Постанова

від 17.11.2021 по справі 199/1921/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9251/21 Справа № 199/1921/21 Суддя у 1-й інстанції - Богун О. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М,

за участю секретаря - Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю СТРАТТОН БІЗНЕС про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК

на рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2021 року ,-

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2021 року засобами поштового зв`язку позивач направив до суду позовну заяву до відповідача про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу. В обґрунтування позову зазначив, що 24.09.2014 між Акціонерним товариством комерційний банк ПРИВАТБАНК та Товариством з обмеженою відповідальністю СТРАТТОН БІЗНЕС було укладено договір фінансового лізингу №DNH2LNI1752. На виконання умов договору банк надав відповідачу у платне користування - Жатка для збирання кукурудзи Olimac Drago, міжряддя 70 см. б/в сер. No255713, 2013 року випуску та зобов`язався сплачувати щомісячні платежі, пов`язані з виконанням договору лізингу, у строк та у розмірі, встановлені у Додатку 2 Графіку лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору. Вищевказане майно належить на праві власності АТ КБ ПриватБанк . В забезпечення виконання зобов`язання за договір фінансового лізингу від 24.09.2014 за №DNH2LNI1752, 24.09.2014 між Акціонерним товариством комерційний банк ПРИВАТБАНК та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №DNH2LNI1752/DP.

Всупереч умовам договору відповідач не належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, а тому станом на 08.12.2020 року заборгованість за договором фінансового лізингу становить 1002797,67 грн., з яких 196168,91 грн. - заборгованість по залишку вартості предмету лізингу; 132826,91 - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу; 545148,10 грн. - заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмета лізингу; 128154,28 - пеня. На підставі зазначеного позивач просить стягнути з відповідача 1002797,67 грн. та судові витрати (а.с.1-3).

Рішенням Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю СТРАТТОН БІЗНЕС про стягнення заборгованості - задоволенні частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1Д, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) заборгованість за договором фінансового лізингу №DNH2LNI1752 від 24.09.2014, яка складається з: 196 168 грн. 91 коп. - заборгованість по залишку вартості предмету лізингу.

В іншій частині позову - відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.57-59).

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду 1 інстанції скасувати в частині незадоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, заборгованості за винагородою за проведення моніторингу предмета лізингу та пенею та ухвалити в цій частині нове про задоволення вказаних позовних вимог (а.с.62-68).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, заборгованості за винагородою за проведення моніторингу предмета лізингу та пенею, апеляційний суд перевіряє його законність та обґрунтованість саме в цих межах.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом 1 інстанції встановлено, що 24.09.2014 року між Акціонерним товариством комерційний банк ПРИВАТБАНК та Товариством з обмеженою відповідальністю СТРАТТОН БІЗНЕС було укладено договір фінансового лізингу №DNH2LNI1752.

На виконання умов договору банк надав відповідачу у платне користування Жатка для збирання кукурудзи Olimac Drago, міжряддя 70 см. б/в сер. No255713, 2013 року випуску та зобов`язався сплачувати щомісячні платежі, пов`язані з виконанням договору лізингу, у строк та у розмірі, встановлені у Додатку 2 Графіку лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору. Вищевказане майно належить на праві власності АТ КБ ПриватБанк .

В забезпечення виконання зобов`язання за договір фінансового лізингу від 24.09.2014 року за №DNH2LNI1752, 24.09.2014 року між Акціонерним товариством комерційний банк ПРИВАТБАНК та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №DNH2LNI1752/DP.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку станом на 08.12.2020 року заборгованість за договором фінансового лізингу становить 1002797,67 грн., з яких 196168,91 грн. - заборгованість по залишку вартості предмету лізингу; 132826,91 - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу; 545148,10 грн. - заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмета лізингу; 128154,28 грн. - пеня.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості по залишку вартості предмету лізингу, суд 1 інстанції виходив з того, що добровільно умови договору відповідач не виконує, про що свідчить виникла заборгованість за договором фінансового лізингу в сумі 196 168 грн. 91 коп., але як боржник він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, отже, підтверджується факт порушення зобов`язань за договором лізингу відповідачем ОСОБА_1 , а тому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по залишку вартості предмету лізингу у розмірі 196 168 грн. 91 коп. підлягають задоволенню.

В даній частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу у розмірі 132826,91 грн.; заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмета лізингу у розмірі 545148,10 грн. та пені у розмірі 128154,28 грн, суд 1 інстанції вважав, що такі вимоги позивача в цій частині суперечать діючому законодавству, є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Однак із вказаними висновками суду повністю погодитись не можливо, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов`язання за договір фінансового лізингу від 24.09.2014 року за №DNH2LNI1752, 24.09.2014 року між Акціонерним товариством комерційний банк ПРИВАТБАНК та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №DNH2LNI1752/DP.

Згідно з пунктом 1.2 договору № DNH2LNI1752 від 24.09.2014 року вартість майна становить 428557,01 грн, ПДВ 85715,40 грн, всього до сплати 514292,41 грн.

Згідно пункту 2.3 договору № DNH2LNI1752 від 24.09.2014 року лізингоодержувач сплачує банку на рахунок, зазначений у пункті 1.5 цього договору, згідно з додатком №2:

- винагороду за отримане в лізинг майно у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, і 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно з графіком внесення лізингових платежів, зазначеному в додатку №2, що є невід`ємною частиною даного договору фінансового лізингу (пункт 2.3.2 договору №DNH2LNI1752 від 24.09.2014р.);

- винагороду за моніторинг операції фінансового лізингу у розмірі 0% від вартості майна, зазначеної у пункті 1.2 цього договору, без урахування авансу, передбаченого у пункті 1.4 даного договору, одноразово в день укладення цього договору, що становить 0 грн (пункт 2.3.3 договору № DNH2LNI1752 від 24.09.2014р.).

Пунктом 2.4 договору № DNH2LNI1752 від 24.09.2014р. передбачено, що лізингоодержувач сплачує Банку на рахунок, зазначений у пункті 1.5 цього договору, відповідно до додатку №2 також винагороду за користування майном у розмірі, розрахованому за відповідною формулою, складовими якої є: сума винагороди за користування майном; числове значення фіксованої процентної ставки згідно з пунктом 2.3.2 цього договору; базис днів у році для розрахунку процентів (360 днів); офіційний курс української гривні до долару США на день розрахунку; порядковий номер дня розрахунку в історії цього договору; порядковий номер дня в історії цього договору; різниця між сумою лізингу за договором та сумою погашення заборгованості за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня в історії цього договору; сума погашених процентів за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня в історії цього договору; офіційний курс гривні до долара США на визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня в історії цього договору; вхідне сальдо на день розрахунку.

За умовами пункту 7.2.15 договору № DNH2LNI1752 від 24.09.2014р. лізингоодержувач зобов`язується виплачувати лізингові платежі, що враховують: суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна; проценти (комісії) за отримане в лізинг майно; інші витрати Банка, безпосередньо пов`язані з цим договором, та передбачені цим договором згідно з додатком №2 та не пізніше дати, зазначеної у додатку №2, на рахунок, вказаний у пункті 1.5 цього договору. Інші витрати Банка, що безпосередньо пов`язані з виконанням цього договору, можуть також бути компенсовані Лізингоодержувачем на підставі окремих рахунків або листів, що надані Банком.

Відповідно до пункту 8.1 договору № DNH2LNI1752 від 24.09.2014 у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених пунктами 2.1-2.4, 7.2.15, 8.14 цього договору та зазначених у додатку №2, Лізингоодержувач сплачує Банку:

- пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня (пункт 8.1.1 договору);

- винагороду за отримане в лізинг майно у розмірі 48% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна згідно з додатком №2 (пункт 8.1.2 договору №ОЫН2Б№06063 від 07.08.2014).

У пункті 11.1 договору № DNH2LNI1752 від 24.09.2014р. сторонами узгоджено, що строк дії цього договору з дати підписання цього договору до 23.09.2019р.

Як вбачається з наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості за договором лізингові платежі сплачувалися боржником з порушенням узгодженого сторонами у додатку №2 до вищевказаного договору графіку, а сама несвоєчасно та не у повному обсязі.

Так, згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно- правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (частина перша статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Застосована законодавцем у вищенаведеній статті конструкція "можуть включати", а не "можуть лише включати" чи "можуть включати виключно", як і зазначення в пункті "г" даної норми загальної фрази "інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу", свідчить, що даний склад лізингових платежів становить приблизний характер і є загальним орієнтиром для сторін договору фінансового лізингу.

В свою чергу, повний та чіткий склад лізингових платежів, сторони договору визначають та погоджують вільно, самостійно та на власний розсуд безпосередньо в договорі.

Саме така стала правова позиція Верховного Суду викладена у низці постанов останнього, зокрема, від 26.09.2019 у справі №917/885/18, від 10.05.2018 у справі №910/14406/17, від 13.06.2018 у справі №910/19197/17.

Відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, при цьому у даному випадку сторони, укладаючи вищенаведений договір лізингу, діяли з відступленням від традиційних умов укладення договорів даного виду, однак, в межах загальних вимог цивільного законодавства, якими допускається вираження зобов`язань сторін (як в цілому, так їх окремих частин) в грошовому еквіваленті до іноземної валюти.

Даний висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.06.2018 у справі №91712004/16.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів проведення повної та своєчасної оплати лізингових платежів, учасники договірних правовідносин повинні нести відповідальність на підставах і в порядку передбачених нормативно-правовими актами та договором.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В силу 8.1.1 договору у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених пунктами 2.1-2.4, 7.2.15, 8.14 цього договору та зазначених у додатку №2, Лізингоодержувач сплачує Банку пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Виходячи з аналізу наявних у справі доказів щодо їх достовірності, допустимості кожного окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності; колегія суддів приходить до висновку про підставність позову в частині стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № DNH2LNI1752 від 24.09.2014 року в розмірі 806 129, 29 грн., яка складається з наступного: 132826,91 грн. - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу; 545148,10 грн. - заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмета лізингу та 128154,28 грн. - пеня.

Колегія суддів, з урахуванням встановленого, вважає, що апеляційну скаргу банку належить задовольнити, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором фінансового лізингу № DNH2LNI1752 від 24.09.2014 року в розмірі 806 129, 29 грн., яка складається з наступного: 132826,91 грн. - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу; 545148,10 грн. - заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмета лізингу та 128154,28 грн. - пеня.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат в розмірі 18 137,91 грн.

Керуючись: ст. ст. 141, 367, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК - задовольнити.

Рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2021 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, заборгованості за винагородою за проведення моніторингу предмета лізингу та пені .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором фінансового лізингу №DNH2LNI1752 від 24.09.2014 року у розмірі 806 129, 29 грн., яка складається з: 132826,91 грн. - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу; 545148,10 грн. - заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмета лізингу та 128154,28 грн. - пеня.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 18 137, 91 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: