Рішення

від 15.11.2021 по справі 522/17379/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/17379/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участю секретаря судового засідання Радзімовської Р.О., Тончевої П.В.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача Одеської обласної прокуратури Жигун І.В.,

представника відповідача ГУНП в Одеській області Кір`яка Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Одеської обласної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Приморського РВ ОМУ Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Відділу поліції №2 Одеського РУП №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України в Одеській області, Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Одеської обласної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Приморського РВ ОМУ Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Відділу поліції №2 Одеського РУП №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України в Одеській області, Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в провадженні СВ Приморського ВП Головного Управління Національної поліції в Одеській області знаходилося кримінальне провадження №12014106000600921, внесене 05 лютого 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК України.

26 квітня 2014 року в рамках зазначеного кримінального провадження слідчим СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Рябцовим О.О. було проведено санкціонований обшук у квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено наступне майно: системний блок L.G COOLTER MASTER вартістю 6426.00 гривень; флеш носій Transcenal вартістю 165.00 гривень; мікро SD на 4 gb Samsung вартістю 192.52 гривень; Memori Stick PRO Duo на 8 gb Sony вартістю 440.00 гривень; Wi Fi роутер вартістю 3079.00 гривень; компакт диски 8 штук х 75 гривень вартістю 600.00 гривень із них DVD-R 6 штук з написами: родословная , основи протезирования, металокерамика, без метановая керамика , Verbation з написом : XTREM , Verbation з написом: установоч, Verbation, Verbation Value Pack, компакт диск DVD-RW acme з написом: Новий год 2007 фото Свети , компакт диск CD-R Sony з написами: Куликов протезиров. шини. , мобільний телефон Iphone 4 8 gb imei : НОМЕР_1 вартістю 14975.00 гривень; мобільний телефон Iphone 5 S imei : НОМЕР_2 вартістю 18000.00 гривень; планшет iPad 16 gb 3G вартістю 11454.00 гривень.

До теперішнього часу, не дивлячись на численні скарги позивачів та відповідні ухвали слідчих суддів, майно власникам не повернуто, що спричинило матеріальні втрати на суму 65331,52 грн.

Моральна шкода, заподіяна кожному з позивачів незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури на суму 200000 гривень, полягає у наступних діях правоохоронних органів: відкриттям кримінального провадження № 12014106000000921 по частині 4 статті 301 Кримінального кодексу України, в той час, коли на думку позивачів, склад злочину по вказаній статті КК України у даній справі був відсутній; вилученням слідчим Приморського ВП Головного Управління Національної поліції в Одеській області Рябцовим О.О. протоколом обшуку від 26 квітня 2014 року речей на суму 65331.52 гривень; не розглядом у порушення статті 220 Кримінально-процесуального кодексу України клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про повернення по акту приймання - передачі, вилучених 26 квітня 2014 року протоколом обшуку речей, що вимусило оскаржувати такі незаконні дії і бездіяльність органів досудового слідства, прокуратури до Приморського районного суду міста Одеси щодо не належного розгляду клопотань та не повернення за актом приймання - передачі вилучених протоколом обшуку речей на суму 65331.52 гривень; не поверненням за актом приймання - передачі, вилучених 26 квітня 2014 року протоколом обшуку з 26 квітня 2014 року по цей час, речей на суму 65331.52 гривень; заявами прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 Суліми С.Ю. щодо можливості закриття кримінального провадження № 12014106000000921 через рекомендованого ним адвоката за 5000 доларів США; систематичними обманами слідчими ОСОБА_4 .. Худяковим С.В. про причини не повернення вилучених речей у зв`язку з проведенням по ним експертизи; визнанням слідчим Приморського ВП Головного Управління Національної поліції в Одеській області Рябцовим О.О. факту пропажі вилучених речей, визнаних речовими доказами по кримінальному провадженню; затягуваннями слідчими Приморського ВП Головного Управління Національної поліції в Одеській області Рябцовим О.О., ОСОБА_5 , прокурорами Одеської місцевої прокуратури № 3 слухання в Приморському районному суді міста Одеси, відсутністю можливості користування речами, а саме: комп`ютерною технікою з носіями, DVD- дисками, мобільними телефонами, планшетом, вилученими 26 квітня 2014 року.

Враховуючи викладене, з урахуванням уточнень та доповнень до позову позивачі просять суд стягнути солідарно з відповідачів на їх користь шляхом списання з їх казначейських рахунків за рахунок держави матеріальну шкоду у розмірі 65331,52 грн., та моральну шкоду, заподіяну незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду у розмірі 200000,00 грн. кожному.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Кравчук Т.С. від 14.09.2016 року було відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Прокуратурою Одеської області, ГУ ДКСУ в Одеській області до суду надано заперечення (а.с. 97-109, т.1), відповідно до яких позов не підлягає задоволенню, оскільки вони не є належними відповідачами у зазначеній справі, а позовні вимоги не обґрунтовані належним чином.

МВС України на позов надано заперечення (а.с. 122-128, т.2) та відзиви (а.с. 224-227, т. 2, а.с. 248-253, т. 2), відповідно до яких, оскільки кримінальне провадження №12014106000000921 станом на теперішній час триває, то вимоги про відшкодування матеріальної шкоди безпідставні, вимоги про відшкодування моральної шкоди містять стандартні фрази, неналежним чином обґрунтовані, з позову не вбачається в чому саме повинно нести відповідальність МВС України, позивачами допущені порушення норм процесуального права при визначенні сторін по справі, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Ліквідаційною комісією ГУМВС в Одеській області надано відзив на позов (а.с. 205-208, т. 2), відповідно до якого у зв`язку з тим, що на теперішній час відсутнє судове рішення щодо визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, відсутні підстави для відшкодування шкоди позивачам.

ГУНП в Одеській області надано відзив на позовну заяву (а.с. 233-236, т. 2), відповідно до якого управління не є належним відповідачем по зазначеній справі, вимоги про відшкодування моральної шкоди позивачами не доведені, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Ухвалою суду від 11.10.2017 року по зазначеній справі призначалась товарознавча експертиза з метою визначення вартості речей, вилучених під час обшуку 26.04.2014 року.

25.01.2018 року матеріали цивільної справи повернуто до суду без надання експертного висновку.

11 травня 2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Прокуратури Одеської області, Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Приморського РВ ОМУ Головного управління МВ України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Приморського відділу Поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України в Одеській області, Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, прийнято до провадження суддею Приморського районного суду м. Одеси Єршовою Л.С.

У судовому засіданні 30.05.2019 року судом закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позов та просила суд його задовольнити, після оголошення перерви у судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали позов та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача Одеської обласної прокуратури Жигун І.В., представник відповідача ГУНП в Одеській області Кір`як Д.А. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на недоведеність позовних вимог.

Представники інших позивачів у судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні СВ Приморського ВП Головного Управління Національної поліції в Одеській області знаходилося кримінальне провадження №12014106000600921, внесене 05 лютого 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК України.

26 квітня 2014 року в рамках зазначеного кримінального провадження слідчим СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Рябцовим О.О. було проведено санкціонований обшук у квартирі АДРЕСА_2 , та відповідно до протоколу обшуку (а.с. 218-220, т. 1) вилучено наступне майно: системний блок L.G COOLTER MASTER вартістю 6426.00 гривень; флеш носій Transcenal вартістю 165.00 гривень; мікро SD на 4 gb Samsung вартістю 192.52 гривень; Memori Stick PRO Duo на 8 gb Sony вартістю 440.00 гривень; Wi Fi роутер вартістю 3079.00 гривень; компакт диски 8 штук х 75 гривень вартістю 600.00 гривень із них DVD-R 6 штук з написами: родословная , основи протезирования, металокерамика, без метановая керамика , Verbation з н аписом : XTREM , Verbation з написом: установоч, Verbation, Verbation Value Pack, компакт диск DVD-RW acme з написом: Новий год 2007 фото Свети , компакт диск CD-R Sony з написами: Куликов протезиров. шини. , мобільний телефон Iphone 4 8 gb imei : НОМЕР_1 вартістю 14975.00 гривень; мобільний телефон Iphone 5 S imei : НОМЕР_2 вартістю 18000.00 гривень; планшет iPad 16 gb 3G вартістю 11454.00 гривень.

За інформацією, наданою слідчому КП БТІ ОМР, станом на 31.12.2021 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а.с. 211, т. 1).

В судовому засіданні позивачами підтверджено, а відповідачами не заперечувалось, що зазначена квартира на момент проведення обшуку знаходилась у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Ухвалами Приморського районного суду міста Одеси від 24 вересня 2015 року по справі № 522/19770/15-к (а.с. 24-25, т. 1), від 18 листопада 2015 року по справі № 522/22840/15-к (а.с. 26, т. 1) слідчих Приморського ВП Головного Управління Національної поліції в Одеській області, у провадженні яких знаходилося кримінальне провадження №12014106000000921, внесене 05 лютого 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, було зобов`язано розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідно до вимог статті 220 Кримінально-процесуального кодексу України.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12 квітня 2016 року по справі №522/2555/16-к (а.с. 28-29, т. 1) зобов`язано слідчого Приморського ВП Головного Управління Національної поліції в Одеській області, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження №12014106000000921, внесене 05 лютого 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, прийняти процесуальне рішення за наслідками належного розгляду клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 09 лютого 2014 року та повідомити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про наслідки розгляду клопотання.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 26 травня 2016 року по справі №522/7199/16-к (а.с. 31-33, т. 1) задоволено скаргу ОСОБА_1 , зобов`язано слідчих СВ Приморського ВП ГУНП в Одеській області негайно повернути ОСОБА_1 майно, вилучене 26.04.2014 року в рамках розслідування кримінального провадження № 1201410600000921 від 05.02.2014 року за ознаками ст.301 ч.4 КК України слідчим Рябцовим О.О., а саме: комп`ютерна техніка з носіями, DVD-диски, мобільні телефони та планшет, згідно протоколу обшуку від 26.04.2014 року.

У судовому засіданні встановлено, що до теперішнього часу ухвала слідчого судді не виконана та майно, вилучене 26.04.2014 року під час обшуку квартири АДРЕСА_2 , власникам - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не повернуто.

30.06.2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до прокуратури Одеської області та ГУНП в Одеській області з заявами про добровільне відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 65331,52 грн. та моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн. кожному (а.с. 147-155, т. 1), проте відшкодування не отримали, що не заперечувалось сторонами під час розгляду справи судом.

За поясненнями прокуратури Одеської області за результатами службової перевірки, проведеної на підставі колективної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 30.11.2015 щодо неповернення їм речей, вилучених СВ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області під час обшуку у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014160500000921, внесено відомості до ЄРДР від 26.01.2016 за №42016160000000037 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

У подальшому, 12.12.2016 у кримінальному провадженні визначено підслідність за СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області.

За результатами досудового розслідування слідчим 31.03.2017 прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

На теперішній час перевірити законність прийнятого рішення не уявляється можливим оскільки матеріали вказаного кримінального провадження на запит до прокуратури області не надійшли, у зв`язку з чим установлено факт їх можливої втрати.

За вказаним фактом Одеською місцевою прокуратурою № 3 ініційовано проведення службового розслідування у СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області.

Проте, службову перевірку проведено Приморським ВП з порушенням встановленого нормативно-правовими актами порядку, відповідний наказ на її проведення не видавався, перевірку проведено формально.

З огляду на викладене, 26.02.2019 Одеської місцевою прокуратурою № 3 перед керівництвом слідчого управління головного управління Національної поліції в Одеській області ініційовано питання щодо проведення службового розслідування за фактом втрати матеріалів досудового розслідування № 42016160000000037 та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності. Однак, на цей час службове розслідування не завершено.

Щодо місцезнаходження кримінального провадження №12014160500000921 прокуратурою Одеської області зазначено, що кримінальне провадження № 12014160500000921 на даний час перебуває у провадженні СВ Приморського МВ в м. Одесі ГУНП в Одеській області.

За матеріалами службового розслідування з приводу втрати речових доказів, вилучених під час обушку при проведенні досудового розслідування кримінального провадження №12014160500000921 (а.с. 131-143, т. 2), 12.06.2014 року у вказаному кримінальному провадженні призначалась комп`ютерно-технічна експертиза, проведення якої доручалось експертам НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області.

23.12.2014 року з НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області на адресу ВП надійшов лист про повернення об`єктів дослідження без виконання експертизи.

Відповідно до даних ЄРДР 04.12.2014 року кримінальне провадження слідчим Рябцовим О.О. було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, постанова про закриття кримінального провадження в матеріалах кримінального провадження відсутня.

08.01.2015 відповідно до супровідного листа слідчого Рябцова О.О. матеріали кримінального провадження та речові докази, вилучені під час обшуку від 26.04.2014 року передано начальнику відділення СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Сікорському О.М.

Відібрати пояснення від ОСОБА_6 не виявилося можливим через звільнення останнього, місцезнаходження речей встановити не вдалося.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вищезазначене майно, а саме: системний блок L.G COOLTER MASTER вартістю 6426.00 гривень; флеш носій Transcenal вартістю 165.00 гривень; мікро SD на 4 gb Samsung вартістю 192.52 гривень; Memori Stick PRO Duo на 8 gb Sony вартістю 440.00 гривень; Wi Fi роутер вартістю 3079.00 гривень; компакт диски 8 штук х 75 гривень вартістю 600.00 гривень із них DVD-R 6 штук з написами: родословная , основи протезирования, металокерамика, без метановая керамика , Verbation з н аписом : XTREM , Verbation з написом: установоч, Verbation, Verbation Value Pack, компакт диск DVD-RW acme з написом: Новий год 2007 фото Свети , компакт диск CD-R Sony з написами: Куликов протезиров. шини. , мобільний телефон Iphone 4 8 gb imei : НОМЕР_1 вартістю 14975.00 гривень; мобільний телефон Iphone 5 S imei : НОМЕР_2 вартістю 18000.00 гривень; планшет iPad 16 gb 3G вартістю 11454.00 гривень, було втрачене.

Оскільки вказані речі були вилучені під час обшуку в квартирі позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час вчинення дій посадовими особами органів державної влади, відповідно держава взяла і обов`язок щодо їх збереження, а тому не виконання вказаного обов`язку є незаконним і таким, що порушує права позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до статей 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною четвертою статті 100 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість.

У частині першій статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі №750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). .

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за цієї умови відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 03 жовтня 2001 року у справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) зазначив, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна Казначейська служба України, яка зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Щодо вартості вищезазначеного майна та відповідно розміру шкоди, завданої позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд зазначає, що він визначений позивачами на підставі ринкової вартості аналогічного майна на час подання позову, при цьому позивачами надано роздруківки з оголошеннями про продаж такого майна. В свою чергу, відповідачі не надали до суду жодних доказів, які спростовують суми, визначені позивачами, а тому суд погоджується з розрахунками позивачів щодо визначення суми матеріальної шкоди у розмірі 65331,52 грн.

Враховуючи викладене, суд задовольняє вимоги позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині стягнення матеріальної шкоди по 32665,76 грн. кожному.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Суд враховує характер порушень, глибину фізичних і душевних страждань позивачів, пов`язаних з втратою фотокарток та відеозаписів з пам`ятними моментами особистого життя, хвилюванні за долю речей, що містять інформацію, зокрема, необхідну для роботи та навчання, необхідністю купувати нову техніку, вимоги розумності і справедливості, у зв`язку з чим приходить до висновку, що з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню сума у розмірі 2000,00 грн. кожному.

При цьому суд не бере до уваги твердження позивачів, що їм спричинено моральну шкоду заявами прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 Суліми С.Ю. щодо можливості закриття кримінального провадження № 12014106000000921 через рекомендованого ним адвоката за 5000 доларів США; систематичними обманами слідчими ОСОБА_4 .. Худяковим С.В. про причини не повернення вилучених речей у зв`язку з проведенням по ним експертизи, затягуваннями слідчими Приморського ВП Головного Управління Національної поліції в Одеській області Рябцовим О.О., ОСОБА_5 , прокурорами Одеської місцевої прокуратури № 3 слухання в Приморському районному суді міста Одеси, оскільки зазначені твердження не доведені жодними належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, на думку суду, саме визначений розмір відшкодування моральної шкоди відповідає інтересам позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і є співмірним із завданою їм шкодою.

Суд вважає, що у даному випадку можуть бути задоволені позовні вимоги лише власників майна - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , доказів, що майно (або його частина) на час його вилучення під час обшуку перебувало у власності ОСОБА_3 відсутні, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині вимог ОСОБА_3 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16 зроблено висновок, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади .

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними заперечення відповідачів, що позов заявлено до неналежних відповідачів та викладає резолютивну частину рішення щодо відшкодування шкоди за рахунок державного бюджету з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19 червня 2018 року по справі №910/23967/16.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 4-7, 10-13, 19, 81, 89, 141, 258, 264, 265, 268, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Одеської обласної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Приморського РВ ОМУ Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Відділу поліції №2 Одеського РУП №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України в Одеській області, Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на відшкодування матеріальної шкоди 32665,76 грн. (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят п`ять гривень 76 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на відшкодування матеріальної шкоди 32665,76 грн. (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят п`ять гривень 76 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.11.2021 року.

Суддя Л.С. Єршова