Постанова

від 27.04.2023 по справі 522/17379/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2389/23

Справа № 522/17379/16-ц

Головуючий у першій інстанції Єршова Л.С.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - Князюка О. В.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря Дерезюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги Одеської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2021 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Одеської обласної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Приморського РВ ОМУ Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Відділу поліції №2 Одеського РУП №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України в Одеській області, Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

На розгляді Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Одеської обласної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Приморського РВ ОМУ Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Відділу поліції №2 Одеського РУП №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України в Одеській області, Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в провадженні СВ Приморського ВП Головного Управління Національної поліції в Одеській області знаходилося кримінальне провадження №12014106000600921,внесене 05лютого 2014року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК України.

26квітня 2014року в рамках зазначеного кримінального провадження слідчим СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Рябцовим О.О. було проведено санкціонований обшук у квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено наступне майно: системний блок «L.G» «COOLTER MASTER» вартістю 6426.00 гривень; флеш носій «Transcenal» вартістю 165.00 гривень; мікро SD на 4 gb «Samsung» вартістю 192.52 гривень; Memori Stick PRO Duo на 8 gb «Sony» вартістю 440.00 гривень; Wi Fi роутер вартістю 3079.00 гривень; компакт диски 8 штук х 75 гривень вартістю 600.00 гривень із них DVD-R 6 штук з написами: «родословная», «основи протезирования, металокерамика, без метановая керамика», Verbation з написом: «XTREM», Verbation з написом: установоч, Verbation, Verbation Value Pack, компакт диск DVD-RW acme з написом: «Новий год 2007 фото Свети», компакт диск CD-R «Sony» з написами: «Куликов протезиров. шини.», мобільний телефон Iphone 4 8 gb imei: НОМЕР_1 вартістю 14975.00 гривень; мобільний телефон Iphone 5 S imei: НОМЕР_2 вартістю 18000.00 гривень; планшет iPad 16 gb 3G вартістю 11454.00 гривень.

До теперішнього часу, не дивлячись на численні скарги позивачів та відповідні ухвали слідчих суддів, майно власникам не повернуто, що спричинило матеріальні втрати на суму 65331,52 грн.

Моральна шкода, заподіяна кожному з позивачів незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури на суму 200000 гривень, полягає у наступних діях правоохоронних органів: відкриттям кримінального провадження № 12014106000000921 по частині 4 статті 301 Кримінального кодексу України, в той час, коли на думку позивачів, склад злочину по вказаній статті КК України у даній справі був відсутній; вилученням слідчим Приморського ВП Головного Управління Національної поліції в Одеській області Рябцовим О.О. протоколом обшуку від 26 квітня 2014 року речей на суму 65331.52 гривень; не розглядом у порушення статті 220 Кримінально-процесуального кодексу України клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про повернення по акту приймання передачі, вилучених 26 квітня 2014 року протоколом обшуку речей, що вимусило оскаржувати такі незаконні дії і бездіяльність органів досудового слідства, прокуратури до Приморського районного суду міста Одеси щодо не належного розгляду клопотань та не повернення за актом приймання - передачі вилучених протоколом обшуку речей на суму 65331.52 гривень; не поверненням за актом приймання передачі, вилучених 26 квітня 2014 року протоколом обшуку з 26 квітня 2014 року по цей час, речей на суму 65331.52 гривень; заявами прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 Суліми С.Ю. щодо можливості закриття кримінального провадження № 12014106000000921 через рекомендованого ним адвоката за 5000 доларів США; систематичними обманами слідчими ОСОБА_4 .. Худяковим С.В. про причини не повернення вилучених речей у зв`язку з проведенням по ним експертизи; визнанням слідчим Приморського ВП Головного Управління Національної поліції в Одеській області Рябцовим О.О. факту пропажі вилучених речей, визнаних речовими доказами по кримінальному провадженню; затягуваннями слідчими Приморського ВП Головного Управління Національної поліції в Одеській області Рябцовим О.О., Худяковим С.В, прокурорами Одеської місцевої прокуратури № 3 слухання в Приморському районному суді міста Одеси, відсутністю можливості користування речами, а саме: комп`ютерною технікою з носіями, DVD- дисками, мобільними телефонами, планшетом, вилученими 26 квітня 2014 року.

Враховуючи викладене, з урахуванням уточнень та доповнень до позову позивачі просили суд стягнути солідарно з відповідачів на їх користь шляхом списання з їх казначейських рахунків за рахунок держави матеріальну шкоду у розмірі 65331,52 грн., та моральну шкоду, заподіяну незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду у розмірі 200000,00 грн. кожному.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Одеської обласної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Приморського РВ ОМУ Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Відділу поліції №2 Одеського РУП №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України в Одеській області, Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на відшкодування матеріальної шкоди 32665,76 грн. (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят п`ять гривень 76 коп.).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на відшкодування матеріальної шкоди 32665,76 грн. (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят п`ять гривень 76 коп.).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби.

21.12.2021 року апеляційну скаргу подано Державною казначейською службою України, відповідно до вимог якої, апелянт просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги Державна казначейська служба зазначає наступне.

Апелянт вказує, що Державна казначейська служби є самостійною юридичною особою, яка самостійно несе відповідальність за своїми зобов`язаннями, в повному обсязі виконує завдання та функції і ніяких прав та законних інтересів позивача не порушувала. Відповідач вважає. що оскільки відповідно до матеріалів справи, докази було вилучено Приморським районним відділом Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області у разі їх неможливості повернути в натурі, їх вартість має бути відшкодована за рахунок приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області.

З огляду на зазначене, апелянт вважає, що при встановленні факту, що діями посадових осіб Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області позивачам було завдано матеріальну шкоду відповідальність за вчинену шкоду повинен нести виключно Приморський районний відділ Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області.

Окрім того, у оскаржуваному рішенні зазначено, що службове розслідування за фактом матеріалів досудового розслідування №42016160000000037 не завершено, а отже рішення щодо відшкодування матеріальної шкоди позивачам з Державного бюджету України прийнято передчасно, адже на час ухвалення рішення не встановлено місце знаходження матеріалів досудового розслідування.

Апелянт звертає увагу суду на той факт, що оскільки шлях виконання судових рішень визначений у спеціальному законодавстві та не потребує деталізації у резолютивній частині судового рішення, рішення у вказаній частині підлягає скасуванню.

Також, апелянт зазначає, що оскільки судом першої інстанції не встановлено наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями посадових осіб відповідачів та моральною шкодою, а також її настання, відсутні підстави для задоволення позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди. А рішення сулу першої інстанції підлягає скасуванню і у вказаній його частині.

Доводи апеляційної скарги Одеської обласної прокуратури

24.12.2021 року апеляційну скаргу подано Одеською обласною прокуратурою, відповідно до вимог якої апелянт просить суд скасувати рішення Приморського районного суду від 15.11.2021 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивачі в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Вказує на те, що безпідставним є висновок суду щодо нібито наявності підстав для відшкодування шкоди, завданої позивачам незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно посилається на те, що відповідачами не надано доказів, які спростовують суму матеріальної шкоди, визначені позивачами, через що помилкового погодився з наданими ними розрахунками.

Також, відповідач не погоджується з розрахунком розміру моральної шкоди виконаним судом першої інстанції.

З огляду на зазначене в апеляційній скарзі, апелянт вважає, що суд першої інстанції в процесі розгляду справи допустив неправильне застосування норм матеріального права та як наслідок, висновки суду викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, а оскаржуване рішення суперечить засадам розумності, виваженості та справедливості.

Заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційні скарги до суду не надходило.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.01.2022 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2021 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Одеської обласної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Приморського РВ ОМУ Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Відділу поліції №2 Одеського РУП №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України в Одеській області, Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди було залишено без руху, повідомлено апелянта про необхідність виправити недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду. Роз`яснено апелянту, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, суддею буде прийняте процесуальне рішення передбачене ст. 357 ЦПК України.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.01.2022 року апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2021 року було залишено без руху, повідомлено апелянта про необхідність виправити недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду. Роз`яснено апелянту, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, суддею буде прийняте процесуальне рішення передбачене ст. 357 ЦПК України.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.02.2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2021 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Одеської обласної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Приморського РВ ОМУ Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Відділу поліції №2 Одеського РУП №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України в Одеській області, Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.02.2022 року справу за апеляційною скаргою Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2021 року було призначено до розгляду на 06жовтня 2022року на11годину 45хвилин в приміщенні Одеського апеляційного суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.03.2022 року провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2021 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Одеської обласної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Приморського РВ ОМУ Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Відділу поліції №2 Одеського РУП №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України в Одеській області, Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди було відкрито.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.03.2022 року справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2021 року було призначено до розгляду на 06 жовтня 2022 року на 11 годину 45 хвилин в приміщенні Одеського апеляційного суду.

06 жовтня 2022 року розгляд справи було відкладено на 27.04.2023 року на 10:30 год.

27 квітня 2023 року в судове засідання з`явилися, ОСОБА_1 , представник Одеської обласної прокуратури Клюкін К.І. та представник ГУ НП в Одеській області Безугла А.С.

ОСОБА_1 заперечувала щодо доводів апеляційних скарг, просила суд їх залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Одеської обласної прокуратури Клюкін К.І. апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури підтримав в повному обсязі, просив суд її задовольнити.

Представник ГУ НП в Одеській області Безугла А.С. апеляційні скарги також підтримав. Просив суд їх задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Інші учасники справи до суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вказана цивільна справа тривалий час перебуває в провадженні апеляційного суду, учасникам справи була надана можливість реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї позиції по справі, вони реалізували свої процесуальні права ще до введення державою карантину.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, тривалий розгляд справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, а також те, що учасники справи реалізували своє процесуальне право щодо участі у судовому засіданні під час розгляду справи та висловили свою процесуальну позицію, тобто створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила справу розглянути за вищевказаною явкою.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що в провадженні СВ Приморського ВП Головного Управління Національної поліції в Одеській області знаходилося кримінальне провадження №12014106000600921, внесене 05 лютого 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК України.

26 квітня 2014 року в рамках зазначеного кримінального провадження слідчим СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Рябцовим О.О. було проведено санкціонований обшук у квартирі АДРЕСА_2 , та відповідно до протоколу обшуку (а.с. 218-220, т. 1) вилучено наступне майно: системний блок «L.G» «COOLTER MASTER» вартістю 6426.00 гривень; флеш носій «Transcenal» вартістю 165.00 гривень; мікро SD на 4 gb «Samsung» вартістю 192.52 гривень; Memori Stick PRO Duo на 8 gb «Sony» вартістю 440.00 гривень; Wi Fi роутер вартістю 3079.00 гривень; компакт диски 8 штук х 75 гривень вартістю 600.00 гривень із них DVD-R 6 штук з написами: «родословная», «основи протезирования, металокерамика, без метановая керамика», Verbation з написом: «XTREM», Verbation з написом: установоч, Verbation, Verbation Value Pack, компакт диск DVD-RW acme з написом: «Новий год 2007 фото Свети», компакт диск CD-R «Sony» з написами: «Куликов протезиров. шини.», мобільний телефон Iphone 4 8 gb imei: НОМЕР_1 вартістю 14975.00 гривень; мобільний телефон Iphone 5 S imei: НОМЕР_2 вартістю 18000.00 гривень; планшет iPad 16 gb 3G вартістю 11454.00 гривень.

За інформацією, наданою слідчому КП «БТІ» ОМР, станом на 31.12.2021 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а.с. 211, т. 1).

В судовому засіданні позивачами підтверджено, а відповідачами не заперечувалось, що зазначена квартира на момент проведення обшуку знаходилась у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Ухвалами Приморського районного суду міста Одеси від 24 вересня 2015 року по справі № 522/19770/15-к (а.с. 24-25, т. 1), від 18 листопада 2015 року по справі № 522/22840/15-к (а.с. 26, т. 1) слідчих Приморського ВП Головного Управління Національної поліції в Одеській області, у провадженні яких знаходилося кримінальне провадження №12014106000000921, внесене 05 лютого 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, було зобов`язано розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідно до вимог статті 220 Кримінально-процесуального кодексу України.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12 квітня 2016 року по справі №522/2555/16-к (а.с. 28-29, т. 1) зобов`язано слідчого Приморського ВП Головного Управління Національної поліції в Одеській області, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження №12014106000000921, внесене 05 лютого 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, прийняти процесуальне рішення за наслідками належного розгляду клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 09 лютого 2014 року та повідомити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про наслідки розгляду клопотання.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 26 травня 2016 року по справі №522/7199/16-к (а.с. 31-33, т. 1) задоволено скаргу ОСОБА_1 , зобов`язано слідчих СВ Приморського ВП ГУНП в Одеській області негайно повернути ОСОБА_1 майно, вилучене 26.04.2014 року в рамках розслідування кримінального провадження № 1201410600000921 від 05.02.2014 року за ознаками ст.301 ч.4 КК України слідчим Рябцовим О.О., а саме: комп`ютерна техніка з носіями, DVD-диски, мобільні телефони та планшет, згідно протоколу обшуку від 26.04.2014 року.

У судовому засіданні встановлено, що до теперішнього часу ухвала слідчого судді не виконана та майно, вилучене 26.04.2014 року під час обшуку квартири АДРЕСА_2 , власникам - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не повернуто.

30.06.2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до прокуратури Одеської області та ГУНП в Одеській області з заявами про добровільне відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 65331,52 грн. та моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн. кожному (а.с. 147-155, т. 1), проте відшкодування не отримали, що не заперечувалось сторонами під час розгляду справи судом.

За поясненнями прокуратури Одеської області за результатами службової перевірки, проведеної на підставі колективної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 30.11.2015 року щодо неповернення їм речей, вилучених СВ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області під час обшуку у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014160500000921, внесено відомості до ЄРДР від 26.01.2016 за №42016160000000037 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

У подальшому, 12.12.2016 у кримінальному провадженні визначено підслідність за СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області.

За результатами досудового розслідування слідчим 31.03.2017 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

На теперішній час перевірити законність прийнятого рішення не уявляється можливим оскільки матеріали вказаного кримінального провадження на запит до прокуратури області не надійшли, у зв`язку з чим установлено факт їх можливої втрати.

За вказаним фактом Одеською місцевою прокуратурою № 3 ініційовано проведення службового розслідування у СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області.

Проте, службову перевірку проведено Приморським ВП з порушенням встановленого нормативно-правовими актами порядку, відповідний наказ на її проведення не видавався, перевірку проведено формально.

З огляду на викладене, 26.02.2019 року Одеської місцевою прокуратурою № 3 перед керівництвом слідчого управління головного управління Національної поліції в Одеській області ініційовано питання щодо проведення службового розслідування за фактом втрати матеріалів досудового розслідування № 42016160000000037 та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності. Однак, на цей час службове розслідування не завершено.

Щодо місцезнаходження кримінального провадження №12014160500000921 прокуратурою Одеської області зазначено, що кримінальне провадження № 12014160500000921 на даний час перебуває у провадженні СВ Приморського МВ в м. Одесі ГУНП в Одеській області.

За матеріалами службового розслідування з приводу втрати речових доказів, вилучених під час обушку при проведенні досудового розслідування кримінального провадження №12014160500000921 (а.с. 131-143, т. 2), 12.06.2014 року у вказаному кримінальному провадженні призначалась комп`ютерно-технічна експертиза, проведення якої доручалось експертам НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області.

23.12.2014 року з НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області на адресу ВП надійшов лист про повернення об`єктів дослідження без виконання експертизи.

Відповідно до даних ЄРДР 04.12.2014 року кримінальне провадження слідчим Рябцовим О.О. було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, постанова про закриття кримінального провадження в матеріалах кримінального провадження відсутня.

08.01.2015 року відповідно до супровідного листа слідчого Рябцова О.О. матеріали кримінального провадження та речові докази, вилучені під час обшуку від 26.04.2014 року передано начальнику відділення СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Сікорському О.М.

Відібрати пояснення від ОСОБА_5 не виявилося можливим через звільнення останнього, місцезнаходження речей встановити не вдалося.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вищезазначене майно, а саме: системний блок «L.G» «COOLTER MASTER» вартістю 6426.00 гривень; флеш носій «Transcenal» вартістю 165.00 гривень; мікро SD на 4 gb «Samsung» вартістю 192.52 гривень; Memori Stick PRO Duo на 8 gb «Sony» вартістю 440.00 гривень; Wi Fi роутер вартістю 3079.00 гривень; компакт диски 8 штук х 75 гривень вартістю 600.00 гривень із них DVD-R 6 штук з написами: «родословная», «основи протезирования, металокерамика, без метановая керамика», Verbation з написом: «XTREM», Verbation з написом: установоч, Verbation, Verbation Value Pack, компакт диск DVD-RW acme з написом: «Новий год 2007 фото Свети», компакт диск CD-R «Sony» з написами: «Куликов протезиров. шини.», мобільний телефон Iphone 4 8 gb imei: НОМЕР_1 вартістю 14975.00 гривень; мобільний телефон Iphone 5 S imei: НОМЕР_2 вартістю 18000.00 гривень; планшет iPad 16 gb 3G вартістю 11454.00 гривень, було втрачене.

Мотивувальна частина

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

За змістом п.1 ст., ст.13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Згідно зі ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Критерії оцінкиправомірності оскаржуваногосудового рішеннявизначені встатті 263ЦПК України,відповідно дояких судоверішення повинноґрунтуватися назасадах верховенстваправа,бути законнимі обґрунтованим.Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права.Судове рішеннямає відповідатизавданню цивільногосудочинства,визначеному цимКодексом.При виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин судвраховує висновкищодо застосуваннявідповідних нормправа,викладені впостановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У статті 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до ч. 6 статті 1176 ЦПК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зроблено правовий висновок про те, що застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 10 ЦПК України зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Судом встановлено, що в провадженні СВ Приморського ВП Головного Управління Національної поліції в Одеській області знаходилося кримінальне провадження №12014106000600921, внесене 05 лютого 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК України

26 квітня 2014 року в рамках зазначеного кримінального провадження слідчим СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Рябцовим О.О. було проведеносанкціонований обшуку квартирі АДРЕСА_2 ,та відповіднодо протоколуобшуку (а.с.218-220,т.1)вилучено наступнемайно: системний блок «L.G» «COOLTER MASTER» вартістю 6426.00 гривень; флеш носій «Transcenal» вартістю 165.00 гривень; мікро SD на 4 gb «Samsung» вартістю 192.52 гривень; Memori Stick PRO Duo на 8 gb «Sony» вартістю 440.00 гривень; Wi Fi роутер вартістю 3079.00 гривень; компакт диски 8 штук х 75 гривень вартістю 600.00 гривень із них DVD-R 6 штук з написами: «родословная», «основи протезирования, металокерамика, без метановая керамика», Verbation з написом: «XTREM», Verbation з написом: установоч, Verbation, Verbation Value Pack, компакт диск DVD-RW acme з написом: «Новий год 2007 фото Свети», компакт диск CD-R «Sony» з написами: «Куликов протезиров. шини.», мобільний телефон Iphone 4 8 gb imei: НОМЕР_1 вартістю 14975.00 гривень; мобільний телефон Iphone 5 S imei : НОМЕР_2 вартістю 18000.00 гривень; планшет iPad 16 gb 3G вартістю 11454.00 гривень.

За інформацією, наданою слідчому КП «БТІ»ОМР,станом на31.12.2021року правовласності наквартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а.с. 211, т. 1).

В судовому засіданні позивачами підтверджено, а відповідачами не заперечувалось, що зазначена квартира на момент проведення обшуку знаходилась у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Ухвалами Приморського районного суду міста Одеси від 24 вересня 2015 року по справі № 522/19770/15-к (а.с. 24-25, т. 1), від 18 листопада 2015 року по справі № 522/22840/15-к (а.с. 26, т. 1) слідчих Приморського ВП Головного Управління Національної поліції в Одеській області, у провадженні яких знаходилося кримінальне провадження №12014106000000921, внесене 05 лютого 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, було зобов`язано розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідно до вимог статті 220 Кримінально-процесуального кодексу України.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12 квітня 2016 року по справі №522/2555/16-к (а.с. 28-29, т. 1) зобов`язано слідчого Приморського ВП Головного Управління Національної поліції в Одеській області, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження №12014106000000921, внесене 05 лютого 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, прийняти процесуальне рішення за наслідками належного розгляду клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 09 лютого 2014 року та повідомити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про наслідки розгляду клопотання.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 26 травня 2016 року по справі №522/7199/16-к (а.с. 31-33, т. 1) задоволено скаргу ОСОБА_1 , зобов`язано слідчих СВ Приморського ВП ГУНП в Одеській області негайно повернути ОСОБА_1 майно, вилучене 26.04.2014 року в рамках розслідування кримінального провадження № 1201410600000921 від 05.02.2014 року за ознаками ст.301 ч.4 КК України слідчим Рябцовим О.О., а саме: комп`ютерна техніка з носіями, DVD-диски, мобільні телефони та планшет, згідно протоколу обшуку від 26.04.2014 року.

У судовому засіданні встановлено, що до теперішнього часу ухвала слідчого судді не виконана та майно, вилучене 26.04.2014 року під час обшуку квартири АДРЕСА_2 , власникам - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не повернуто.

30.06.2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до прокуратури Одеської області та ГУНП в Одеській області з заявами про добровільне відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 65331,52 грн. та моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн. кожному (а.с. 147-155, т. 1), проте відшкодування не отримали, що не заперечувалось сторонами під час розгляду справи судом.

За поясненнями прокуратури Одеської області за результатамислужбової перевірки, проведеної на підставі колективної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 30.11.2015 щодо неповернення їм речей, вилучених СВ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області під час обшуку у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014160500000921, внесено відомості до ЄРДР від 26.01.2016 за №42016160000000037 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

У подальшому, 12.12.2016 року у кримінальному провадженні визначено підслідність за СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області.

За результатами досудового розслідування слідчим 31.03.2017 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

На теперішній час перевірити законність прийнятого рішення не уявляється можливим оскільки матеріали вказаного кримінального провадження на запит до прокуратури області не надійшли, у зв`язку з чим установлено факт їх можливої втрати.

За вказаним фактом Одеською місцевою прокуратурою № 3 ініційовано проведення службового розслідування у СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області.

Проте, службову перевіркупроведено ПриморськимВП з порушенням встановленого нормативно-правовими актами порядку, відповідний наказ на її проведення не видавався, перевірку проведено формально.

З огляду на викладене, 26.02.2019 Одеської місцевою прокуратурою № 3 перед керівництвом слідчого управління головного управління Національної поліції в Одеській області ініційовано питання щодо проведення службового розслідування за фактом втрати матеріалів досудового розслідування № 42016160000000037 та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності. Однак, на цей час службове розслідування не завершено.

Щодо місцезнаходження кримінального провадження №12014160500000921 прокуратурою Одеської області зазначено, що кримінальне провадження № 12014160500000921 на даний час перебуває у провадженні СВ Приморського МВ в м. Одесі ГУНП в Одеській області.

За матеріалами службового розслідування з приводу втрати речових доказів, вилучених під час обушку при проведенні досудового розслідування кримінального провадження №12014160500000921 (а.с. 131-143, т. 2), 12.06.2014 року у вказаному кримінальному провадженні призначалась комп`ютерно-технічна експертиза, проведення якої доручалось експертам НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області.

23.12.2014 року з НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області на адресу ВП надійшов лист про повернення об`єктів дослідження без виконання експертизи.

Відповідно до даних ЄРДР 04.12.2014 року кримінальне провадження слідчим Рябцовим О.О. було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, постанова про закриття кримінального провадження в матеріалах кримінального провадження відсутня.

08.01.2015 відповідно до супровідного листа слідчого Рябцова О.О. матеріали кримінального провадження та речові докази, вилучені під час обшуку від 26.04.2014 року передано начальнику відділення СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Сікорському О.М.

Відібрати пояснення від ОСОБА_5 не виявилося можливим через звільнення останнього, місцезнаходження речей встановити не вдалося.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вищезазначене майно, а саме: системний блок «L.G» «COOLTER MASTER» вартістю 6426.00 гривень; флеш носій «Transcenal» вартістю 165.00 гривень; мікро SD на 4 gb «Samsung» вартістю 192.52 гривень; Memori Stick PRO Duo на 8 gb «Sony» вартістю 440.00 гривень; Wi Fi роутер вартістю 3079.00 гривень; компакт диски 8 штук х 75 гривень вартістю 600.00 гривень із них DVD-R 6 штук з написами: «родословная», «основи протезирования, металокерамика, без метановая керамика», Verbation з написом: «XTREM», Verbation з написом: установоч, Verbation, Verbation Value Pack, компакт диск DVD-RW acme з написом: «Новий год 2007 фото Свети», компакт диск CD-R «Sony» з написами: «Куликов протезиров. шини.», мобільний телефон Iphone 4 8 gb imei: НОМЕР_1 вартістю 14975.00 гривень; мобільний телефон Iphone 5 S imei: НОМЕР_2 вартістю 18000.00 гривень; планшет iPad 16 gb 3G вартістю 11454.00 гривень, було втрачене.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Оскільки вказані речі були вилучені під час обшуку в квартирі позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час вчинення дій посадовими особами органів державної влади, відповідно держава взяла і обов`язок щодо їх збереження, а тому не виконання вказаного обов`язку є незаконним і таким, що порушує права позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до статей 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною четвертою статті 100 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість.

У частині першій статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо вартості вищезазначеного майна та відповідно розміру шкоди, завданої позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції зазначає, що він визначений позивачами на підставі ринкової вартості аналогічного майна на час подання позову, при цьому позивачами надано роздруківки з оголошеннями про продаж такого майна. В свою чергу, відповідачі не надали до суду жодних доказів, які спростовують суми, визначені позивачами, а тому суд погоджується з розрахунками позивачів щодо визначення суми матеріальної шкоди у розмірі 65331,52 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимоги позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині стягнення матеріальної шкоди по 32665,76 грн. кожному.

Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування гарантовано статтею 303 КПК України. Але не залежно від реалізації позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, вона може ставити питання про відшкодування моральної шкоди за правилами ЦПК України.

Стверджуючи про необхідність попереднього судового рішення слідчого судді за правилами КПК України, яким має бути встановлено протиправність відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного органу при здійснені кримінального провадження, як підстави для відшкодування шкоди, відповідач не врахував, що спірні деліктні правовідносини виникли у зв`язку з неможливість через неефективне і тривале розслідування повернути втрачене майно, тобто, через дії, які не опосередковуються регулюванням КПК України. Зокрема вилучені при обшуку речі досі не повернуті позивачам.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 10 ЦПК України зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Аналіз положень статей 23, 1174 ЦК України свідчить про те, що моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою і при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому при визначені розміру компенсації моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У частині першій статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Оскільки Конвенція покликана захищати права, які є практичними й ефективними, порушення державою будь-якого з конвенційних обов`язків може зумовлювати необхідність присудження за це компенсації. Така компенсація може мати різні форми та встановлюватися, зокрема, залежно від виду порушення (наприклад, вирішення проблеми відповідальності держави за порушення права заявників на доступ до їхнього майна: рішення ЄСПЛ від 29 червня 2004 року щодо суті та від 13 липня 2006 року щодо справедливої сатисфакції у справі «Доган та інші проти Туреччини» (Dogan and Others v. Turkey), заява № 8803-8811/02 й інші; рішення ЄСПЛ від 16 червня 2015 року щодо суті у справі «Чірагов та інші проти Вірменії» (Chiragov and Others v. Armenia), заява № 13216/05, § 188-201; рішення ЄСПЛ від 16 червня 2015 року щодо суті у справі «Саргсян проти Азербайджану» (Sargsyan v. Azerbaijan), заява № 40167/06, § 152-242).

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача.

При цьому Верховний Суд виходить із того, що згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.

Суд враховує характер порушень, глибину фізичних і душевних страждань позивачів, пов`язаних з втратою фотокарток та відеозаписів з пам`ятними моментами особистого життя, хвилюванні за долю речей, що містять інформацію, зокрема, необхідну для роботи та навчання, необхідністю купувати нову техніку, вимоги розумності і справедливості, у зв`язку з чим приходить до висновку, що з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню сума у розмірі 2000,00 грн. кожному.

При цьому суд не взяв до уваги твердження позивачів, що їм спричинено моральну шкоду заявами прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 Суліми С.Ю. щодо можливості закриття кримінального провадження № 12014106000000921 через рекомендованого ним адвоката за 5000 доларів США; систематичними обманами слідчими ОСОБА_4 .. Худяковим С.В. про причини не повернення вилучених речей у зв`язку з проведенням по ним експертизи, затягуваннями слідчими Приморського ВП Головного Управління Національної поліції в Одеській області Рябцовим О.О., ОСОБА_6 , прокурорами Одеської місцевої прокуратури № 3 слухання в Приморському районному суді міста Одеси, оскільки зазначені твердження не доведені жодними належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції зазначив, що визначений розмір відшкодування моральної шкоди відповідає інтересам позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і є співмірним із завданою їм шкодою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у вказаній частині, та вважає за необхідне вказати, що рішення суду першої інстанції позивачами не оскаржується, а доводи апеляційних скарг Одеської обласної прокуратури та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області є такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у даному випадку можуть бути задоволені позовні вимоги лише власників майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , доказів, що майно (або його частина) на час його вилучення під час обшуку перебувало у власності ОСОБА_3 відсутні, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині вимог ОСОБА_3 .

Зважаючи на з`ясовані обставини, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що мають місце незаконні дії відповідачів, допущені його посадовими особами, такі як надмірна тривалість досудового слідства, обумовлена неефективними діями на досудовому розслідування, неефективність контролю за його проведенням. Факт цих дій підтверджується також обставинами справи, які в даному разі не може вважатись достатньою підставою для відновлення порушених прав позивача.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п.49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивачами рішення суду першої інстанції не оскаржується.

За змістом положень ст.2, ст.167, ст.170 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

З урахуванням наведеного, Державна казначейська служба України, як орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, у даній справі є органом, через який держава бере участь у справі як сторона.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі 910/23967/16 вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів (постанова Верховного Суду від 10 листопада 2021 року по справі №346/5428/17).

Доводи викладені в апеляційних скаргах Одеської обласної прокуратури та Головного управління Державної казначейської служби не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, та є такими, що зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційних скарг про те, що позов заявлено до неналежних відповідачів та судом першої інстанції вірно викладено резолютивну частину рішення щодо відшкодування шкоди за рахунок державного бюджету з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19 червня 2018 року по справі №910/23967/16.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа Серявін та інші проти України № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст.374,375,382,383,384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційні скарги Одеської обласної прокуратури та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02.05.2023 року.

Головуючий: О. В. Князюк

Судді: А. П. Заїкін

С.О. Погорєлова