Постанова

від 26.11.2021 по справі 640/14897/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14897/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Костюк Л.О., Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріглі Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ріглі Україна звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило суд визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення: №0340581212 від 23 квітня 2019 року, №0340601212 від 23 квітня 2019 року та №0644831212 від 02 серпня 2019 року, видані Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем у відношенні позивача, є неправомірними, оскільки останні сформовано за результатами проведеної камеральної перевірки з порушенням законодавчо встановленого строку та власне на підставі висновків про виявлені порушення, які не відповідають фактичним обставинам.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 р. позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, згідно порядку встановленого статтею 76 та пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України уповноваженою особою ГУ ДФС у м. Києві проведена камеральна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю Ріглі Україна , за результатами якої складено акт від 02 квітня 2019 року №2892/26-15-12-12-3077712.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ Ріглі Україна порушено терміни сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованої в податковій декларації з податку на прибуток підприємства, за що передбачена відповідальність згідно статті 126 Податкового кодексу України

На підставі висновків викладених в акті перевірки від 02 квітня 2019 року №2892/26-15-12-12-3077712 про порушення ТОВ Ріглі Україна строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 29, 19 та 543, 492, 481, 463, 454, 451, 433, 401, 371, 369, 362, 359, 341, 310, 285, 280, 254, 249, 224, 193, 162, 132, 101, 99, 71 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 12821176,60 грн. та в сумі 47906074,60 грн. ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2019 року № 0340581212, №0340601212, якими ТОВ Ріглі Україна зобов`язано сплатити штраф у розмірі 1282117,66 грн. і 9581214,92 грн. відповідно.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу ТОВ Ріглі Україна подавалась скарга до Державної фіскальної служби України (вх. ДФС №18510/6 від 20 травня 2019 року).

Рішенням ДФС України від 16 липня 2019 року №33090/6/99-99-11-06-01-25 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23 квітня 2019 року №№ 0340581212, 0340601212 скасовано в частині застосування штрафу поза межами строків, визначених пунктом 114.1 статті 114, статті 102 Податкового кодексу України, в розмірі 6016341,92 грн. В іншій частині зазначені ППР залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення, що у свою чергу слугувало підставами для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

23 серпня 2019 року ТОВ Ріглі Україна отримало податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 02 серпня 2019 року №0644831212, згідно з яким ТОВ Ріглі Україна відповідно до пункту 57.1 статті 57 та статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 543, 481, 454, 451, 369, 362, 359 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3564873,00 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 3564873,00 грн.

У позовній заяві щодо неправомірності проведеної відповідачем камеральної перевірки ТОВ Ріглі Україна позивачем наголошувалось зокрема на тому, що у відповідності до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право провести камеральну перевірку не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Водночас, згідно акту від 02 квітня 2019 року №2892/26-15-12-12-3077712 посадовою особою відповідача здійснено перевірку податкових декларацій з податку на прибуток підприємств з порушенням вищезазначеного строку, а саме наступних податкових декларацій за 2014-2015 роки: - від 28 лютого 2014 року №9090980061; - від 24 лютого 2015 року №9080945479; - від 25 лютого 2016 року №9276100312.

Оскільки граничним строком подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2013, 2014 та 2015 рік, відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у редакції на момент подання позивачем податкових декларацій, були 01 березня 2014 року, 01 березня 2015 року і 01 березня 2016 року, то таким чином строк давності протягом якого відповідач мав право провести камеральну перевірку, зокрема по податковій декларації за 2015 рік (від 25 лютого 2016 року №9276100312) закінчився 02 березня 2019 року.

Таким чином, вважаючи незаконною проведеною відповідачем перевірку сплати податкових зобов`язань ТОВ Ріглі Україна за деклараціями від 28 лютого 2014 року №9090980061, від 24 лютого 2015 року №9080945479 та від 25 лютого 2016 року №9276100312, на думку позивача порушення посадовою особою відповідача порядку та способу перевірки свідчить про те, що прийняття будь-яких рішень за результатами такої перевірки на підставі акту від 02 квітня 2019 року №2892/26-15-12-12-3077712 є також незаконним, адже висновки останнього не повинні спричиняти будь-яких юридичних наслідків.

Щодо суті виявлених камеральною перевіркою ТОВ Ріглі Україна порушень вимог податкового законодавства, позивачем зазначено наступне.

15 жовтня 2015 року контролюючим органом ТОВ Ріглі Україна видана податкова вимога за №131-11, згідно якої за позивачем станом на 15 жовтня 2015 року значиться податковий борг у сумі 5638114,74 грн., в т.ч.: - 5638104,15 грн. з податку на прибуток підприємств; - 10,59 грн. - пеня.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року №826/24331/15 зазначену податкову вимогу визнано протиправною та скасовано.

Також, при розгляді вказаної адміністративної справи судом було встановлено, що станом на 01 січня 2015 року ТОВ Ріглі Україна мало переплату з податку на прибуток у сумі 27966808,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року №826/4423/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року, контролюючий орган було зобов`язано: - здійснити коригування в інтегрованій картці платника податків ТОВ Ріглі Україна , відобразивши на особовому рахунку платника податків переплату з податку на прибуток на 2013 рік у розмірі 26933915, 00 грн., яка зазначена таким товариством в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік (рядок 14 декларації) та наявну переплату з податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 27966808, 00 грн., яка зазначена таким товариством в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік (рядок 14 декларації); - відобразити в інтегрованій картці платника податків ТОВ Ріглі Україна погашення щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств з травня 2014 року по грудень 2015 року включно за рахунок надміру сплаченої суми податку на прибуток, відображеної в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2013 рік та 2014 рік.

При розгляді справи №826/4423/17 суд встановив, що податковою декларацією за 2014 рік позивач узгодив розмір щомісячного авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 1165029,00 грн., який ТОВ Ріглі Україна повинно було сплачувати у 2015 році починаючи з березня місяця.

Позивачем зазначалось, що лише за рахунок переплат у 2015 році ТОВ Ріглі Україна погасило податкових зобов`язань в загальній сумі 15471031,00 грн., а відтак сума існуючої переплати не була використана у повному обсязі.

Задекларовані ТОВ Ріглі Україна за 2015 рік податкові зобов`язання з податку на прибуток у сумі 13022826,00 грн. були погашені грошовими коштами згідно платіжного доручення від 10 березня 2016 року №200000344.

Крім того, платіжним дорученням від 29 березня 2016 року №200000458 ТОВ Ріглі Україна надміру сплачено податок на прибуток підприємств в сумі 10350000,00 грн.

Тобто, загальна сума переплат ТОВ Ріглі Україна станом на 29 березня 2016 року збільшилась на 10350000,00 грн.

За результатами першого кварталу 2016 року ТОВ Ріглі Україна задекларувало податкові зобов`язання з податку на прибуток в сумі 5058293,00 грн.

Дані податкові зобов`язання погашені Товариством грошовими коштами згідно з платіжним дорученням від 17 травня 2016 року №200000764 і сума переплати не використовувалась.

За результатами другого кварталу 2016 року ТОВ Ріглі Україна задекларувало податкові зобов`язання з податку на прибуток в сумі 3711383,00 грн.

Дані податкові зобов`язання погашені Товариством грошовими коштами згідно з платіжним дорученням від 16 серпня 2016 року №200001013 і сума переплати не використовувалась.

За результатами третього кварталу 2016 року ТОВ Ріглі Україна задекларувало переплату на прибуток в сумі 808966,00 грн., а відтак сума переплати збільшилась на 808966,00 грн.

За результатами 2016 року ТОВ Ріглі Україна задекларувало податкові зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1567528,00 грн., які погашені Товариством за рахунок переплат відповідно до листа від 13 лютого 2017 року №3.

За результатами першого кварталу 2017 року ТОВ Ріглі Україна задекларувало податкові зобов`язання з податку на прибуток в сумі 3538119,00 грн., які погашено за рахунок переплат відповідно до листа від 15 травня 2017 року №5.

За результатами другого кварталу 2017 року ТОВ Ріглі Україна задекларувало податкові зобов`язання з податку на прибуток в сумі 4957703,00 грн., які погашено за рахунок переплат відповідно до листа від 11 серпня 2017 року №7.

За результатами третього кварталу 2017 року ТОВ Ріглі Україна задекларувало податкові зобов`язання з податку на прибуток в сумі 5316790,00 грн., які погашено за рахунок переплат відповідно до листа від 17 листопада 2017 року №8.

За результатами 2017 року ТОВ Ріглі Україна задекларувало податкові зобов`язання з податку на прибуток в сумі 6783399,00 грн., які погашено за рахунок переплат відповідно до листа від 06 березня 2018 року.

Відповідно, за доводами позивача, всі задекларовані ТОВ Ріглі Україна податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємств, перелік яких містився в акті від 02 квітня 2019 року №2892/26-15-12-12-3077712, були погашені ТОВ Ріглі Україна за рахунок грошових коштів та за рахунок надміру сплачених сум, що узгоджується із положеннями статті 87 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач зазначив, що зазначені вище обставини встановлені та підтверджені судовими рішеннями по справі №826/24331/15 (постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року) та по справі №826/4423/17 (рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року), а тому, з урахуванням викладеного, вважав винесені ГУ ДФС у м. Києві податкові-повідомлення рішення на підставі акту від 02 квітня 2019 року №2892/26-15-12-12-3077712 - протиправними та такими, що підлягають скасуванню у судовому порядку.

У відзиві на позов ГУ ДФС у м. Києві зазначало, що проведеною у відношенні ТОВ Ріглі Україна камеральною перевіркою було встановлено факт порушення строків сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств. Встановлено, що кошти, які сплачувались ТОВ Ріглі Україна , зараховувались в рахунок погашення боргу з податку на прибуток підприємств згідно з черговістю його виникнення, а отже розрахунок штрафних санкцій було складено у відповідності до статті 126 Податкового кодексу України.

Водночас, враховуючи скасування рішенням ДФС України від 16 липня 2019 року №33090/6/99-99-11-06-01-25 податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у м. Києві від 23 квітня 2019 року №№ 0340581212, 0340601212 в частині застосування штрафу до ТОВ Ріглі Україна поза межами строків визначених пунктом 114.1 статті 114, статтею 102 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у м. Києві 02 серпня 2019 року винесено нове податкове повідомлення-рішення за №0644831212, згідно якого до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 3564873,00 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, натомість позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спрірних правовідносин) платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до вимог пункту 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Пунктом 76.2. ст. 76 ПК України передбачено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 76.3. ст. 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що предметом камеральної перевірки окрім питань правильності оформлення податкових декларацій можуть бути й інші питання, зокрема своєчасність сплати грошових зобов`язань.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до вимог пункту 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 87.9 ст. 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, згідно його пункту 126.1 статті 126 такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Скасовуючи податкову вимогу від 15 жовтня 2015 року №131-11 відносно ТОВ Ріглі Україна Окружний адміністративний суд міста Києва відповідно до постанови від 30 вересня 2016 року по справі №826/24331/15 (дата набрання законної сили - 28 грудня 2016 року) встановив, що позивачем на адресу відповідача було надіслано податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, згідно якої Товариство нарахувало податок на прибуток від діяльності, що підлягає патентуванню в сумі 13980344,00 грн.

Водночас, відповідно до рядка 13 декларації сума податку на прибуток зменшена на загальну суму 41347152,00 грн., що складається зі сплаченого позивачем авансового внеску з податку на прибуток протягом 2013 року в розмірі 30163452,00 грн. та суми сплаченого позивачем авансового внеску з податку на прибуток у зв`язку з виплатою дивідендів в розмірі 11783700,00 грн.

Таким чином, за результатами 2014 року позивач задекларував переплату з податку на прибуток в розмірі 27966808,00 грн.

Крім того, відповідно до рядка 23 податкової декларації позивач узгодив розмір щомісячного авансового внеску з податку на прибуток у розмір 1165029,00 грн. та здійснив починаючи з березня 2015 року погашення узгодженого податкового зобов`язання з щомісячних авансових внесків.

Також, на підтвердження відсутності податкового боргу позивачем до матеріалів справи було надано: - акт звірки від 16 травня 2014 року №3874-20, згідно якого станом на 31 березня 2014 року позивач мав позитивне сальдо розрахунків з бюджетом в сумі 26366913,00 грн.; - податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, де в рядку 14 позивачем задекларовано переплату з податку на прибуток в сумі 26366913,00 грн., яка 28 лютого 2014 року отримана податковим органом; - платіжні доручення про сплату у 2013 - 2014 роках щомісячних авансових платежів з податку на прибуток.

Відповідно, суд у постанові від 30 вересня 2016 року по справі №826/24331/15 зазначив, що оскаржуваною податковою вимогою сума боргу позивача у загальному розмірі 5638114,74 грн. не підтверджується документально та спростовується наданими позивачем платіжними документами про сплату узгоджених сум грошових зобов`язань.

Із рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року по справі №826/4423/17 (дата набрання законної сили - 04 грудня 2018 року) вбачається, що при зверненні до суду ТОВ Ріглі Україна просило зобов`язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби: - здійснити коригування в інтегрованій картці платника податків ТОВ Ріглі Україна , відобразивши на особовому рахунку платника податків переплату з податку на прибуток на 2013 рік у розмірі 26933915, 00 грн., яка зазначена позивачем в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік (рядок 14 декларації) та наявну переплату з податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 27966808,00 грн., яка зазначена позивачем в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік (рядок 14 декларації); - відобразити в інтегрованій картці платника податків ТОВ Ріглі Україна погашення щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств з травня 2014 року по грудень 2015 року включно за рахунок надміру сплаченої суми податку на прибуток, відображеної податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2013 рік та 2014 рік.

Під час розгляду справи №826/4423/17 суд встановив, що 28 квітня 2014 року ТОВ Ріглі Україна звернулось до відповідача із листом №383, в якому просило зарахувати частину надмірну сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у сумі 24928850,00 грн. у сплату щомісячних авансових внесків з податку на прибуток за кодом класифікації доходів бюджету 11023300 за травень-грудень 2014, січень, лютий 2015 років.

Листом від 16 травня 2014 року надано відповідь про те, що згідно поданої декларації з податку на прибуток за 2013 рік №9090980061 від 28 лютого 2014 року значення рядка 14 автоматично відображено в картці особового рахунку по авансових внесках з податку на прибуток підприємств та зараховано в рахунок збільшення переплати.

Згідно акту звірки №3874-20 від 16 травня 2014 року, позивач станом на 31 березня 2014 року мав позитивне сальдо розрахунків з бюджетом у розмірі 26336915,00 грн. за кодом класифікації доходів бюджету 11023300 - авансові внески з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.

Вказана сума кореспондується з податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (далі також - декларація), відповідно до якої ТОВ Ріглі Україна задекларовано переплату у розмірі 26366913, 00 грн. (рядок 14 декларації), поданої 28 лютого 2014 року.

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень за 2013 рік та додатків ЗП до податкової декларації за 2013 рік позивачем сплачено податок на прибуток підприємства на загальну суму 56281534, 00 грн.

Враховуючи те, що платником податків за результатами 2013 року задекларовано податок на прибуток підприємства, який підлягав сплаті у розмірі 29914621, 00 грн. (рядок 11 декларації), переплата склала 26366913, 00 грн. (56281534,00 грн. - 29914621,00 грн., що відображено платником податків у податковій декларації за 2013 рік (рядок 14 декларації). Сума авансового внеску, що підлягає сплаті щомісячно склала 2492885, 00 грн. (рядок 23 декларації).

ТОВ Ріглі України на адресу відповідача було направлено лист від 28 квітня 2014 року №383, в якому позивач просив контролюючий орган зарахувати частину надміру сплачених грошових зобов`язань Товариства з податку на прибуток підприємства у розмірі 24928850,00 грн.

Таким чином, з травня 2014 року по лютий 2015 року погашення зобов`язань по сплаті авансового внеску відбувалось за рахунок наявної переплати (26366913,00 грн. - 24928850,00 грн. (10 місяців*2492885,00 грн.). Залишок переплати станом на березень 2015 року становив 1438063,00 грн.

За результатами 2014 року позивач задекларував переплату з податку на прибуток підприємства у розмірі 27966808,00 грн., відповідно до поданої 24 лютого 2015 року податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік (рядок 14 декларації за 2014 рік), оскільки загальна сума щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємства 13980344, 00 грн., у зв`язку з виплатою дивідендів у 2014 році у розмірі 41947152,00 грн. (рядок 13 ЗП декларації) перевищила задекларований податок, який підлягав сплаті (рядок 11 декларації).

Сума щомісячного авансового внеску з податку на прибуток підприємства за 2014 рік згідно податкової декларації складала 1165029,00 грн. (рядок 23 декларації за 2014 рік).

ТОВ Ріглі Україна листом від 23 березня 2015 року №17 звернулось до відповідача, в якому просило зарахувати частину (залишок) надміру сплачених грошових зобов`язань товариства у розмірі 1438063, 00 грн. в рахунок сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток за кодом класифікації доходів бюджету 11023300 за квітень 2015 року у розмірі 1165029, 00 грн. та за травень 2015 року у розмірі 273034,00 грн.

Крім того, беручи до уваги надмірно сплачені кошти за 2014 рік у розмірі 27966808,00 грн., позивач вказаним вище листом просив контролюючий орган зарахувати частину надміру сплачених грошових зобов`язань ТОВ Ріглі Україна з податку на прибуток підприємства у розмірі 14872343, 00 грн. у сплату щомісячних авансових внесків за травень 2015 року у розмірі 891995,00 грн. та за червень 2015 року по травень 2016 року у розмірі 13980348, 00 грн. (12 місяців*1165029,00 грн.), що у загальному розмірі складає 14872343,00 грн.

29 березня 2016 року платіжним дорученням № 200000458 позивач помилково надміру сплатив податок на прибуток у розмірі 10350000,00 грн.

Виходячи з наведеного, суд зазначив, що станом на 01 січня 2016 року переплата по авансовим внескам з податку на прибуток ТОВ Ріглі Україна склала 18919610,00 грн. (залишок переплати за березень 2015 року у розмірі 1438063,00 грн. +надмірно сплачені кошти за 2014 рік у розмірі 27966808,00 грн. - сума авансових внесків за травень-грудень 2015 року у розмірі 10485216, 00 грн.).

Станом на 20 жовтня 2016 року за позивачем повинна значитись переплата у розмірі 29269610, 00 грн., враховуючи переплату у розмір 18919610,00 грн. та помилково сплачені кошти у розмірі 10350000,00 грн. за платіжним дорученням від 29 березня 2016 року, проте дана сума не відображена в інтегрованій картці товариства.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 17 січня 2017 року №2, в якому, зокрема, просив привести дані інтегрованої картки платника податків ТОВ Ріглі Україна у відповідність до даних податкових декларацій за 2013-2015 роки та відобразити погашення податкових зобов`язань по авансових внесках з податку на прибуток за 2014-2015 роки, враховуючи наявну у такого товариства переплату.

ОВПП ДФС листом від 15 лютого 2017 року №8838/10/28-10-42-01-11 повідомив позивача, що з метою з`ясування причин відхилень здійснено аналіз податкових декларацій з податку на прибуток підприємства ТОВ Ріглі Україна за 2013 рік (від 25 лютого 2014 року, реєстраційний №9090658769) та 2014 рік (від 24 лютого 2015 реєстраційний №9080945515) за результатами якого виявлено невірний алгоритм заповнення підприємством додатку ЗП до податкової декларації з податку на прибуток підприємства, а саме: суми 24879360,0 грн. за 2013 рік та 11783700,0 грн. за 2014 рік у рядку 13.5 додатку ЗП в повному обсязі перенесено до рядку 13.5.1 додатку ЗП, тобто без розділення даної суми нарахованого авансового внеску у зв`язку із виплатою дивідендів на суми, що відносяться на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному та наступних податкових періодах (рядок 13.5.1 та 13.5.2 додатку ЗП декларації).

Згідно листа ДФС України від 14 травня 2015 року №10269/6/99-99-19-02-01-15 Щодо зарахування авансових внесків при виплаті дивідендів у рахунок сплати авансових платежів з податку на прибуток у податковій декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2011 року №4213 (далі - Податкова декларація №1213), значення р. 13.5.1 Сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному (звітному) податковому періоді Додатка ЗП не може перевищувати значення (р. 11 + р. 12 + сума податку на прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами - (р. 13.1 + р. 13.2 + р. 13.6 + р. 13.7 Додатка ЗП до р. 13).

Алгоритм формування значення р. 13.5.1 додатка ЗП до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 872 (далі - Податкова декларація №872), є аналогічним алгоритму заповнення р. 13.5.1 додатка ЗП до Податкової декларації №1213.

Сума авансових внесків при виплаті дивідендів, що не врахована у зменшення податкових зобов`язань у поточному звітному (податковому) періоді та не відображена у р. 13.5.1 додатка ЗП до цих Декларацій, відноситься на зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних (податкових) періодах та відображається у р. 13.5.2 додатка ЗП до Податкової декларації №1213 або №872.

Згідно листа ДФС України від 28 січня 2016 року №2279/7/99-99-19-02-01-17 у зв`язку з прийняттям Закону України від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році не зараховані у зменшення податкового зобов`язання суми сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів станом на 01 січня 2015 року повинні враховуватися у зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток у податковій декларації за 2015 рік та наступних звітних (податкових) періодах до повного їх погашення.

Як підсумок, виходячи з наявних матеріалів по справі, у відповідності до встановлених під час її розгляду обставин, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд задовольняючи заявлені позовні вимоги по справі №826/4423/17 виходив зокрема з того, що статтею 57 Податкового кодексу України визначено безумовне право платника податків зараховувати суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у зменшення податкового зобов`язання у повному обсязі, без будь яких застережень щодо розміру такого зарахування.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оскільки вказані вище листи ДФС України не мають сили нормативно правового акту, а тому не є обов`язковими до виконання відповідними суб`єктами правовідносин, та при цьому враховуючи, що викладені у них роз`яснення, на переконання суду, звужують права платника податку в частині їх реалізації у спірних правовідносинах - відповідачем протиправно відмовлено позивачу у приведенні даних інтегрованої картки платника податків ТОВ Ріглі Україна у відповідність до поданих таким товариством податкових декларацій.

Залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій по справі №826/4423/17, Верховний Суд у постанові від 14 липня 2020 року відзначив, що платник податків зберігає право на відображення зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних (податкових) періодах сум попередньо сплачених авансових внесків, оскільки законодавець прямо не передбачив окремих перехідних та спеціальних норм права для таких правовідносин, отже, й права платника податків, що виникли на підставі пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, мають ним реалізовуватись та не можуть бути обмежені або виключені.

Крім того, у вищевказаній постанові Верховний Суд зазначив, що відповідно до положень підпункту 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31 грудня 2014 року) та підпункту 57.115 пункту 57.11 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції з 01 січня 2015 року) авансовий внесок із податку, сплачений у зв`язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід`ємною частиною податку на прибуток.

Судом першої інстанції встановлено, що в ході проведення уповноваженою особою відповідача камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) з податку на прибуток ТОВ Ріглі Україна , було виявлено порушення термінів сплати за самостійно визначеними Товариством грошовими зобов`язаннями з податку на прибуток (код 11020300 - податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів) за наступними податковими деклараціями: від 28 лютого 2014 року (дата операції - 06 жовтня 2015 року) №9090980061, від 30 червня 2015 року (дата операції - 06 жовтня 2015 року) №9080945479, від 24 лютого 2015 року (дата операції - 10 березня 2016 року) №9080945479, від 25 лютого 2016 року (дата операції - 29 березня 2016 року) №9276100312, від 27 жовтня 2017 року (дата операції - 15 березня 2019 року) №9224251233, від 19 лютого 2018 року (дата операції - 15 березня 2019 року) №9298891840, від 07 лютого 2017 року (дата операції - 16 серпня 2018 року) №9269400305, від 05 травня 2017 року (дата операції - 16 серпня 2018 року) №9081558789, від 25 липня 2017 року (дата операції - 16 серпня 2018 року) №9143877093, від 25 липня 2017 року (дата операції - 13 листопада 2018 року) №9143877093, від 27 жовтня 2017 року (дата операції - 13 листопада 2018 року) №9224251233.

Колегія суддів звертає увагу, що штрафні санкції у формі податкових повідомлень-рішень, винесених відповідачем у відношенні позивача на підставі висновків акту від 02 квітня 2019 року №2892/26-15-12-12-3077712, були частково скасовані згідно рішення ДФС України від 16 липня 2019 року №33090/6/99-99-11-06-01-25, оскільки мало місце застосування таких санкцій частково поза межами строків, визначених пунктом 114.1 статті 114, статті 102 Податкового кодексу України.

Крім того слід зазначити, що у відповідності до викладених вище обставин, зокрема встановлених Окружним адміністративним судом міста Києва по справах №826/24331/15 та №826/4423/17, а також згідно наявних матеріалів по справі №640/14897/19, вбачається наявність неодноразових звернень позивача до контролюючого органу з приводу зарахування надміру сплачених грошових зобов`язань ТОВ Ріглі Україна з податку на прибуток підприємств у сплату щомісячних авансових внесків з податку на прибуток за кодом класифікації доходів бюджету 11023300 (авансові внески з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів) - заяви від 28 квітня 2014 року за вих. №383, від 23 березня 2015 року за вих. №17.

Вказаний код бюджетної класифікації у подальшому було виключено згідно змін, внесених до Довідника відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету на підставі наказу Державної казначейської служби України від 24 липня 2015 року №213.

З матеріалів справи вбачається, що надалі ТОВ Ріглі Україна продовжувало звертатись до контролюючого органу із відповідними заявами, з проханням зменшити суму переплат Товариства з податку на прибуток підприємств у рахунок погашення податкових зобов`язань Товариства з податку на прибуток підприємств - заяви від 13 лютого 2017 року №3, від 15 травня 2017 року №5, від 11 серпня 2017 року №7, від 06 березня 2018 року №б/н, від 17 листопада 2017 року №8.

Відповідно до вимог п. 87.1 ст. 87 ПК України сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Згідно п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Колегія суддів звертає увагу, що судовим рішенням по справі №826/24331/15 фактично встановлено відсутність у позивача податкового боргу та наявність переплат з податку на прибуток, яка також підтверджена судовими рішеннями по справі №826/4423/17. Водночас, за переплатою податковий орган було зобов`язано привести інтегровану картку платника податків ТОВ Ріглі Україна у відповідність до актуального стану розрахунку позивача перед бюджетом, шляхом відображення у ній існуючих переплат з податку на прибуток та погашення відповідних грошових зобов`язань за рахунок таких переплат, з приводу яких були звернення позивача до контролюючого органу на підставі пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не спростовано заперечень позивача щодо безпідставності нарахування спірних штрафних санкцій за несвоєчасну сплату визначених грошових зобов`язань, які за доводами позивача та згідно матеріалів справи погашались ТОВ Ріглі Україна за рахунок таких переплат та зокрема власних грошових коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.О. Костюк

А.Ю. Кучма