Рішення

від 18.11.2021 по справі 914/2104/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2021 справа № 914/2104/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг Естейт"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Шахін Ашкин

про стягнення 152978,36 грн.

за участю представників :

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору : Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Торг Естейт" до відповідача Фізичної особи-підприємця Шахін Ашкин про стягнення 152978,36 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відобажено в протоколах судового засідання.

Сторони явку представників в судове засідання 18.11.2021р. не забезпечили.

18.11.2021р. на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача (вх.№ 17425/21) про розгляд справи без участі його представника.

Як вбачається з інформації, яка міститься на офіційному сайті Акціонерного товариства Укрпошта , ухвалу суду від 26.10.2021р., якою суд в порядку статтей 120-121 Господарського процесуального кодексу України повідомляв відповідача про місце, дату та час розгляду справи, відповідачу не вручено підчас доставки, причина невручення інші причини .

Поштова кореспонденція судом направлялась на адресу, що вказана позивачем в позовній заяві та зазначена Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79052, Львівська область, місто Львів, вулиця Роксоляни, будинок 31, квартира 88.

Таке відправлення підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 28.10.2021р. (штрихкодовий ідентифікатор поштових відправлень - 7901414220773).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

Таким чином, суд першої інстанції вчинив усі необхідні дії для належного повідомлення відповідача, неотримання відповідачем повідомлення про дату та час судового засідання було обумовлене об`єктивно незалежними від суду обставинами.

Слід зазначити, що явка сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заперечень щодо заявлених вимог не подав.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

03.12.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торг Естейт (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Шахін Ашкин (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №11-03-12-20 (договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване в підвальному поверсі, площею 186 кв. м., що є частиною торгово- офісного центру, літ. А-4 за адресою: м. Львів, площа Петрушевича Є., буд. №5, загальною площею 1222 кв. м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1820343346101) (приміщення).

Згідно пункту 1.4. договору цільове призначення приміщення - для здійснення господарської діяльності орендарем.

Відповідно до пункту 2.1 договору, орендодавець повинен передати приміщення орендарю в день підписання цього договору, в належному технічному стані, а орендар в той самий день прийняти приміщення і підписати акт прийому-передачі, в якому зазначається технічний стан приміщення. Акт є невід`ємною частиною договору. Вступ орендаря у користування орендованим приміщенням настає одночасно із підписанням сторонами акту прийому-передачі вказаного приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2020р. сторонами відповідно до пункту 2.1 договору підписано акт приймання передачі нежитлового приміщення, що є предметом даного договору.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що розмір місячної орендної плати за користування вказаним в розділі 1 цього договору приміщенням за один календарний місяць користування приміщенням становить 7933,84 грн. без ПДВ, що еквівалентно 279,00 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату укладення цього договору.

Договором про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № П-03-12-20 від 03.12.2020р. сторони погодили пункт 3.1 розділу 3 викласти в наступній редакції: сторони погодили, що розмір місячної орендної плати за користування вказаним в розділі 1 цього договору приміщенням за один календарний місяць користування приміщенням становить 79338,39 грн. без ПДВ, що еквівалентно 2790,00 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату укладення цього договору.

Згідно пункту 3.2 договору вказаний в п.3.1 цього договору розмір орендної плати визначено в гривнях у еквіваленті до доларів США, тому сторони погодили, що орендна плата за користування приміщенням підлягає сплаті орендарем орендодавцю в національні валюті України - гривнях згідно з курсом гривні до доларів США, встановленим Національним банком України станом на дату проведення платежу.

Сторони погодили, що у випадку збільшення чи зменшення курсу гривні до долара США згідно офіційного курсу встановленого Національним банком України, розмір орендної плати підлягає сплаті орендарем орендодавцю згідно з курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату проведення платежу.

Відповідно до пункту 3.3. договору, орендна плата оплачується щомісячно, не пізніше 5 (п`ятого) числа поточного місяця в безготівковій формі, шляхом банківського переказу з поточного рахунку орендаря на поточний рахунок Орендодавця.

Авансові платежі допускаються.

Обов`язок оплати вважається виконаним орендарем в момент зарахування коштів в повному обсязі на поточний рахунок орендодавця.

Згідно підпункту 4.1.2. пункту 4.1 договору, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 6.2 договору, у випадку прострочення орендарем виконання зобов`язань щодо оплати орендних платежів (орендної плати) чи платежів, передбачених пунктом 3.6 цього договору, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати за користування приміщенням за кожне таке прострочення. При цьому, у випадку прострочення орендарем виконання зобов`язань щодо оплати орендних платежів (орендної плати) чи платежів, передбачених пунктом 3.6. договору більше як на один місяць, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі трьох місячних орендних плат за користування приміщенням за кожне таке прострочення.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що строк дії цього договору становить 35 місяців з дати його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором обчислюється з моменту підписання цього договору та закінчується в останній день строку дії цього договору чи його припинення (розірвання).

Як зазначає позивач, відповідач взяті на себе договірні зобов`язання в повному обсязі не виконав, зокрема існує неоплаченою заборгованість за липень 2021р. у розмірі 76479,75 грн.

За прострочення виконання зобов`язань щодо оплати орендних платежів (орендної плати), позивачем на підставі пункту 6.2 договору, нараховано відповідачу штраф у розмірі 76479,75 грн. та 3 % річних у розмірі 18,86 грн.

Таким чином, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь позивача 152978,36 грн., з яких 76479,75 грн. - сума основного боргу, 76479,75 грн. - штраф та 18,86 грн. - 3 % річних.

Відповідач проти позову не заперечив, відзиву на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Згідно з статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № П-03-12-20 від 03.12.2020р.

Положеннями статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 286 Господарського кодексу України визначає, що орендною платою є фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 3.1 договору (в редакції договору про внесення змін до договору від 03.12.2020р.) сторони погодили, що розмір місячної орендної плати за користування вказаним в розділі 1 цього договору приміщенням за один календарний місяць користування приміщенням становить 79338,39 грн. без ПДВ, що еквівалентно 2790,00 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату укладення цього договору.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3.2 договору, у випадку збільшення чи зменшення курсу гривні до долара США згідно офіційного курсу встановленого Національним банком України, розмір орендної плати підлягає сплаті орендарем орендодавцю згідно з курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату проведення платежу.

Згідно з пунктом 3.3. договору орендна плата оплачується щомісячно, не пізніше 5 (п`ятого) числа поточного місяця в безготівковій формі, шляхом банківського переказу з поточного рахунку орендаря на поточний рахунок орендодавця.

Як зазначає позивач, та як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача за липень 2021р. становить 76479,75 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відповідач проти існування вказаної заборгованості не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 18,86 грн. - 3 % річних є обгрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні за змістом норми містяться в Господарському кодексі України.

Так, згідно з частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами пункту 6.2 договору, у випадку прострочення орендарем виконання зобов`язань щодо оплати орендних платежів (орендної плати) чи платежів, передбачених пунктом 3.6 цього договору, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати за користування приміщенням за кожне таке прострочення. При цьому, у випадку прострочення орендарем виконання зобов`язань щодо оплати орендних платежів (орендної плати) чи платежів, передбачених пунктом 3.6. договору більше як на один місяць, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі трьох місячних орендних плат за користування приміщенням за кожне таке прострочення.

Виходячи з того, що відповідач прострочив виконання зобов`язання щодо сплати орендних платежів, нарахування позивачем штрафу у розмірі місячної орендної плати за користування приміщенням в розмірі 76479,75 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

За подання позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2294,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням №154 від 08.07.2021р.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд прийшов до висновку витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294,68 грн. покласти на відповідача, оскільки позов у даній справі слід задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1 . Позов задовольнити.

2 . Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шахін Ашкин ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг Естейт" (79031, Львівська область, місто Львів, вулиця Скорини, будинок 32, квартира 77, ідентифікаційний код 43751585) 76479,75 грн. - заборгованості по орендній платі, 76479,75 грн. - штрафу, 18,86 грн. - 3% річних та 2294,68 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 29.11.2021р.

Суддя Петрашко М.М.