Постанова

від 23.11.2021 по справі 182/4683/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9140/21 Справа № 182/4683/20 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання- Євтодій К.С.

сторони справи :

позивач - ОСОБА_1

відповідач -ОБСЛУГОВУЮЧИЙ КООПЕРАТИВ „САДІВНИЧО-ГОРОДНЄ ТОВАРИСТВО „ФЕРОСПЛАВЩИК» в особі керівника Гончарова Миколи Івановича

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за апеляційною скаргою в режимі відеоконференції позивача ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2021 року, яку ухвалено суддею Рунчевою О.В. у місті Нікополі Дніпропетровської області, повний текст ухвали складено 13 серпня 2021 року,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу „Садівничо -городнього товариства Феросплавщик (далі ОК СГТ Феросплавщик ) в особі керівника Гончарова Миколи Івановича про визнання незаконними дій, зобов`язання поновлення водопостачання на садовій ділянці та стягнення моральної шкоди.

Заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 є членом ОК СГТ Феросплавщик`і користується земельною ділянкою № 750. У березні на його ділянці було припинено водопостачання. Керівником кооперативу було повідомлено ОСОБА_1 про наявну заборгованість у розмірі 800 грн., тому рішенням правління було вирішено його відключити як боржника. На його неодноразові звернення до ОК СГТ Феросплавщик щодо роз`яснення підстав відключення садової ділянки від водопостачання, щодо ознайомлення його з відповідними документами товариства, надання розрахунку заборгованості, відповіді позивач не отримав. Вважає такі дії керівника ОК СГТ Феросплавщик незаконними та такими, що завдали йому моральної шкоди, яку він оцінює у 5000, 00 грн. Просив суд визнати незаконними дії ОК СГТ Феросплавщик ОСОБА_2 щодо відключення садової ділянки № НОМЕР_1 від мережі водопостачання та зобов`язати відновити водопостачання до цієї ділянки; стягнути з ОК СГТ Феросплавщик на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000, 00 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2021 року провадження у справі закрито та роз`яснено ОСОБА_1 що розгляд даних справ віднесено до господарської юрисдикції.

В апеляційній сказі позивач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неврахування всіх обставин справи.

Зокрема, зазначає, що, судом першої інстанції не враховано, що позивач не оскаржує діяльність загальних зборів членів ОК СГТ Феросплавщик , предметом позову є визнання дій керівника ОК СГТ Феросплавщик ОСОБА_2 щодо відключення водопостачання до належної позивач садової ділянки та зобов`язання поновити водо постання до садової ділянки. Рішення щодо відключення водопостачання є актом індивідуальної дії та не стосується спорів щодо управління кооперативом.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чуприну Є.А., який в режимі он-лайн (в залі суду) підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є членом ОК СГТ Феросплавщик , враховуючи те, що спір виник між сторонами з приводу незаконного, на думку позивача, відключення від водопостачання ділянки № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 та знаходиться в межах ОК СГТ Феросплавщик , є корпоративним та підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Устатті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Застаттею 125 Конституції України,судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першоїстатті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів ,суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням уКонституції Українипринципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі Безимянная проти Росії (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту .

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України Про кооперацію .

За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (стаття 2 Закону України Про кооперацію ).

Таким чином, житлово-будівельний кооператив незалежно від напряму його діяльності є юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України Про кооперацію основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Подібний за змістом висновок у відповідних правовідносинах викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (провадження № 12-8гс19), від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18 (провадження № 12-92гс19).

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Рішення загальних зборів товариства може бути оскаржено у судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства.

При вирішенні спорів, пов`язаних з порядком скликання і роботи загальних зборів товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 695/2665/16-ц (провадження № 14-105цс20) зазначено, що оскільки спір стосується реалізації прав членів кооперативу на управління кооперативом, тобто корпоративних за змістом правовідносин, а відповідно до пункту 4 статті 12 ГПК України (у редакції на час звернення позивачів до суду) господарським судам підвідомчі справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів, то він підлягає розгляду у порядку господарського судочинства .

Аналогічна норма міститься у статті 20 ГПК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спір у цій справі підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є визнання незаконними дій керівника ОК СГТ Феросплавщик Гончарова М.І., щодо відключення водопостачання до належної позивач садової ділянки, зобов`язання поновити водопостачання на садовій ділянці та стягнення моральної шкоди.

Таким чином, на думку колегії суддів, оскільки спір не стосується реалізації прав членів кооперативу на управління кооперативом, тобто корпоративних за змістом правовідносин, а відповідно до пункту 4 статті 12 ГПК України (у редакції на час звернення позивачів до суду) господарським судам підвідомчі справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів, то він підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції на зазначене не звернув належної уваги та зробив помилковий висновок, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства , у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги позивача заслуговують на увагу.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалів до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369,п. 6 ч. 1 ст.374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити .

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2021 року скасувати справу направити до суду першої інстанції для продовження судового розгляду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2021 року.

Головуючий:

Судді: