Постанова

від 28.01.2021 по справі 915/1517/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1517/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: В.М. Головея, М.А. Мишкіної

секретар судового засідання: Федорончук Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Рогак В.А., ордер АС №1012280 від 27.01.2021;

від відповідача - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Кристина

на рішення Господарського суду Миколаївської області від „06» листопада 2019р., повний текст якого складено та підписано „18» листопада 2019р.

у справі № 915/1517/19

за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Кристина

до відповідача Миколаївської міської ради

про поновлення договору оренди землі та визнання укладеною у редакції позивача додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради, головуючий суддя - Мавродієва М.В.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 28.01.2021 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2019 Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Кристина звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій з посиланням на ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі просило поновити Договір оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 21.06.2013 за №9288 з урахуванням Договору про зміни №239-15 від 01.10.2015 на строк 5 років на тих самих умовах, в редакції додаткової угоди, запропонованої позивачем; визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради №51/18 від 20.03.2019 Про відмову у продовженні оренди земельної ділянки Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма Кристина в Інгульському районі м.Миколаєва .

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Миколаївської міської ради від 10.10.2006 №6/47 було відведено ПП «ВКФ «Кристина» в оренду земельну ділянку загальною площею 1,67 га для реконструкції скверу з розміщенням зупинкового комплексу, дитячого майданчику та торговельно-розважального комплексу по вказаній вище адресі (кадастровий номер ділянки 4810136900:02:036:0002). Відповідно до умов укладеного між сторонами Договору оренди землі №9288 від 21.06.2013, з урахуванням положень Договору про зміни №239-15 від 01.10.2015, ПП «ВКФ «Кристина» звернулося із заявою від 07.05.2018 року №000332 до міської ради щодо поновлення дії договору, термін дії якого закінчується 10.11.2018, на яку жодної відповіді, в тому числі й заперечень щодо продовження строку дії договору міською радою не надано.

Позивач вказує, що лише у кінці квітня 2019 року йому стало випадково відомо про існування рішення Миколаївської міської ради №51/18 від 20.03.2019, яким ПП «ВКФ «Кристина» відмовлено у продовженні оренди земельної ділянки; спірний договір оренди визнано припиненим, зобов`язано підприємство повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі.

Позивач стверджує, що таке рішення органу місцевого самоврядування є незаконним та прийнятим всупереч ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» , у зв`язку з чим підлягає скасуванню, оскільки після закінчення договору оренди ПП «ВКФ «Кристина» продовжило користуватись земельною ділянкою, сплачувати визначені договором платежі, крім того, протягом місяця після закінчення строку дії договору (до 10.12.2018) від орендодавця не надійшло листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, тому, посилаючись на приписи ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» позивач вважає, що договір оренди землі №9288 від 21.06.2013 з урахуванням положень договору про зміни №239-15 від 01.10.2015 є автоматично поновленим на тих самих умовах та той самий строк.

29.07.2019 позивачем подано до місцевого господарського суду заяву про зміну предмету позову. Зокрема, позивач просить суд: поновити Договір оренди землі №9288 від 21.06.2013 з урахуванням Договору про зміни №239-15 від 01.10.2015, на строк п`ять років на тих самих умовах, в редакції Додаткової угоди запропонованої позивачем; визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради №51/18 від 20.03.2019 Про відмову у продовженні оренди земельної ділянки приватному підприємству «Виробничо-комерційна фірма «Кристина» в Інгульському районі м.Миколаєва .

Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що з заявою про поновлення договору оренди землі на новий строк позивач звернувся до закінчення дії такого договору в порядку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами на підставі ч.ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", а не на підставі ч.6 ст.33 вказаного Закону, як зазначається ПП ВКФ Кристина в позові. Позивачем не надано доказів того, що він звертався до міської ради після закінчення дії договору оренди із пропозицією про укладення додаткової угоди про поновлення такого договору на тих самих умовах і на той самий строк на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" із додаванням відповідної додаткової угоди. До того ж, міською радою було відмовлено в укладанні додаткової угоди з уповноваженою особою, а тому в задоволенні позовної вимоги щодо поновлення договору оренди слід відмовити.

Відповідач також вказує, що орендар реалізував своє переважне право на поновлення договору оренди землі саме на підставі та в порядку передбачених ч.ч.1-5 ст.33 Закону України Про оренду землі , у зв`язку з чим міською радою було розглянуто заяву позивача про поновлення договору оренди землі та прийнято рішення від 20.03.2019 №51/18, відповідно до вимог Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі , яким відмовлено орендарю в укладанні додаткової угоди з уповноваженою особою. Відповідач вважає, що рішення міської ради від 20.03.2019 №51/18 прийняте ним на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Прийняття рішення міською радою про продовження або відмову в продовженні строку оренди землі в порядку передбаченому Регламентом ММР VII скликання, затвердженого рішенням міської ради від 28.01.2016 №2/5 потребує значного часу, що унеможливлює розгляд міською радою звернення про поновлення договору оренди землі в місячний строк, визначений Законом України Про оренду землі . На момент прийняття відповідачем спірного рішення, позивач не звертався з заявою про укладення додаткової угоди на підставі ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , тому відповідна додаткова угода про продовження дії договору оренди землі на тих самих умовах з уповноваженою особою на підставі вказаної частини ст.33 України Про оренду землі не була укладена.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06 листопада 2019 року (суддя Мавродієва М.В.) у справі №915/1517/19 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.

Позивач, посилаючись на бажання скористатися своїм переважним правом, передбаченим ст.33 Закону України Про оренду землі , виявив намір продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки, про що свідчить подана ним, до закінчення строку дії договору оренди, заява від 05.05.2018 скерована цінним листом до Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради. Поряд з цим, суд зазначив, що тексту додаткової угоди про поновлення договору оренди спірної земельної ділянка, яка, за твердженням позивача, разом з заявою 05.05.2018 направлялась до Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, останнім до позовної заяви не долучено та під час розгляду справи суду не надано, що унеможливлює встановлення судом автентичності тексту додаткової угоди, викладеної позивачем в резолютивній частині позову, з текстом додаткової угоди, яку позивач, за його твердженням, направляв відповідачу разом із заявою про поновлення договору оренди від 05.05.2018.

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем ч.6 ст.33 Закону №161-XIV, позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача після спливу одного місяця після закінчення строку дії договору із заявою про укладання додаткової угоди із уповноваженим керівником органу виконавчої влади, а також, у разі відмови відповідача від підписання такої додаткової угоди, доказів звернення з відповідним позовом до суду. Позовна заява була подана позивачем вже після винесення відповідачем спірного рішення №51/18 від 20.03.2019 про відмову позивачу у продовженні оренди спірної земельної ділянки, тобто вже за наявності заперечень орендодавця проти продовження орендних правовідносин.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Кристина звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2019р. по справі №915/1517/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ПП ВКФ Кристина .

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом неповно та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження чи оцінки.

Так, апелянт зазначає, що після закінчення терміну дії договору позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та користується до цього часу, протягом місяця після закінчення дії договору відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди.

Заборгованість ПП ВКФ Кристина перед місцевим бюджетом відсутня, обов`язки за договором оренди виконувались добросовісно.

Миколаївською міською радою, як орендодавцем та стороною договору, на письмове звернення позивача 05.05.2018р. будь-якої відповіді не надано, в тому числі і заперечень щодо продовження строку дії договору.

Натомість у відзиві відповідачем чітко визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підприємства прийнято 23.03.2019р., в той час як норми ЗУ Про оредну землі не відносять до перешкод у визнанні договори оренди поновленим на підставі ч.6 ст. 33 того ж Закону неможливість органом місцевого самоврядування прийняти рішення з того чи іншого питання з тих чи інших причин.

Незважаючи на те, що ПП ВКФ Кристина у відповідності до вимог чинного законодавства, в травні 2018 року, тобто за 6 місяців, з дотриманням форми заяви, передбаченої відповідним центром надання адміністративних послуг, звернулось до Миколаївської міської ради з приводу поновлення договору оренди, лише в березні 2019 року Миколаївська міська рада прийняла рішення від 20.03.2019 №51/18 Про відмову у продовженні оренди земельної ділянки приватному підприємству ВКФ Кристина в Інгульському районі м. Миколаєва .

Скаржник зазначає, що в даному випадку наявне волевиявлення орендаря на продовження договору, про яке орендодавця повідомлено завчасно до закінчення терміну його дії, та відсутність заперечень збоку орендодавця щодо продовження користування землею протягом більше ніж місяця після закінчення строку договору, що є достатньою обґрунтованою підставою для вимог орендодавця для поновлення договору у порядку, передбаченому законом.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні справедливо вказано на ще одну підставу недійсності та незаконності рішення Миколаївської міської ради - згідно вимог абз.6-8 ст. 33 Закону № 161-XIV, зі змісту яких вбачається, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору, то необхідно у випадку поновлення договору оренди землі в обов`язковому порядку укласти протягом місяця додаткову угоду із уповноваженим керівником органу виконавчої влади без прийняття органом виконавчої влади рішення про поновлення договору оренди землі щодо земель державної власності.

Натомість, всупереч викладеному в судовому рішенні, суд зазначає, що оскаржуваним рішенням Миколаївська міська рада, як орендодавець, висловила своє волевиявлення щодо строку дії договору оренди.

Зазначені документи та пояснення не взяті судом до уваги, хоча додатково засвідчують факт неправомірності винесення Миколаївської міською радою рішення. Надані суду документи свідчать про те, що рішення Миколаївської міської ради прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, а позиція позивача з цього приводу цілком та повністю відповідає позиції юридичного департаменту Миколаївської міської ради та вимогам чинного законодавства, в силу чого, абсолютно незрозумілою є позиція, як відповідача у справі, так і суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019р. клопотання Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Кристина про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено, поновлено Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма Кристина строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2019 року у справі № 915/1517/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Кристина на рішення Господарського суду Миколаївської області від „06» листопада 2019р. у справі № 915/1517/19.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2019р. по справі №915/1517/19.

05.02.2020 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Миколаївської міської ради.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 зупинено апеляційне провадження у справі №915/1517/19 за апеляційною скаргою Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Кристина на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2019 року до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5724/17.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020р. поновлено апеляційне провадження у справі № 915/1517/19 з 06.08.2020р., розгляд справи № 915/1517/19 призначено на 06.08.2020 року о 10:00 год.

04.08.2020 від Миколаївської міської ради до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №915/1517/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справ №159/5756/18 та №313/350/16-ц та набрання законної сили вищезазначених рішень.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 прийнято справу № 915/1517/19 до провадження та розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Головея В.М., Разюк Г.П. Призначено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Кристина на 03 вересня 2020 року о 10:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 прийнято справу № 915/1517/19 19 до провадження та розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Головея В.М., Мишкіної М.А. Призначено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Кристина на 03 вересня 2020 року о 10:00 год.

03.09.2020 від Миколаївської міської ради надійшла телефонограма про відкладення розгляду справи на будь-яку іншу дату.

Крім того, 03.09.2020 від Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Кристина надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 клопотання Миколаївської міської ради про зупинення провадження у справі №915/1517/19 задоволено. Зупинено апеляційне провадження у справі №915/1517/19 за апеляційною скаргою Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Кристина на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2019 року до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справ № 159/5756/18 та №313/350/16-ц.

17.11.2020 року з Єдиного державного реєстру судових рішень Південно-західному апеляційному господарському суду стало відомо про оприлюднення 20.10.2020 року повного тексту постанов Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справах № 159/5756/18 та №313/350/16-ц.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 поновлено апеляційне провадження у справі № 915/1517/19 з 10.12.2020р. Розгляд справи № 915/1517/19 призначено на 10.12.2020 року о 14:00 год.

Разом з тим, з 25.11.2020 головуючий суддя Колоколов С.І. та з 30.11.2020 суддя Мишкіна М.А. були тимчасово непрацездатні. У зв`язку з чим, судове засідання, призначене на 10.12.2020р. не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №915/1517/19 відбудеться 28 січня 2021 року о 16:00 год.

В судовому засіданні 28.01.2021р. представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, а їх явка обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представника скаржника, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та перевірено під час апеляційного перегляду, Рішенням Миколаївської міської ради від 10.10.2006 №6/47 вирішено передати Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма Кристина в оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 16700 кв.м. для реконструкції скверу з розміщенням зупинкового комплексу, дитячого майданчика та торговельно-розважального комплексу по Херсонському шосе, між вулицями Генерала Свиридова,7 Повздовжньою та Скульптора Ізмалкова.

В подальшому, рішенням Миколаївської міської ради від 20.12.2012 №23/47 вирішено продовжити Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма Кристина на 1 рік оренду земельної ділянки загальною площею 16700 кв.м., для закінчення реконструкції скверу з розміщенням зупинкового комплексу, дитячого майданчика та торговельно-розважального комплексу по Херсонському шосе, між вулицями Генерала Свиридова,7 Повздовжньою та Скульптора Ізмалкова.

На підставі зазначено рішення, 21.06.2013 між Миколаївською міською радою та ПП Виробничо-комерційна фірма Кристина укладено договір оренди землі №9288 (надалі - Договір), за умовами якого Миколаївська міська рада продовжує орендарю оренду земельної ділянки для закінчення реконструкції скверу з розміщення зупинкового комплексу, дитячого майданчика та торговельно-розважального комплексу по Херсонському шосе між вулицями Генерала Свиридова, 7 Поздовжньою та Скульптора Ізмалкова (Ленінський район) (п.1.1 Договору).

За п.п.2.1, 2.2, 2.3 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 16700 кв.м (за функціональним призначенням - землі іншого призначення), без права передачі її в суборенду (кадастровий №4810136900:02:036:0002). Земельна ділянка вільна від забудови. Об`єктом оренди є тільки земельна ділянка.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що Договір діє до 10.11.2013. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.

Відповідно до п. 4.1 Договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.

Рішенням Миколаївської міської ради від 15.09.2015 №49/30 вирішено продовжити ПП Виробничо-комерційна фірма Кристина на 5 років, з дати закінчення терміну оренди, оренду земельної ділянки загальною площею 16700 кв.м. (кадастровий №4810136900:02:036:0002)

На підставі зазначено рішення, 01.10.2015 між Миколаївською міською радою та ПП Виробничо-комерційна фірма Кристина укладено Договір про зміни №239-15 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 21.06.2013 за №9288, відповідно до умов якого в спірний договір оренди внесено зміни, викладено текст договору в іншій редакції, зокрема:

Миколаївська міська рада на підставі рішення від 15.09.2015 за №49/30 продовжує орендарю оренду земельної ділянки для закінчення реконструкції скверу з розміщення зупинкового комплексу, дитячого майданчика та торговельно-розважального комплексу по Херсонському шосе між вулицями Генерала Свиридова, 7 Поздовжньою та Скульптора Ізмалкова (Ленінський район) (п.1.1 Договору в редакції Договору №239-15).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 16700 кв.м (за функціональним призначенням - землі іншого призначення), без права передачі її в суборенду (кадастровий №4810136900:02:036:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 93462648101). Земельна ділянка вільна від забудови. Об`єктом оренди є тільки земельна ділянка (п.п.2.1-2.3 Договору в редакції Договору №239-15).

Дію договору продовжено з 10.11.2013 до 10.11.2018. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку цього договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця (п.3.1 Договору в редакції Договору №239-15) .

Маючи намір на поновлення договору ПП Виробничо-комерційна фірма Кристина звернулось до Миколаївської міської ради через Департамент надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради із відповідною заявою від 05.05.2018, до якої додало проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, яка отримана відповідачем 07.05.2018.

Розглянувши звернення позивача, наявну земельно-кадастрову інформацію, рекомендацію постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології, звернення громадських організацій АвтоЄвроСила та Бузький гард Миколаїв , Миколаївська міська рада рішенням №51/18 від 20.03.2019 (а.с.35) відмовила позивачу у продовженні оренди спірної земельної ділянки; договір оренди землі №9288 від 21.06.2013 визнала припиненим та зобов`язала позивача повернути міській раді земельну ділянку за актом прийому-передачі.

Позивач стверджує, що таке рішення органу місцевого самоврядування є незаконним та прийнятим всупереч ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , у зв`язку з чим підлягає скасуванню, оскільки після закінчення договору оренди ПП ВКФ Кристина продовжило користуватись земельною ділянкою, сплачувати визначені договором платежі, крім того, протягом місяця після закінчення строку дії договору (до 10.12.2018) від орендодавця не надійшло листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, тому, посилаючись на приписи ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі позивач вважає, що договір оренди землі №9288 від 21.06.2013 з урахуванням положень договору про зміни №239-15 від 01.10.2015 є автоматично поновленим на тих самих умовах та той самий строк.

Вказані обставини і стали підставою для звернення ПП ВКФ Кристина до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом до Миколаївської міської ради.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволені позовних вимог, з огляду на наступне.

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про поновлення договору оренди землі та визнання укладеною у редакції позивача додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради.

Матеріально-правовою підставою заявлених вимог позивач визначає положення ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Нормою ст. 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі» ).

Умови та порядок поновлення договору оренди землі врегульовані приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, статтею 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч.1 цієї статті).

Частиною 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі визначено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі ).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі ).

Частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8 ст. 33 наведеного Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33 Закону України Про оренду землі ).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України Про оренду землі визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

22.09.2020р. Великою Палатою Верховного Суду були винесені постанови у справах №159/5756/18 та №313/350/16-ц, в яких вказано, що законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі , використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої ч.ч. 1-5, так і для підстави, передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , що свідчить про їх логічну послідовність.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» , необхідна наявність таких юридичних фактів:

- орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором оренди;

- орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк;

- до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди;

- орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою;

- орендодавець протягом місяця письмово не повідомив орендаря про відмову у поновленні договору оренди.

Судова колегія зазначає, що при вирішенні спору у даній справі, що переглядається в апеляційному порядку, врахуванню при застосуванні вказаної норми підлягає правова позиція, викладена у вищенаведених постановах Великої Палати Верховного Суду, яка є останньою правовою позицією, прийнятою за подібних правовідносин.

Таким чином, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди.

При цьому, додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі ). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом під час розгляду справи, що позивач після закінчення строку дії договору оренди землі продовжував користуватися земельною ділянкою наданою в оренду та виконував умови договору оренди землі в частині сплати орендної плати.

Позивач, посилаючись на бажання скористатися своїм переважним правом, виявив намір продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки, про що свідчить подана ним, до закінчення строку дії договору оренди, заява від 05.05.2018 скерована цінним листом до Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (т.1 а.с. 39).

Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази того, що після закінчення строку дії договору оренди позивач звертався до відповідача із заявою про укладання додаткової угоди на тих самих умовах та на той самий строк, а також у разі зволікання чи відмови відповідача від підписання такої угоди, доказів звернення з відповідним позовом до суду.

Позовна заява була подана позивачем вже після винесення відповідачем спірного рішення №51/18 від 20.03.2019 про відмову позивачу у продовженні оренди спірної земельної ділянки, тобто вже за наявності заперечень орендодавця проти продовження орендних правовідносин.

За таких обставин, посилання апелянта на невірне застосування судом положень ст. 33 Закону України Про оренду землі в цій частині відхиляються судовою колегією як необґрунтовані.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано в ході апеляційного перегляду, позивачем не надано до матеріалів справи додаткової угоди про поновлення договору оренди спірної земельної ділянка, яка, за твердженням позивача, разом з заявою 05.05.2018 направлялась до Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, що унеможливлює встановлення судом автентичності тексту додаткової угоди, викладеної позивачем в позовній заяві.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

В силу ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт або правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси суб`єкта господарювання, останній відповідно до ст. 20 цього Кодексу має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним (ч.2 ст.249 ГК України).

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Оскільки обов`язковою підставою визнання незаконним та скасування нормативно-правового акту або правового акту індивідуальної дії органу місцевого самоврядування є порушення прав чи законних інтересів суб`єкта господарювання, а при розгляді справи позивачем не було доведено наявність таких обставин, з якими закон безпосередньо пов`язує можливість визнання недійсним та скасування спірного рішення відповідача, як органу місцевого самоврядування, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 20.03.2019 №51/18

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин, аргументи скаржника суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняте рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в задоволені позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Кристина на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2019 у справі №915/1517/19.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів постановила:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Кристина залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2019р. у справі №915/1517/19 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „29» січня 2021 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя В.М. Головей

Суддя М.А.Мишкіна