Постанова

від 26.11.2021 по справі 660/656/19

НОВОВОРОНЦОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 660/656/19

Номер провадження 3-в/954/15/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року смт Нововоронцовка

Суддя Нововоронцовського районного суду Херсонської області Каневський В.О., за участю начальника Бериславського районного сектору №4 філії Державної установи Центр пробації в Херсонській області Малета Є. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника Бериславського районного сектору №4 філії Державної установи Центр пробації в Херсонській області Малети Є. В. щодо вирішення питання про давність виконання судового рішення,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Нововоронцовського районного суду Херсонської області надійшло клопотання начальника Бериславського районного сектору №4 філії Державної установи Центр пробації в Херсонській області Малети Є. В. щодо вирішення питання про давність виконання судового рішення. Клопотання обґрунтоване тим, що 19.06.2019 року постановою Нововоронцовського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП та накладено стягнення у виді 200 годин суспільно корисних робіт. 12.07.2019 року ОСОБА_1 отримав направлення до Нововоронцовської селищної ради для відпрацювання суспільно корисних робіт. Проте через відсутність у місцевому бюджеті коштів на оплату суспільно корисних робіт, постанова виконаною не була. Враховуючи, що станом на 12.11.20121 року постанова не виконана, беручи до уваги аналогію закону, зокрема ст.80 КК України, начальник Бериславського районного сектору №4 філії Державної установи Центр пробації в Херсонській області Малета Є. В. просив вирішити питання про звільнення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 19.06.2019 року у зв`язку із закінченням строку давності виконання судового рішення.

У судовому засіданні начальник Бериславського районного сектору №4 філії Державної установи Центр пробації в Херсонській області Малета Є. В. клопотання підтримав, просив задовольнити.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, клопотання підтримав.

Суддя, розглянувши клопотання, матеріали справи про адміністративне правопорушення №660/656/19, дійшов наступного висновку.

За постановою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 19.06.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк двісті годин.

Постанова набрала законної сили 01.07.2019 року.

За направленням від 12.07.2019 року, 25.02.2020 року, 26.03.2021 року, 08.07.2021 року ОСОБА_1 направлений до Нововоронцовської селищної ради для відбування суспільно корисних робіт (а.с.12).

З повідомлення №02-19/510 від 16.07.2019 року вбачається, що Нововоронцовська селищна рада не може прийняти ОСОБА_1 на відпрацювання суспільно корисних робіт, оскільки при плануванні бюджету на 2019 рік не заплановано коштів на фінансування оплати суспільно корисних робіт відповідно до ст.325-3 КУпАП.

З повідомлення №02-19/160 від 28.02.2020 року вбачається, що Нововоронцовська селищна рада не може прийняти ОСОБА_1 на відпрацювання суспільно корисних робіт, оскільки при плануванні бюджету на 2020 рік не заплановано коштів на фінансування оплати суспільно корисних робіт відповідно до ст.325-3 КУпАП.

З повідомлення №02-19/206 від 02.04.2021 року, №02-21/430 від 20.09.2021 року вбачається, що Нововоронцовська селищна рада не може прийняти ОСОБА_1 на відпрацювання суспільно корисних робіт, оскільки при плануванні бюджету на 2021 рік не заплановано коштів на фінансування оплати оплачуваних суспільно корисних робіт відповідно до ст.325-3 КУпАП.

Станом на день розгляду справи, постанова не виконана.

Вирішуючи питання щодо можливості припинення виконання постанови у зв`язку з закінченням строку давності її виконання, слід зазначити наступне.

Порядок та процедура виконання постанов про накладення усіх видів адміністративних стягнень детально регламентується розділом V (ст. 298-330) КУпАП, глава 25 якого містить основні (загальні) положення, а принцип обов`язковості виконання таких постанов для державних і громадських органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян закріплений у ст. 298 цього Кодексу.

Так, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України, і звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову (ч. 1, 4 ст. 299 КУпАП), а згідно ч. 1-2 ст. 300 цього Кодексу така постанова виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

Стадія виконання постанови про накладення адміністративних стягнень є заключною і зазвичай проходить у два етапи: 1) звернення постанови до виконання і 2) безпосереднє виконання постанови про накладення адміністративних стягнень.

Під зверненням постанови до виконання у ст. 303 КУпАП необхідно розуміти своєчасне (не більш ніж через три місяці з дня її винесення) направлення постанови до органу, який відповідно до законодавства уповноважений її безпосередньо виконувати, і визнається єдиним юридичним фактом, який має значення для встановлення, чи підлягає вона виконанню, незалежно від того, чи розпочато безпосереднє (реальне) виконання цієї постанови, що дотримано судом першої інстанції.

Безпосереднє виконання постанов про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань у порядку, встановленому законами України (ст. 325-1 КУпАП), однак системний аналіз основних положень цього Кодексу, в тому числі і розділу V, дає підстави для висновку, що законодавством України не передбачена давність виконання постанови судді про накладене стягнення, яка вже прийнята відповідним органом до виконання, що в свою чергу надає надзвичайно широкі можливості для зловживань у процесі виконання цих судових рішень, необґрунтовано обмежує права, свободи і законні інтереси осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності та взагалі нівелює завдання КУпАП і зводить нанівець певні засади судочинства, які закріплені у ст. 1, 7, 39, 245, 246, 268, 298, 300, 303, 305 і 326 КУпАП; розділ I ЗУ Про судоустрій і статус суддів ; ст. 3, 24, 55, 124, 129, 129-1 Конституції України.

Таким чином, законодавець залишив поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Фактична безстроковість виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а необмежений строк виконання своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації № R (91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов`язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.

Припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у межах КУпАП можливе лише за наявності обставин, зазначених у п. 5 (видання акту амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення), 6 (скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність) і 9 (смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі) ст. 247 цього Кодексу, при наявності яких орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання (ст. 302).

Однак вказана норма має іншу правову природу і не кореспондується зі строками виконання постанов про накладення стягнення, а тому у даному конкретному випадку застосована бути не може.

КСУ в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5 рп/2005 КСУ вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).

Крім того, КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям правопорушення , а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним . У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства (Steel and Others v. the United Kingdom), рішення від 23.09.1998 (п. 54), Суд наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови законний та згідно з процедурою, встановленою законом , зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права . В інших рішеннях ЄСПЛ також неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності, зокрема у п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі Єлоєв проти України (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); у п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі Новік проти України (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06).

Таким чином, виходячи із системного аналізу вказаного законодавства України, правової позиції ЄСПЛ, який за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі Швидка проти України (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі Лучанінова проти України (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі Надточій проти України (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03), враховуючи принцип правової визначеності, який є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права (ст. 3 Основного Закону) та який знайшов своє закріплення у судовій практиці КСУ, ВСУ, ВС і прецедентних рішеннях ЄСПЛ, суддя дійшов висновку, що зазначена справа про адміністративне правопорушення щодо накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді суспільно корисних робіт, для цілей ст. 6 Конвенції, належить до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на цю категорію справ поширюється гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону при розгляді клопотання про визнання такою, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема КК України, який регламентує подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення.

Такою нормою у КК України є ст. 80, яка регламентує звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Згідно ч. 1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі; 3) п`ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин; 4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин; 5) п`ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання, і відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч. 1 та 3 цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину (ч. 3 і 4 ст. 80 КК України).

Враховуючи наведене, суддя вважає, що відповідно до принципу верховенства права давність виконання постанови судді про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт в адміністративному праві не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку суду у кримінальному праві, у якому особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом 2 років - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Таким чином, аналіз положень КУпАП у поєднанні з вказаним законодавством і судовою практикою, дають підстави вважати, що строк давності виконання постанови судді про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт повинен розпочинатися з дня набрання судовим рішення законної сили, тобто 01.07.2019 року, і не перевищувати 2-х років. Враховуючи, що постанова не була виконана протягом двох років з дня набрання нею законної сили, відсутні обставини, які б обумовили зупинення або переривання давності виконання постанови, тому клопотання є обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 302, 303 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання начальника Бериславського районного сектору №4 філії Державної установи Центр пробації в Херсонській області Малети Є. В. щодо вирішення питання про давність виконання судового рішення - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, призначеного постановою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 19.06.2019 року у виді суспільно корисних робіт на строк двісті годин у зв`язку із закінченням строків давності виконання покарання.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя В.О. Каневський