Постанова

від 24.11.2021 по справі 240/14717/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/14717/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа В.А.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

24 листопада 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С. ,

за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В.

представників позивача: Голуб Н.Є., Остапчук І.В.

представника відповідача: Березовенка В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ружинської селищної ради Житомирської області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ружинської селищної ради Житомирської області, за участю третьої особи Голубівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Ружинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

-зупинення дії рішення сьомої сесії восьмого скликання Ружинської селищної ради Житомирської області №246 від 11 травня 2021 року "Про припинення Голубівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Ружинської селищної ради Житомирської області шляхом ліквідації" до набрання законної сили рішенням суду по суті спору;

-заборони Ружинській селищній раді вчиняти дії щодо ліквідації Голубівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Ружинської селищної ради Житомирської області до набрання законної сили рішенням суду по суті спору.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року заяву задоволено частково:

-вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення сьомої сесії восьмого скликання Ружинської селищної ради Житомирської області №246 від 11 травня 2021 року "Про припинення Голубівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Ружинської селищної ради Житомирської області шляхом ліквідації" до набрання законної сили судовим рішенням у справі №240/14717/21.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить останню скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилаючись на позицію Верховного Суду, висловлену справах №260/91/19 та №910/10010/19 вказує на те, що даний спір пов`язаний з припиненням діяльності юридичної особи, а тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем не наведено жодного доказу на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в даній адміністративній справі.

16.11.2021 від позивача, через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вказала на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представники позивача заперечили стосовно задоволення апеляційної скарги і просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено наявність обставин, передбачених ст. 150 КАС України, які можуть слугувати підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що забезпеченням адміністративного позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Таким чином, забезпечення позову-це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Однією з підстав забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Очевидність небезпеки полягає в тому, що за певних умов можуть настати такі дії або події, які безумовно призведуть до порушення прав та законних інтересів позивача.

Забезпечення позову допускається, якщо невжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.

Отже, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними із позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Мотивуючи свою заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначила, що невжиття заходів забезпечення позову обумовлюється тим, що в разі не вжиття відповідних заходів забезпечення позову можуть бути порушені приписи статей 24, 53 Конституції України, статті 13 Закону України "Про освіту" щодо принципу рівності та забезпечення територіальної доступності повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Також, невжиття відповідних заходів забезпечення може призвести в майбутньому до необхідності нових звернень до суду та крім того, може призвести до припинення юридичної особи, для відновлення якої за умови позитивного судового рішення знадобиться час, трудові та фінансові ресурси за рахунок бюджету.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

При цьому, як вказав Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2020 року у справі№280/4366/19, ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.

Як з`ясовано під час апеляційного розгляду справи, предметом оскарження у даній справі є рішення VІІ сесії VIII скликання Ружинської селищної ради Житомирської області від 11 травня 2021 року №246 "Про припинення Голубівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Ружинської селищної ради Житомирської області шляхом ліквідації".

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05 вересня 2017 року №2145-VІІІ "Про освіту" кожен має право на якісну та доступну освіту. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти.

За приписами ст. 6 Закону України "Про освіту" засади державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності включають в себе забезпечення рівного доступу до освіти без дискримінації за будь-якими ознаками, свободу у виборі закладу освіти, демократизм. Освіта в Україні має будуватися за принципом рівних можливостей для всіх.

Згідно ст.13 Закону України "Про освіту" для забезпечення територіальної доступності повної загальної середньої освіти органи місцевого самоврядування створюють і утримують мережу закладів освіти та їхніх філій.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що проведення процедури припинення Голубівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів може призвести до негативних наслідків для позивача у вигляді порушення прав її дітей на освіту, у вигляді обмеження доступу до загальної середньої освіти, так працівників школи-у вигляді припинення трудових відносин, а також інших мешканців села Голубівка Ружинського району Житомирської області.

Окрім того, судом враховано, що з 01 вересня 2021 року починається новий навчальний рік 2021/2022.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає обгрунтованими побоювання позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду, якщо таке буде прийняте на її користь, та ефективний захист і поновлення порушених прав заявника.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені у заяві про забезпечення позову обставини є достатніми для висновку щодо існування небезпеки ускладнення забезпечення ефективного захисту порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, оскільки внаслідок реалізації рішення, що є предметом спору у цій справі Голубівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Ружинської селищної ради Житомирської області може бути ліквідовано, що унеможливить збереження правовідносин у стані, що існували на дату їх виникнення.

При цьому, колегія суддів вважає, що спосіб захисту, про який просить заявник, є співмірним із заявленою позовною вимогою у зобов`язальній частині, а його незастосування матиме наслідком унеможливлення виконання рішення суду та ефективного поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача. В свою чергу, зупинення дії оскаржуваного рішення жодним чином не скасовує його не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову, недопущення настання негативних наслідків для позивача та збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Разом з тим, колегія суддів вважає необгрунтованими посилання апелянта на рішення Верховного Суду у справах №260/91/19 та №910/10010/19, оскільки правовідносини у вказаних справах є відмінними від правовідносин у даній справі.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 90, 150, 151, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Ружинської селищної ради Житомирської області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 29 листопада 2021 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.