Постанова

від 25.11.2021 по справі 2-1375/11

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1375/11

Провадження № 22-ц/4820/1614/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю апелянта ОСОБА_1 , представника АТ КБ ПриватБанк адвоката Мельник В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2021 року, суддя Маршал І.М., у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,

встановив:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про скасування встановленого щодо нього рішенням суду тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 2/2214/147/2012 від 23.01.2012 року з нього на користь АТ КБ ПриватБанк стягнуто заборгованість в розмірі 23360,24 грн. На підставі вказаного рішення суду стягувачу було видано виконавчий лист, який ним же було пред`явлено до виконання. Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29.11.2013 року, яка набрала законної сили, за поданням державного виконавця відділу ДВС Славутського міськрайонного управління юстиції Ковальського Т.Б. заявника тимчасово було обмежено у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язання у виконавчому провадженні. Постановою державного виконавця від 27.03.2019 року виконавчий документ про стягнення з нього заборгованості на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження було повернуто стягувачу за його письмовою заявою. В той же час, державний виконавець не вчинив дій щодо скасування застосованих до боржника обмежень у праві виїзду за межі України, тому просив суд скасувати такі обмеження, встановлені боржнику рішенням суду.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 31.08.2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у скасуванні тимчасового обмеження у праві виїзду за меді України.

При цьому, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав, передбачених чинними нормами процесуального закону, для скасування вставлених судом обмежень відносно боржника, який не виконав грошових зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу суду та постановити нове судове рішення, яким його заяву задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом порушено норми процесуального права, оскільки не враховано, що стягувач відкликав виконавчий лист про стягнення з нього грошової суми, у зв`язку з чим провадження у справі було закінчено державним виконавцем, тому підстав для подальшого обмеження його прав немає. Крім того, у зв`язку із забороною виїзду за межі України він не має можливості провідати свою малолітню дочку, яка проживає у Російській Федерації.

В судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги та пояснив, що повністю виконав грошові зобов`язання перед стягувачем, сплатив суму заборгованості з урахуванням додаткової угоди, якою частину боргу було прощено, а іншу частину сплачено ним кредитору у вересні 2021 року. На підтвердження цих обставин надав до суду відповідні письмові докази.

Представник АТ КБ ПриватБанк в суді проти апеляційної скарги заперечила, підтримала оскаржувану ухвалу суду. В той же час зазначила, що ОСОБА_1 заборгованості за рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.01.2012 року у справі № 2/2214/147/2012 не має.

Представник органу ДВС в судове засідання не з`явився, в письмовій заяві просив суд провести розгляд справи без його участі, пояснив, що на виконанні відділу ДВС відсутнє виконавче провадження щодо виконання рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.01.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк 23360,24 грн.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 2/2214/147/2012 від 23.01.2012 року з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк стягнуто 23360,24 грн. Виконавчий лист щодо примусового виконання рішення суду було пред`явлено до виконання АТ КБ ПриватБанк . Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29.11.2013 року за поданням державного виконавця відділу ДВС Славутського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_1 було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до виконання ним рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.01.2012 року.

Постановою державного виконавця від 27.03.2019 року виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа) було повернуто стягувачу АТ КБ ПриватБанк за його письмовою заявою.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Частиною п`ятою статті 441 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою завою боржника.

Відповідно до п. 4 р. ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮ України№512/5 від 02.04.2012 року, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України знімається у разі винесення виконавцем постанови про: закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 ч. 1 ст. 39 Закону; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.

Відмовляючи у скасуванні тимчасового обмеження суд першої інстанції виходив з того, що повернення виконавчого документа стягувачу не є закінченням виконавчого провадження в розумінні вимог Закону України Про виконавче провадження та його повним фактичним виконанням. При цьому стягувач в будь-який час у визначений законом строк вправі повторно звернути виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 до виконання через органи ДВС.

При цьому судом не було перевірено доводів ОСОБА_1 щодо сплати ним заборгованості за рішенням суду, внаслідок чого у нього відсутній обов`язок перед Банком, який став підставою для застосування щодо нього заходу тимчасового обмеження у вигляді заборони виїзду за межі України.

В той же час, як вбачається зі змісту письмових документів, наданих апелянтом, правильність яких не заперечувалася в суді представником Банку, ОСОБА_1 виконав свої грошової зобов`язання перед стягувачем, встановлені рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 2/2214/147/2012 від 23.01.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк 23360,24 грн.

Так, згідно з додатковою угодою №1 від 02.09.2021 року до кредитного договору №SAMD №34000016738886 від 06.11.2007 року, укладеною між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 , Банк здійснив прощення частини заборгованості, що виникла за договором, в частині сплати прострочених відсотків в сумі 1580,75 грн. та неустойки в розмірі 32807,82 грн. Встановлено на дату підписання цієї додаткової угоди заборгованість за договором у розмірі 10262 грн., строк погашення якої визначено сторонами до 03.09.2021 року включно. Для виконання цього договору Банком відкрито позичальникові ОСОБА_1 рахунок ІВАN НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості.

Відповідно до квитанції від 03.09.2021 року, ОСОБА_1 перерахував на користь АТ КБ ПриватБанк 10262 грн. на рахунок НОМЕР_1 на погашення кредиту.

Згідно з довідкою АТ КБ ПриватБанк від 10.09.2021 року, ОСОБА_1 має рахунок з кредитним лімітом 7952 грн., який 30.09.2021 року було закрито, заборгованість відсутня.

За встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, враховуючи відсутність у ОСОБА_1 заборгованості перед АТ КБ ПриватБанк за рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.01.2012 року, з урахуванням вимог ч.ч. 3, 5 ст. 441 ЦПК України, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для тимчасового обмеження апелянта у праві виїзду за межі України, який було встановлено судом до виконання боржником рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.01.2012 року про стягнення боргу за кредитним договором в загальній сумі 23360,24 грн.

В той же час, наявність у ОСОБА_1 заборгованості перед Банком за іншими кредитними зобов`язаннями, в т.ч. і забезпеченими іпотекою, про що пояснив в суді представник кредитора, не може слугувати підставою для обмеження боржника у його праві виїзду за межі України на підставі ухвали Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29.11.2013 року.

Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не дослідив питання наявності правових підстав для застосування обмеження права ОСОБА_1 з огляду на виконання ним грошового обов`язку, встановленого судом, в результаті чого дійшов помилкового висновку і необґрунтовано відмовив заявнику у скасуванні тимчасового заходу обмеження його права у вигляді заборони виїзду за межі України.

За таких обставин оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 та скасування тимчасового обмеження.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право виїзду за межі України до виконання ним рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2012 року про стягнення з нього на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованості у сумі 23360 грн. 24 коп., накладене ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2021 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова