Постанова

від 11.11.2021 по справі 454/526/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/526/21 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.

Провадження № 22-ц/811/2474/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року м.Львів

Справа № 454/526/21

Провадження № 22ц/811/2474/21

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув апеляційні скарги ОСОБА_3 та Приватної агрофірми Селекціонер на рішення Сокальського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Сокаль 26 травня 2021 року, у складі судді Струс Т.В., у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватної агрофірми Селекціонер про розірвання договорів оренди земельних ділянок, -

встановив:

15 лютого 20201 року ОСОБА_3 звернулася в суд з цим позовом, просить розірвати договори оренди земельних ділянок площею 1,0603га, 1,9653га, 1,5033га та 0,9129га, укладені 2 січня 2011 року між нею та ПАФ Селекціонер в особі директора Шевчук З.Р., стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вказані земельні ділянки належать їй на праві власності. Відповідно до умов договору, вона передала ці земельні ділянки в оренду відповідачу, орендна плата за користування такими становить по 500кг зерна. 23 червня 2016 року вона звернулася до орендаря в особі директора Шевчука З.Р. з письмовими заявами про розірвання договорів оренди та передачу земельних ділянок у її користування. Заяви задоволені. Зазначає, що вона протягом 2017-2020 років самостійно користувалася вказаними земельними ділянками, відповідач не сплачував їй орендної плати з 2016 року. Вона сплачувала земельний податок. Зазначає, що в листопаді 2020 року вона вирішила укласти договори оренди земельних ділянок з приватним підприємцем, однак державним реєстратором повідомлено, що згідно даних ГУ Держгеокадастру у Львівській області спірні земельні ділянки знаходяться у оренді ПАФ Селекціонер і договори оренди не розірвані. Вказує, що вона неодноразово зверталася до ПАФ Селекціонер в особі ОСОБА_4 з проханням звернутися до державного реєстратора та надати необхідні документи для підтвердження розірвання договорів оренди, однак такі були проігноровані.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 26 травня 2021 року позов задоволено частково.

Ухвалено розірвати договір оренди земельної ділянки площею 1,0603га, кадастровий №4624886800:09:000:0020, від 2 січня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та Приватною агрофірмою Селекціонер в особі директора Шевчука З.Р., зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Сокальському районі 27 жовтня 2011 року; розірвати договір оренди земельної ділянки площею 1,9653га, кадастровий №4624886800:09:000:0071, від 2 січня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та Приватною агрофірмою Селекціонер в особі директора Шевчука З.Р., зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Сокальському районі 27 жовтня 2011 року; розірвано договір оренди земельної ділянки площею 1,5033га, кадастровий №4624886800:10:000:0044, від 2 січня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та Приватною агрофірмою Селекціонер в особі директора Шевчука З.Р., зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Сокальському районі 27 жовтня 2011 року. Проведено розподіл судових витрат. В решті позову відмовлено.

Рішення оскаржили сторони.

Рішення суду оскаржили ПАФ Селекціонер та ОСОБА_3

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі посилається на те, що вважає рішення суду незаконним в частині відмови щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 2 січня 2011 року та про стягнення в її користь з ПАФ Селекціонер судових витрат. Вважає, що у цій частині рішення суду підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення в частині відмови щодо розірвання договору оренди землі від 2 січня 2011 року земельної ділянки площею 0,9129 га, а також щодо стягнення з ПАФ Селекціонер в її користь судових витрат, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі, а також стягнути з відповідача в її користь судовий збір за подання апеляційної скарги.

ПАФ Селекціонер у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду частково підлягає скасуванню внаслідок невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 належить залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Приватної агрофірми Селекціонер - задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належать земельні ділянки: площею 1,0603га, кадастровий номер: 4624886800:09:000:0020, площею 1,9653га, кадастровий номер: 4624886800:09:000:0071, та площею 1,5033га, кадастровий номер: 4624886800:10:000:0044. Зазначене стверджується Державними актами про право власності на земельні ділянки: Серії ЯЖ №646670 від 18 червня 2009 року, Серії ЛВ №049120 від 4 грудня 2003 року, та Серії ЛВ №049118 від 4 грудня 2003 року. Цільове призначення земельних ділянок - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вони розташовані на території Скоморохівської сільської ради Сокальського району Львівської області.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 травня 2018 року стверджується, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24 травня 2018 року належить на праві власності земельна ділянка площею 0,9129га, кадастровий номер: 4624886800:10:000:0043, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Скоморохівської сільської ради Сокальського району Львівської області.

Згідно договорів оренди від 2 січня 2011 року позивач ОСОБА_3 передала, а ПАФ Селекціонер прийняла в строкове платне користування земельні ділянки площею 1,0603га, 1,9653га, 1,5033га для ведення сільськогосподарського виробництва та використання їх у своїй господарській діяльності строком на 15 років. Договори зареєстровано в Управлінні Держкомзему в Сокальському районі 27 листопада 2011 року.

З договору оренди від 2 січня 2011 року вбачається, що ОСОБА_5 передав, а ПАФ Селекціонер прийняла в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,9130 га для ведення сільськогосподарського виробництва та використання її у своїй господарській діяльності строком на 15 років. Договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему в Сокальському районі 267 листопада 2011 року.

Згідно довідки №508 від 20 листопада 2020 року, виданої Скоморохівською сільською радою, позивач ОСОБА_3 сплачувала земельний податок за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік та 2020 рік за земельні паї, які перебувають у її власному користуванні.

В матеріалах справи наявні копії заяв ОСОБА_3 від 3 червня 2016 року до директора ПАФ Селекціонер про розірвання договорів оренди земельних ділянок площею 1,0603га, площею 1,9653га та 1,5033га. У цих заявах міститься запис: Задовільнити згідно поданої заяви, 20,07,2016 р. та підпис.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала доказів (заяви) про звернення до відповідача щодо розірвання договору оренди успадкованої нею земельної ділянки площею 0,9130 га; вонане отримувала орендної плати від ПАФ Селекціонер за 2017-2020 роки, самостійно сплачувала земельний податок. Зазначені обставини свідчать про невиконання відповідачем умов договорів оренди та є підставою розірвання таких.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в повному обсязі з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 , 530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов`язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦКУкраїни) .

Згідно із ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язується за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень ст.651 ЦК Українирозірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі передбачено, що істотними умовами договору оренди землі, зокрема є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

Відповідно до положень статей 24 та 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до пунктів 38 договорів оренди земельних ділянок, укладених сторонами, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Згідно з п. д ч.1 ст.141 ЗК Українипідставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

За змістом ч.1 ст.782 ЦК України систематичною вважається несплата платежів протягом трьох встановлених строків сплати підряд.

Є встановленим, що позивач з 2017 року по даний час, у порушення умов договорів оренди земельних ділянок, самостійно обробляла земельні ділянки площею 1,063 га, 1,9653 га, 1,5033 га, та 0,9129 га, що вона сама стверджує. У зв`язку з цим відповідач не міг приступити до обробітку зазначених земельних ділянок та, відповідно, отримати дохід, з якого необхідно сплатити орендну плату.

Договорами оренди земельних ділянок передбачено, що дія договорів припиняється шляхом їх розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки. Розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається.

Колегія суддів вважає недоведеними систематичні порушення обов`язку виплати орендної плати, оскільки земельні ділянки не з вини відповідача ним не використовувалися. Дії позивача перешкоджають відповідачу користуватись орендованими земельними ділянками, який з 2017 року був позбавлений можливості користуватись земельними ділянками з вини позивача, яка самостійно обробляла їх.

На обґрунтування рішення про задоволення частини позовних вимог, суд першої інстанції визнав заяви, долучені позивачем, як такі, що доводять обставини, розірвання договорів; зазначив що керівником агрофірми погоджено розірвання договорів оренди трьох земельних ділянок, а саме площею 1,0603га., 1,9653га., та 1,5033га., однак не вчинено жодних дій для подальшої реєстрації припинення оренди.

Однак, колегія суддів вважає, що заяви про розірвання договорів оренди, адресовані керівнику ПАФ Селекціонер ОСОБА_4 є недопустимими доказами, оскількистаном на 23 червня 2016 року - 20 липня 2016 року директором ПАФ Селекціонер був ОСОБА_6 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а не ОСОБА_4 .

Окрім того, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень договір оренди та будь-які дії з ним підлягають державній реєстрації. Відомості про реєстрацію розірвання договорів оренди земельних ділянок відсутні. Відтак, доводи позивача про розірвання договорів оренди не можуть бути прийняті, оскільки договір оренди землі не може бути фактично розірваний, без укладення додаткової угоди та реєстрації припинення оренди на земельну ділянку, тобто договори оренди земельних ділянок є чинним.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, що вона неодноразово зверталася до ПАФ Селекціонер в особі директора Шевчука З.Р. з проханням звернутися до державного реєстратора та надати необхідні документи для підтвердження розірвання договорів оренди, однак такі були проігноровані, оскільки, як наведено вище, ОСОБА_4 не був директором ПАФ Селекціонер .

Підстави для дострокового розірвання договорів оренди через невиплату орендної плати відсутні, оскільки відповідач не веде обробіток спірних земельних ділянок у зв`язку з тим, що такі земельні ділянки були зайнятті позивачем.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України , необхідно зробити висновок, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України .

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини шостої статті 762 ЦК Українинаймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Таку позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у справах: №469/901/15-ц від 22 травня 2019 року, №469/905/15-ц від 13 травня 2019 року, №469/907/15-ц від 11 березня 2019 року, №469/912/15-ц від 28 березня 2019 року, №469/911/15-ц від 11 березня 2019 року, №689/1101/18 від 17 березня 2021 року.

Судом першої інстанції в частині задоволення позовних вимог безпідставно не застосовано у спірних правовідносинах приписи частини другої статті 651 ЦК України та не з`ясовано суттєві обставини цієї справи як щодо наявності факту порушення відповідачем умов договорів, так і щодо наявності критерію істотності цього порушення договорів. Отже, не гарантовано стабільність вказаних правовідносин.

З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для розірвання укладених сторонами договорів оренди земельних ділянок. З цих же підстав не підлягає розірванню і договір оренди успадкованої позивачем земельної ділянки.

Тому висновки суду першої інстанції про наявність підстав для дострокового розірвання договорів оренди земельних ділянок площею 1,063га, 1,9653га, 1,5033 га з підстав згоди сторін про розірвання на підставі заяв, є необґрунтованими.

Виходячи з аналізу наявних у справі доказів щодо їх достовірності, допустимості кожного окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності; колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення в частині розірвання договорів оренди земельних ділянок: площею 1,0603 га, кадастровий №4624886800:09:000:0020, від 2 січня 2011 року; площею 1,9653 га, кадастровий №4624886800:09:000:0071, від 2 січня 2011 року; площею 1,5033га, кадастровий №4624886800:10:000:0044, від 2 січня 2011 року, укладених між ОСОБА_3 та Приватною агрофірмою Селекціонер , зареєстрованих в Управлінні Держкомзему у Сокальському районі 27 жовтня 2011 року; стягнення з ПАФ Селекціонер на користь ОСОБА_3 2724 грн. судового збору та 3 000 грн. витрат на правничу допомогу належить скасувати та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові. В частині відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки, яку ОСОБА_3 успадкувала після смерті ОСОБА_5 , оскаржуване рішення належить залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п.1, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 376, 381-384,388-391 ЦПК України, суд ,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватної агрофірми Селекціонер задовольнити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26 травня 2021 року в частині розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,0603 га, кадастровий №4624886800:09:000:0020, від 2 січня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та Приватною агрофірмою Селекціонер в особі директора Шевчук З.Р., зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у Сокальському районі 27 жовтня 2011 року; розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,9653 га, кадастровий №4624886800:09:000:0071, від 2 січня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та Приватною агрофірмою Селекціонер в особі директора Шевчук З.Р., зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у Сокальському районі 27 жовтня 2011 року; розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,5033га, кадастровий №4624886800:10:000:0044, від 2 січня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та Приватною агрофірмою Селекціонер в особі директора Шевчук З.Р., зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у Сокальському районі 27 жовтня 2011 року; стягнення з Приватної агрофірми Селекціонер на користь ОСОБА_3 2724 грн. судового збору та 3000 грн. витрат на правову допомогу, - скасувати та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 16 листопада 2021 року.

Головуючий

Судді