Постанова

від 22.11.2021 по справі 523/18603/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

22 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 523/18603/15-к

провадження № 51-3110км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду ускладі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

цивільного позивача

(потерпілого) ОСОБА_6 ,

виправданого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

представника цивільного

відповідача ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу цивільного позивача (потерпілого) ТОВ «Поіск-Ніка» в особі директора ОСОБА_10 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 16 липня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Липівка Томашпільського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнаного невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст.185, ч.1 ст. 194 Кримінального кодексу України (далі КК) та виправданим.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Суворівського районного суду м. Одеси від 16 липня 2019 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст.185, ч.1 ст. 194КК та виправдано.

Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та цивільного позову.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

24 лютого 2014 року близько 21:00 ОСОБА_7 за попередньою змовою зне встановленими досудовим слідством особами, перебуваючи в будинку № 42-А на вул.Балківській у м. Одесі, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, розподіливши з цими особами між собою ролі, шляхом пошкодження замка проникли до нежитлових приміщень бізнес-центру ТОВ «Поіск-Ніка», розташованих на технічному поверсі, де викрали обладнання двох ліфтів, а саме: окремі вузли, механізми і пристрої, що входять до складу ліфта; станцію управління, гальмо лебідки РЧЛ-180 у зборі; двигунАН-180, після чого з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяли ТОВ «Поіск-Ніка» в особі директора ОСОБА_10 матеріальні збитки на загальну суму 49 300,62 грн.

Крім цього, того ж дня за вказаною адресою ОСОБА_7 разом із зазначеними невстановленими досудовим розслідуванням особами, пошкодили ліфтове обладнання ТОВ «ПоіскНіка», внаслідок чого завдали цьому товариству, в особі директора ОСОБА_10 , матеріальних збитків у сумі 284880 грн.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 01 квітня 2021 року залишив вирок місцевого суду без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник потерпілого, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи викладені в касаційній скарзі вимоги, потерпілий указує, що суд першої інстанції не повідомив учасників судового провадження про день та час проведення судового засідання, під час якого мало бути проголошено судове рішення. Також зазначає про відсутність у матеріалах кримінального провадження технічних звукозаписів чотирьох судових засідань, а інші технічні звукозаписи мають однакову дату створення, що, на його думку, є безумовною підставою для скасування судових рішень. Разом із цим представник потерпілого не погоджується з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, вважає, що його висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Крім цього, зауважує, що порушено таємницю нарадчої кімнати, з приводу чого наводить відповідні мотиви. У свою чергу суд апеляційної інстанції, на переконання касатора, не усунув порушень, допущених місцевим судом, апеляційний розгляд провів формально, неповно, належним чином не перевірив доводів, викладених у поданій представником потерпілого апеляційній скарзі, зурахуванням внесених змін, а отже, ухвала цього суду не відповідає положенням статей 370, 419 КПК. При цьому, з точки зору касатора, апеляційний суд безпідставно не вдався до повторного дослідження доказів.

Позиції інших учасників судового провадження

До початку касаційного розгляду від виправданого і представника цивільного відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких вони наводять аргументи стосовно необґрунтованості та безпідставності викладених у ній доводів та вказують на законність і вмотивованість оскаржуваних судових рішень.

У судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_6 підтримав доводи, наведені в касаційній скарзі, прокурор ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_8 , виправданий ОСОБА_7 , представник цивільного відповідача ОСОБА_9 заперечили проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

За приписамист. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального тапроцесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і під часперевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Зі змісту ст. 370 КПК, де визначено вимоги стосовно законності, обґрунтованості тавмотивованості судового рішення, вбачається, що законним єрішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права здотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим єрішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Як регламентовано ч. 2 ст. 17 КПК, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно зі ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено такого: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; вдіянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння або пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи увчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації їх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону.

Оцінюючи отримані у ході судового провадження докази, місцевий суд дійшов до висновку, що в діянні ОСОБА_7 відсутні об`єктивна та суб`єктивна сторонискладу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 194 КК, оскільки під час судового розгляду встановлено та документально підтверджено, що ліфти, сходові клітини 68 поверхів, технічний поверх у нежитловій будівлі, розташованій на вул.Балківській, 42-А у м. Одесі, перебувають у власності ТОВ «Ексімер-Оптикс» і були придбані цим товариством в Одеської обласної ради за результатами аукціону 06 грудня 2012 року та 23 грудня 2013 року шляхом укладення договорів купівлі-продажу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст (т. 1, а. п. 4651).

Водночас за постановою Вищого господарського суду України від 25 січня 2015 року підтверджено відповідність указаних договорів вимогам законодавства (т. 3, а.п.219223).

Суд першої інстанції зазначив про відсутність обґрунтованих доказів того, що ліфтове обладнання належить саме ТОВ «Поіск-Ніка», а також будь-яких інших доказів корисливого умислу та незаконності дій ОСОБА_7 , який, як установлено судом, діяв у межах наданих йому повноважень, і таким чином суд спростував позицію сторони обвинувачення щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 .

Крім цього, на переконання суду, між ТОВ «Поіск-Ніка» та ТОВ «Ексімер-Оптикс» наявний спір щодо порядку володіння та користування майном, яке перебуває у спільній частковій власності товариств, і оскільки цей спір містить цивільно-правові відносини, він повинен бути вирішений не у порядку кримінального судочинства.

Не погодившись із такими висновками місцевого суду, прокурор та цивільний позивач (потерпілий) подали апеляційні скарги, у яких наводили відповідні аргументи.

Зокрема, потерпілий зазначав у апеляційній скарзі мотиви, з яких слід скасувати вирок суду першої інстанції, аналогічні тим, що викладені у його касаційній скарзі.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали кримінального провадження за доводами поданих апеляцій, дійшов висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 , тобто визнав, що цей вирок ухвалено відповідно до вимог ст. 370 КПК. При цьому суд у своїй ухвалі навів докладні мотиви на спростування доводів, викладених в апеляційних скаргах, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши підстави, на яких визнав їх неспроможними.

Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, зяких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

З приписів статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені вапеляційній скарзі, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, дати на все вичерпну відповідь.

Під час перегляду вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 апеляційний суд зазначених норм кримінального процесуального закону дотримався.

Доводи ОСОБА_10 щодо істотних порушень вимог КПК, з огляду на неповідомлення учасників судового провадження про дату та час оголошення судового рішення, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який обґрунтовано визнав їх безпідставними.

Так, згідно зі ст. 366 КПК після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання, що було дотримано.

При цьому апеляційний суд звернув увагу на те, що чинним кримінальним процесуальним законодавством передбачено повідомлення учасників кримінального провадження лише про час оголошення повного тексту судового рішення, викладеного у формі ухвали (постанови).

Проте, враховуючи, що в цьому кримінальному провадженні ухвалено вирок, місцевий суд не порушив вимог КПК.

Разом з цим колегія суддів наголошує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Смірнов проти України», сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За пунктом 13 ч. 3 ст. 56 КПК під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, цивільний позивач (потерпілий) через свого представника в повній мірі реалізував право на ознайомлення з судовим рішенням і технічним записом кримінального провадження в суді. Так, 23 липня 2019 року, тобто у строк апеляційного оскарження, адвокат ОСОБА_11 , яка діє в інтересах ОСОБА_10 , отримала копію вироку місцевого суду і технічні носії інформації, на яких зафіксовано хід судових засідань (т. 5, а. п. 146, 147).

Водночас потерпіла сторона подала апеляційну скаргу, яку було розглянуто по суті, а отже, на переконання Суду, немає підстав вважати неповідомлення про оголошення повного тексту вироку істотним порушенням.

Твердження щодо відсутності технічних носіїв інформації зі звукозаписами судових засідань колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження (т. 5, а. п. 137).

До того ж згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29 вересня 2020року № 554/41/17 (провадження № 51-6509км19), за певних обставин відсутність звукозаписів окремих судових засідань може стати підставою для скасування судових рішень, якщо сторона, яка посилається на цю обставину, доведе, що це істотно вплинуло або могло вплинути на законність та вмотивованість судового рішення.

Однак у цьому провадженні сторона потерпілого не вказала, яким чином відсутність технічного запису судових засідань вплинула на законність і обґрунтованість судових рішень та вирішення справи по суті, що додатково свідчить про безпідставність доводів стосовно відсутності технічних записів судових засідань.

Запис на оптичний носій інформації всіх судових засідань в один день також не є істотним порушенням положень КПК, оскільки цим Кодексом не встановлено обов`язкових вимог до порядку його здійснення.

Спростовуючи доводи щодо порушення таємниці нарадчої кімнати, апеляційний суд послався на висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 24 лютого 2020 року в справі № 316/1358/17, та зазначив про відсутність підстав вважати, що вказане порушення обґрунтовано ставить під сумнів незалежність і неупередженість суддів (судді) під час обговорення та ухвалення відповідного судового рішення.

Враховуючи обставини цього кримінального провадження, колегія суддів погоджується з такою точкою зору суду апеляційної інстанції.

Під час перевірки тверджень про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не дослідив доказів повторно, Суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Якщо суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, він не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.

При цьому апеляційний суд закцентував на тому, що представник потерпілого в апеляційній скарзі, з урахуванням змін, посилається на неналежне дослідження судом першої інстанції доказів, наданих стороною обвинувачення, разом з тим він не звернувся з відповідним клопотанням про їх повторне дослідження в порядку ч. 3 ст. 404 КПК.

У свою чергу, як установили суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи, майно, викрадення та пошкодження якого інкримінується ОСОБА_7 , належить на праві власності ТОВ «Ексімер-Оптикс», а ОСОБА_7 , вчиняючи дії щодо зазначеного майна, діяв як представник цього товариства на підставі відповідної довіреності та наказу підприємства, від якого заяв про притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності не надходило, а отже, суди дійшли правильного переконання, що відсутність повторного дослідження доказів, визнання частини доказів допустимими та/або допит певних свідків не впливає на висновки стосовно визнання ОСОБА_7 невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні.

Інші доводи щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи не є предметом касаційного розгляду, як про це вказано вище.

Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 16 липня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційнускаргу цивільного позивача (потерпілого) ТОВ «ПоіскНіка» в особі директора ОСОБА_10 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною йоскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3