Постанова

від 29.11.2021 по справі 440/3750/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 р. Справа № 440/3750/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Глобинської міської ради Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 року, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/3750/21

за позовом ОСОБА_1

до Глобинської міської ради Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Глобинської міської ради Полтавської області, в якому просив:

- визнати протиправним рішення Глобинської міської ради від 18.02.2021 № 423 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1.8000 га. цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер: 5320610100:00:007:0142 з метою передачі у власність";

- зобов`язати Глобинську міську раду повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1.8000 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером: 5320610100:00:007:0142.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 позов задоволено.

Визнано протиправним рішення Глобинської міської ради від 18.02.2021 № 423 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1.8000 га. цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер: 5320610100:00:007:0142 з метою передачі у власність".

Зобов`язано Глобинську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1.8000 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером: 5320610100:00:007:0142 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідач не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, звернувся до суд з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 та прийняти нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на земельній ділянці з кадастровим номером: 5320610100:00:007:0142, площею 4,3288 га. цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), за рахунок якої позивач бажає отримати земельну ділянку у розмірі 1,80 га, з функціональним призначенням відповідно до генерального плану м. Глобине - територія санітарно-захисних насаджень від територій окремих промислових підприємств і кладовища та частково невизначена територія. Санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови. Дана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, але згідно з Генеральним планом м. Глобине віднесена до перспективного включення до меж міста.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до Глобинської міської ради із заявою від 01.02.2021 (вх. №05-04/1725) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1.8000 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером: 5320610100:00:007:0142. До вказаної заяви додано: графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування, розмір та площа земельної ділянки, копії паспорта та довідки про присвоєння РНОКПП.

Розглянувши звернення гр. ОСОБА_1 , керуючись Земельним кодексом України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про землеустрій", враховуючи пропозиції постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, екології та навколишнього середовища, на шостої сесії Глобинської міської ради Полтавської області восьмого скликання прийнято рішення № 423 від 18.02.2021 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1.8000 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером: 5320610100:00:007:0142, з метою передачі у власність", яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8000 га, з цільовим призначенням згідно КВЦПЗ: А 01.03 для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320610100:00:007:0142, у зв`язку з невідповідністю Генеральному плану забудови м. Глобине та п. 5.20 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України №173 від 19.06.1996, відповідно до якого відстань від меж садових ділянок до осі крайньої залізничної колії слід приймати не менше 50 м при обов`язковому використанні шумозахисного озеленення шириною 25-30 м або інших шумозахисних заходів.

Не погодившись з цим рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними за своєю суттю документами із землеустрою та не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 (далі - ЗК України).

Відповідно до ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно із п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а Верховний Суд зазначив, що враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), то недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Частиною 5 статті 116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Таким чином, безоплатна приватизація земельних ділянок, що вже перебувають у законному користуванні інших осіб, допускається виключно після припинення користування такими особами земельними ділянками.

Однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою стаття 141 Земельного кодексу України визначає вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (частина друга статті 149 ЗК України).

Отже, погодження землекористувачів є обов`язковим у випадку, якщо безоплатна приватизація стосується тих земельних ділянок державної чи комунальної власності, що перебувають у користуванні інших громадян або юридичних осіб і їх право користування не припинено у визначеному законом порядку.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стала невідповідність Генеральному плану забудови м. Глобине та п. 5.20 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 173 від 19.06.1996, відповідно до якого відстань від меж садових ділянок до осі крайньої залізничної колії слід приймати не менше 50 м при обов`язковому використанні шумозахисного озеленення шириною 25-30 м або інших шумозахисних заходів.

З матеріалів справи вбачається, що до заяви про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою від 01.02.2021позивачем додано, крім іншого, графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки орієнтовною площею 1,80 га, відносно якої позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320610100:00:007:0142.

Разом з цим, дослідивши наявне в матеріалах справи викопіювання з Генерального плану колегія суддів зазначає, що така земельна ділянка з кадастровим номером 5320610100:00:007:0142 окреслена останнім як невизначена територія та позначена відповідачем під цифрою 2. Під цифрою 1 порядок із вказаною земельною ділянкою з кадастровим номером 5320610100:00:007:0142, за рахунок якої позивач бажає отримати дозвіл на розробку документації щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовно площею 1,8000га, знаходиться земельна ділянка, яка позначена відповідачем, як територія санітарно-захисних насаджень від території окремих промислових підприємств і кладовища.

Тобто, самим відповідачем на викопіюванні з генерального плану міста Глобине позначено, що земельна ділянка (під цифрою "2") з кадастровим номером 5320610100:00:007:0142, за рахунок якої позивач бажає отримати дозвіл на розробку документації щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовно площею 1,8000га та земельна ділянка (під цифрою "1"), яка позначена відповідачем, як територія санітарно-захисних насаджень від території окремих промислових підприємств і кладовища - є різними земельними ділянками.

Колегія суддів зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,8000га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5320610100:00:007:0142, відповідач, відмовляючи з підстав "невідповідність Генеральному плану забудови м. Глобине та п. 5.20 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 173 від 19.06.1996, відповідно до якого відстань від меж садових ділянок до осі крайньої залізничної колії слід приймати не менше 50 м при обов`язковому використанні шумозахисного озеленення шириною 25-30 м або інших шумозахисних заходів", одночасно надає до матеріалів справи викопіюванні з генерального плану міста Глобине, згідно якого земельна ділянка (під цифрою "2") з кадастровим номером 5320610100:00:007:0142, за рахунок якої позивач бажає отримати дозвіл на розробку документації щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовно площею 1,8000га та земельна ділянка (під цифрою "1"), яка позначена відповідачем, як територія санітарно-захисних насаджень від території окремих промислових підприємств і кладовища - є різними земельними ділянками.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до п. 1.3 "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Держземагентства України від 18.05.2010 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 № 391/17686, межа земельної ділянки це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово - картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Тобто, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та, у передбачених земельним законодавством випадках, надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5320610100:00:007:0142 не перебуває у комунальній власності чи не віднесена до Земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), як про це зазначено на Публічній кадастровій карті (https://map.land.gov.ua/?cc=3698003.5627064,6341776.20114138&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all&marker=3697903.651666575,6341776.20114138).

Також, не надано доказів існування на такій земельній ділянці будь-яких обмежень, що унеможливлюють надання дозволу на розробку проекту землеустрою за її рахунок.

Враховуючи вищевикладене, відмова, зазначена відповідачем в оскаржуваному рішенні, у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою є безпідставною, у зв`язку з чим рішення Глобинської міської ради від 18.02.2021 № 423 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1.8000 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер: 5320610100:00:007:0142 з метою передачі у власність", підлягає скасуванню як протиправне.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, визначеному ст. 118 ЗК України.

При цьому, зі змісту зазначеного клопотання та доданого до нього графічного матеріалу із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки вбачається, що позивач мав намір отримати у власність земельну ділянку площею 1,80 га за рахунок земельної ділянки загальною площею 4,3288 га, що сформована та має кадастровий номер 5320610100:00:007:0142.

Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до ч. 10 ст. 55 Закону України "Про землеустрій", технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Отже, спірна земельна ділянка орієнтовною площею 1,80 га на момент звернення позивача із відповідним клопотанням входила до складу уже сформованої у встановленому законом порядку земельної ділянки площею 4,3288 га з кадастровим номером 5320610100:00:007:0142.

Оскільки земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність, знаходиться в межах іншої уже сформованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності (а саме: на момент звернення позивача із клопотанням від 01.02.2021 - в межах земельної ділянки площею 4,3288 га із кадастровим номером 5320610100:00:007:0142), колегія суддів вважає, що надання такої земельної ділянки позивачу можливе внаслідок поділу раніше сформованої земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок.

Аналогічні висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №823/1179/17, від 03.10.2019 у справі №823/1172/17, від 25.11.2019 у справі №823/1178/17 та від 26.11.2019 у справі №823/1180/17.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій", проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Згідно із ст. 25 Закону України "Про землеустрій", документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином, колегія суддів вважає, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними за своєю суттю документами із землеустрою та не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Згідно із ЗК України, способами формування земельної ділянки є: у порядку відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (за відсутності на цій частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина друга статті 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Аналогічні висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №815/4257/16.

Із врахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що вказані обставини не враховані відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1.8000 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером: 5320610100:00:007:0142 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не виконав вимоги Земельного кодексу щодо вмотивованого обґрунтування підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 229, 238, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Глобинської міської ради Полтавської області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 по справі № 440/3750/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич Я.В. П`янова