Постанова

від 15.11.2021 по справі 545/690/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/690/18 Номер провадження 22-ц/814/2225/21Головуючий у 1-й інстанції Шелудяков Л.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Прядкіної О. В., Чумак О. В.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на ухвалу та на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 січня 2020 року у складі судді Шелудякова Л. В.

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства МТБ Банк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства МТБ Банк , третя особа Приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Москівець Володимир Андрійович, про захист прав споживачів

та за позовом третьої особи ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства МТБ Банк , треті особи Приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Москівець Володимир Андрійович, Уповноважений Президента України з прав дітей з інвалідністю, Орган опіки та піклування Київської районної у м. Полтаві ради, Орган опіки та піклування Полтавської районної ради Полтавської області, про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року представник ПАТ МТБ Банк звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивовано тим, що 03 червня 2008 року між ВАТ Морський транспортний банк , правонаступником якого є ПАТ МТБ Банк , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00559/RP, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 145 000 доларів США зі сплатою 11,9% річних на строк до 02 червня 2028 року.

Вказував, що 03 червня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та позичальником укладено договір іпотеки № 00649rP, предметом якого є житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 267,5 м 2 , що розташований по АДРЕСА_1 .

11 травня 2012 року між ОСОБА_1 та банком було укладено договір про зміни № 2 до договору іпотеки, яким пункт 7 договору іпотеки доповнено об`єктом нерухомого майна, а саме: передано в іпотеку земельну ділянку площею 0,1400 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5324081908:08:001:0138, яка знаходиться під заставним будинком за вищевказаною адресою.

Позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, добровільно передати заставне майно у власність кредитора в рахунок часткового погашення боргу або відчужити його з метою направлення коштів на погашення кредиту відмовилася.

Посилаючись на наведені обставини, представник ПАТ ВТБ Банк просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 00559/RP від 03 червня 2008 року в розмірі 168 960,24 доларів США та 55 000 грн звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки № 00649rP від 03 червня 2008 року, а саме на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У лютому 2019 року відповідачка ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ МТБ Банк , в якому просила суд визнати договір іпотеки від 03 червня 2008 року № 00649/RP, договір про зміни до договору іпотеки № 1 від 30 жовтня 2009 року та № 2 від 11 травня 2012 року, укладені між нею та ПАТ МТБ Банк , припиненими; зняти заборону на відчуження предмета іпотеки від 03 червня 2008 року, накладену приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Москівцем В. А., реєстр № 3147 та вилучити предмет іпотеки з реєстру іпотек.

Також у лютому 2019 року третя особа ОСОБА_2 подав у справі позов до ПАТ МТБ Банк та просив суд визнати правовідносини між ОСОБА_1 та ПАТ МТБ Банк , укладені на підставі кредитного договору та договору іпотеки із додатковими угодами, припиненими; визнати договір іпотеки від 03 червня 2008 року № 00649/RP, договір про зміни до договору іпотеки № 1 від 30 жовтня 2009 року та № 2 від 11 травня 2012 року, укладені між ОСОБА_1 та ПАТ МТБ Банк , припиненими; зняти заборону на відчуження предмета іпотеки від 03 червня 2008 року, накладену приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Полтавської області Москівцем В. А., реєстр № 3147, та вилучити предмет іпотеки з реєстру іпотек.

Ухвалами Полтавського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2019 року та від 28 березня 2019 року зустрічний позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження з первісним позовом ПАТ МТБ Банк .

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 23 січня 2020 року зустрічний позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_2 залишено без розгляду у зв`язку із їх повторною неявкою в судові засідання 26 грудня 2019 року та 23 січня 2020 року.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23 січня 2020 року позовні вимоги ПАТ МТБ Банк задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 00559/RP від 03 червня 2008 року, укладеного між ВАТ Морський транспортний банк , правонаступником якого є ПАТ МТБ Банк , та ОСОБА_1 , в розмірі 168 670,46 доларів США та 55 000 грн звернено стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки № 00649rP від 03 червня 2008 року та всіх його додатків, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 267,5 м 2 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку площею 0,1400 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5324081908:08:001:0138, яка знаходиться за вищевказаною адресою.

Ухвалено звернення стягнення на предмет іпотеки здійснювати за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - незалежним експертом, на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження та Закону України Про іпотеку .

Вирішено питання про розподіл судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ МТБ Банк витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 524 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно. Встановивши, що на час розгляду справи борг відповідачем не погашений, добровільно передати у власність в рахунок часткового погашення боргу або відчужити майно з метою направлення коштів на погашення кредиту відповідач відмовляється, суд зробив висновок про задоволення позовних вимог з урахуванням здійснених відповідачем платежів відповідно до рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 січня 2014 року.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про залишення позовних заяв без розгляду, зустрічний позивач ОСОБА_1 та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 окремо один від одного подали апеляційній скарги, у яких вказують, що про судові засідання вони не були повідомлені місцевим судом та не могли брати участь у розгляді справи у зв`язку з тим, що змушені супроводжувати дитину на реабілітаційні заходи і лікування доньки, яка через особливості захворювання є прикутою до ліжка, про що неодноразово повідомляли суд.

Ухваливши оскаржуване судове рішення, суд позбавив їх права на справедливий судовий розгляд, тому просили ухвалу суду скасувати і направити справу до районного суду для подальшого розгляду.

В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог банку відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції незаконно та необґрунтовано змінив правовідносини сторін та визначив суму заборгованості за кредитом у валюті США. При цьому суд залишив поза увагою, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 13.05.2014 розмір заборгованості за кредитним договором № 00559/RP від 03.06.2014 встановлено у гривневому еквіваленті в сумі 1 405 499,20 грн, у тому числі 55 000 пені, а рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 11.09.2014 кредитний договір № 00559/RP від 03.06.2014 розірвано, внаслідок чого зобов`язання за основним договором припинились, що є підставою для припинення іпотеки, яка є похідною від кредитного договору.

Одночасно з апеляційною скаргою на рішення суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, у якій вказують, що заявивши вимогу про дострокове повернення кредиту у грудні 2013 року, банк змінив строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором № 00559/RP від 03.06.2014, яке забезпечене іпотекою, та відповідно, пред`явивши позов про звернення стягнення на предмет іпотеки у березні 2018 року пропустив строк позовної давності без поважних причин.

Оскільки суд першої інстанції позбавив їх права на участь в розгляді справи, вони не мали можливості повідомити суд про дані обставини та подати заяву про сплив позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ МТБ Банк , посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Справа переглядалась Полтавським апеляційним судом, але постановою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року постанову Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2020 року було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування оскаржуваних судових рішень, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пунктів 2, 6 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно частини першої статті 376 ЦПК України є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України є порушення норм процесуального чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

По справі встановлено, що 03 червня 2008 року між ВАТ Морський транспортний банк , правонаступником якого є ПАТ МТБ Банк , та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 00559/RР, згідно умов якого останній надано кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у сумі 145 000 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 11,9% і терміном погашення до 02 червня 2028 року включно.

В рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 00559/RP від 03 червня 2008 року ОСОБА_1 уклала з банком договір іпотеки № 00649rP, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В. А., за яким передала в іпотеку власне майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 267,5 м 2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1 договору іпотеки, предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в пункті 7 договору в забезпечення виконання власних зобов`язань перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань, зазначених іпотекою, одержати задоволення за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Пунктом 24 договору іпотеки, передбачено, що іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за кредитним договором і за цим договором, яке виникає у іпотекодержателя у випадку невиконання (часткового виконання) іпотекодавцем своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором, у випадку невиконання (часткового виконання) іпотекодавцем своїх зобов`язань за даним договором та в інших випадках, передбачених цим договором.

Згідно пункту 8 договору іпотеки, предмет іпотеки передається в іпотеку з усіма його приналежностями та складовими частинами. Іпотека поширюється на всі невіддільні від предмета іпотеки поліпшення, внутрішні системи, що існують на момент укладення цього Договору та виникатимуть у майбутньому.

Відповідно до пунктів 18.8.1.-18.8.2. договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку порушення позичальником будь-яких зобов`язань, що випливають з кредитного договору або порушення іпотекодавцем умов цього договору.

Пунктами 24-26 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду. Іпотекодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно пункту 25.1. договору іпотеки, сторони погоджуються з тим, що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки його вартість буде визначатися за згодою сторін або на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства.

30 жовтня 2009 року між сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір про зміни № 1 до договору іпотеки, яким внесено зміни до пунктів 2., 18.2.1., 20.13., 32.1. договору іпотеки № 00649rP від 03 червня 2008 року.

11 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ МТБ Банк укладено договір про зміни № 2 до договору іпотеки, яким пункт 7 Договору іпотеки доповнено об`єктом нерухомого майна, який передається в іпотеку, а саме: земельна ділянка площею 0,1400 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5324081908:08:001:0138, яка знаходиться під заставним будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з невиконанням позичальником та поручителем умов кредитного договору та договору поруки, банк у січні 2014 року звернувся до суду з позовом про дострокове повернення кредиту та стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 13 травня 2014 року у справі № 552/148/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 04 вересня 2014 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ Марфін Банк , назву якого змінено на ПАТ МТБ Банк , заборгованість за кредитним договором № 00559/RP від 03 червня 2008 року у розмірі 1 405 499,20 грн. Як вбачається з рішення суду, така заборгованість виникла станом на 10 січня 1014 року та складається із заборгованості за кредитом - 1 039 581,17 грн, заборгованості по відсоткам - 310 918,03 грн та пені - 55 000 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2014 року у справі № 554/4633/14-ц, яке набрало законної сили 22.09.2014, розірвано кредитний договір № 00559/RP від 03 червня 2008 року. Припинено нарахування відсотків за користування кредитом з моменту розірвання кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, за змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частини перша, четверта статті 33 Закону України Про іпотеку ).

За змістом статті 3 Закону України Про іпотеку іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

З договору іпотеки № 00649rP від 03 червня 2008 року вбачається, що іпотека діє до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором та всім додатковим угодам до нього та виконання іпотекодавцем зобов`язань за цим договором та всіма додатковими угодами до нього. Дострокове розірвання договору дозволяється лише за згодою сторін, цей договір не може бути розірваний та/або змінений на вимогу іпотекодавця у зв`язку з істотною зміною обставин, якими керується іпотекодавець при укладенні цього договору (пункти 31, 32 з доповненнями).

По справі встановлено та не спростовується доводами апеляційної скарги, що позичальник ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за кредитним договором № 00559/RP від 03 червня 2008 року, внаслідок чого ПАТ МТБ Банк мав право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Розірвання кредитного договору № 00559/RP від 03 червня 2008 року за рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2014 року у справі № 554/4633/14-ц не є підставою для припинення іпотеки, яка діє до повного виконання основного зобов`язання.

Разом з тим, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки піддається впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з приписами частин другої, четвертої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.

За правилами частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно частини другої статті 1050, частини другої статті 1051 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику (кредит) частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець (кредитор) має право вимагати дострокового повернення частини позики (кредиту), що залишилася, та сплати процентів.

Правовими наслідками порушення зобов`язання відповідно до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України є зміна умов зобов`язання.

Пред`явивши у січні 2014 року вимогу до солідарних боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про дострокове повернення коштів за кредитним договором № 00559/RP від 03 червня 2008 року, банк відповідно змінив строк виконання основного зобов`язання, забезпеченого договором іпотеки № 00649rP від 03 червня 2008 року, який вважається таким, що настав, тому право на позов щодо звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у позивача в січні 2014 року. Подавши такий позов до суду лише у березні 2018 року банк пропустив трирічний строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем. Підстав для переривання перебігу позовної давності по спірному забезпечувальному зобов`язанню по справі не встановлено і про поважність причин пропуску позовної давності первісний позивач суду не заявляв.

Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно частини другої статті 211 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про місце, дату і час судового засідання.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

За змістом частини третьої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на усне слухання . Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року в справі № 466/5632/14-ц (провадження № 61-18371св19) зазначено, що: відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як вбачається з матеріалів справи, судові повістки про виклик у судові засідання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в установленому законом порядку вручені не були, чим порушено право цих учасників справи на доступ до правосуддя та справедливий судовий розгляд, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

Оскільки справу було розглянуто судом першої інстанції без участі ОСОБА_3 , яка не була належним чином повідомлена про судове засідання та не могла заявити про сплив позовної давності у справі, подана до суду апеляційної інстанції заява відповідача про застосування позовної давності підлягає задоволенню, що є підставою для відмови у позові ПАТ МТБ Банк .

Третя особа ОСОБА_2 не є стороною у справі, до яких відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України належать позивач і відповідач, тому за змістом статті 267 ЦК України він не може заявляти про позовну давність.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є обов`язковою підставою для їх скасування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про скасування ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_3 та позову третьої особи ОСОБА_2 , яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи в цій частині до Полтавського районного суду Полтавської області для продовження розгляду.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПАТ МТБ Банк підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення та ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 23 січня 2020 року - скасувати.

В частині позову Публічного акціонерного товариства МТБ Банк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В частині зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства МТБ Банк , третя особа Приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Москівець Володимир Андрійович, про захист прав споживачів та позову третьої особи ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства МТБ Банк , треті особи Приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Москівець Володимир Андрійович, Уповноважений Президента України з прав дітей з інвалідністю, орган опіки та піклування Київської районної у м. Полтаві ради, орган опіки та піклування Полтавської районної ради Полтавської області, про захист прав споживачів справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в частині вирішення первісного позову Публічного акціонерного товариства МТБ Банк шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. В. Прядкіна

О. В. Чумак