Постанова

від 23.11.2021 по справі 766/14407/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року м. Херсон

справа № 766/14407/20

провадження № 22-ц/819/1677/21

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) суддів:Пузанової Л.В., Полікарпової О.М., Склярської І.В., секретарАвтонагова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області в складі судді Прохоренко В.В. від 25 вересня 2020 року в справі за позовом Приватної фірми Оптіма до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та встановлення порядку виконання рішення суду,

встановив:

У вересні 2020 року Приватна фірма Оптіма звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та встановлення порядку виконання рішення суду, в якому просила суд розірвати укладений між сторонами 05 квітня 2017 року договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нікодоном О.О. за № 1742, та встановити порядок виконання рішення суду, яке є підставою для скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності від 05.04.2017 року на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , а також є підставою для повернення приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округа Нікодон О.О. правовстановлюючих документів Приватного підприємства Оптіма на зазначене майно.

21 вересня 2020 року Приватна фірма Оптіма звернулась до суду із заявою про забезпечення поданого позову, в якій з метою недопущення подальшого відчуження спірного майна, законність набуття відповідачем права власності на яке фірмою оспорюється, просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , вважаючи, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 25 вересня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Скарга обґрунтована тим, що висновки суду щодо наявності підстав для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб зроблені за відсутності належних та допустимих доказів в обґрунтування його доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів, без з`ясування чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду, а також без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, зроблених в постановах від 09 грудня 2020 року у справі № 906/89/20 та від 19 листопада 2020 року у справі № 910/8225/20, відповідно до яких обов`язок доказування наявності обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову, покладається на заявника. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. В заяві не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження нерухомого майна, яке було предметом оспорюваного договору.

Крім того, послалася на висновок Верховного Суду, зроблений в постанові від 10.12.2020 року в справі № 803/51/20, відповідно до якого накладення арешту на нерухоме майно, власником якого є відповідач, позбавляє останнього права користування цим майном.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Приватна фірма Оптіма її доводи не визнала, ухвалу суду просить залишити без змін, посилаючись на те, що у відповідача як власника спірного майна існує реальна можливість вільно ним розпорядитися, а обмеження щодо розпорядження цим майном на певний час, не є порушенням права власності.

На неодноразові повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, який відкладався у зв`язку із неявкою ОСОБА_1 у судове засідання, ОСОБА_1 про причини своєї неявки суд не повідомила, а направлені як на повідомлену нею адресу місця проживання, так і на зареєстровану адресу місця проживання судові повістки поверталися на адресу суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до пунктів 3,4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, ОСОБА_1 вважається повідомленою належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у її відсутність.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судове рішення мотивовано тим, що незастосування заходів забезпечення позову у обраний позивачем спосіб може призвести до відчуження спірного нерухомого майна, що в подальшому може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

З огляду на зміст позовної заяви та доданих до неї документів, предметом спору, який виник між сторонами, є розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: будівель і споруд, що знаходяться по АДРЕСА_1 , право власності на яке в результаті цієї угоди зареєстровано в установленому законом порядку на ім`я ОСОБА_1 як покупця.

Підставою пред`явленого ПП Оптіма позову позивач зазначив невиконання відповідачкою умов договору щодо оплати переданого їй у власність нерухомого майна у встановлений договором строк.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року №9, забезпечення позову- це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне дотримання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови).

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи, що реалізація відповідачкою як власником права розпорядження спірним нерухомим майном до вирішення судом спору по суті може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог щодо відновлення прав первісного власника, обраний позивачем вид забезпечення позову в частині накладення арешту на нерухоме майно, щодо якого між сторонами виник спір, є співмірним із заявленими ним вимогами та правильно застосовано судом з метою забезпечення реалізації в майбутньому рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, та здійснення ефективного захисту прав останнього, за захистом яких він звернувся до суду.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та як такі, що висновків суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Зокрема, доводи скаржника про неспівмірність застосованого судом заходу забезпечення позову колегія суддів до уваги не приймає та, оцінюючи співвідношення негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, вважає, що тимчасове обмеження прав відповідачки у зазначений спосіб є менш обтяжливим, оскільки у разі відмови у задоволенні пред`явлених до неї позовних вимог, ці права будуть відновленими та за бажанням реалізованими, в той час, як невжиття заходів щодо обмеження прав розпоряджатися предметом спору може призвести до виникнення незворотних наслідків для позивача або значно утруднити ефективний захист чи поновлення порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду, та спонукати до залучення у спорі інших заінтересованих осіб, породжуючи нові спори щодо відновлення своїх прав.

Посилання скаржника на те, що висновок суду щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду ґрунтується лише на припущеннях позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи, що у позивача відсутні повноваження здійснювати контроль за намірами відповідачки щодо розпорядження майном, право власності на яке підтверджено шляхом його державної реєстрації, тоді як відповідачка може реалізувати своє право розпорядитися предметом спору у будь-який час.

Не спростовують висновків суду також доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.06.2020 року у справі №200/12227/17, від 07.08.2019 року у справі №372/2583/18, від 17.04.2019 року у справі №308/3824/16-ц, від 10.04.2019 року у спрпаві№554/1893/17, від 11.11.2020 року у справі№ 932/14900/19, від 10.12.2020 року у справі №803/51/20, так як наведені в цих постановах висновки суду касаційної інстанції не є висновками щодо застосування відповідних норм права у розумінні статті 263 ЦПК України, а стосуються наведених судами мотивів та обґрунтування наявних підстав для забезпечення позову у обраний у відповідних правовідносинах спосіб.

В той же час, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

На думку колегії суддів, у справі, яка переглядається в апеляційному порядку, суд пересвідчився у тому, що між сторонами дійсно виник спір щодо нерухомого майна, яке є предметом договору купівлі-продажу, про розірвання якого заявлено позивачем, та дійшов обґрунтованого висновку, що розпорядження відповідачкою цим майном до вирішення судом спору по суті призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову про розірвання укладеного сторонами договору купівлі-продажу та скасування рішення (запису) державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на предмет спору, яке за своєю правовою природою підтверджує як факт державної реєстрації права власності, так і факт виникнення права власності у відповідачки.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 вересня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л. В. Пузанова

Судді: О. М. Полікарпова

І. В. Склярська

Повний текст постанови складено 26 листопада 2021 року

Суддя Л. В. Пузанова