Постанова

від 25.11.2021 по справі 420/7112/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7112/21 Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Вербицької Н.В., судді -Ступакової І.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0046163-0418-1502 від 19.11.2020 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом безпідставно нараховано суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об`єкти нежитлової нерухомості), та не враховано, що позивач є сільськогосподарським виробником, а нежитлові приміщення, які належать йому на праві власності, відносяться до будівель (споруд) призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, а тому, в силу приписів пп. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, не є об`єктом оподаткування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 26.10.2005 року (номер запису: 25530000000002570) по 16.02.2011 року (номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця: 25530060003002570).

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер: 5122086300:01:002:0018, площа якої 4.6913, цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання: для ведення фермерського господарства, що підтверджується відомостями з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна (об`єкта нежитлової нерухомості) - комплексу будівель та споруд №16 площею 2090,2 м.кв. за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с/рада Старонекрасівська,.

Головним управлінням ДПС в Одеській області 19.11.2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0046163-0418-1502, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 43612,02 грн..

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що фермерське (сільськогосподарське) господарство ОСОБА_1 дійсно здійснює діяльність, пов`язану з сільськогосподарським виробництвом, але нежитлові приміщення - комплекс будівель та споруд №16 належать саме фізичній особі ОСОБА_1 , а не СФГ Добрєва Д.Д. , в якому позивач є одним із засновників із часткою в статутному капіталі 0 . В свою чергу, податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято стосовно фізичної особи, у власності якої перебуває об`єкт нерухомості, який підлягає оподаткуванню.

Колегія суддів не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

За приписами ст.30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Підпунктом ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Правовий аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Судова колегія зауважує, що встановлена пп. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Отже, зі встановленого вище вбачається, що для застосування пп. ж п.266.2.2 ст.266 ПК України необхідно з`ясувати, по-перше, що власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а по-друге, що об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (кадастровий номер 5122086300:01:002:0118) з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства загальною площею 4,6913 га, місце розташування - Одеська область, Ізмаїльський район, с/рада Старонекрасівська.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна (об`єкта нежитлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що у власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Та обставина, що належний позивачу об`єкт нежитлової нерухомості - Комплекс будівель та споруд №16, призначений для використання у сільськогосподарській діяльності та використовується СФГ Добрєва Д.Д. у сільськогосподарській діяльності сторонами не заперечується .

Розбіжності позицій сторін полягають у питанні того, чи є позивач, як фізична особа, сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена пп. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Відповідно до положень пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення сільськогосподарський товаровиробник , яке міститься у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу Спрощена система оподаткування, облік та звітність , тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ Податок на майно ).

Відповідно до п.п.5.2, 5.3 ст.5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у ст.1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років від 18.01.2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття виробники сільськогосподарської продукції .

Так, згідно зі ст.1 Закону України Про сільськогосподарський перепис :

виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття сільськогосподарський товаровиробник не суперечить його визначенню у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст.5 ПК України.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові у справі №560/168/19 від 26.11.2020 року, у постанові у справі №820/3705/17 від 18.05.2021 року.

Верховний Суд КАС, розглядаючи подібну за предметом спору справу №540/2206/19, у постанові від 24.04.2020 року та вирішуючи питання щодо пільги фізичної особи, передбаченої підпунктом ж , зазначив, що на користь висновку, що нормою пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи. (п.21)

Як вбачається зі статуту селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 , у редакції, затвердженій головою селянського (фермерського) господарства Добрєва Дмитра Дмитровича рішенням №5 від 14.01.2020 року, головою господарства є громадянин України ОСОБА_2 , членами господарства є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ..

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України Про фермерське господарство членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Відповідно до пункту 2.6 вищезазначеного статуту господарство є формою підприємництва громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку.

З матеріалів справи вбачається, що селянське (фермерське) господарство ОСОБА_1 зареєстровано як юридична особа 26.11.1992 року, основним видом діяльності є: КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний).

Отже, фермерське господарство Добрєва Д.Д. , в особі своїх членів, здійснює діяльність, пов`язану з сільськогосподарським виробництвом.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , будучи членом СФГ Добрєва Д.Д. , безпосередньої здійснює діяльність, пов`язану з сільськогосподарським виробництвом, що надає підстави вважати позивача сільськогосподарським товаровиробником.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що об`єкти нерухомості - комплекс будівель та споруд №16, які належать позивачу на праві власності та використовуються в господарській діяльності СФГ Добрєва Д.Д. фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.

Відтак, така нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень п. ж пп.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів робить висновок про обґрунтованість позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до положень ст.317 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції №N0O9K3861М від 13.04.2021 року (а.с.33) позивачем за подання до суду позовної заяви було сплачено 908,00 грн., квитанції №21 від 15.09.2021 року (а.с.76) за подання апеляційної скарги було сплачено 1362,00 грн., разом 2270,00 грн..

Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року - скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення-рішення №0046163-0418-1502 від 19 листопада 2020 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Вербицька Н. В. Ступакова І.Г.