Рішення від 23.11.2021 по справі 910/4075/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2021Справа № 910/4075/21 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянув господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" (07442, Україна, Київська обл, Броварський район, смт Велика Димерка, вул. Броварська, буд.152, код ЄДРПОУ 39369112)

до SJOTROLL HAVBRUK AS AVD BRANDASUND (Noreg, 4613 Bomlo, 5423 Brandasund, Brandasundvegen 359, Organisasjonsnr: 872 084 142)

про стягнення 13 940.00 доларів США, що еквівалентно 386160,30 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Кострець Є.В. адвокат

Від відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" до SJOTROLL HAVBRUK AS AVD BRANDASUND (Норвегія) звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення 13 940,00 доларів США, що еквівалентно 386160,30 грн., сплачених у якості попередньої оплати за товар відповідно до інвойсу №Н98735674 від 06.03.2020 за контрактом № 010320-1 від 01.03.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами контракту № 010320-1 від 01.03.2020, позивачем 25.03.2020 за інвойсом №Н98735674 від 06.03.2020 сплачено на рахунок відповідача 13940,00 доларів США, однак відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару, у т.ч. у визначений строк - 5 днів після отримання попередньої оплати не виконав, попередню оплату за непоставлений товар всупереч п.6.5 контракту не повернув, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.03.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 26.10.2021.

При цьому, судом встановлено, що відповідач у справі є нерезидентом України та не має зареєстрованих на території України представництв.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, місцезнаходженням SJOTROLL HAVBRUK AS AVD BRANDASUND є: Noreg, 4613 Bomlo, 5423 Brandasund, Brandasundvegen 359, Organisasjonsnr (Норвегія).

За приписами ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 3 Закону України "Про міжнародне приватне право", якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

Згідно зі ст. 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

При цьому, за змістом ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

З наданих матеріалів судом встановлено, що умовами п.11.1 контракту № 010320-1 від 01.03.2020 сторони визначили місцем вирішення спорів Господарський суд міста Києва, а також погодили застосування при цьому норм матеріального права України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" до SJOTROLL HAVBRUK AS AVD BRANDASUND про стягнення 13 940.00 доларів США, що еквівалентно 386 160,30 гривень підсудний Господарському суду міста Києва.

Згідно зі ст. 367 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок вручення судових та позасудових документів на території Норвегії регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаазька конвенція 1965 року).

З метою повідомлення відповідача про судове провадження, час і місце розгляду справи, Господарським судом міста Києва було надіслано судове доручення до Ministry of Justice and Public Security Department of Civil Affairs (P.O Box 8005 Dep, 0030 Oslo, Norway) (з урахуванням ухвали суду від 21.04.2021 про виправлення описки в назві компетентного органу).

05.10.2021 від компетентного органу Норвегії надійшла відповідь № 21-104822ADM-THOS/TLEI від 23.09.2021 на судове доручення від 26.04.2021 про невручення судової кореспонденції Компанії SJOTROLL HAVBRUK AS AVD BRANDASUND у зв`язку із відсутністю добровільної згоди на їх отримання.

У підготовче засідання 26.10.2021 з`явився представник позивача, підтримав заявлені вимоги у повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника не забезпечив.

Враховуючи належне повідомлення сторін про судове провадження, за відсутності підстав для відкладення підготовчого засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті спору на 23.11.2021. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду від 26.10.2021 в порядку ст. 120 Господарського процесуального кодексу України була надіслана відповідачу безпосередньо на адресу місцезнаходження відповідно до Реєстру компаній: Noreg, 4613 Bomlo, 5423 Brandasund, Brandasundvegen 359, Organisasjonsnr: 872 084 142.

04.11.2021 представник позивача подав клопотання про долучення документів до справи.

У судовому засіданні 23.11.2021 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, правової позиції по суті спору не висловив, проте, судом було вчинено всі дії з метою належного повідомлення вказаного учасника судового процесу про розгляд справи.

З приводу неявки вказаного учасника судового процесу господарський суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У судовому засіданні 23.11.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача , об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" (покупцем за договором, позивачем) та SJOTROLL HAVBRUK AS AVD BRANDASUND (продавцем за договором, відповідачем) був укладений контракт № 010320-1, за умовами п.1.2 якого продавець продає, а покупець здійснює купівлю-продаж свіжомороженої і охолодженої риби різних видів, морепродуктів та інших продуктів харчування (надалі - товар).

Відповідно до п. 2.1 контракту визначено, що вид, кількість, ціна і вартість товару узгоджуються між продавцем і покупцем і фіксуються в інвойсі, із зазначенням номера та дати даного контракту та реквізитів продавця і покупця, який оформляється на кожну окрему поставку.

У п.3.1 контракту визначено, що загальна вартість товару в межах дії цього контракту складає еквівалент 500 000 доларів США.

Згідно положень п. 6.1 контракту узгоджено, що умови поставки за контрактом обумовлюються сторонами для кожної окремої партії і фіксуються в інвойсі, згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2020. Товар вважається поставленим у відповідності з конкретними умовами ІНКОТЕРМС 2020 для кожної окремої поставки, узгодженими продавцем і покупцем і вказаними в інвойсі.

Якщо товар не поставлений покупцю протягом 60 днів після оплати по контракту, продавець зобов`язаний повернути кошти за непоставлений товар покупцю (п.6.5 контракту).

За умовами п.7.1 контракту, оплата за поставлений товар здійснюється в Євро або в доларах США на банківський рахунок продавця.

Всі умови оплати, зафіксовані в інвойсах до даного контракту, які супроводжують кожну партію товару, повинні бути виконані (п. 7.2 контракту).

Матеріалами справи встановлено, що на виконання контракту узгоджено інвойс № Н98735674 від 06.03.2020, відповідно до якого відповідач (продавець) взяв на себе зобов`язання з поставки на користь позивача (покупця) товару: хребти лосося заморожені (з риб по 5-8 кілограм), загальною вагою 3 тони, за ціною 0,95 (дев`яносто п`ять) центів США на загальну суму 2.850,00 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят) доларів США; черевця лосося 3 см. +, загальною вагою 8 тон, за ціною 1,80 (один долар вісімдесят центів) США на загальну суму 14,400,00 (чотирнадцять тисяч чотириста) доларів США; черевця лосося 2-4 см. +, загальною вагою 8 тон, за ціною 2,20 (два долари двадцять центів) США на загальну суму 34 850,00 доларів США.

Згідно інвойсу № Н98735674 від 06.03.2020 встановлено строк поставки: 5 днів після оплати, пункт призначення: Клайпеда, Литва, перевізник-імпортер : морський, умови оплати: 40% передоплати, 60% сплати залишку після доставки до порту, доставка до порту: протягом 5 днів після передоплати, загальна вага 19 тон, загальна сума інвойсу 34 850,00 доларів США, сума до сплати до завантаження 13 940,00 доларів США, пакування товару 10кг/коробка.

За платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах № 258 від 25.03.2020 позивач сплатив на користь відповідача по інвойсу № Н98735674 від 06.03.2020 грошові кошти у сумі 13940,00 доларів США, що підтверджуються платіжним документом, доданим до справи.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов контракту № 010320-1 від 01.03.2020 доставку обумовленого інвойсом № Н98735674 від 06.03.2020 товару до порту у визначений 5-ти денний термін з моменту отримання 40% попередньої оплати у сумі 13940,00 доларів США не здійснив, всупереч п.6.5 контракту зобов`язання з повернення коштів за непоставлений товар не виконав, у зв`язку із чим позивач заявив вимогу про стягнення 13 940,00 доларів США, що еквівалентно 386160,30 грн гривень (станом на час звернення з даним позовом до суду 11.03.2021).

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд враховував наступне.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами контракт № 010320-1 від 01.03.2020 є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 662 ЦК України встановлює, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (стаття 664 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивачем 25.03.2020 по інвойсу №Н98735674 від 06.03.2020 за контрактом № 010320-1 від 01.03.2020 сплачено 13 940,00 доларів США.

Таким чином, відповідно до умов інвойсу №Н98735674 від 06.03.2020 строк доставки товару до порту настав 25.03.2020.

Доказів вчинення відповідачем дій щодо поставки товару згідно переліку по інвойсу №Н98735674 від 06.03.2020, підписання сторонами первинних документів на передачу товару (видаткових накладних, CMR, актів), у т.ч. у визначений строк та станом на час розгляду справи по суті спору, суду не надано.

Згідно положень ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.

Умовами п.6.5 контракту визначено, що якщо товар не поставлений покупцю протягом 60 днів після оплати по контракту, продавець зобов`язаний повернути кошти за непоставлений товар покупцю.

Враховуючи вищевикладене, за відсутності доказів повернення відповідачем отриманої оплати у сумі 13 940,00 доларів США, судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив поставку товару у повному обсязі та не здійснив повернення суми попередньої оплати, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 13 940,00 доларів США, , що еквівалентно 386160,30 гривень та яка підлягає стягненню на користь позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч вказаним вимогам відповідач письмового відзиву на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для повернення спірної суми коштів, виконання договірних зобов`язань, зокрема за інвойсом №Н98735674 від 06.03.2020 за контрактом № 010320-1 від 01.03.2020 не надав, стверджувань позивача не спростував.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" до SJOTROLL HAVBRUK AS AVD BRANDASUND про стягнення 13 940.00 доларів США, що еквівалентно 386160,30 гривень, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Компанії нерезидента України - SJOTROLL HAVBRUK AS AVD BRANDASUND (Noreg, 4613 Bomlo, 5423 Brandasund, Brandasundvegen 359, Organisasjonsnr: 872 084 142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" (07442, Україна, Київська обл, Броварський район, смт Велика Димерка, вул. Броварська, буд.152, код ЄДРПОУ 39369112) заборгованість у розмірі 13 940 (тринадцять тисяч дев`ятсот сорок) доларів США 00 центів, що еквівалентно 386 160 (триста вісімдесят шість тисяч сто шістдесят) гривень 30 копійок та судовий збір у розмірі 5 792 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.11.2021

Суддя О.М.Ярмак