Постанова

від 25.11.2021 по справі 911/1654/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2021 р. Справа№ 911/1654/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Кропивної Л.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Авентин" на рішення Господарського суду Київської області від 05.08.2021 у справі №911/1654/21 (суддя Колесник Р.М., повний текст складено - 05.08.2021) за позовом приватного підприємства "ДК Бізнес-Партнер" до приватного підприємства "Авентин" про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ наступне.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного підприємства "ДК Бізнес-Партнер" (далі по тексту - ПП "ДК Бізнес-Партнер"/позивач) про стягнення з приватного підприємства "Авентин" (далі по тексту - ПП "Авентин"/відповідач) заборгованості за договором поставки від 17.07.2013 № 210713 в розмірі 208 817,48 гривень, з яких: 197 392,54 гривень основний борг, 3 342,67 гривень інфляційних втрат, 1 422,11 гривень 3% річних, 6 660,16 гривень пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.08.2021 у справі №911/1654/21 позов приватного підприємства "ДК Бізнес-Партнер" задоволено повністю; стягнуто з приватного підприємства "Авентин" на користь приватного підприємства "ДК Бізнес-Партнер" 197 392,54 грн. основного боргу, 6 660,16 грн. пені, 1 422,11 грн. 3% річних, 3 342,67 грн. інфляційних втрат, 3 132,26 грн. судового збору та 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.08.2021 у справі №911/1654/21 в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 342,67 грн. та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір інфляційних втрат до 2 326,04 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на невірність здійснення розрахунку інфляційних, з огляду на те, що їх нарахування відбувалося за неповний місяць.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного підприємства "Авентин" на рішення Господарського суду Київської області від 05.08.2021 у справі №911/1654/21; роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Також, вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

У встановлений судом строк від сторін жодних клопотань, в тому числі і про розгляд справи у судовому засіданні, до суду не надійшло.

Разом з тим, позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він заперечив, проти задоволення її вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між ПП "ДК Бізнес-Партнер" (постачальник) та ПП "Авентин" (покупець) 17.07.2013 укладено договір поставки № 210713 (далі - договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується систематично поставляти та передавати у власність покупця продукцію промислового призначення, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, визначеними в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору (пункт 1.1.);

- підтвердженням факту поставки партії продукції є товарна накладна, підписана уповноваженою особою покупця. Підпис в товарній накладній є підтвердженням згоди покупця на отримання від постачальника партії продукції в асортименті, кількості та за цінами зазначеній в накладній (пункт 6.7.);

- ціни на продукцію встановлюються в національній валюті України - гривнях (з урахуванням податку на додану вартість) і вказуються в видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною. Вартість тари, упакування та маркування продукції внесене в її ціну. Загальна вартість договору складаються з вартості всіх партій продукції, поставлених покупцю та цим договором (пункти 7.1., 7.2.);

- оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця, здійснюється наступним чином: 100% вартості партії продукції сплачується покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання покупцем відповідної партії продукції (пункт 7.6.).

Так, на виконання укладеного сторонами договору постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 250 862,82 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін, а саме:

- від 13.01.2021 № 72 на суму 78674,40 гривень, рахунок на оплату від 17.12.2020 №3895;

- від 04.02.2021 № 290 на суму 47649,60 гривень, рахунок на оплату від 28.01.2021 № 241;

- від 15.02.2021 № 410 на суму 69718,32 гривень, рахунок на оплату від 08.02.2021 №369;

- від 05.03.2021 № 621 на суму 23494,50 гривень, рахунок на оплату від 19.02.2021 № 511;

- від 16.03.2021 № 714 на суму 31326,00 гривень, рахунок на оплату від 19.02.2021 № 511.

Згідно наявних у матеріалах справи банківських виписок по рахунку позивача відповідачем 05.03.2021 перераховано 1689,04 гривень, 15.03.2021 перераховано 43000 гривень та 26.03.2021 перераховано 4997 гривень та 3784,24 гривень. Такі оплати відповідачем здійснені із призначенням платежу - оплата за клейку стрічку згідно рах. № 3895 від 17.12.2020.

Позивач стверджує, що відповідач всупереч умовам договору взяте на себе зобов`язання по оплаті поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару в повному обсязі не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Як вже вказувалося, вимоги позивача про стягнення з відповідача 197 392,54 грн. основного боргу, 6 660,16 грн. пені, 1 422,11 грн. 3% річних та 3 342,67 грн. інфляційних втрат задоволені місцевим господарським судом в повному обсязі.

Відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених вимог про стягнення інфляційних в сумі 3 342,67 грн. та вказує про необхідність її зменшення до 2 326,04 грн., у зв`язку з невірністю здійсненого позивачем розрахунку.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця, здійснюється наступним чином: 100% вартості партії продукції сплачується покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання покупцем відповідної партії продукції (пункт 7.6. Договору).

Відповідачем зобов`язання з оплати отриманого товару, виконувались неналежним чином, тобто з порушенням строків, встановлених договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 342,67 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Стосовно доводів апелянта про необґрунтованість розрахунку інфляційних, з огляду на те, що їх нарахування відбувалося за неповний місяць, то колегія суддів звертається до позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, згідно якої сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Розрахунок позивача відповідає наведеній методиці розрахунку інфляційних втрат.

Так, оскільки строк оплати по видатковій накладній від 13.01.2021 № 72 на суму 78674,40 гривень настав 12.02.2021, тобто час прострочення складає більше половини місяця, позивач обґрунтовано нараховує інфляційні на суму боргу за лютий 2021 року, та з урахуванням здійснених відповідачем оплат на залишок боргу за березень та квітень 2021 року.

Стосовно видаткової накладної від 04.02.2021 № 290 на суму 47649,60 гривень, то оскільки строк її оплати настав 06.03.2021, тобто час прострочення складає більше половини місяця, позивач обґрунтовано починає нараховувати інфляційні починаючи з березня 2021 року. Також, оскільки прострочення тривало і в квітні 2021 року, тому позивачем нараховано інфляційній за вказані місяці на сукупний індекс інфляції.

Стосовно видаткової накладної від 15.02.2021 № 410 на суму 69718,32 гривень, то оскільки строк її оплати настав 17.03.2021, тобто час прострочення склав менше половини місяця, позивач правомірно здійснив нарахування інфляційних у наступному місяці - квітні 2021 року.

Щодо видаткової накладної від 05.03.2021 № 621 на суму 23494,50 гривень, то оскільки строк її оплати настав 04.04.2021 тобто час прострочення складає більше половини місяця, позивач обґрунтовано здійснив нарахування інфляційних у квітні 2021 року.

По накладній від 16.03.2021 № 714 на суму 31326,00 гривень позивачем не здійснювалося нарахування інфляційних.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для визнання розрахунку інфляційних, здійсненого позивачем, необґрунтованим.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Авентин" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 05.08.2021 у справі №911/1654/21 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 05.08.2021 у справі №911/1654/21.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 25.11.2021 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

Л.В. Кропивна