Рішення

від 16.11.2021 по справі 126/568/20

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/568/20

Провадження № 2/126/64/2021

"16" листопада 2021 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудь О. Г.

секретар Кучанська В. М.,

за участі представника позивача адвоката Денисюка О.С.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Пригузи С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПрАТ Птахокомбінат Бершадський до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Бершадської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду в інтересах ПрАТ "Птахокомбінат "Бершадський" з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Бершадської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням 13 сесії 23 скликання Бершадської міської ради від 08 грудня 2000 року про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам м. Бершадь відповідачу ОСОБА_1 згідно п. 1.1 та 2.1 передано безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських будівель земельну ділянку площею 416 кв.м. та для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 172 кв.м, належну позивачу на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ВН № 001267 (додається) з кадастровим номером 0520410100:00:013.

У подальшому протоколом погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки № 1 виконаного ОСОБА_4 та представником земельно- кадастрового бюро при Бершадському райвідділі земельних ресурсів в присутності представника Бершадської міської ради Загона О.І. в натурі (на місцевості) проведено встановлення меж земельної ділянки відповідачу ОСОБА_1 на підставі згаданого вище рішення сесії Бершадської міської ради.

Абрисом зовнішніх меж земельної ділянки землевласника (землекористувача) гр. ОСОБА_1 описано межі отриманої ним земельної ділянки та суміжними землеволодільцями.

Так, суміжно володіють земельними ділянками від А до Б гр. ОСОБА_5 та від Б до В ВАТ Бершадський птахокомбінат .

Протоколом № 2 погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки № 2 виконаного ОСОБА_4 та представником земельно-кадастрового бюро при Бершадському райвідділі земельних ресурсів в присутності представника Бершадської міської ради Загона О.І. в натурі (на місцевості) проведено встановлення меж земельної ділянки відповідачу ОСОБА_1 на підставі згаданого вище рішення сесії Бершадської міської ради.

Абрисом зовнішніх меж земельної ділянки землевласника (землекористувача) гр. ОСОБА_1 описано межі отриманої ним земельної ділянки та суміжними землеволодільцями.

Так, суміжно володіють земельними ділянками від Б до В ВАТ Бершадський птахокомбінат від В до Г гр. ОСОБА_6 .

Описом меж до згаданих вище Абрисів відображено технічні параметри згаданих ділянок зокрема їх площа. Так, земельна ділянка № НОМЕР_1 передана відповідачу ОСОБА_1 має площу 0.0416 га та земельна ділянка № НОМЕР_2 має площу 0.0172 га.

Ситуаційний план Експлікація земель підтверджує технічні параметри згаданих земельних ділянок та у масштабі 1:500 відображає їх розташування та межі.

Підставою для прийняття п. 1.1. та п. 2.1 Рішення 13 сесії 23 скликання Бершадської міської ради від 08 грудня 2000 року про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам м. Бершадь відповідачу ОСОБА_1 , яким йому передано безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських будівель земельну ділянку площею 416 кв.м. та для ведення особистого підсобного господарства 172 кв.м. стало Відношення № 113 від 16.05.2000 року підписане начеб-то від імені ВАТ Птахокомбінат Бершадський Головою правління ОСОБА_7 ..

Про існування такого Відношення № 113 від 16.05.2000 року стало відомо позивачу 15.11.2019 від ФОП ОСОБА_8 , який згідно КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, на замовлення позивача виконував роботи з виготовлення технічної документації на згадану земельну ділянку, яка належить позивачу на праві постійного користування землею згідно Акта І-ВН № 001267.

У подальшому ознайомившись з Відношенням № 113 від 16.05.2000 позивач стверджує, що підпис виконано не Головою правління ВАТ Птахокомбінат Бершадський ОСОБА_7 , а невідомою особою.

Даним документом адресованим міському голові ОСОБА_9 та начальнику Бершадського районного відділу земельних ресурсів Конику О.М. від імені Голови правління ОСОБА_7 засвідчено волевиявлення позивача щодо безоплатного відчуження належного йому права постійного користування землею площею 560 кв.м. по АДРЕСА_1 та передання спірних земельних ділянок у приватну власність гр. ОСОБА_1 з внесенням районним відділом земельних ресурсів та землевпорядником міської ради відповідних змін у державному акті на право постійного користування землею.

Таким чином протиправно, у порушення належного ПАТ Птахокомбінат Бершадський права постійного користування з користування ПАТ Птахокомбінат Бершадський вибула на підставі оспорюваного рішення відповідача Бершадської міської ради та перейшла у приватну власність відповідача ОСОБА_1 земельна ділянка загальною площею 0.0588 га, тобто позивач зазнав порушення права постійного користування частинами належної йому землі.

Відповідно до п. 2.6 Статуту ПАТ Птахокомбінат Бершадський є правонаступником майнових прав ВАТ Птахокомбінат Бершадський .

Відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою І-ВН № 001267 від 17 лютого 1998 року позивач ПАТ Птахокомбінат Бершадський набув право постійного користування земельною ділянкою про яку йдеться вище, яка розташована у АДРЕСА_2 площею 0.072 га на території Бершадської міської ради Бершадського району Вінницької області. Згаданий державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 113.

Дану земельну ділянку рішенням 5 сесії 22 скликання Бершадської міської ради від 28.05.1996 року позивачу надано у постійне користування для ведення господарських потреб.

Саме Відношення ВАТ Птахокомбінат Бершадський як односторонній юридично значимий акт відчуження права на постійне користування спірною земельною ділянкою стало правовою підставою для прийняття оспорюваного рішення Бершадською міськрадою та передачі з володіння позивача земельної ділянки у приватну власність до відповідача ОСОБА_1 ..

Просить визнати Відношення ВАТ Птахокомбінат Бершадський № 113 від 16.05.2000 року про припинення права постійного користування землею по АДРЕСА_2 в кількості 560 кв. м. недійсним; визнати протиправним та скасувати п. 1.1 та п. 2.1. рішення 13 сесії 23 скликання Бершадської міської ради від 08 грудня 2000 року; витребувати з незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 на користь позивача земельну ділянку надану йому згідно п. 1.1 та п. 2.1. рішення 13 сесії 23 скликання Бершадської міської ради від 8 грудня 2000 року; судові витрати стягнути з відповідачів.

У відзиві відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву, останній просить суд ухвалити рішення, яким у позові ПрАТ Птахокомбінат Бершадський відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що позовні вимоги, які зазначені у позові є надуманими, безпідставними, і не ґрунтуються на нормах права. З 1986 року по 2006 рік він працював у ВАТ Бершадський птахокомбінат . Згідно Закону України Про приватизацію житлового фонду та на підставі його заяви, після розрахунків та розгляду матеріалів ВАТ Бершадський Птахокомбінат видано наказ від 21 грудня 1999 року № 126 Про приватизацію квартир . Відповідно до п.1 цього наказу надано дозвіл на оформлення документів на приватизацію житлового будинку у АДРЕСА_2 , що складається із 3-х кімнат житловою площею 37,7 м2, загальною площею 51,7 м2 при нормі 94,0м2 з видачею житлових чеків на суму 7 грн. 61 коп. та передачі у спільну-сумісну власність ОСОБА_1 .. Склад сімї 4 чол. в т.ч. дружина, син і дочка. П. 2 даного наказу Бершадській міській раді делеговано видачу свідоцтва про право власності. 21 березня 2000 року Виконавчим комітетом Бершадської міської ради видано ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 . Свідоцтво на право власності на житло, у рівних частинах на квартиру АДРЕСА_3 . Даний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 416 кв.м., кадастровий номер якої 0520410100:00:013:0728. 16.05.2000 року за вих.№ 113 від голови правління ВАТ Птахокомбінат Бершадський І.І. Андрушко на ім`я міського голови - Киселя М.П. та начальника Бершадського районного відділу земельних ресурсів - Коника О.М. направлено Відношення такого змісту: Просимо припинити право постійного користування землею по АДРЕСА_2 , в кількості 560 м.кв. з Птахокомбінату Бершадський і надати в постійне користування гр. ОСОБА_1 у зв`язку з приватизацією квартири по АДРЕСА_2 . Районному відділу земельних ресурсів та землевпоряднику міської ради внести зміни в державному акті на право постійного користування землею. Саме приватизація квартири по АДРЕСА_2 стала підставою для направлення Відношення. У зв`язку з цим, на підставі його заяви до Бершадської міської ради про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність, 28 грудня 2000 року рішенням 13 сесії 23 скликання Бершадської міської ради від 28 грудня 2000 року Про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам м. Бершадь йому згідно п. 1.1. та п. 2.1. передано безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських будівель земельну ділянку площею 416 кв.м. та для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 172 кв.м.. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 26.05.2015 року ним здійснено реєстрацію земельної ділянки площею 0.0416 з кадастровим номером № 0520410100:00:013:0728 цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки площею 0.0172 з кадастровим номером № 0520410100:00:013:0729 цільове призначення для індивідуального садівництва. Таким чином, оскільки він є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, на підставі Свідоцтва, то згідно вищевикладених правових норм набув право власності на земельні ділянки, на якій розташоване належне йому домоволодіння правомірно та згідно вимог чинного законодавства.

У відзиві представника відповідача міського голови Кольченка М.І. на позовну заяву, останній просить суд ухвалити рішення, яким у позові ПрАТ Птахокомбінат Бершадський відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що позов є необгрунтований, а позовні вимоги, які зазначені у позові не відповідають чинному законодавству. Бершадська міська рада як представницький орган місцевого самоврядування уповноважений приймати рішення від імені єдиного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Бершадь, мала усі правові підстави для задоволення клопотань ВАТ Птахокомбінат Бершадський про припинення права користування, та гр. ОСОБА_1 про надання права постійного користування та безоплатної передачі у власність земельної ділянки в АДРЕСА_2 , передбачені чинним законодавством України, та діяла виключно в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Відтак, прийняті рішення 12 сесії від 19 вересня 2000 року, та 13 сесії від 28 грудня 2000 року Бершадської міської ради 23 скликання, - прийняті у відповідності Конституції та законам України, на підставі яких, гр. ОСОБА_1 , є добросовісним набувачем земельної ділянки. В свою чергу, викладені в позовній заяві ПрАТ Птахокомбінат Бершадський вимоги не підтверджуються жодними доказами, та не відповідають чинному законодавству.

Також представник відповідача подав клопотання в якому просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності, оскільки з часу постановлення рішення 12 сесії від 19 вересня 2000 року, та 13 сесії від 28 грудня 2000 року Бершадської міської ради 23 скликання, на день звернення позивача до суду, минуло дев`ятнадцять років.

Представник позивача - адвокат Денисюк О.С. в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав, викладених в позові. Зазначив також, що обставини про які вказує позивач підтверджуються письмовими доказами, доданими до позову.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Пригуза С.Д. під час судового розгляду справи заперечували проти задоволення позовних вимог позивача з огляду на їх безпідставність, відсутність правового підґрунтя та надуманість, та просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та наданих суду усних поясненнях.

Представник Бершадської міської ради - Божок І.І. в судове засідання не явилася, надала через канцелярію суду заяву, в якій вказала, що відповідач позовні вимоги не визнає, справу просила слухати у її відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не явився, надав заяву, в якій вказав, що позовні вимоги не визнає, справу просив слухати у його відсутність.

Заслухавши представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, відзиви сторін на позовну заяву, оцінивши докази в їх сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Так, згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням 13 сесії 23 скликання Бершадської міської ради від 8 грудня 2000 року про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам м. Бершадь відповідачу ОСОБА_1 згідно п. 1.1 та 2.1 передано безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських будівель земельну ділянку площею 416 кв.м. та для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 172 кв.м.

Частиною 1 ст. 10 ЗУ Про місцеве самоврядування визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, саме Бершадська міська рада приймає рішення про передачу земельних ділянок фізичним та юридичним особам з метою приватизації в межах норм визначених чинним законодавством.

Представник позивача стверджує, що підставою для прийняття п. 1.1. та п. 2.1 Рішення 13 сесії 23 скликання Бершадської міської ради від 8 грудня 2000 року про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам м. Бершадь відповідачу ОСОБА_1 , яким йому передано безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських будівель земельну ділянку площею 416 кв.м. та для ведення особистого підсобного господарства 172 кв.м. стало Відношення № 113 від 16.05.2000 року підписане начеб-то від імені ВАТ Птахокомбінат Бершадський Головою правління ОСОБА_7 .. Проте про існування такого Відношення № 113 від 16.05.2000 року стало відомо позивачу лише 15.11.2019 від ФОП ОСОБА_8 , який на замовлення позивача виконував роботи з виготовлення технічної документації на згадану земельну ділянку, яка належить позивачу на праві постійного користування землею згідно Акта І-ВН № 001267.

У подальшому ознайомившись з Відношенням № 113 від 16.05.2000 позивачем виявлено, що підпис виконано не Головою правління ВАТ Птахокомбінат Бершадський ОСОБА_7 , а невідомою особою.

Даним документом адресованим міському голові ОСОБА_9 та начальнику Бершадського районного відділу земельних ресурсів Конику О.М. від імені Голови правління ОСОБА_7 засвідчено волевиявлення позивача щодо безоплатного відчуження належного йому права постійного користування землею площею 560 кв.м. по АДРЕСА_1 та передання спірних земельних ділянок у приватну власність гр. ОСОБА_1 з внесенням районним відділом земельних ресурсів та землевпорядником міської ради відповідних змін у державному акті на право постійного користування землею.

Таким чином протиправно, у порушення належного ПАТ Птахокомбінат Бершадський права постійного користування з користування ПАТ Птахокомбінат Бершадський вибула на підставі оспорюваного рішення відповідача Бершадської міської ради та перейшла у приватну власність відповідача ОСОБА_1 земельна ділянка загальною площею 0.0588 га, тобто позивач зазнав порушення права постійного користування частинами належної йому землі.

Відповідно до ст. 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Положеннями ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

З ч. 1 ст. 321 ЦК України вбачається, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, зокрема, ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконного, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а ст. 388 ЦК України встановлено право власника на витребування майна від добросовісного набувача, у разі, якщо майно вибуло з володіння власника, або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак право держави на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що у разі, коли між особами відсутні договірні відносини або відносини пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами ст. 387, 388 ЦК України.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Віндикація - витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої таке майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

У такій справі необхідно встановити обставини, що мають засвідчити правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а саме: підтверджують його право власності або інше речове право титульного володільця на витребуване майно; вибуття майна з володіння позивача; наявність майна в натурі у володінні відповідача; відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном. Правові позиції щодо особливостей віндикації та обсягів доведення у справах за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема у постановах від 15.05.2018 року у справі № 923/630/17, від 29.01.2019 року у справі № 911/3312/17, від 02.04.2019 року у справі № 911/737/18, від 19.06.2019 року у справі № 914/1671/17, від 27.08.2019 року у справі № 925/366/18.

Верховний Суд у своїй постанові від 21 червня 2018 року у справі № 703/5364/15- ц (провадження № 61-4812св18) вказав, що "застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Аналіз ст. 387 Цивільного кодексу України свідчить про те, що віндикаційний позов грунтується передусім на тому, що право власності на річ с абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі.

Відповідно до статті 387 ЦК України та ч. 3 ст.12 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Право власності на майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

За даним позовом, позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача земельну ділянку надану йому згідно п. 1.1 та п. 2.1 рішення 13 сесії 23 скликання Бершадської міської ради від 8 грудня 2000 року.

Належність вказаної земельної ділянки позивачу підтверджується копією Державного акта на право постійного користування землею серії І-ВН № 001267 з кадастровим номером 0520410100:00:013.

Проте суд вважає, що в даній справі відсутні ідентифікуючі ознаки майна, яке перебуває у відповідача та яке позивач просить витребувати, а також докази що таке майно, що перебуває у відповідача належить позивачу на праві власності.

Як встановлено в судовому засіданні та не спростовано представником позивача, згідно Закону України Про приватизацію житлового фонду та Постанови кабінету Міністрів України від 08.10.92 року Про механізм впровадження Закону України Про приватизацію державного житлового фонду і розпорядження представника президента України по Вінницькій області від 11.11.1992 року № 380 та на підставі заяви ОСОБА_1 , який на той час працював в ВАТ Бершадський Птахокомбінат , після розрахунків та розгляду матеріалів ВАТ Бершадський Птахокомбінат видано наказ від 21 грудня 1999 року № 126 Про приватизацію квартир .

Відповідно до п. 1 цього наказу надано дозвіл на оформлення документів на приватизацію житлового будинку у АДРЕСА_2 , що складається із 3-х кімнат житловою площею 37,7 м2, загальною площею 51,7 м2 при нормі 94,0 м 2 з видачею житлових чеків на суму 7 грн. 61 коп. та передачі у спільну-сумісну власність ОСОБА_1 .. Склад сім`ї 4 чол. в т.ч. дружина, син і дочка.

П. 2 даного наказу Бершадській міській раді делеговано видачу свідоцтва про право власності, що підтверджується копією свідоцтва про право власності, що міститься в матеріалах справи.

21 березня 2000 року Виконавчим комітетом Бершадської міської ради видано ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 . Свідоцтво на право власності на житло, у рівних частинах на квартиру АДРЕСА_3 .

Даний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 416 кв.м., кадастровий номер якої 0520410100:00:013:0728, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0502942022015 від 26.05.2015 року.

16.05.2000 року за вих. №113 від голови правління ВАТ Птахокомбінат Бершадський І.І. Андрушко на ім`я міського голови - Киселя М.П., та начальника Бершадського районного відділу земельних ресурсів - Коника О.М. направлено Відношення такого змісту: Просимо припинити право постійного користування землею по АДРЕСА_2 , в кількості 560 м.кв. з птахокомбінату Бершадський і надати в постійне користування гр. ОСОБА_1 у зв`язку з приватизацією квартири по АДРЕСА_2 .

Районному відділу земельних ресурсів та землевпоряднику міської ради внести зміни в державному акті на право постійного користування землею.

Тобто підставою для направлення Відношення було саме приватизація ОСОБА_1 квартири по АДРЕСА_2 .

У зв`язку з цим, на підставі заяви ОСОБА_1 до Бершадської міської ради про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність, 08 грудня 2000 року рішенням 13 сесії 23 скликання Бершадської міської ради від 08 грудня 2000 року Про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну громадянам м. Бершадь ОСОБА_1 згідно п.1.1. та п.2.1. передано безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських будівель земельну ділянку площею 416 кв.м. та для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 172 кв.м..

Згідно з ч. 1 ст. 121 ЗКУ громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у таких розмірах:

- для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

- для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

- для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

- для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

-для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 26.05.2015 року ОСОБА_1 здійснено реєстрацію земельної ділянки площею 0.0416 з кадастровим номером № 0520410100:00:013:0728 цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки площею 0.0172 з кадастровим номером № 0520410100:00:013:0729 цільове призначення для індивідуального садівництва, що підтверджується копіями витягів з Державного земельного кадастру, що містяться в матеріалах справи.

Отже, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Відповідно до частин першої та другої статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, на підставі Свідоцтва, то згідно вищевикладених правових норм набув право власності на земельні ділянки, на якій розташоване належне йому домоволодіння.

Відповідно до п. е ст.141 Земельного кодексу України підставами для припинення права користування земельної ділянки є набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином Бершадська міська рада як представницький орган місцевого самоврядування уповноважений приймати рішення від імені єдиного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Бершадь, мала усі правові підстави для задоволення клопотань ВАТ Птахокомбінат Бершадський про припинення права користування та гр. ОСОБА_1 про надання права постійного користування та безоплатної передачі у власність земельної ділянки в АДРЕСА_2 , передбачені чинним законодавством України, та діяла виключно в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Відтак, прийняті рішення 12 сесії від 19 вересня 2000 року, та 13 сесії від 08 грудня 2000 року Бершадської міської ради 23 скликання, - прийняті у відповідності Конституції та законам України, на підставі яких, гр. ОСОБА_1 , є добросовісним набувачем земельної ділянки.

З матеріалів справи не вбачається переконливих відомостей про наявність обставин, які б спростовували презумпцію правомірності набуття права власності, а також те, що передача земельних ділянок у приватну власність проведена не у встановленому чинним законодавством порядку.

Право власності ОСОБА_1 на надані йому земельні ділянки було зареєстроване уповноваженим державним органом, а земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери.

Твердження представника позивача, що Відношення ВАТ Птахокомбінат Бершадський не підписано Головою правління Андрушком І.І., та що про таке Відношення позивачу взагалі не було відомо до 2019 року, суд до уваги не бере, оскільки на обгрунтування цього твердження суду не надано жодних належних та допустимих доказів (експертизи, показів свідків та інше) та в свою чергу спростовано матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем та його представником не доведено належними та допустимими доказами обставини, які підлягають доказування в межах даного позову, а саме те, що позивач на даний час є власником спірної земельної ділянки та те, що спірне майно вибуло з його володіння поза його волею. Жодний доказ, наданий позивачем, не підтверджує наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги щодо підтвердження наявності майна у незаконному володінні відповідачів та те, що спірна земельна ділянка перебуває у володінні відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неправомірно.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог і заперечень, беручи до уваги той факт, що рішенням Бершадської міської ради від 08 грудня 2000 року про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам м. Бершадь відповідачу ОСОБА_1 правомірно передано безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських будівель земельну ділянку площею 416 кв.м. та для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 172 кв.м, тому в даному випадку, суд не вбачає порушення прав та інтересів позивача. За таких обставин суд вважає, що зазначене є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Представником Бершадської міської ради заявлялось клопотання про застосування строку позовної давності. З даного приводу суд зазначає наступне.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач у відзиві на позовну заяву порушив питання щодо застосування позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

З врахуванням того, що судом встановлено відсутність порушення права позивача, отже відсутні підстави вирішувати питання щодо застосування приписів про позовну давність до цієї вимоги.

З наведеного вище, суд вважає позов не обгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зважаючи на відмову у позові, керуючись ст. 141 ЦПК України, відсутні підстави для покладення судових витрат позивача на відповідача, а тому такі залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-77, 81, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 317, 328, 387 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволені позову ПрАТ Птахокомбінат Бершадський до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Бершадської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 24.11.2021.

Суддя О. Г. Рудь