Рішення

від 10.11.2021 по справі 905/1396/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.2021 Справа № 905/1396/21

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання - Циктич А.Р.

Особа, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб - керівник Бахмутської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Донецькій області, Миронівської селищної ради.

Відповідач - Комунальне унітарне підприємство "Мирком" Миронівської селищної ради .

Про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Представники учасників справи:

від прокурора - Шовкопляс М.М.;

від позивача 1- не з`явився;

від позивача 2 - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

Керівник Бахмутської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Донецькій області (далі - позивач 1) та Миронівської селищної ради (далі - позивач 2) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального унітарного підприємства "Мирком" Миронівської селищної ради (далі - відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення вимог водного законодавства, використовував підземні води для питного водопостачання без отримання спеціального дозволу на користування надрами,у зв`язку з чим спричинив збитки в розмірі 2349123,60 грн.

07.09.2021 до суду надійшло клопотання відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Суд, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

26.06.2019 Державною екологічною інспекцією у Донецькій області складений акт №03/40 за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (т.1 а.с.55-79).

Згідно з вказаним актом, виявлені наступні порушення, зокрема:

- п.6 ч.3 ст.110 Водного кодексу України. Перевіркою встановлено невиконання умови дозволу на спеціальне водокористування щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами;

- ч.1 ст.19 Кодексу України про надра. Користування ділянкою надр (підземною водою) здійснюється за відсутності спеціального дозволу, обсяг видобування підземних вод із водозабору "Скельова" перевищує 300 кубічних метрів на добу.

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища з 15.07.2019 по 26.07.2019 Державною екологічною інспекцією в Донецькій області видано припис від 26.07.2019 №03/40, згідно з яким КУП "Мирком" зобов`язано усунути виявлені порушення у термін до 09.08.2019. Вказаний припис отриманий директором КУП "Мирком" (т.1 а.с.80-81).

25.07.2019 Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області Артюховим Є.В. складено протокол №001946 про адміністративне правопорушення відносно директора Комунального унітарного підприємства "Мирком" ОСОБА_1 (т.1 а.с.88-89).

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення від 26.07.2019, визнано директора Комунального унітарного підприємства "Мирком" - ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 47 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. (т.1 а.с.90-91).

Як вбачається з платіжного доручення №480 від 30.07.2019, штраф був сплачений 30.07.2019 (а.с.92).

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

У відповідності до ст.16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Статтею 1 Водного кодексу України (далі - ВК України) визначено, що забір води - це вилучення води з водного об`єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Відповідно до ч.1 ст. 48 ВК України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Як встановлено ч.1 ст. 49 ВК України, спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Пунктом 9 частини 1 статті 44 ВК України встановлений обов`язок здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ВК України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827).

Стаття 2 ВК України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об`єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Приписами ч.1 ст.149, ст.151 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Згідно з ч.1 ст.152 ГК України, суб`єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов`язаний: використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності; ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності; здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання; своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів; здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів; відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів.

Відповідно до ч.1 ст.19 Кодексу України про надра (далі - КУпН), надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Статтею 21 КУпН визначено, що видобування підземних вод здійснюється на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (стаття 21 КУпН).

Комунальне унітарне підприємство "Мирком" Миронівської селищної ради здійснює надання житлово-комунальних послуг фізичним та юридичним особам та здійснює зокрема забір, очищення та постачання води (т.2 а.с.21-23).

25.04.2014 відповідачем була отримана ліцензія на здійснення централізованого водопостачання та водовідведення (т.1 а.с.95).

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 16 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод).

У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами (ч.5 ст.17 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення").

Отже, приймаючи до уваги, що для питного водопостачання відповідач використовував підземні води, а отже мав провадити господарську діяльність з забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням на підставі дозволу на користування надрами.

В той же час, доказів отримання такого дозволу відповідачем суду не надано.

Крім того, згідно з відповіддю Державною служби геології та надр України від 06.06.2019, відповідач не звертався до Держгеонадр, станом на 04.06.2019, стосовно отримання спеціального дозволу на користування надрами (т.2 а.с.29-30).

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Згідно з частиною 1 статтею 69 цього Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 111 ВК України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Позивачем 1, на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 20.07.2009 № 389 (надалі - методика), було здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства України у сфері охорони та раціонального використання водних ресурсів відповідачем.

Збитки розраховані за формулою (23) розділу 9.1 методики: Зс.в.=5хWхТар., де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м 3 ; Тар.- розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м 3 , води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м 3 , води, яка входить до складу напоїв, - грн/м 3 ). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Згідно з п. 9.2 розділу ІХ Методики, фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

На підтвердження об`єму води, що використаний самовільно без дозвільних документів прокурором надана копія довідки позивача, копії звітів про використання води, копія журналів обліку водовикористання (водовідведення) водомірними приладами та пристроями (т.1 а.с.87, 115-134, 155-246, т.2 а.с.61-64).

Відповідач щодо обсягів використаної води за 2014-2018 роки не заперечував.

Позивачем, для розрахунку розміру шкоди, був застосований розмір ставки рентної плати за спеціальне використання води передбаченого ст.255.5.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у розмірі 110,56 грн за 100 куб. метрів.

В той же час, відповідно до ст.255.7 ПК України, житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3.

Відповідно до ст. 14.1.59 ПК України, житлово-комунальні підприємства - суб`єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють та/або надають житлово-комунальні послуги.

Як було зазначено вище, відповідач є підприємством з надання населенню комунально-побутових послуг, зокрема з водопостачання та водовідведення.

Отже, суд вважає, що для визначення ставки рентної плати, яка має бути використана для розрахунку розміру шкоди в цій справі, необхідне застосування ст.255.7 ПК України.

Таким чином, загальний розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, становить 2349123,6 грн.

За таких обставин, заявлені в позовній заяві вимоги є обґрунтованими та доведеними, а отже такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Незважаючи на той факт, що порушення природоохоронного законодавства відповідачем мали місце у період 2014-2018, позивач дізнався про їх існування лише за результатами позапланової перевірки відповідача, яка тривала з 15.07.2019 по 26.07.2019, за насідками якої був складений відповідний акт.

Відтак, позивачі могли довідатись про порушення свого права лише після проведення перевірки, а отже, за приписами ч.1 ст. 261 ЦК України, саме з цього часу (дати складання акту за результатами перевірки) починається перебіг позовної давності - строку, протягом якого позивачі можуть звернутись до суду за захистом свого порушеного права або інтересу.

Перебіг позовної давності у спорах, пов`язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається із дня складення акта про відповідне порушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 910/2863/17 від 17.04.2018 та у постанові №910/10452/17 від 12.06.2018.

Враховуючи, що позов про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, поданий прокурором 15.07.2021 (т.2 а.с.41), а позовні вимоги ґрунтуються на акті перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства №03/40, який був складений 26.07.2019, підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин відсутні.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Донецькій області та Новгородської селищної ради в цій справі суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131 1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.1, 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

При зверненні з позовом, в обґрунтування підстав для представництва, прокурор зазначив, що відшкодування шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу Товариство з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства", має суттєве соціальне значення для місцевої територіальної громади та держави в цілому.

Визначаючи органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор виходив з того, що відповідно до ст.35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища є Державна екологічна інспекція.

До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах (п.й ч.1 ст.20 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 було затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію (далі - Положення). Відповідно до п.3 Положення, до основних завдань Держекоінспекції відносяться, зокрема, реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони надр.

Пунктом 4 Положення передбачено, зокрема, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах;

В той же час, пунктом 7 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію в Донецькій області, затвердженої наказом Державної екологічної інспекції України 28.09.2017 №652, встановлено, що до функцій Державної екологічної інспекції в Донецькій області належить вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Повноваження Державної екологічної інспекції в Донецькій області поширюються на територію Донецької області за винятком території та об`єктів, віднесених до зони діяльності Державної Азовської морської екологічної інспекції.

В обґрунтування звернення до суду в інтересах держави, в особі Миронівської селищної ради, прокурор посилається на ст.ст. 6,10 ВК України, ст.15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст.ст. 18 1 , 33 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що прокурором вірно визначені органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Підставою для представництва інтересів держави в цій справі прокурор зазначає те, що ані Державна екологічна інспекція в Донецькій області, ані Миронівська селищна рада, достовірно знаючи про завдану відповідачем шкоду навколишньому природному середовищу, не вживають дієвих заходів щодо відновлення порушених інтересів держави, а саме не звертаються до суду за їх захистом.

Так, Державна екологічна інспекція у Донецькій області була обізнана про вчинення відповідачем правопорушення щодо використання підземних вод без отримання спеціального дозволу на користування надрами після проведення перевірки відповідача та складання відповідного акту (26.07.2019), однак жодний реальних дій спрямованих на стягнення з відповідача шкоди заподіяній його протиправними діями екологічною інспекцією вчинено не було.

Миронівській селищній раді про вчинення відповідачем правопорушення, яке може бути підставою для стягнення на користь ради частини від заподіяних відповідачем збитків, стало відомо щонайменше 26.09.2019.

Станом на дату пред`явлення прокурором позову до суду, доказів на підтвердження вчинення селищною радою дій щодо стягнення з відповідача заподіяної шкоди суду не надано.

Незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивачів про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про стягнення збитків завданих державі та територіальній громаді через відсутність коштів, сам факт незвернення до суду органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади та держави, свідчить про те, що указані органи неналежно виконують свої повноваження щодо стягнення завданої шкоди, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів територіальної громади та держави, та звернення до суду з таким позовом.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2019, справа №903/129/18.

Також, вирішуючи питання про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави (територіальної громади) в цій справі, судом враховані висновки, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №9128/2385/18.

Виходячи з наведеного, підстави для представництва прокурором інтересів держави та територіальної громади підтверджені, звернення прокурора в інтересах держави та територіальної громади до господарського суду в цій справі відповідає функції представництва прокуратурою інтересів держави та направлено на їх захист.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення прокурора до суду за захистом порушених інтересів держави не створює додаткових процесуальних привілеїв позивачам, порівняно з іншими учасниками судового процесу. Відсутні будь-які особливі процесуальні права чи обов`язки і у прокурора, як учасника судового процесу. Прокурор не звільнений від сплати судового збору у встановленому законом розмірі за подання до суду позовної заяви, а відтак несе ризики з його втрати, у разі подання до суду необґрунтованого позову.

Статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.2 ст. 47 вказаного Закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення (ч.6 ст.47 вказаного Закону).

Разом з тим, зазначений Закон не визначає розміру частин грошових стягнень які мають перераховуватись вказаним фондам охорони навколишнього природного середовища, при цьому у пункті 4 частини першої статті 69 1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Пункт сьомий частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України визначає, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67 1 цього Кодексу) є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Враховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає зарахуванню до спеціального фонду (з охорони навколишнього природного середовища) Державного бюджету України, спеціального фонду (з охорони навколишнього природного середовища) бюджету Миронівської селищної ради та спеціального фонду (з охорони навколишнього природного середовища) бюджету Донецької області у відповідних сумах.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05.04.2018, справа №905/2992/16.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати, на підставі ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального унітарного підприємства "Мирком" Миронівської селищної ради (84791, Донецька область, Бахмутський район, смт.Миронівський, вул.Театральна, 5, ідентифікаційний код юридичної особи - 33225282) до: спеціального фонду (з охорони навколишнього природного середовища) Державного бюджету України (Державна екологічна інспекція у Донецькій області, 85114, м.Костянтинівка, вул.Петровського, 18а, ідентифікаційний код юридичної особи - 38034476) 704737 (сімсот чотири тисячі сімсот тридцять сім) грн. 08 коп. майнової шкоди; спеціального фонду (з охорони навколишнього природного середовища) бюджету Миронівської селищної ради (84791, Донецька область, Бахмутський район, смт.Миронівський, вул.Миру, 16, ідентифікаційний код юридичної особи - 25946404) 1174561 (один мільйон сто сімдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят одна) грн. 80 коп.; спеціального фонду (з охорони навколишнього природного середовища) бюджету Донецької області (Донецька обласна державна адміністрація, 84306, Донецька обл. м.Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 6, ідентифікаційний код юридичної особи - 00022473) 469824 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 72 коп. майнової шкоди.

Стягнути з Комунального унітарного підприємства "Мирком" Миронівської селищної ради (84791, Донецька область, Бахмутський район, смт.Миронівський, вул.Театральна, 5, ідентифікаційний код юридичної особи - 33225282) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, 6, ідентифікаційний код юридичної особи - 25707002) судовий збір у розмірі 35236 (тридцять п`ять тисяч двісті тридцять шість) грн. 85 коп.

Відстрочити виконання судового рішення на один рік з дня ухвалення рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.11.2021.

Суддя О.В. Говорун