Постанова

від 23.11.2021 по справі 922/3476/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року м. Харків Справа № 922/3476/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ізотова Павла Петровича (вх.№3117 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.09.2021, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Лавровою Л.С., повний текст складено та підписано 17.09.2021,

у справі №922/3476/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича, м.Харків,

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер", м. Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпфант Форту Плюс", м. Харків,

про визнання договору поновленим,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "САНАМ ЛАУРІ ДАРВАЗА", м. Харків,

третя особа на стороні третьої особи із самостійними вимогами - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпфант Форту Плюс", м. Харків,

третя особа на стороні третьої особи із самостійними вимогами - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайгер", м. Харків,

до відповідача Фізичної особи-підприємця Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича, м. Харків,

про усунення перешкод у користуванні орендованим майном

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 у справі №922/3476/20 частково задоволено скаргу ФОП Садикова Ш.У. на дії державного виконавця (вх.7804 від 06.04.2021). Визнано дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ізотова Павла Петровича щодо проведення виконавчих дій 24.03.2021 в межах виконавчого провадження № 64663314, протиправними. Зобов`язано державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ізотова П.П. вчинити дії, спрямовані на усунення порушення та поновлення прав та охоронюваних інтересів боржника у виконавчому провадженні № 64663314 (т.10, а.с. 145-150).

Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, головний державний виконавець Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ізотов П.П. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 у справі №922/3476/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ФОП Садикова Ш.У. на дії державного виконавця в повному обсязі. (т.12, а.с. 32-52).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ізотова П.П. (вх.№3117 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 у справі № 922/3476/20; призначено справу до розгляду на 23 листопада 2021 року, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 Господарського процесуального кодексу України.

16.11.2021 до Східного апеляційного господарського суду від представника боржника Фізичної особи-підприємця Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича, адвоката Головко А.І., надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13314), в якому представник, заперечуючи проти доводів апелянта, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 у справі № 922/3476/20, оскаржувану ухвалу - залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог, представник ФОП Садикова Ш.У. вказує на те, що державним виконавцем було порушено процедуру проведення примусового виселення, твердження державного виконавця про наявність підписів понятих у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника не спростовує порушення ним вимог Закону України Про виконавче провадження , оскільки поняті були відсутні з початку вчинення виконавчих дій. Зазначає, що боржник є належним суб`єктом оскарження дій державного виконавця, оскільки чинним законодавством виконавцю надано право на перевірку та опис майна саме боржника, а не будь-яких інших осіб. Твердження апелянта про законність дій під час прийняття постанови про опис та арешт майна в межах виконавчого провадження немайнового характеру, суперечить вимогам ст. 66 Закону України Про виконавче провадження . При цьому оформлення зазначеної постанови, було проведено з порушенням Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (з наступними змінами) та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (з наступними змінами) (т.12, а.с. 156-162).

Інші учасники справи не скористались своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 23.11.2021 з розгляду апеляційної скарги головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ізотова П.П розпочалось за участю представника позивача ФОП Садикова Ш.У., який надав пояснення щодо обставин даної справи, підтримав доводи зазначені у відзиві на апеляційну скаргу та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 у справі № 922/3476/20 залишити без змін.

Апелянт та представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (т.12, а.с. 116, 118-121, 125-126).

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено умови для реалізації учасниками справи прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 2 статті 273 цього Кодексу, проте учасники справи не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника боржника, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про наступні обставини.

У жовтні 2020 року позивач - Фізична особа - підприємець Садиков Шавкатджон Ухтамджонович, звернувся до Господарського суду Харківської області звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙГЕР", в якому просив суд визнати поновленим на той самий строк та на тих самих умовах Договір оренди нерухомого майна за номером правочину 4112304 від 13.09.2010, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жиляєвою Н.В., а саме до 13.09.2030 включно.

ТОВ САНАМ ЛАУРІ ДАРВАЗА як третя особа із самостійними вимогами також звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом і просила суд усунути перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями 1-го поверху № 22-а площею 12,7 кв.м., № 22-6 площею 8,8 кв.м., № 26 площею 16,5 кв.м., № 27 площею 186,1 кв.м., № 27-а площею 143,4 кв.м., № 27-6 площею 12,6 кв.м., № XX площею 8,5 кв.м., 2-го поверху № 38 площею 378.2 кв.м., № 39 площею 11,4 кв.м., № 40 площею 8,2 кв.м., № 41 площею 13.3 кв.м., 3-го поверху № 51 площею 378,2 кв.м. в літ А-3 загальною площею 1177,9 кв.м, що знаходиться в літ A-З за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна (колишня вул. Енгельса) за Договором оренди № 1/2020 від 25.09.2020 року шляхом виселення ФОП Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та інших осіб з нежитлових приміщень 1-го поверху № 22-а площею 12,7 кв.м., № 22-6 площею 8,8 кв.м., № 26 площею 16,5 кв.м., № 27 площею 186,1 кв.м., № 27-а площею 143,4 кв.м., № 27-6 площею 12,6 кв.м., № XX площею 8,5 кв.м., 2-го поверху № 38 площею 378,2 кв.м., № 39 площею 11,4 кв.м., № 40 площею 8.2 кв.м., № 41 площею 13.3 кв.м., 3-го поверху № 51 площею 378,2 кв.м. в літ A-З загальною площею 1177,9 кв.м, що знаходиться в літ А-3 за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна (колишня вул. Енгельса); стягнути з ФОП Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2020 в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича - відмовлено. Задоволено позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ САНАМ ЛАУРІ ДАРВАЗА . ТОВ "САНАМ ЛАУРІ ДАРВАЗА" (код ЄДРПОУ 43768651, адреса: 60052, м. Харків, вул. Різдвяна, 24) усунути перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями 1-го поверху № 22-а площею 12,7 кв.м., № 22-б площею 8,8 кв.м., № 26 площею 16,5 кв.м., № 27 площею 186,1 кв.м., № 27-а площею 143,4 кв.м., № 27-б площею 12,6 кв.м., № XX площею 8,5 кв.м., 2-го поверху № 38 площею 378.2 кв.м., № 39 площею 11,4 кв.м., № 40 площею 8,2 кв.м., № 41 площею 13.3 кв.м., 3-го поверху № 51 площею 378,2 кв.м. в літ А-3 загальною площею 1177,9 кв.м, що знаходиться в літ A-З за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна (колишня вул. Енгельса) за Договором оренди № 1/2020 від 25.09.2020 року шляхом виселення ФОП Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) та інших осіб з нежитлових приміщень 1-го поверху № 22-а площею 12,7 кв.м., № 22-б площею 8,8 кв.м., № 26 площею 16,5 кв.м., № 27 площею 186,1 кв.м., № 27-а площею 143,4 кв.м., № 27-б площею 12,6 кв.м., № XX площею 8,5 кв.м., 2-го поверху № 38 площею 378,2 кв.м., № 39 площею 11,4 кв.м., № 40 площею 8.2 кв.м., № 41 площею 13.3 кв.м., 3-го поверху № 51 площею 378,2 кв.м. в літ A-З загальною площею 1177,9 кв.м, що знаходиться в літ А-3 за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна (колишня вул. Енгельса). Стягнуто з ФОП Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича на користь ТОВ САНАМ ЛАУРІ ДАРВАЗА витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість посилань відповідачів по справі на ту обставину, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт своєчасного висловлення заперечень проти пролонгації договору оренди як з боку власника майна, так і з боку юридичної особи, яка підписувала договір оренди як попередній власник майна, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про визнання поновленим на той самий строк та на тих самих умовах договору оренди нерухомого майна за номером правочину 4112304 від 13.09.2010, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жиляєвою Н.В., а саме до 13.09.2030 включно. Оскільки спірне приміщення не звільнено попереднім орендарем, а третя особа на законних підставах набула право оренди на згадане приміщення, вона має право домагатися відновлення свого права на користування орендованим приміщенням, і в даному випадку правомірно просило відновити своє порушене право шляхом пред`явлення вимоги про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, право на яке набуто згідно договору оренди №1/2020 від 25.09.2020, шляхом виселення ФОП Садикова Ш.У. Таким чином, суд відмовив у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича та задовольнив позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ САНАМ ЛАУРІ ДАРВАЗА .

Вказане рішення місцевого господарського суду по справі № 922/3476/20 залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 (т.4, а.с.1-13).

26 лютого 2021 року на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2020 видано відповідний наказ (т.6, а.с.42).

01.03.2021 року головним державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Ізотовим П.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64663314 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 26.02.2021 року №922/3476/20, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження. З постанови вбачається, що боржнику визначено строк для виконання рішення суду за наказом - протягом 10 робочих днів (т.8, а.с.161).

Вказана постанова державного виконавця отримана позивачем у справі 04.03.2021 року, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Укрпошта - Пошук поштових відправлень (роздруківка наявна в матеріалах справи) (т.8, а.с.162-163).

У подальшому, державним виконавцем складено акт від 15.03.2021 року, в якому зафіксовано факт відсутності добровільного виконання боржником рішенням суду по справі №922/3476/20 (т.8, а.с.164).

15.03.2021 головним державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні № 64663314, якою постановлено призначити виконавчі дії щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 26.02.2021 у справі № 922/3476/20 на 23.03.2021 о 10:00 год (т.8, а.с.165).

23.03.2021 о 10:00 годині державним виконавцем здійснено вихід за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна, 24 з метою виконання рішення суду про виселення боржника із приміщень, та оскільки забезпечити виконання рішення суду виконавцю не виявилось можливим, державним виконавцем було відкладено проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 26.02.2021 № 922/3476/20 на 24.03.2021, про що складено акт від 23.03.2021 та винесено постанову від 23.03.2021 (т.8, а.с. 186-189).

Постановою від 23.03.2021 було залучено працівників поліції до проведення виконавчих дій, а саме виселення, яке буде проводитись 24.03.2021р. о 10.00 годині за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна, 24 (т.8, а.с. 188).

23.03.2021 боржником - ФОП Садиковим Шавкатджоном Ухтамджоновичем було повідомлено державного виконавця Ізотова П.П. про добровільне виконання рішення суду у справі № 922/3476/20, оскільки ні боржник, ні його майно, ні домашні тварини, у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна (Енгельса), 24, не перебувають, про що боржником подано відповідну заяву до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

24.03.2021 головним державним виконавцем здійснено вихід за адресою: м.Харків, вулиця Різдвяна (колишня вул. Енгельса), 24 з метою примусового виконання рішення суду про усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями відповідно наказу Господарського суду Харківської області від 26.02.2021 № 922/3476/20, шляхом виселення ФОП Садикова Ш.У. та інших осіб з нежитлових приміщень, в ході якого в приміщеннях державним виконавцем було виявлено майно.

24.03.2021 головним державним виконавцем на підставі ст. 56 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника в межах виконавчого провадження № 64663314 (т.8, а.с. 193-194).

05.04.2021 до місцевого господарського суду звернувся представник ФОП Садикова Ш.У. зі скаргою в якій скаржник просить суд: 1. Визнати дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ізотова Павла Петровича щодо проведення виконавчих дій 24.03.2021 в межах виконавчого провадження № 64663314, протиправними; 2. Зобов`язати державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ізотова П.П. вчинити дії, спрямовані на усунення порушення та поновлення прав та охоронюваних інтересів боржника у виконавчому провадженні № 64663314.

В обґрунтування своєї скарги боржник посилався на вчинення 24.03.2021р. державним виконавцем дій з виконання наказу Господарського суд Харківської області від 26.02.2021 № 922/3476/20 шляхом виселення боржника, із суттєвими процедурними порушеннями вимог Закону України "Про виконавче провадження". Скаржник вказував, що державним виконавцем Ізотовим П.П. всупереч положень Закону України Про виконавче провадження та Наказу МЮУ від 02.04.2012 № 512/5 Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень з початку вчинення виконавчих дій 24.03.2021 не було залучено понятих; державний виконавець в супереч Інструкції про порядок оформлення, обліку, використання та зберігання службових посвідчень працівників органів державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.04.2007 № 143/5, під вчинення виконавчих дій не представився та не пред`явив службове посвідчення на підтвердження своїх повноважень; державним виконавцем всупереч положень Закону України Про виконавче провадження та Наказу МЮУ від 02.04.2012 № 512/5 Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень не було прийнято постанову про залучення спеціаліста та постанову про залучення організації, яка надає послуги з перевезень. Крім того, скаржник вказав, що державний виконавець вийшов за межі наданих йому повноважень шляхом складання 24.03.2021 постанови про опис та арешт майна боржника, що не відповідає приписам ст.66 Закону України "Про виконавче провадження" в межах виконання рішення немайнового характеру. Скаржник посилався на порушення виконавцем норм Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та вимог Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, в частині змісту та оформлення вказаної постанови, внесення її до автоматизованої системи в незаповненому вигляді. Вказав, щодо порушення виконавцем прав боржника з приводу не розгляду заяви від 23.03.2021 про закінчення виконавчого провадження.

14.09.2021 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про часткове задоволення скарги ФОП Садикова Ш.У. на дії державного виконавця (т.10, а.с. 145-150).

Вказана ухвала місцевого господарського суду з посиланням на приписи статті 343 ГПК України, статей 18, 56, 66 Закону України "Про виконавче провадження" мотивована тим, що арешт є заходом забезпечення виконавчого провадження, спрямованим на реальне виконання рішення предметом виконання якого є вимога майнового характеру. В той же час, у виконавчому провадженні № 64663314 виконується рішення про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, тобто вимога немайнового характеру. Накладення арешту на майно боржника задля забезпечення виконання судового рішення та витрат виконавчого провадження, регулюється розділом VII Закону України Про виконавче провадження і здійснюється за виконавчими документами про стягнення. Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд прийшов до висновків, що головний державний виконавець Ізотов П.П. при проведенні виконавчих дій 24.03.2021р. не мав права накладати арешт на майно боржника. Натомість, він був зобов`язаний лише здійснити опис майна боржника та передати його на відповідальне зберігання, шляхом винесення відповідної постанови.

Також, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказав, що державним виконавцем внесено до Системи постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.03.2021, оформлену з порушенням норм Закону та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, а складена 24.03.2021 державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника в паперовому вигляді оформлена з порушенням вимог Інструкції з примусового виконання рішень.

З приводу доводів скаржника про відсутність понятих з початку вчинення виконавчих дій, не прийняття виконавцем постанови про залучення спеціаліста, постанови про залучення організації, яка надає послуги з перевезень та наявності підстав для закриття виконавчого провадження, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі вказав, що оцінку вказаним доводам скаржника було надано судом під час розгляду скарги на дії державного виконавця за вх. 7802 від 06.04.2021, тому суд не вбачає підстав для їх повторного розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги головний державний виконавець Ізотов П.П. посилається на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини скарги, а також неправильно застосовано норми матеріального права (Закону України "Про виконавче провадження"), що призвело до неправильного висновку та ухвалення необґрунтованого рішення. Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає, що ним як державним виконавцем в межах виконавчого провадження з виконання рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2020 по справі №922/3476/20 виконані виконавчі дії в межах наданих йому повноважень та відповідно ст. 56, 66 Закону України "Про виконавче провадження". Так, апелянт наголошував, що 24.03.2021 р. при проведенні виконавчих дій щодо виконання рішення суду про усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями шляхом виселення ФОП Садикова Ш.У. та інших осіб, на виконання вимог частини 5 статті 66 Закону України Про виконавче провадження , було проведено опис майна боржника, шляхом винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.03.2021р., що передбачено статтею 56 Закону України Про виконавче провадження . Вказана постанова була оформлена належним чином, в ній міститься підпис зберігача, підпис боржника, підписи понятих та підпис державного виконавця. Апелянт вказав, що правовірність його дій як державного виконавця під час складання оскаржуваної постанови від 24.03.2021р. в межах ВП №64663314, також підтверджується висновками зазначеними в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 по справі №520/5831/21. Крім того, також посилався на те, що в оскаржуваній ухвалі суду не зазначено, які саме дії державного виконавця щодо проведення виконавчих дій 24.03.2021р. є протиправними, не зазначено які саме права боржника порушено та в який спосіб державному виконавцю необхідно поновити порушене право.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 339 ГПК України).

Враховуючи зміст наведених норм, розглядаючи скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця щодо їх (рішень, дій, бездіяльності) правомірності/неправомірності, суд має надати оцінку законності дій останнього, тобто встановити, чи було ним дотримано приписи законодавства, які регламентують його діяльність у спірних правовідносинах, та саме в залежності від вказаних обставин, дійти висновку про задоволення або відмову у задоволенні скарги.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно із частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 26 вказаного Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом тощо (п. 1 ч. 2).

Так, розділом VIII Закону України Про виконавче провадження регулюється порядок виконання рішень немайнового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово.

Відповідно ч. 6 статті 26 цього Закону України Про виконавче провадження за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Частинами 2 - 4 ст. 66 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що державний виконавець призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.

Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення.

Примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі (ч. 3).

Примусове виселення здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції (ч.4).

При цьому, відповідно до ч. 5 та 7 ст. 66 Закону України Про виконавче провадження якщо виконання рішення здійснюється за відсутності боржника, державний виконавець зобов`язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем.

Передане для зберігання майно боржника повертається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов`язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов`язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації майна боржника або його частини.

Зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців з дня передачі на зберігання. Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно реалізується в порядку, визначеному цим Законом. Отримані від реалізації такого майна кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику.

У разі якщо майно не було реалізовано, розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном.

Частиною 8 ст. 66 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове виселення.

Отже, ст. 66 Закону України Про виконавче провадження встановлено чіткий порядок дій державного виконавця під час виконання рішень немайнового характеру, а саме з приводу виконання рішення про виселення боржника.

В той же час, вказана норма не передбачає арешту виявленого майна. Накладення арешту на майно боржника задля забезпечення виконання судового рішення та витрат виконавчого провадження, регулюється розділом VII Закону України Про виконавче провадження і здійснюється за виконавчими документами про стягнення.

Так, пунктом п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Розділ ІІ Закону України Про виконавче провадження охоплює статті 48-62 вказаного Закону та встановлює порядок звернення стягнення на майно боржника.

Матеріалами справи підтверджено, що державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №64663314 щодо виселення ФОП Садикова Ш.У. та інших осіб з нежитлових приміщень загальною площею 1177,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна (колишня вул. Енгельса), було складено оскаржувану постанову від 24.03.2021 у ВП № 64663314 про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Підставою для складання оскаржуваної постанови від 24.03.2021 ВП №64663314 державним виконавцем визначено ст. 56 Закону України Про виконавче провадження , яка передбачена розділом VII Порядок звернення стягнення на майно боржника Закону України Про виконавче провадження .

Колегія суду зауважує, що Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 у справі №922/3476/20 задоволено скаргу ФОП Садикова Ш.У. на дії державного виконавця (вх.7816 від 06.04.2021). Визнано дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ізотова Павла Петровича щодо винесення постанови від 24.03.2021 у ВП № 64663314 про опис та арешт майна (коштів) боржника незаконними. Скасовано постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ізотова П.П. від 24.03.2021 у ВП № 64663314 про опис та арешт майна (коштів) боржника (т.10, а.с. 156-160).

Вказана ухвала місцевого господарського від 14.09.2021 у справі №922/3476/20, за наслідками оскарження державним виконавцем Ізотовим П.П. до апеляційного суду, постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 залишена без змін.

Розглядуючи апеляційну скаргу державного виконавця Ізотова П.П. на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 у справі №922/3476/20, якою задоволено скаргу ФОП Садикова Ш.У. про визнання дій незаконними та скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника (вх.7816 від 06.04.2021), апеляційний суд дійшов висновку, що на відміну від Розділу VІІ Порядок звернення стягнення на майно боржника (статті 48-62) Закону України Про виконавче провадження , Розділ VІІІ Виконання рішень немайнового характеру (статті 63-67) цього Закону не надає виконавцю повноважень накладати арешт на майно та грошові кошти боржника.

Отже, права боржника під час вчинення виконавчих дій 24.03.2021р. в межах виконання рішення немайнового характеру, а саме в частині здійснення протиправних дій зі складання постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника та процедури її складання, були досліджені в межах розгляду іншої скарги (вх.7816 від 06.04.2021) та визнанні судом порушеними.

Поновлення порушених прав боржника було здійснено шляхом прийняття рішення про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, із зазначенням висновків стосовно її змісту та порядку оформлення.

З приводу доводів апеляційної скарги стосовно підтвердження правовірності дій державного виконавця під час вчинення виконавчих дій 24.03.2021р. по ВП №64663314, висновками, зазначеними в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 по справі №520/5831/21, колегія суддів зазначає наступне.

Так, під час розгляду вказаної справи №520/5831/21 місцевим адміністративним судом вирішувалась наявність порушення прав та інтересів Фізичної особи - підприємця Садикової Наргізи Уктамджонівни, як особи, яка не є стороною виконавчого провадження №64663314.

Натомість, в межах скарги поданої представником позивача - ФОП Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича (вх. 7816) по справі №922/3476/20, за наслідками розгляду якої Господарським судом Харківської області було прийнято оскаржувану ухвалу, місцевим господарським судом вирішувалось питання щодо наявності/відсутності порушених прав ФОП Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича, як боржника за виконавчим провадженням №64663314, стосовно якого й було складено оскаржувану постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи скаржника в цій частині, адже наслідки розгляду Харківським окружним адміністративним судом справи № 520/5831/21 стосуються іншої особи, яка не є а ні учасником справи №922/3476/20, а ні стороною виконавчого провадження №64663314, отже предметом розгляду вказаної адміністративної справи були інші обставин справи.

Продовжуючи апеляційний розгляд ухвали Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 у справі №922/3476/20, якою частково задоволено скаргу ФОП Садикова Ш.У. на дії державного виконавця (вх.7804 від 06.04.2021), апеляційний суд зазначає, що ст. 343 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Так, частина 1 статті 238 ГПК розкриває зміст рішення господарського суду першої інстанції, яка складається, зокрема із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Згідно ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині має бути зазначено: перелік обставин, які є предметом доказування у справі; перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів;мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Відповідно п. 1 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Згідно статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів наголошує на тому, що судове рішення повинно бути зрозумілим, тобто таким, резолютивна частина якого не припускає кілька варіантів тлумачення.

Окрім законності та обґрунтованості, рішення повинно відповідати й іншим вимогам, до яких належать вичерпність (повнота), визначеність, точність, зрозумілість. Рішення повинно бути зрозумілим не лише для суду, який його ухвалив, а й для усіх інших осіб.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 25.03.2019 у справі №1810з-18.

Крім того, в рішенні суду має бути зазначено: конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.

Вказані висновки також наведені в постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року по справі №0426/13082/2012.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що з резолютивної частини оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду від 14.09.2021 у справі №922/3476/20, якою частково задоволено скаргу ФОП Садикова Ш.У. на дії державного виконавця (вх.7804 від 06.04.2021), неможливо встановити в якій саме частині зазначена скарга підлягає задоволенню.

Також, є не зрозумілим, які дії державного виконавця Ізотова П.П. щодо проведення виконавчих дій 24.03.2021 в межах виконавчого провадження № 64663314 були визнані судом першої інстанції протиправними.

Окрім того, колегія суддів наголошує на тому, що оскаржувана ухвала в частині зобов`язання державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ізотова П.П. вчинити дії, спрямовані на усунення порушення та поновлення прав та охоронюваних інтересів боржника у виконавчому провадженні № 64663314, взагалі не може бути виконана, оскільки в оскаржуваній ухвалі не зазначено, яким саме чином та які дії зобов`язаний вчинити державний виконавець для відновлення порушеного права (та якого саме права) боржника.

Вказані висновки не зазначені місцевим господарським судом й в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали від 14.09.2021 у справі №922/3476/20.

Отже, колегія суддів приходить до висновків, що задовольняючи частково скаргу ФОП Садикова Ш.У. на дії державного виконавця (вх.7804 від 06.04.2021) Господарський суд Харківської області в оскаржуваній ухвалі не вказав які саме дії в межах виконавчого провадження № 64663314 здійснені державним виконавцем 24.03.2021 є протиправними, як і не зазначив в який спосіб державний виконавець повинен поновити порушені права, що є порушенням ст. 238 ГПК України та не відповідає вимогам статті 236 ГПК України.

При цьому, зміст резолютивної частини оскаржуваної ухвали від 14.09.2021 у справі №922/3476/20, щодо часткового задоволення скарги, є ідентичним змісту прохальної частини скарги ФОП Садикова Ш.У. на дії державного виконавця (вх.7804 від 06.04.2021).

В судовому засіданні представник ФОП Садикова Ш.У. зазначила, що скарга на дії державного виконавця за вх.7804 від 06.04.2021 була спрямована на усунення в майбутньому зі сторони державного виконавця порушень норм Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 64663314.

Так, за змістом ГПК України при прийнятті рішення суд повинен зробити висновок по суті та в межах заявлених позовних вимог, оскільки особа, яка звертається до суду за захистом свого порушеного права, сама обирає порядок та спосіб його захисту.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Реалізуючи передбачене статті 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Вказані висновки також наведені в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2021 року по справі № 922/856/21.

Під захистом порушених прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Крім того, за висновками Верховного Суду вказаними в постанові від 16 листопада 2021 року по справі № 910/11488/20 захист порушеного права пов`язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб`єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що вимоги заявлені представником ФОП Садикова Ш.У. у скарзі на дії державного виконавця за вх.7804 від 06.04.2021 не конкретизовані, не відповідають встановленим законом способам захисту права, отже не є ефективним, тому апеляційний суд дійшов висновку, що вказана скарга на дії приватного виконавця не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини, перевіривши правильність застосування норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для розгляду скарги, не встановлено в якій саме частині права боржника були порушені, та яким чином повинні бути відновлені, отже порушено норми процесуального права та неправильне застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга державного виконавця підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Харківської області ухвали від 14.09.2021 у справі №922/3476/20 підлягає скасуванню, у задоволенні скарги ФОП Садикова Ш.У. на дії державного виконавця вх.7804 від 06.04.2021 має бути відмовлено.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає розподілу у відповідності до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ізотова Павла Петровича (вх.3117 Х/2) задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 у справі №922/3476/20 скасувати.

У задоволенні скарги ФОП Садикова Ш.У. на дії державного виконавця (вх.7804 від 06.04.2021) відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61004, м. Харків, вулиця Москалівська, будинок 58, код 41430678) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2270,00 грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.11.2021.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель