Постанова

від 17.11.2021 по справі 371/552/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 371/552/20 Номер провадження 22-ц/824/12854/2021 Головуючий у суді першої інстанції А.В. Гаврищук Доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач 17 листопада 2021 року місто Київ

Номер справи 371/552/20

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.

секретар судового засідання: Сіра Ю.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське

підприємство Маслівка

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Імпульс Плюс на рішення Миронівського районного суду Київської області від 25 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Гаврищука А.В., в приміщенні Миронівського районного суду Київської області, інформація про дату складення повного рішення не зазначена,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 у червні 2020 року звернулася до Миронівського районного суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Маслівка (далі - ТОВ СП Маслівка ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Імпульс Плюс (далі - ТОВ ВП Імпульс Плюс ) про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення суми невиплаченої орендної плати.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:027:0007, загальною площею 4,4622 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області. Крім того, позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.03.2020 також є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 3222984300:02:022:0019, загальною площею 4,2659 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Маслівської сільської ради Київської області, після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26.01.2018 ОСОБА_1 та ТОВ СП Маслівка уклали договір оренди землі за №13, у відповідності до умов якого позивач передала відповідачу в оренду зазначену вище земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:027:0007. Того ж дня між ОСОБА_2 та ТОВ СП Маслівка також був укладений договір оренди земельної №15, за яким матір позивача також передала відповідачу в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:022:0019. За вказаними договорами оренди земельних ділянок сторони визначили, що вони укладені строком на 10 років, а орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній або відробітковій формі на суму, що становить не менше 8% від розміру нормативної грошової оцінки орендованої землянки на момент укладення договору, яка становить 14349,92 грн на рік та вноситься в термін не пізніше 31 грудня поточного року, починаючи з 2018 року.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказувала, що відповідач орендну плату за 2018-2019 роки орендодавцю не виплачував, у зв`язку із чим вона звернулася до останнього із письмовою вимогою щодо належного виконання умов укладеного договору та повідомила про намір вирішення виниклого спору. В подальшому 10.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із письмовою заявою про виконання умов договору, виплатою орендної плати за користування земельною ділянкою та розірванням укладених договорів оренди. Проте, отримавши 04.02.2020 вимогу позивача, ТОВ СП Маслівка так і не надало будь-якої відповіді та не вчинило жодних дій з належного виконання умов договорів.

При цьому, під час підготовки позовної заяви позивач 08.01.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізналася про те, що ТОВ СП Маслівка передало орендовані ним земельні ділянки ТОВ ВП Імпульс Плюс в суборенду на підставі договору від 15.05.2019. У зв`язку із вказаним, її представник направив на адресу ТОВ ВП Імпульс Плюс адвокатський запит з проханням надати засвідчені копії укладених договорів суборенди, проте, відповіді на нього позивач так і не отримала.

Оскільки з огляду на положення ст.24, 25 Закону України Про оренду землі припинення безпосереднього цільового використання ділянки та передання третім особам як то ТОВ ВП Імпульс Плюс функцій, пов`язаних з її обробітком, виходить за межі господарської діяльності відповідача, яку може провадити орендар згідно умов договорів оренди землі №13 та №15 від 26.01.2018, а систематична несплата орендної плати за користування земельними ділянками позивача у 2018-2019 роках є самостійною підставою для розірвання цих договорів, позивач з метою захисту порушеного права змушена була звернутися до суду із вказаним позовом. Відповідно до викладу прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 просила суд розірвати укладені із відповідачем договори оренди землі №13 та №15 від 26.05.2018, а також стягнути з останнього на її користь суму невиплаченої орендної плати за цими договорами за період 2018-2019 років у розмірі 28699,84 грн та 28699,84 грн відповідно.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 25 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договори оренди землі №13 кадастровий номер: 3222984300:02:027:0007 загальною площею 4,4622 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 26.05.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ СП Маслівка , та №15 кадастровий номер: 3222984300:02:022:0019 загальною площею 4,2659 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 26.05.2018 між ОСОБА_2 та ТОВ СП Маслівка , а також стягнуто з відповідача на користь позивача суму невиплаченої орендної плати згідно умов договору №13 та №15 від 26 січня 2018 року за 2018-2019 роки в розмірі 28699,84 грн та 28699,84 грн. В порядку розподілу судових витрат стягнуто з ТОВ СП Маслівка на користь держави судовий збір в сумі 3363,20 грн.

Дане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач системно не сплачує орендну плату за спірними договорами оренди земельних ділянок, суд уважав вимоги позивача про їх розірвання обґрунтованими. При цьому, суд у своєму рішенні зазначив, що у зв`язку із розірванням у судовому порядку спірних договорів оренди земельних ділянок, то відповідно до приписів частини четвертої статті 8 Закону України Про оренду землі припиняється чинність договору суборенди, укладеного між ТОВ СП Маслівка та ТОВ ВП Імпульс Плюс від 15.05.2019.

Не погодившись із рішенням суду, ТОВ ВП Імпульс Плюс подало апеляційну скаргу, у якій посилалося на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв`язку із чим просило скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування поданої скарги заявник вказував на те, що вирішуючи спір у даній справі суд порушив норми процесуального права та не перевірив місце реєстрації відповідача та третьої особи, у зв`язку із чим позбавив останнього права надати свої заперечення з приводу позовних вимог. Крім того, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , місцевий суд не з`ясував тієї обставини чи узгоджений сторонами порядок повідомлення орендаря про час та місце виплати орендної плати орендодавцю, а саме чи повинен був орендар звертатися до орендодавця із відповідною заявою. Позивач з моменту укладення оскаржуваних договорів отримувала належну орендну плату, однак, з 2018 по 2020 рік за нею до відповідача не з`являлася, а з жодними письмовими заявами про зарахування належних платежів на її банківські рахунки чи в інший спосіб виплатити оренду до відповідача не зверталася.

Крім того, у поданій апеляційній скарзі ТОВ ВП Імпульс Плюс зазначило, що суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував тієї обставини, що ненадання ними інформації на адвокатський запит зумовлено саме карантинними обмеженнями і відсутності працівників на підприємстві товариства.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача - Рудик Ю.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити у її задоволенні, а рішення Миронівського районного суду Київської області від 25 червня 2021 року залишити без змін, з огляду на заперечення, що були викладені ними у поданому відзиві на апеляційну скаргу.

Представник заявника - ТОВ ВП Імпульс Плюс за викликом у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи заявник повідомлений апеляційним судом у відповідності до вимог закону, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача - ТОВ СП Маслівка у судове засіданні суду апеляційної інстанції також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся апеляційним судом у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місцезнаходження. Судова повістка повернулась на адресу суду з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

У відповідності до вимог п.4 ч.8 ст.128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заявник та відповідач належним чином повідомлені апеляційним судом про час та місце розгляду справи, будь-які інші адреси, окрім адреси їх зареєстрованого місцезнаходження, в матеріали справи жодним з учасників справи не надана.

Крім того, будь-яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від вказаних осіб також не надходило.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції на підставі положень частини другої статті 372 ЦПК України вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності нез`явившихся представників заявника та відповідача. Неявка вказаних осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду справи.

Положеннями частин першої та другої статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до вимог частин другої, четвертої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як визначено частинами першою та другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який з`явився у судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ ВП Імпульс Плюс не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, задовольняючи поданий ОСОБА_1 позов до ТОВ СП Маслівка про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення суми невиплаченої орендної плати, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, як орендар, неналежно виконував взяті на себе зобов`язання за договорами оренди, а саме не сплачував системно орендну плату за укладеними договорами. Крім того, суд акцентував увагу на тому, що у відповідності до частини четвертої статті 8 Закону України Про оренду землі у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони в повній мірі відповідають зібраним по справі доказам та вимогам закону, виходячи з наступного.

Як убачається із наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.01.2020 позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 3222984300:02:027:0007 загальною площею 4,4622 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса - Київська обл., Миронівський р-н, с/рада Маслівська. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину №4708 від 09.12.2015 (а.с.18-19).

Судом встановлено, що 26.01.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ СП Маслівка в особі директора Горохова Р.М. укладено договір оренди землі №13, у відповідності до якого ОСОБА_1 надала ТОВ СП Маслівка в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:027:0007 загальною площею 4,4622 га, яка знаходиться на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 179374 грн (а.с.9-11).

26.01.2018 між ОСОБА_2 (як попереднім власником земельної ділянки) та ТОВ СП Маслівка в особі директора Горохова Р.М. було укладено договір оренди землі №15, у відповідності до умов якого ОСОБА_2 надала ТОВ СП Маслівка в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:022:0019 загальною площею 4,2659 га, яка знаходиться на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 179374 грн (а.с.12-14).

Згідно пункту 8 зазначених договорів, вони були укладені строком на 10 років.

Як убачається з наданих позивачем витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.01.2020 та від 17.03.2020, державним реєстратором КП Великодимерівської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Желтоуховою Ж.С. 26.01.2018 внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні записи про реєстрацію права оренди вищевказаних земельних ділянок за відповідачем на підставі зазначених вище договорів (а.с.18-19, 20-21).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , виданого 11.09.2019 Виконавчим комітетом Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області (а.с.15).

Встановлено, що 12.03.2020 державним нотаріусом Миронівської районної державної нотаріальної контори видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 4,2659 га, кадастровий номер 3222984300:02:022:0019, розташованої на території Маслівської сільської ради, Миронівського району Київської області, ДП 4 пай 158, призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.16).

12.03.2020 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку на підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується наданим суду Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.03.2020 (а.с.17).

Згідно положень частини четвертої статті 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до пункту 40 договору оренди землі №13 від 26.01.2018, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ СП Маслівка , перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни або розірвання договору.

Таким чином, з моменту набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:022:0019, до неї в силу вимог закону перейшли права та обов`язки орендодавця за договором оренди від 26.01.2018, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ СП Маслівка , який, як установлено судом першої інстанції, зареєстрований в установленому законом порядку та є чинним.

У поданій позовній заяві позивач зазначила, що 08.01.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналася про те, що ТОВ СП Маслівка передало орендовані ним земельні ділянки ТОВ ВП Імпульс Плюс на підставі договору від 15.05.2019.

Так, відповідно до наданого суду витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру забороно відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.01.2020, у відомостях щодо актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права міститься запис за №31645888 від 15.05.2019 про суборенду земельної ділянки за кадастровим номером 3222984300:02:027:0007, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Вказано, що підставою виникнення права суборенди є договір суборенди землі №б/н від 15.05.2019, що укладений між ТОВ ВП Імпульс-Плюс та ТОВ СП Маслівка .

Крім того, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру забороно відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.03.2020, також убачається, що 14.05.2019 здійснена реєстрація суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:022:0019, яка належить ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право - 31631891). Підставою виникнення такої суборенди став договір суборенди землі №б/н від 14.05.2019, який укладено між ТОВ ВП Імпульс-Плюс та ТОВ СП Маслівка (а.с. 20-21).

10.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ СП Маслівка із письмовою заявою про виконання умов договору оренди землі, виплатою орендної плати за користування земельною ділянкою та розірвання договорів (а.с.22, 23).

Як зазначила у своїй позовній заяві позивач, ТОВ СП Маслівка 06.02.2020 отримало вищевказану вимогу (а.с.24), однак, жодної відповіді на неї станом на момент звернення до суду із цим позовом не надало.

У зв`язку із наведеним, 10.04.2020 на ім`я директора ТОВ ВП Імпульс Плюс - Овчаренка О.А. , представником позивача було направлено адвокатський запит з проханням надати належним чином засвідчені копії укладених між ТОВ СП Маслівка (орендар) та ТОВ ВП Імпульс Плюс (суборендар) договорів суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:027:0007, а також земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:022:0019, які знаходяться на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області та належать позивачу (а.с.25-26).

Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказаний запит вручено суборендарю 16.04.2020 (а.с.27).

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, ОСОБА_1 посилалася на той факт, що протягом 2018-2019 років відповідач - ТОВ СП Маслівка не здійснювало виплату орендної плати за укладеними договорами оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3222984300:02:027:0007 та 3222984300:02:022:0019 від 26.01.2018 за №13 та №15. Тому, оскільки згідно із положеннями чинного законодавства систематична несплата орендної плати за користування земельними ділянками є самостійною підставою для розірвання договорів їх оренди, позивач просила суд розірвати укладені із відповідачем вищевказані договори оренди земельних ділянок, а також стягнути з орендаря на її користь суми невиплаченої орендної плати. Крім того, позивач вважала, що припинення безпосереднього цільового використання ділянки та передання її третім особам, як то ТОВ ВП Імпульс Плюс , функцій, пов`язаних з її обробітком, виходить за межі господарської діяльності ТОВ СП Маслівка , яку може провадити орендар згідно договорів оренди №13 та №15 від 26.01.2018.

Так, згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами у справі).

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону Про оренду землі , яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір, відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Положеннями статей 24, 25 Закону України Про оренду землі визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на вищезгадане та з урахуванням тієї обставини, що правовідносини, які виникають з оренди землі регулюються як положеннями спеціального, так і положеннями загального законодавства, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 Земельного кодексу України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Крім того, аналіз зазначених вище норм дає підстави дійти висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №912/1385/17 (провадження №12-201гс18) міститься аналогічний висновок про те, що: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі №910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18) зазначено, що: у пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17 (провадження №61-30435сво18) зробила висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) .

У відповідності до пункту 10 спірних договорів оренди земельних ділянок, їх сторони погодили, що орендна плата складає не менше 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки зазначеної в пункті 5 цих договорів, що становить 14349,92 грн.

Відповідно до пункту 11 договорів їх сторони погодили, що виплата орендної плати проводиться орендарем у грошовій формі, а також може проводитись у натуральній та відробітковій формах. Натуральна форма оплати може передбачати видачу: пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшника, борошна, тюків соломи. Відробіткова форма оплати може передбачати - обробіток ґрунту (оранка та культивація). Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними документами за заявою орендодавця.

У грошовій формі орендна плата вноситься орендарем шляхом видачі готівки з каси орендаря або шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок зазначений орендодавцем. Орендар вносить орендну плату в грошовій формі один раз на рік за перший рік оренди, орендна плата сплачується до 31 грудня року, в якому укладено цей договір, пропорційно фактичній кількості днів оренди, в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік до 31 грудня поточного року.

Орендар на свій розсуд має право здійснити виплату орендної плати як частково, так і за цілий рік користування орендованою земельною ділянкою до настання строків зазначених в цьому пункті договору. За письмовою згодою сторін орендна плата в грошовій формі за поточний рік та попередня оплата за наступні роки дії договору оренди може виплачуватись наперед.

Як зазначено у пункті 12 вищевказаних договорів, сторони домовились про те, що із орендної плати будуть утримуватись податки, обов`язкові збори та платежі, що підлягають сплаті з доходу фізичної особи згідно чинного законодавства України.

У відповідності до наданої позивачем копії відомостей з Держаного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 05.06.2020 за №494/1015 у період з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2019 року відсутня будь-яка інформація про доходи ОСОБА_1 у вигляді суми нарахованої орендної плати від ТОВ СП Маслівка (а.с.28).

Вказана інформація надана податковими органами станом на 03.06.2020.

Згідно пункту 39 спірний договорів оренди земельних ділянок визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ СП Маслівка не виплачувало орендодавцеві своєчасно та систематично орендну плату за орендовані у позивача земельні ділянки, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання спірних договорів оренди землі у зв`язку із порушенням товариством їх умов.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договорів оренди, а позивач не отримала того, на що вона розраховувала, як власник земельних ділянок, переданих в оренду відповідачу за укладеними між ними договорами.

Водночас, встановивши, що ТОВ СП Маслівка не сплатило позивачу орендну плату за період 2018-2019 років, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі у розмірі 28699,84 грн за договором оренди землі №13 від 26.01.2018 та в сумі 28699,84 грн за договором оренди землі №15 від 26.01.2018, оскільки вона відповідає визначеному сторонами у вказаних договорах розмірі орендної плати.

Доводів щодо помилковості стягнутої з відповідача суми невиплаченої орендної плати апеляційна скарга не містить.

Згідно зі положеннями статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Згідно з вимогами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ході розгляду даної справи як в суді першої, так і апеляційної інстанцій суду в спростування доводів позивача щодо неналежного виконання орендарем умов укладених між сторонами договорів не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б обставини добросовісного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за спірними договорами оренди землі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погоджується й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильного висновку про неналежне виконання відповідачем умов договорів оренди землі №13 та №15 від 26.01.2018 через систематичну несплату орендної плати, а також про те, що таке неналежне виконання умов договору (невиконання обов`язку зі сплати орендної плати) є порушенням умов договору оренди, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що судом першої інстанції не з`ясовано ту обставину, чи узгоджено орендарем та орендодавцем порядок та повідомлення орендаря про час та місце виплати орендної плати орендодавцю, а саме чи повинен орендар звертатися до орендодавця із відповідною заявою.

Наведені доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими, так як у спірних договорах оренди землі їх сторонами чітко визначений розмір, порядок, спосіб та строки виплати орендної плати. Доказів їх належного виконання з боку відповідача протягом 2018-2019 років суду не надано.

В ході розгляду справи судом відповідач жодним чином не спростував належними та допустимими доказами той факт, що ним у встановленому порядку нараховувалась орендна плата та вчинялися відповідні дії, направлені на її виплату орендодавцеві, але за незалежних від нього причин остання ухилялася від отримання такої орендної плати. При цьому, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що відповідачем у період 2018-2019 років не здійснювалось відповідне утримання податків, обов`язкових зборів та платежів, що підлягали сплаті з доходу позивача у вигляді отриманої від орендаря орендної плати за укладеними із ним договорами.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що сам факт систематичного порушення договорів оренди земельних ділянок щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання цих договорів у судовому порядку, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, як слушно зауважив місцевий суд у своєму рішенні, згідно із частиною четвертою статті 8 Закону України Про оренду землі у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Водночас, апеляційний суд також уважає необґрунтованими доводи ТОВ ВП Імпульс Плюс щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме у частині нез`ясування місця реєстрації відповідача та заявника, що потягло за собою позбавлення останніх надати свої заперечення з приводу позову.

Так, відповідно до вимог частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Статтею 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно наданого в матеріали справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованою адресою місцезнаходження ТОВ СП Маслівка значиться - 18002, Черкаська обл., м.Черкаси, б-р Шевченка, 179, оф.201 (а.с.44).

Як зазначено у поданій ТОВ ВП Імпульс Плюс апеляційній скарзі, а також у наявних матеріалах справи, адресою місцезнаходження товариства є Черкаська обл., Тальнівський р-н, м.Тальне, вул.Скворцова, 40.

Вказана адреса місцезнаходження заявника також значиться у офіційних відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За правилами частини десятої статті 128 ЦПК України судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв`язку з їхньою діяльністю.

Убачається, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції ТОВ СП Маслівка та ТОВ ВП Імпульс Плюс неодноразово викликалися у судове засідання шляхом направлення на зареєстровані адреси їх місцезнаходження судових повісток з рекомендованим повідомленням про вручення.

Так, відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень ТОВ ВП Імпульс Плюс отримувало направлені судом судові повістки про виклик у підготовче та судове засідання, які призначалися судом на 02.04.2021, 30.04.2021, 01.06.2021 та 25.06.2021 (а.с.102, 109, 116, 125).

Крім того, направлена на зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача судова кореспонденція поверталася на адресу суду з відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.101, 110, 123, 124).

Згідно положень пунктів 1 та 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору у розумінні вищенаведеної норми процесуального закону вважаються такими, що були належним чином повідомлені про розгляд справи у суді першої інстанції.

А відтак, підстави для обов`язкового скасування в апеляційному порядку оскаржуваного рішення Миронівського районного суду Київської області від 25 червня 2021 року на підставі п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України, у зв`язку із неналежним повідомленням заявника про розгляд справи відсутні.

Колегія суддів зауважує на тому, що положення п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України не передбачають можливості обов`язкового скасування судового рішення з підстав неналежного повідомлення певного учасника справи, якщо такою підставою для скасування обґрунтовується апеляційна скарга іншого учасника справи.

Будь-яких інших доводів апеляційна скарга ТОВ ВП Імпульс Плюс , які б спростовували висновки місцевого суду, не містить.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у даній справі судового рішення та відсутність підстав для його скасування й задоволення апеляційної скарги.

Крім того, залишаючи без змін оскаржуване рішення у даній справі, апеляційний суд звертає увагу на те, що у його резолютивній частині допущено описку у частині зазначення дати спірних договорів оренди землі №13 та №15 від 26.01.2018. У зв`язку із чим, учасники справи не позбавлені права звернутися до суду першої інстанції з заявою про виправлення такої описки у судовому рішенні, що передбачено статтею 269 ЦПК України.

Оскільки оскаржуване рішення суд залишає без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала таку апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 25 червня 2021 року залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Імпульс Плюс без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 26.11.2021.

Судді:

Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна