`язання спорів між батьками, щодо визначення імені, прізвища, по батькові дитини.

За змістом цього пункту для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення імені, прізвища, по батькові дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності).

Служба у справах дітей з метою вивчення ситуації та підготовки висновку щодо визначення або зміни прізвища, імені та по батькові дитини проводить бесіду з матір`ю, батьком та дитиною, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку.

Рішення органу опіки та піклування про розв`язання спору між батьками щодо визначення або зміни імені, прізвища, по батькові дитини приймається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.

З матеріалів справи вбачається, що 19 червня 2020 року працівниками служби у справах дітей та районного центру соціальних служб для сім`ї дітей та молоді у присутності матері ОСОБА_3 та дідуся ОСОБА_13 проведено бесіду з малолітньою донькою сторін ОСОБА_8 , під час якої з`ясовано, що дитина хоче змінити прізвище на ОСОБА_5 .

Разом з тим, в порушення пункту 71 вищезазначеного Порядку служба у справах дітей провела бесіду щодо зміни прізвища дитини без участі батька малолітньої дочки ОСОБА_8 .

Згідно правового висновку, висловленого Верховним Судом в постанові від 30 березня 2020 року (справа № 759/5739/18) при вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.

Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь в її вихованні, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною, зокрема, шляхом зміни прізвища.

За таких обставин, коли батько (мати) не лише не спілкується з дитиною, хоча ніхто не перешкоджає йому (їй) в цьому, не виявляє щодо дитини батьківської турботи і уваги, то його (її) заперечення не можуть бути безумовною підставою для відмови у зміні прізвища дитини за наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість і доцільність такого рішення.

З`ясовано, що ОСОБА_2 тривалий час перебуваючи за кордоном намагається спілкуватися з дочкою, в липні 2018 року звертався до служби у справах дітей з приводу встановлення порядку участі у вихованні дочки, добровільно сплачує аліменти на її утримання, переплата яких станом на 01 червня 2020 року складала 11 739,49 грн (а.с. 45,46,47,79). При цьому заперечуючи щодо зміни прізвища дитини, він клопотав щодо винесення на засідання комісії питання про час та місце спілкування з дитиною, оскільки його заява від липня 2018 року залишилася не вирішеною (а.с.93).

Проявом батьківської турботи і уваги, на думку суду, є намагання поспілкуватися з дитиною для вирішення цього питання та врахування її інтересів, що випливає зі змісту його позовної заяви.

Натомість подаючи заяву про зміну прізвища дочки ОСОБА_3 не надала доказів, що батько свідомо та умисно не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, а також що зміна прізвища дочки найкращим чином відповідатиме її інтересам.

За таких обставин колегія суддів вважає, що комісія з питань захисту прав дитини Богородчанської районної державної адміністрації передчасно вирішила надати згоду на зміну прізвища малолітньої дитини ОСОБА_12 на дошлюбне прізвище матері ОСОБА_5 . Відповідно рішення комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської районної державної адміністрації №21 від 25 червня 2020 року та розпорядження голови Богородчанської районної державної адміністрації №151 від 30 червня 2020 року необхідно скасувати.

При цьому колегія суддів також враховує, що ОСОБА_9 змінила прізвище на дошлюбне ОСОБА_5 тільки в січні 2020 року. Зміна прізвища малолітньої дитини через конфлікт між батьками не відповідатиме її інтересам, психологічному та гармонійному розвитку.

Що стосується посилання ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу, що позовна заява не підписана особисто ОСОБА_2 , то такі не підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, неповно встановивши обставини справи, надавши неналежну правову оцінку всім доказам, які містяться в матеріалах справи у їх сукупності та взаємозв`язку, передчасно дійшовши висновку про якнайкращі інтереси дитини, суд першої інстанції прийшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його необхідно скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

При цьому колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України (станом на час подання позовної заяви) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину . Відтак, строк звернення до суду із цим позовом ОСОБА_2 не пропущено.

З огляду на це апеляційна скарга, а відповідно і позов, підлягають до часткового задоволення.

В силу частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, щоза подання позовної заяви ОСОБА_2 сплачено 840,80 грн судового збору (а.с.38). Апелянт ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги звільнений згідно з пунктом дев`ятим частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір .

Таким чином, з Богородчанської РДА та ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 по 420,40 грн судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та в дохід держави - по 630,60 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богородчанського районного суду від 28 жовтня 2020 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , до Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, ОСОБА_3 про скасування розпорядження голови Богородчанської районної державної адміністрації та рішення комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Скасувати рішення комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської районної державної адміністрації №21 від 25 червня 2020 року та розпорядження голови Богородчанської районної державної адміністрації №151 від 30 червня 2020 року.

Стягнути з Богородчанської районної державної адміністрації та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 420,40 грн судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Стягнути з Богородчанської районної державної адміністрації та ОСОБА_3 в дохід держави по 630,60 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча Г.П. Мелінишин

Судді: І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови виготовлено 09 лютого 2021 року