Рішення

від 08.07.2021 по справі 420/7112/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7112/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0046163-0418-1502 від 19.11.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Класифікатора ДК 016-2010, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Класифікатора ДК 018-2000 відносяться до сільськогосподарських товаровиробників з метою визначення об`єкта оподаткування згідно з п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ.

Також, позивач вказує, що відповідач врахував лише факт припинення позивачем діяльності, як ФОП та не беручи до уваги, що він є засновником селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 (код 20947492), стверджує що дія п.п. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ на нього не поширюється та визначає податкове зобов`язання згідно пп.54.3.3. п. 54.3 ст. 54 та пп. 266.7.2 пп. 266.7 ст. 266 ПКУ на суму на суму 43612,02 грн. за 2019 рік.

З такими твердженнями позивач не погоджується та, на думку позивача, контролюючим органом безпідставно нараховано суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об`єкти нежитлової нерухомості), та не враховано, що позивач є сільськогосподарським виробником, а нежитлові приміщення, які належать йому на праві власності, відносяться до будівель (споруд), призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, а тому, в силу приписів підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ не є об`єктом оподаткування.

Позивач зазначає, що є засновником СФГ " ОСОБА_2 ", у нього у власності є земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що забезпечує йому можливість вести сільськогосподарську діяльність через створене ним СФГ "ДОБРЄВА Д.Д." та він є виробником сільськогосподарської продукції, об`єкти нерухомості, які належать позивачу на праві власності, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а фізична особа ОСОБА_1 , здійснюючи сільськогосподарську діяльність та будучи засновником СФГ " ОСОБА_2 " здійснює діяльність, що надає йому ознак сільськогосподарського товаровиробника.

Відповідачем до суду надано відзив на адміністративний позов, згідно якого представник відповідача зазначає, що Головне управління ДПС в Одеській області позов не визнає, та не погоджується з доводами позивача.

Представник відповідача зазначає, що згідно реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2090,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 19069812, є власністю фізичної особи ОСОБА_1 .

Також, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) с 17.02.2011 року припинив свою діяльність як фізична особа - підприємець. Фактично на земельній ділянці, на якій розташована вказана будівля, здійснює діяльність фермерське господарство ОСОБА_1 (код 20947492). Дія п.п. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ на позивача не поширюється, тому у контролюючого органу відсутні підстави для перерахунку сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб. Податкове повідомлення - рішення від 19.11.2020 року № 0046163-0413-1502 на суму 43612,02 грн., сформоване за 2019рік, вважається чинним.

Враховуючи вищевикладене, на переконання представника відповідача, Головне управління ДПС в Одеській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, а вимоги визначені у позові - є безпідставними.

Ухвалою суду від 05.05.2021 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 26.10.2005, номер запису: 25530000000002570. Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, підстава внесення - 16.02.2011, номер запису: 25530060003002570, підстава: власне рішення.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер: 5122086300:01:002:0018, площа якої 4.6913, цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання: для ведення фермерського господарства.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна (об`єкта нежитлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1 .

Головним управлінням ДПС в Одеській області 19.11.2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0046163-0418-1502, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 43612,02 грн.

На переконання позивача відповідачем незаконно і безпідставно прийнято зазначені податкові повідомлення-рішення, а тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 ст.266 ПК України).

Відповідно до п. 30.1, 30.2 статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, підпунктом ж підпункту 266.2.2 визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.235 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис (в редакції чинній на 01.01.2020 року) виробники сільськогосподарської продукції - це виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Позивач обґрунтовуючи свою правову позицію посилається на те, що він відноситься до виробників сільськогосподарської продукції, оскільки є засновником СФГ ОСОБА_1 .

Як вже встановлено судом, ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень, а саме комплексу будівель і споруд АДРЕСА_1 , складовими яких є будівля А та склад Б , та які розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 5122086300:01:002:0018, що належить позивачу на праві власності та має цільове призначення - для ведення фермерського господарства.

Між тим, як вже встановлено судом, власну діяльність, як фізичної особа-підприємця, позивач припинив у 2011 році. При цьому, видом діяльності позивача зазначено 52.62.2 РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ НА РИНКАХ (основний), тобто не пов`язаний з веденням сільськогосподарської діяльності.

Разом з тим, відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, селянське (фермерське) господарство " ОСОБА_1 " (СФГ " ОСОБА_2 ") зареєстрований як юридична особа 26.11.1992, дата запису: 01.08.2005, номер запису: 15351200000000275. Основний вид діяльності: КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний).

В свою чергу, ОСОБА_1 входить до числа засновників юридичної особи СФГ ОСОБА_1 , розмір частки у статутному фонді 0 .

Керівником та кінцевим бенефіціаром ФСГ Добрєва Дмитра Дмитровича є ОСОБА_3 .

Отже, фермерське (сільськогосподарське) господарство Добрєва Дмитра Дмитровича дійсно здійснює діяльність пов`язану з сільськогосподарським виробництвом.

Проте, нежитлові приміщення - комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1 , належать саме фізичній особі ОСОБА_1 , а не СФГ ОСОБА_1 , в якому позивач є одним із засновників з часткою в статутному капіталі 0 .

В свою чергу, податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято стосовно фізичної особи, у власності якої перебуває об`єкт нерухомості, який підлягає оподаткуванню.

За таких обставин, доводи позивача стосовно того, що він є сільськогосподарським виробником та може користуватися пільгами передбаченими п. ж пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ України є помилковими та необґрунтованими.

Таким чином, встановлені судом обставини справи і наведені норми чинного законодавства свідчать, що відповідачем, при прийнятті спірного рішення враховані всі обставин, що мають значення для прийняття правомірного рішення.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за даним позовом задоволенню не підлягають.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 78, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, 65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5).

Суддя П.П.Марин