Ухвала

від 25.11.2021 по справі 910/21935/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"25" листопада 2021 р. Справа№ 910/21935/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

прокурора: Константінової І.В. за посвідченням;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від відповідача 3: Биліни Р.Г. за довіреністю;

від відповідача 4: не з`явися;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 (повний текст рішення складено 01.04.2021)

у справі №910/21935/17 (суддя Марченко О.В.)

за позовом керівника Київської місцевої прокуратури №10

до 1) Національної академії медичних наук України

2) Державної установи Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України

3) Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес МС

4) Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро-Плаза

про визнання недійсними постанови від 06.03.2007 №5/3, договорів від 07.03.2007 №01/03-Л та від 25.05.2007,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 березня 2021 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

У судовому засіданні судом було поставлено на обговорення питання необхідності зупинення провадження у справі до розгляду судовою палатою Верховного Суду справи №925/1133/18 щодо представництва прокурором інтересів держави в суді.

Прокурор у судовому засіданні заперечила проти зупинення провадження.

Представник відповідача 3 у судовому засіданні вважав за необхідне зупинити провадження у справі.

Заслухавши думку прокурора і представника відповідача 3, розглянувши доводи та аргументи апеляційної скарги і відзивів на неї, дослідивши обставини справи, Північний апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Предметом розгляду даного судового спору є вимоги прокурора щодо визнання недійсними:

- постанови Президії Академії медичних наук України від 06.03.2007 №5/3, якою дозволено Інституту укласти договір інвестування від 07.03.2007 №01/03-Л;

- договору інвестування у будівництво житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками від 07.03.2007 №01/03-Л на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лермонтовська, 12, укладеного Інститутом та ТОВ Дніпро-Плаза , та додаткової угоди № 1 до вказаного договору;

- договору від 25.05.2007 про заміну сторони у зобов`язанні від 07.03.2007 №01/03-Л.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що вказані постанова і договори укладено з порушенням норм чинного законодавства України;

- в даному випадку відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому Прокурором пред`явлено позов до відповідачів як процесуальним позивачем в інтересах держави;

- прокурором не пропущено строк позовної давності на звернення до суду, оскільки він не був стороною названих правочинів, а дізнався про обставини прийняття спірної постанови та укладення спірних правочинів лише у червні 2017 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив, у тому числі, з того, що земельна ділянка, частина якої стосується Договору №01/03-Л, перебувала у державній власності в особі Київської міської державної адміністрації, тому органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є саме Київська міська державна адміністрація.

У апеляційний скарзі прокурор не погоджується із вказаним висновком, посилаючись на те, що органом, уповноваженим державою, є Національна академія медичних наук України, однак нею самою допущені порушення шляхом прийняття спірної постанови і погодження укладання спірних договорів, тому Академія є відповідачем.

Відповідач 3 у відзиві на апеляційну скаргу акцентує увагу на тому, що прокурор, звертаючись із позовом, вказував на відсутність відповідного уповноваженого органу, а при новому розгляді справи вважає таким органом Академію, однак не надав доказів звернення до неї в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

У відповіді на відзив прокурор вказує, що орган, який уповноважений державою захищати її інтереси (Академія), сам допустив порушення, тому набув статусу відповідача, і прокурор не може подати позов в інтересах держави в особі Академії, тому відсутні підстави для направлення листа в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Апеляційним господарським судом встановлено, що у провадженні Верховного Суду перебуває справа №925/1133/18 за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Черкаської міської ради та Приватного підприємства "Інвестиційно-будівельна компанія "Будгарант" про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради та визнання недійсними змін до договору оренди землі, з підстав невідповідності їх чинному законодавству.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом у справі №925/1133/18, прокурор вказав, що є позивачем, оскільки Черкаська міська рада - один із співвідповідачів, рішення якого оскаржується через його невідповідність нормам чинного законодавства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.

Отже, правовідносини у даній справі та у справі №925/1133/18 є схожими, оскільки прокурор, в якості підстави невиконання положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо направлення повідомлення Академії, посилається на оскарження рішення Академії, і підстави звернення обґрунтовуються відсутністю іншого уповноваженого державою органу.

07 липня 2021 року колегія суддів Верховного Суду при розгляді справи №925/1133/18 прийшла до висновку щодо необхідності відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №908/1664/19 про те, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача не нівелює його обов`язку дотримання процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Тому, з огляду на розгляд судами значної кількості аналогічних справ (за предметом спору та суб`єктним складом), з метою формування єдиної правозастосовчої практики, для вирішення питання щодо наявності чи навпаки, відсутності підстав для відступу від висновків у справі з подібних правовідносин, колегія суддів вважала за необхідне передати справу №925/1133/18 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справи щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.07.2021 було прийнято до розгляду справу №925/1133/18 і на даний час розгляд вказаної справи не завершено.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У цьому випадку, згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З метою забезпечення єдності судової практики, враховуючи підстави для передачі справи №925/1133/18 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, апеляційний господарський суд вважає необхідним зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду у касаційному порядку судових рішень у справі №925/1133/18 та вирішення питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Зупинити апеляційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 925/1133/18.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений 29.11.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко