Справа № 441/13/20 Головуючий у 1 інстанції: Малахова-Онуфер А.М.
Провадження № 22-ц/811/362/21 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Провадження № 22-ц/811/629/21
Категорія: 68
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н. П. Крайник
суддів: О.М. Ванівського, О.Я. Мельничук
при секретарі: К.О. Ждан
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 08 грудня 2020 року та на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 06 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Служба у справах дітей Черкаської міської ради, Служба у справах дітей Городоцької районної державної адміністрації Львівської області про відібрання дитини та повернення її за місцем постійного проживання, -
в с т а н о в и в:
08.01.2020 року представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про негайне відібрання у батька ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повернення її за місцем проживання матері ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що з 23.05.2015 по 09.10.2017 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 28.08.2017 відповідач самочинно забрав дитину у матері ОСОБА_2 з місця її проживання та перешкоджає позивачці бачитись з дитиною. Постановою Черкаського апеляційного суду від 03.10.2019 року місце проживання малолітньої ОСОБА_4 визначено разом з матір`ю ОСОБА_5 , між тим відповідач умисно не виконує рішення суду у зв`язку з чим, на підставі ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.10.2019 року внесено відомості до ЄРДР з правовою кваліфікацією дій - ч. 2 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі людини, вчинене відносно малолітньої). Через небажання відповідача добровільно повернути дитину матері позивачка змушена в порядку ст. 162 СК України звернутися до суду за захистом своїх батьківських прав. Просив позов задовольнити.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Вирішено відібрати у батька ОСОБА_1 малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і повернути дитину матері ОСОБА_6 за попереднім місцем її проживання.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 768 грн. 40 коп. судового збору.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не врахував, що рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 травня 2019 року його позов було задоволено, а в зустрічному позові ОСОБА_6 було відмовлено та місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було визначено разом з ним ( ОСОБА_1 ) у житловому будинку АДРЕСА_2 . Із зазначеним рішенням суду відповідач не погодилася та оскаржила його до Черкаського апеляційного суду. Постановою Черкаського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні його позову відмовлено, позов ОСОБА_7 задоволено, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір"ю ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 . Не погоджуючись з таким рішенням апеляційної ї інстанції, він ( ОСОБА_1 ) оскаржив його в касаційному порядку. Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23 грудня 2020 року постанову Черкаського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 21.05.2019 року касаційним судом не скасовувалось. Ухвалюючи рішення про відмову у визначенні місця проживання дитини з батьком, апеляційний суд у своїх висновках помилково обмежився констатуванням того, що під час розгляду справи не встановлено тих обставин, за яких малолітня дитина може бути розлучена з матір"ю. Верховним Судом зроблено висновок про те, що судами першої та апеляційної Інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, встановлених законодавцем для розгляду даної категорії справ. За наведених обставин вважає, що немає підстав для прийняття Городоцьким районним судом оскаржуваного рішення, оскільки після винесення постанови Верховним від 23.12.2020 року підстава для пред"явлення позову про відібрання дитини від батька відсутня. Крім того, зазначає, що донька, ОСОБА_4 , хворіє, що підтверджується висновком ЛКК № 319 від 18.11.2020 року Городоцької районної поліклініки Львівської області, де зазначено діагноз захворювання: мінімальна церебральна дисфункція (внаслідок раннього органічного ураження (ЦНС), затримка мовного розвитку ( можливо аутичного кола), емоційно-поведінкові порушення. Рекомендовано медикаментозну терапію, корекційні заняття під наглядом психіатра, невролога, обмеження психо-емоційних навантажень без зміни місця проживання та занять дитини. Вважає, що зміна місця проживання дитини матиме негативний вплив на перебіг захворювання доньки та сприятиме порушенню позитивної динаміки процесу її лікування.
Просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
18.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про відстрочку виконання рішення суду від 08.12.2020 у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , треті особи Служба у справах дітей Черкаської міської ради, Служба у справах дітей Городоцької районної державної адміністрації Львівської області про відібрання дитини та повернення її за місцем постійного проживання.
Оскаржуваною ухвалою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду від 08.12.2020 року у цивільній справі №441/13/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Служба у справах дітей Черкаської міської ради, Служба у справах дітей Городоцької районної державної адміністрації Львівської області про відібрання дитини та повернення її за місцем постійного проживання відмовлено.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 .
Вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зазначає, що відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду від 08.12.2020 року, суд першої інстанції не врахував положення ч. 4 ст. 435 ЦПК України, згідно якої на суд при вирішенні питання про відстрочення виконання судового рішення щодо фізичноої особи покладено обов`язок враховувати тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї. З інформації директора КНП Городоцька ЦРЛ Городоцької районної ради № 1067 від 30.11.2020 року вбачається, що на даний час дитина отримує медикаментозне лікування, призначене неврологом, а також займається з психологом-педагогом. 3 огляду на стан дитини та наявне захворювання (Д-з наслідки органічного ураження ЦНС у вигляді мінімальної мозкової дисфункції з затримкою мовного розвитку (можливо аутичного кола) та емоційно-поведінковими порушеннями) є доцільним продовжити медикоментозне лікування та психо-корекційні заняття. Зміна звиклого місця проживання дитини може мати негативний вплив на перебіг захворювання та порушуватиме позитивну динаміку процесу її лікування. Зазначене суд першої інстанції не врахував. Також, суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушив положення процесуального закону, оскільки відхилив вимогу стосовно розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення у закритому судовому засіданні, так як надані ним до заяви медичні висновки та документи містять інформацію про тяжке неврологічне захворювання доньки, яке буде піддано у судовому засіданні публічному оголошенню, що є недопустимим згідно положень ч. 7 ст. 7 ЦПК України.
Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційні скарги підтримав, надав пояснення, аналогічні їх доводам, просив скарги задоволити.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає до задоволення, а апеляційна скарга на ухвалу суду не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до статті 153 Сімейного кодексу України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Частиною другою статті 155 Сімейного кодексу України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до статті 3, статті 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 02 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року № 50/155) держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Саме Конвенцією про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголошено правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Згідно з частиною 1 статті 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
Велика Палата Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19) висловила позицію, що відповідно до статті 162 Сімейного кодексу України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала. Положення цієї статті спрямовані захистити права того з батьків, з ким на підставі рішення суду визначено проживання дитини, від неправомірних дій другого з батьків щодо зміни її місця проживання.
Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, актовий запис №141, у шлюбі мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 8-9).
Після реєстрації шлюбу сторони проживали на АДРЕСА_2 , згодом винаймали квартиру у м. Львові та с. Черляни Городоцького району Львівської області, після погіршення сімейних стосунків, 08.08.2017 позивачка з дочкою переїхала проживати у квартиру матері на АДРЕСА_1 .
Між тим, 28.08.2017 ОСОБА_1 , всупереч волі та згоди матері ОСОБА_6 , забрав у неї дитину та з того часу перешкоджає їй спілкуватись і бачитись з дочкою.
Із письмових пояснень позивачки від 31.08.2017 на ім`я начальника Служби у справах дітей ОСОБА_9 також убачається, що ОСОБА_1 самоправно відлучив грудну дитину від матері та вивіз її у невідомому напрямку (а.с. 16).
04.10.2017, за наслідками розгляду скарги ОСОБА_6 , ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси Калашник В.Л. зобов`язано службових осіб Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 149, ч. 2 ст. 150 КК України стосовно ОСОБА_1 та розпочати досудове розслідування (а.с. 14-15).
Із змісту постанови слідчого СВ Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області Богдана С.О. про закриття кримінального провадження від 17.01.2018 убачається про неодноразове звернення ОСОБА_6 до правоохоронних органів з приводу викрадення ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_4 та про перешкоди у спілкуванні і зустрічах з дитиною (а.с. 21-22).
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.05.2019, первісний позов ОСОБА_1 задоволено, місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено з батьком ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_2 , у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 про визначення місця проживання дитини з матір`ю - відмовлено.
03.10.2019, колегією суддів Черкаського апеляційного суду, за наслідками розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_3 , рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.05.2019 скасовано, ухвалено у справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 - відмовлено, позов ОСОБА_6 - задоволено, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_6 на АДРЕСА_1 (а.с. 95-99).
Як убачається із змісту вищеозначеної постанови Черкаського апеляційного суду, колегія суддів, визначаючи місце проживання дитини з матір`ю встановила, що відповідач ОСОБА_1 самочинно, без згоди позивачки змінив визначене сторонами раніше місце проживання малолітньої грудної дитини, виключивши можливість матері вільно брати участь у спілкуванні та вихованні дитини, що повернення дитини матері не поставить дитину під загрозу заподіяння їй фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для неї нетерпиму обстановку, що висновок комісії з питань захисту прав дитини Городоцької районної державної адміністрації №52 від 02.07.2018, затверджений розпорядженням голови Городоцької райдержадміністрації Ременяка В. №584 від 04.07.2018, який слугував підставою для визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 , є неповним та необгрунтованим.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 , районний суд виходив з того, що незважаючи на постанову Черкаського апеляційного суду від 03.10.2019 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 з матір`ю, ОСОБА_1 рішення суду не виконує. Із талонів-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію №4877, №4889 від 07.10.2019 та № 4897 від 08.10.2019 убачається про неправомірні дії ОСОБА_1 , спрямовані на умисне невиконання рішення Черкаського апеляційного суду від 03.10.2019 та позбавлення малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спілкування з матір`ю ОСОБА_6 (а.с. 51-53). Обставини, встановлені судовим рішенням Черкаського апеляційного суду від 03.10.2019, не повинні доказуватися при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Однак, з таким висновком районного суду колегія суддів не може погодитися з наступних мотивів.
Як вбачається з долученої ОСОБА_1 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2020 року, такою скасовано постанову Черкаського апеляційного суду від 03.10.2019 року, якою визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_6 на АДРЕСА_1 , та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2019 року, яким визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_2 , залишено без змін.
Відтак, на даний час відпали підстави для відібрання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у батька ОСОБА_1 та повернення її матері ОСОБА_6 за попереднім місцем її проживання.
З наведених мотивів, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 .
В частині доводів апеляційної скарги на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 06 січня 2021 року про відстрочку виконання рішення Городоцького районного суду Львівської області від 08 грудня 2020 року (про відібрання дитини у батька), то такі, на думку колегії суддів, не підлягають до задоволення, оскільки на час постановлення оскаржуваної ухвали, така відповідала вимогам закону.
Керуючись ст. 367, ст. 368, ст. 374, ст. 375, ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 08 грудня 2020 року задоволити.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 08 грудня 2020 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Служба у справах дітей Черкаської міської ради, Служба у справах дітей Городоцької районної державної адміністрації Львівської області про відібрання дитини та повернення її за місцем постійного проживання - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 06 січня 2021 року залишити без задоволення.
Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 06 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 23 листопада 2021 року.
Головуючий: Крайник Н. П.
Судді: Ванівський О. М.
Мельничук О.Я.
Суд | Львівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.11.2021 |
Оприлюднено | 26.11.2021 |
Номер документу | 101380950 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Львівський апеляційний суд
Крайник Н. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні