Рішення

від 18.11.2021 по справі 120/8986/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 листопада 2021 р. Справа № 120/8986/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Ю.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Марисік В.Ю.,

представника позивача: Юрченка Т.П.,

представників відповідача: Мавроді Р.Ф., Авдєєва О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Сім Трейд 1"

до: Подільської митниці Держмитслужби

про: визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Сім Трейд 1" (далі - ТОВ "Сім Трейд 1", позивач) до Подільської митниці Держмитслужби (далі - відповідач). У позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.02.2021 № UA401020/2021/00426;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23.02.2021 № UA401020/2021/000007/2 про коригування митної вартості товарів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за межами митної території України придбав автомобіль марки MERCEDES-BENZ за ціною 106000 євро.

Вказав, що 18.02.2021 через митного брокера до митного оформлення в режимі імпорт транспортного засобу було подано електронну митну декларацію № UA401020/2021/007452 для здійснення імпортного митного оформлення вказаного автомобіля, а його митну вартість визначено за ціною договору (основним методом).

За результатами опрацювання декларації відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.02.2021 № UA401020/2021/00426 та прийняв рішення від 23.02.2021 № UA401020/2021/000007/2 про коригування митної вартості товарів, яким збільшено суму митних платежів.

З такими рішеннями позивач не погоджується, вважає їх протиправними посилаючись на відсутність будь яких розбіжностей між заявленою митною вартістю та встановленою в результаті митного оформлення вартістю автомобіля. На думку позивача, митною службою порушено норми ст. 57 МК України, а саме визначено вартість задекларованого товару за другорядним методом, зокрема, ціною договору щодо ідентичних товарів, тоді як подані в цілях митного оформлення автомобіля документи давали достатні підстави для застосування основного методу. Тому, за захистом своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 06.09.2021 відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 04.10.2021. Цією ж ухвалою надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

14.09.2021 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про долучення додаткових документів по справі.

28.09.2021 на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що 23.02.2021 було прийнято до митного оформлення ЕМД № UA 401020/2021/007452, товар: автомобіль легковий, призначений для перевезення людей по дорогам загального призначення, новий, марки MERCEDES-BENZ, модель G-63 AMG календарного року виготовлення-2021, номер кузова НОМЕР_1 . Митна вартість заявленого товару 106000,00 євро. За вказаною митною декларацією спрацювала АСАУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками), якою сформовано відповідні форми контролю щодо перевірки правильності визначення митної вартості товару.

Відповідач зазначає, що подані до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару. Зокрема надано два комерційних інвойси від 12.02.2021 з різними реквізитами документів на один і той самий товар. Окрім того, в інвойсах вказано, що оплата за товар була проведена 12.02.2021, хоча до митного оформлення надано платіжне доручення № 21 від 10.02.2021. Крім того, відповідно до окремих положень контракту № SK-2/21 від 03.02.2021 застосовуються термін "товари" в множині, тоді як предметом контракту фактично є транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель G-63 AMG.

У зв`язку із наведеним, враховуючи, що документи, надані позивачем, не містили всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за придбані товари, у відповідача виникли сумніви щодо вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, декларанту було направлено електронне повідомлення з вимогою надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосуються оцінюваних токарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Окрім того, вказано, які документи викликають сумніви у їх достовірності.

Крім того, зазначено, що декларант має право подати інші документи за бажанням.

Разом з тим, позивач листом повідомив про причини наявності двох інвойсів та зазначив, додаткові документи до декларації подаватись не будуть.

З огляду на викладене митна вартість була визначена за другорядним методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Підсумовуючи відповідач вважає, що приймаючи оскаржувані рішення митний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.

04.10.2021 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та клопотання представника відповідача, яка не заперечує проти відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 04.10.2021 клопотання представника про відкладення розгляду справи задоволено. Розгляд справи відкладено на 01.11.2021.

В судовому засіданні, 01.11.2021, представниками сторін надано пояснення по суті справи, аналогічні наведеним у позовній заяві та відзиві. В судовому засіданні оголошено перерву до 18.11.2021.

Дослідивши наявні у справі докази та аргументи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

03.02.2021 між позивачем та Quantos Logistsc було заключено контракт, відповідно до якого продавець постачає згідно з даним Контрактом Покупцю легковий автомобіль (далі товар) марки MERCEDES-BENZ, модель G-63 AMG, календарного року виготовлення-2021, номер кузова НОМЕР_1 , роб. об`єм циліндрів двигуна: 3982 см3, вид палива-бензин. Постачання здійснюється на адресу покупця. Покупець приймає товар, бере на себе зобов`язання з митного проводження товару, що надійшов, та за розрахунками з продавцем. Ціна на товар, вказаний у даному конракті, становить 106000,00 євро. Юридичні реквізити Продавця: республіка Словаччина.

Представник позивача - брокер звернувся до відповідача з електронною митною декларацію від 18.02.2021 № UA401020/2021/007452 для здійснення імпортного митного оформлення автомобіля MERCEDES-BENZ. До митної декларації було також надано рахунок фактура (інвойс) від 12.02.2021 № EXP/202102-12/1, рахунок-проформа від 03.02.2021 № РІ2021/006, сертифікат перевезення форми EUR.1 від 15.02.2021 № 0362014, платіжне доручення в іноземній валюті від 10.02.2021 № 21, висновок експертного дослідження за результатами проведення авто-товарознавчого дослідження від 18.02.2021 № 1009/21-21, експерту декларацію країни відправлення від 15.02.2021 № MRN21SK5326EX10142404.

За вказаною митною декларацією спрацювала АСАУР, якою сформовано відповідні форми контролю та перевірки правильності визначення митної вартості.

19.02.2021 засобами електронного зв`язку на адресу позивача надійшло повідомлення: у зв`язку із спрацюванням АСАУР та виявлення недоліку (а саме: номер інвойсу від 12.02.2021 № EXP/202102-12/1, а фактично прикріплений № EXP/2021007), відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ для підтвердження правильності визначення митної вартості, необхідно протягом 10 календарних днів надати підтверджуючі документи.

На зазначене повідомлення представником позивача надано пояснення, зокрема, щодо номеру інвойсу, зокрема зазначено, що інвойс № EXP/2021007 виставлено 12.02.2021, відповідно до якого було оформлено попередню декларацію № UA401020/2021/006528, після чого о 18:00 від відправника товару надійшло повідомлення про анулювання інвойсу № EXP/2021007 та заміну його на інвойс № EXP/202102-12/1 у зв`язку з їхньою внутрішньою помилкою бугалтерії. Інші документи до декларації від 18.02.2021 № UA401020/2021/007452 додатково надаватись не будуть.

За результатами опрацювання декларації відповідач прийняв рішення від 18.02.2021 № UA401020/2021/007452 про коригування митної вартості товарів, яким збільшено суму митних платежів.

Підставою для прийняття рішення від 23.02.2021 № UA401020/2021/000007/2 про коригування митної вартості товарів стали такі аргументи:

- до митного оформлення надано два комерційні інвойси, з різними реквізитами документів, та за якими в обох випадках реалізовувався автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель G-63 AMG, календарного року виготовлення-2021, номер кузова НОМЕР_1 ;

- в наданих інвойсах вказано, що оплата за товар була проведена 12.02.2021, однак до митного оформлення надано платіжне доручення № 21 від 10.02.2021;

- надана до митного оформлення угода містить ряд положень, які викликають сумнів у її достовірності: застосовується термін "товари" в множині, тоді як предметом угоди фактично є один транспортних засіб - автомобіль (далі товар) марки MERCEDES-BENZ, модель: G-63 AMG, календарного року виготовлення-2021, номер кузова: НОМЕР_1 .

Окрім того, у митного органу наявна інформація щодо митного оформлення товару, який за всіма ознаками ідентичний з оцінюваним товаром (країна виробництва, виробник, якість та репутація на ринку, фізичні характеристики), джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 12.02.2021№ UA10006/2021/204719,за якою оформлено товар "Автомобіль легковий, новий, календарний рік виготовлення 2021 модельний рік виготовлення, марки MERCEDES-BENZ, модель: G-63 AMG, календарного року виготовлення-2021, номер кузова: НОМЕР_2 , тип двигуна: бензиновий об`єм 3982, колісна формула 4*4. Загальна кількість місць-5. Призначення автомобіля - пасажирський, який поставлявся за прямим контрактом з виробником.

Відтак, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів та зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 Митного кодексу України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби. У разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України.

Також роз`яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або до суду.

У зв`язку із прийняттям рішення від 23.02.2021 № UA401020/2021/000007/2 про коригування митної вартості товарів відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.02.2021 № UA401020/2021/00426.

Не погодившись з рішенням відповідача від 23.02.2021 № UA401020/2021/000007/2 про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.02.2021 № UA401020/2021/00426 з метою їх скасування, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Так, статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару легкового автомобіля за основним методом за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладається на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).

Відповідно до ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як встановлено із тексту рішення про коригування митної вартості товару від 23.02.2021 № UA401020/2021/000007/2 мотивом його прийняття було виявлення у поданих документах таких розбіжностей та неточностей, зокрема, до ЕМД надано два комерційні інвойси з різними реквізитами документів (а саме: номер інвойсу); платіжне доручення № 21 від 10.02.2021, в той час чк зазначено, що оплата за товар проведена 12.02.2021; в окремих положеннях угоди згадується термін "товари" в множині, в той час як предметом контракту є один транспортний засіб; декларант надав пояснення, однак відмовився надавати додаткові документи; визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була сплачена.

Також зазначено, що джерелом числового значення митної вартості є у митного органу наявна інформація щодо митного оформлення товару, який за всіма ознаками ідентичний з оцінюваним товаром (країна виробництва, виробник, якість та репутація на ринку, фізичні характеристики), джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 12.02.2021№ UA10006/2021/204719,за якою оформлено товар "Автомобіль легковий, новий, календарний рік виготовлення 2021 модельний рік виготовлення, марки MERCEDES-BENZ, модель: G-63 AMG, календарного року виготовлення-2021, номер кузова: НОМЕР_2 , тип двигуна: бензиновий об`єм 3982, колісна формула 4*4. Загальна кількість місць-5. Призначення автомобіля - пасажирський, який поставлявся за прямим контрактом з виробником.

Аналізуючи причини, що призвели до невизнання відповідачем заявленої декларантом митної вартості, судом встановлена їх необґрунтованість та невідповідність вимогам Митного кодексу України.

Так, відповідач вказує на те, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару.

Перевіряючи вказані доводи, суд встановив, що до митного оформлення митним брокером позивача було подано комерційний інвойс № EXP/2021007 до попередньо сформованої декларації № UA401020/2021/006528, після чого від відправника товару надійшло повідомлення про анулювання такого інвойсу та заміну його на новий за № EXP/202102-12/1 у зв`язку з внутрішньою помилкою бухгалтерії. Такі пояснення відповідачем не прийнято до уваги.

Однак, надаючи оцінку зазначеним обставинам, суд вважає за необхідне зазначити, що помилки в реквізитах були допущені не позивачем, а відправником, що і було виправлено ним самостійно. Більш того, помилка стосувалась лише номеру інвойсу, а ціна за транспортний засіб і в одному, і в другому документі не змінювалась. Відтак, відповідачем відповідні обставини мали б бути враховані при перевірці документів з врахуванням наданих пояснень.

Щодо сумнівів у достовірності даних, зазначених у платіжному дорученні № 21 від 10.02.2021, суд вважає такі доводи необгрунтованими та зазначає наступне.

Так, відповідно до платіжного доручення № 21 від 10.02.2021 кошти в сумі 106000,00 євро були перераховані позивачем 10.02.2021 шляхом SWIFT (BIC), в свою чергу, відповідно до відмітки банку отримувача оперцію виконано 11.02.2021, а отримано отримувачем на рахунок 12.02.2021, про що і було зазначено у інвойсі. Дана обставина не заперечується і представником відповідача.

Відтак, на думку суду, зазначені обставини не можуть викликати сумнів у митного органу щодо достовірності поданих даних і, як наслідок, вплинути на коригування значення складових митної вартості товару.

Щодо доводів митного органу, що надана до митного оформлення угода містить ряд положень, які викликають сумнів в її достовірності, оскільки в деяких розділах використовується термін "товари" в множині, тоді як предметом угоди фактично є один транспортий засіб, суд враховує, що митним орагном не може ставитись під сумнів укладена угода (контракт), оскільки такий є чинним, а формальні помилки в термінах не можуть свідчити про недійсність угоди. Більш того, впливати на значення складових митної варості товару, який перевозиться через митний кордон.

Відтак, на думку суду, подані декларантом, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документи, є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом.

Відтак посилання відповідача на відсутність достатніх відомостей, що документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару суд вважає безпідставними.

Щодо митної декларації № UA 100060/2021/204719 від 12.02.2021, яка стала джерелом інформації про числове значення митної вартості, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що як джерело інформації для коригування митної вартості задекларованого позивачем товару стала інформація, що містилася в електронній митній декларації № UA 100060/2021/204719 від 12.02.2021, за якою було оформлено "Автомобіль легковий, новий, календарний рік виготовлення 2021 модельний рік виготовлення, марки MERCEDES-BENZ, модель: G-63 AMG, календарного року виготовлення-2021, номер кузова: НОМЕР_2 , тип двигуна: бензиновий об`єм 3982, колісна формула 4*4. Загальна кількість місць-5. Призначення автомобіля - пасажирський, який поставлявся за прямим контрактом з виробником".

На думку суду, електронна митна декларація UA 100060/2021/204719 від 12.02.2021 не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки відповідачем не враховано усі індивідуальні ознаки товару, країна його виробництва, загальний стан, тощо. До того ж вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час розмитнення.

Відтак, суд вважає безпідставним проведення відповідачем митного оформлення товару, що декларувався позивачем, виходячи з митної вартості товару згідно з МД UA 100060/2021/204719 від 12.02.2021.

Щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього МК України, суд зазначає, що первинні документи, подані декларантом до митного органу, містять повну інформацію щодо вартості автомобіля.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості автомобіля, оскільки наведені дані відповідають вимогам закону та підтверджені поданими позивачем документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання протиправним і скасувати рішення Подільської митниці Держмитслужби від 23.02.2021 № UA401020/2021/000007/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.02.2021 № UA401020/2021/00426.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 3611,20 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону: договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4); інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6); представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Судом встановлено, що між позивачем ТОВ "Сім Трейд 1" (далі Клієнт) та адвокатом Юрченко Т.П. (далі Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги № 06/21-а/5 від 14.06.2021 (далі Договір).

Згідно з пунктом 1.1 цього Договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе виконання обов`язків з надання правової допомоги в частині консультування, підготовки необхідних документів та представництва інтересів клієнта щодо визначення митної вартості автотраспортного засобу марки MERCEDES-BENZ модель G 63 AMG.

Відповідно до пункту 3.2 Договору сторони погодили, що гонорар адвоката за надання правової допомоги, передбаченої цим Договором, складає суді першої інстанції - 15000,00 грн.

Згідно з пунктом 3.3 Договору гонорар за цим Договором вноситься клієнтом протягом 3 календарних днів з дня підписання цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 оформлення документів на виконання послуг відбувається шляхом складання Акту здачі-приймання послуг.

В свою чергу, 18.11.2021 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про приєднання доказів до матеріалів справи, зокрема, договір про надання правової допомоги № 06/21-а/5 від 14.06.2021, детальний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які понесено позивачем у зв`язку з розглядом справи № 120/8986/21-а у Вінницькому окружному адміністративному суді, квитанцію про сплату позивачем 15000,00 грн. від 14.06.2021 року № 06/21-а/5/1.

Відповідно до вказаного детального розрахунку суми адвокатом надано послуги професійної правничої допомоги, зокрема з консультування клієнта; узгодженння правової позиції; вивчення нормативно-правової бази; підготовки позовної заяви по справі; підготовки відповіді на відзив; підготовки інших процесуальних документів, представництво інтересів клієнта в суді. Відтак, сума понесених судових витрат на професійну правничу допомогу складає 15000,00 грн.

Факт оплати правничої допомоги підтверджується квитанцією від 14.06.2021 року № 06/21-а/5/1.

Таким чином, витрати позивача в розмірі 15000,00 грн на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та підтверджуються належними і допустимим доказами.

Разом з тим, суд враховує, що представник відповідача у відзиві заперечує щодо стягнення таких судових витрат та вказує, що розмір витрат необгрунтований, явно завищений та такий, що не відповідає складності справи.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами представника відповідача, що предмет спору в цій справі стосується оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості, отже, справа не вважається складною, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг та складність процесуальних документів не є значними.

Крім того, суд зауважує, що розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, що додатково вказує на її малозначність.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено у пунктах 268-269 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для позивача та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на допомогу адвоката в сумі 15000,00 грн є надмірним та необґрунтованим.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що на користь ТОВ "Сім Трейд 1" за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23.02.2021 № UA401020/2021/000007/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.02.2021 № UA401020/2021/00426.

Стягнути із Подільської митниці Держмитслужби, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сім Трейд 1" сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 3611,20 грн. (три тисячі шістсот одинадцять гривень двадцять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Сім Трейд 1" (вул. Максимовича, 4, офіс 515, м. Вінниця, 21036, ЄДРПОУ 43358735).

Відповідач: Подільска митниця Держмитслужби (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, ЄДРПОУ 43350542).

Рішення суду у повному обсязі сформовано 25.11.2021 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна