Постанова

від 24.11.2021 по справі 915/1517/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 915/1517/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Кристина"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2021 року (головуючий - Колоколов С. І., судді: Головей В. М., Мишкіна М. А.) і рішення Господарського суду Миколаївської області від 06 листопада 2019 року (суддя Мавродієва М. В.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Кристина"

до Миколаївської міської ради

про поновлення договору оренди землі та визнання укладеною у редакції позивача додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради

(представники сторін у судове засідання не з`явилися)

Вступ

1. Підприємство (орендар) отримало в оренду комунальну земельну ділянку строком до 10.11.2013. У подальшому договір оренди був поновлений до 10.11.2018. За шість місяців до спливу строку дії договору оренди орендар звернувся до орендодавця (Міська рада) з заявою про продовження строку договору.

2. Орендар вважав, що оскільки він продовжив користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору, а Міська рада впродовж місяця після спливу цього строку не заперечила проти його поновлення, останній є поновленим на тих самих умовах і на той самий строк в силу закону.

3. Вказане стало підставою для звернення орендаря до суду з позовом про визнання договору оренди землі поновленим на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору, далі - Закон № 161-XIV). Одночасно позивач просив скасувати рішення Міської ради від 20 березня 2019 року про відмову в поновленні договору оренди як таке, що прийнято з порушенням встановленого законом місячного строку.

4. Міська рада проти задоволення позову заперечувала, стверджуючи про те, що позивач до закінчення строку договору звертався до орендодавця з метою реалізації переважного права на поновлення договору в порядку частин 1-5 Закону № 161-XIV, за якою сторони мали можливість погодити нові істотні умови договору, однак відповідач відмовив у поновленні договору 20.03.2019. Позивач окремо не звертався до Міської ради після закінчення договору оренди з метою його поновлення на тих самих умовах і на той самий строк, а отже не скористався передбаченою частиною 6 статті 33 Закону № 161-XIV процедурою поновлення договору.

5. Суди першої й апеляційної інстанцій погодились з аргументами відповідача. Вважали, що стаття 33 Закону № 161-XIV передбачає дві не пов`язані між собою процедури поновлення договору оренди. До закінчення строку договору орендар скористався переважним правом на поновлення договору оренди землі за процедурою, передбаченою частинами 1-5 статті 33 Закону № 161-XIV, проте окремо не звертався до відповідача з метою укладення додаткової угоди на тих самих умовах та той самий строк після закінчення договору. Процедура, передбачена частиною 6 статті 33 Закону № 161-XIV, не може бути застосована до спірних правовідносин у зв`язку з відсутністю у справі тексту додаткової угоди, долученої до заяви позивача від 05.05.2018, що унеможливлює її ідентифікацію з текстом додаткової угоди, наведеної в позовній заяві.

6. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, формулює ключове питання даного спору таким чином:

(1) чи має право на поновлення договору оренди в порядку частини 6 статті 33 Закону №161-XIV орендар, який у передбачений договором строк з наданням додаткової угоди на той самий строк на тих самих умовах звернувся до орендодавця до закінчення строку договору з метою реалізації переважного права на поновлення договору, продовжив користуватись земельною ділянкою, а орендодавець проти поновлення своєчасно не заперечив.

7. Нижче детально викладені факти та обставини спору.

Обставини, встановлені судами

8. 21.06.2013 між Миколаївською міською радою (далі - Рада, відповідач) та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Кристина" (далі - ПП "Кристина", позивач) укладено договір оренди №9288 земельної ділянки площею 16700 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:02:036:0002 для закінчення реконструкції скверу з розміщення зупинкового комплексу, дитячого майданчика та торговельно-розважального комплексу по Херсонському шосе між вулицями Генерала Свиридова, 7 Поздовжньою та Скульптора Ізмалкова (Ленінський район) зі строком дії до 10.11.2013 (далі - договір оренди).

9. Додатковою угодою від 01.10.2015 №239-15 строк дії договору оренди продовжено з 10.11.2013 до 10.11.2018. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку цього договору оренди землі (пункт 3.1 договору оренди в редакції додаткової угоди №239-15).

10. 05.05.2018 ПП "Кристина" звернулося до Ради із заявою-повідомленням про поновлення договору оренди, долучивши до нього проєкт додаткової угоди.

11. Рада у встановлений строк не висловила заперечень проти поновлення договору.

12. Рішенням від 20.03.2019 №51/18 Рада відмовила позивачу у продовженні договору оренди та зобов`язала позивача повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі (далі -спірне Рішення).

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

13. У травні 2019 року ПП "Кристина" звернулося з позовом до Ради про: (1) поновлення договору оренди на строк п`ять років на тих же умовах в редакції запропонованої позивачем додаткової угоди, яка викладена в прохальній частині позову; (2) визнання незаконним та скасування спірного Рішення (з урахуванням заяви про зміну предмета позову).

14. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач дотримався встановленого статтею 33 Закону №161-XIV порядку поновлення договору оренди, звернувшись до відповідача у встановлений договором оренди строк з відповідним повідомленням з метою реалізації переважного права на його поновлення. Після закінчення строку дії договору позивач продовжив користуватись земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за відсутності заперечень відповідача проти продовження договору як протягом місяця, так і по завершенню місячного строку після закінчення договору, що є підставою для поновлення договору оренди відповідно до частини 6 статті 33 Закону №161-XIV.

15. У зв`язку з чим спірне Рішення є незаконним, прийнято Радою всупереч положень частини 6 статті 33 Закону №161-XIV та порушує права позивача, як дійсного орендаря земельної ділянки, а тому підлягає скасуванню.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

16. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2021 року, у позові відмовлено.

17. Суди виходили з того, що передбачені у частинах першій - п`ятій і шостій статті 33 Закону № 161-XIV підстави для поновлення договору оренди не пов`язані між собою. Матеріально-правовою підставою позову позивач визначив частину 6 статті 33 Закону № 161-XIV. Натомість 05.05.2018 повідомив відповідача про намір реалізації переважного права на поновлення договору оренди за іншою процедурою, передбаченою частинами 1-5 Закону № 161-XIV. Після закінчення договору позивач окремо не звертався до відповідача з метою укладення додаткової угоди на тих самих умовах і на той самий строк, хоча після закінчення строку договору оренди і продовжив користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендні платежі. Однак у справі відсутня додаткова угода, яка була надіслана відповідачу разом з заявою 05.05.2018, що унеможливлює ідентифікацію судом тексту додаткової угоди, викладеної в позовній заяві, тому передбачена частиною 6 статті 33 Закону № 161-XIV процедура не може бути застосована.

Касаційна скарга

18. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, з касаційною скаргою звернувся позивач, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи касаційної скарги позивача

19. Суди невірно застосували частину 6 статті 33 Закону №161-XIV, без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду у справах №313/350/16-ц, №159/5756/18 та проігнорували те, що позивач дотримався встановленого договором оренди строку для звернення до відповідача та надав відповідний проєкт додаткової угоди, а отже скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди. Після закінчення строку дії договору орендар продовжив користуватись земельною ділянкою та сплачувати орендні платежі, за відсутності своєчасних заперечень відповідача проти поновлення договору. Отже, у даному випадку наявні усі визначені законом передумови для поновлення договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк.

Позиція іншого учасника справи

20. 04.11.2021 відповідач, з пропуском встановленого ухвалою Верховного Суду від 07.10.2021 двадцятиденного строку, подало відзив на касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суду 09.11.2021. У відзиві міститься клопотання про поновлення строку на його подання.

21. Відповідно до статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1). Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина 2).

22. Згідно з частиною 4 статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

23. Отже, строк для подання відзиву на касаційну скаргу є таким, що встановлюється судом, і може бути лише подовженим за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Таким чином, підстав для поновлення встановленого судом строку немає і у задоволенні вказаного клопотання колегія суддів відмовляє.

Позиція Верховного Суду

Відповіді на ключові питання спору, оцінка аргументів сторін та судів попередніх інстанцій в цьому контексті

24. Заперечення скаржника проти висновків судів про відсутність підстав для поновлення договору оренди зводяться до такого аргументу: за умови, що орендар своєчасно повідомив орендодавця про намір поновити договір оренди з наданням проєкту додаткової угоди та продовжив користуватись земельною ділянкою, а орендодавець своєчасно не заперечив проти поновлення договору, договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без необхідності повторного звернення до орендодавця після закінчення строку договору.

25. Верховний Суд погоджується з відповідачем в частині сутності ключового спірного питання у даній справі і формулює його наступним чином: чи має орендар, який своєчасно звернувся до орендодавця до закінчення строку договору з проєктом додаткової угоди та продовжив користуватись земельною ділянкою після закінчення договору без заперечень з боку орендодавця, право на поновлення договору оренди в порядку частини 6 статті 33 Закону №161-XIV.

26. Відповідь на це питання - так, орендар має право на поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Вказане обґрунтовується наступним.

27. Згідно з частиною 1 статті 33 Закону №161-XIV по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Конструкція статті 33 Закону № 161-XIV, яка має назву "Поновлення договору оренди землі", передбачає можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк.

28. Так, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором , але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої статті 33 Закону № 161-XIV).

29. Отже, стаття 33 Закону № 161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі . Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар.

30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

31. Отже, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, маючи намір реалізувати переважне право перед іншими особами на продовження орендних правовідносин, зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону або договором оренди) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди.

32. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону № 161-XIV).

33. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (частина шоста статті 33 Закону № 161-XIV).

34. Частини п`ята та шоста статті 33 Закону № 161-XIV встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

35. За загальним правилом , викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону № 161-XIV, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

36. Спеціальне правило , викладене у частині шостій Закону № 161-XIV, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав своєчасно надісланий орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

37. Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини 6 статті 33 Закону № 161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц, № 159/5756/18).

38. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: (1) орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; (2) він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; (3) до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; (4) продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; (5) орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

39. Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону № 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тому помилковим є висновок суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про те, що передбачені у частинах першій - п`ятій і шостій статті 33 Закону № 161-XIV підстави для поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою.

40. У даній справі судами встановлено, що: (1) договір оренди діяв з 10.11.2013 по 10.11.2018; (2) позивач повідомив відповідача про намір поновити договір оренди 05.05.2018 - з дотриманням строку, встановленого пунктом 3.1 договору оренди (за 6 місяців); (3) до звернення позивач долучив підписаний ним проект додаткової угоди, отримання якого відповідач підтвердив; (4) позивач продовжив користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та сплачувати орендну плату; (5) відповідач протягом місяця не заперечив проти поновлення договору у відповідь на повідомлення позивача, а рішення про відмову в поновленні договору оренди прийняв лише 20.03.2019, тобто поза межами місячного строку після закінчення строку дії договору оренди.

41. Верховний Суд наголошує, що для реалізації переважного права на поновлення договору оренди принципово важливим є дотримання обома сторонами договору визначених статтею 33 Закону № 161-XIV строків: орендарем - для повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди, орендодавцем - для відповіді на своєчасно надіслане звернення орендаря. Обов`язок орендодавця розглянути в місячний строк звернення орендаря виникає тільки у випадку виконання орендарем взятого на себе обов`язку повідомлення орендодавця про свій намір у строк, погоджений сторонами в договорі оренди, з обов`язковим долученням до такого звернення проєкту додаткової угоди. У свою чергу порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві заперечення проти поновлення договору, презюмує його згоду на поновлення договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк.

42. Ураховуючи обставини своєчасного звернення позивача до відповідача з заявою про поновлення договору оренди, надання ним проекту додаткової угоди, продовження використання земельної ділянки зі сплатою орендної плати та добросовісність орендаря, а також відсутність заперечення орендодавця протягом місяця як після отримання звернення орендаря, так і після закінчення строку договору, Верховний Суд вважає, що суди неправильно застосували частину 6 статті 33 Закону № 161-XIV, оскільки за наведених обставин наявні підстави для задоволення вимог позивача про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди.

43. Поряд з цим Верховний Суд зауважує, що відповідно до частин 1 - 4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

44. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).

45. Так, однією з підстав для відмови у позові місцевим господарським судом, з яким погодився апеляційний господарський суд, було визначено відсутність у матеріалах справи проекту додаткової угоди, як додатку до листа позивача від 05.05.2018 про поновлення договору оренди, а це за твердженням судів унеможливлює встановити ідентичність проекту додаткової угоди, наведеної у резолютивній частині позовної заяви, проекту додаткової угоди, наданої відповідачу для підписання.

46. Але в ході розгляду цієї справи відповідач не заявляв про невідповідність поданого на затвердження суду тексту додаткової угоди тому, який направлявся йому для погодження, як не надав і отриманого від позивача тексту додаткової угоди, а лише наполягав на тому, що для поновлення договору оренди за частиною 6 статті 33 Закону № 161-XIV позивач повинен був ще раз звернутися до відповідача після закінчення строку дії договору. Тому наведені мотиви судів безпідставні та є втручанням у принципи рівності сторін та диспозитивності господарського процесу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

48. У разі, коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим, висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

49. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1 статті 311 ГПК України).

50. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що внаслідок неправильного застосування статті 33 Закону № 161-XIV суди дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині поновлення договору оренди, тому рішення судів попередніх інстанцій у цій частині необхідно скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов про поновлення договору оренди на той самий строк на тих самих умовах у редакції запропонованої позивачем додаткової угоди задовольнити. У зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

51. Разом з тим з огляду на межі касаційного перегляду, встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд не переглядає по суті судові рішення в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування спірного Рішення, оскільки відповідна частина доводів касаційної скарги не охоплюється передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставою, за якою було відкрито дане касаційне провадження. За таких обставин оскаржувані судові рішення в іншій частині підлягають залишенню без змін.

Щодо судових витрат

52. За змістом пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

53. Зважаючи на висновок суду касаційної інстанції про скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення позовних вимог у частині однієї з двох позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору за подання позовної заяви, подання апеляційної скарги та у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, належить покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1 . Касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Кристина" задовольнити частково.

2 . Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2021 року і рішення Господарського суду Миколаївської області від 06 листопада 2019 року у справі № 915/1517/19 скасувати в частині відмови в позові про поновлення договору оренди на той же строк і на тих же умовах в редакції додаткової угоди, запропонованої позивачем.

3. Ухвалити в цій частині нове рішення. Позов задовольнити.

Поновити договір оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 21.06.2013 за № 9288 з урахуванням договору про зміни № 239-15 від 01 жовтня 2015 року, на строк 5 (п`ять) років на тих самих умовах, в редакції додаткової угоди, запропонованої Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Кристина", а саме:

"ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 21.06.2013 за № 9288 з урахуванням договору про зміни № 239-15 від 01 жовтня 2015 року

м. Миколаїв

Миколаївська міська рада, в особі Голови Сенкевича Олександра Федоровича, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та витягу з протоколу I сесії Миколаївської міської ради VII скликання від 24.11.2015 року, надалі - Орендодавець, з однієї сторони, та

Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Кристина", в особі директора Адамюка Анатолія Миколайовича, який діє на підставі Статуту, надалі - Орендар, з другої сторони, уклали дану додаткову угоду (далі у тексті - Угода) про наступне:

1. Поновити термін дії договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 21.06.2013 за № 9288 з урахуванням договору про зміни № 239-15 від 01 жовтня 2015 року, на п`ять років.

2. Всі інші умови вищевказаного Договору, не зачеплені даною Угодою, залишаються незмінними.

3. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 21.06.2013 за № 9288 з урахуванням договору про зміни № 239-15 від 01 жовтня 2015 року.

Орендодавець Миколаївська міська рада 54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; ідентифікаційний код 26565573Орендар Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Кристина" 43024, м. Луцьк, просп. Соборності, 43; ідентифікаційний код 30333381 4. В іншій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2021 року і рішення Господарського суду Миколаївської області від 06 листопада 2019 року у справі № 915/1517/19 залишити без змін.

5. Стягнути з Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; ідентифікаційний код 26565573) на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Кристина" (43024, м. Луцьк, просп. Соборності, 43; ідентифікаційний код 30333381) 8 644,5 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

6 . Доручити Господарському суду Миколаївської області видати наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.